Рішення № 9514941, 15.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2010 р. Справа № 37/308-09 (н.р. 35/142-05)

вх. номер 9551/5-37 (н.р. 3327/5-35)

Судова колегія господарського суду у складі :

головуючий суддя

судді:

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача – Омельницкая Т.В. за довіреністю № б/н від 01.12.2008 р.

Колобова В.Н. за довіреністю № б/н від 01.12.2008 р.

відповідача - Мица Ю.В. за довіреністю № 08/Л від 01.04.2009 р.

розглянувши матеріали справи за заявою ТОВ „Продакшн Трейдз Компані” про перегляд рішення за нововиявленими обставинами

по справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК”, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані”,

м. Харків

про стягнення 3960565,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням від 20.04.2005 господарського суду Харківської області у справі № 35/142-05 позов ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Продакшн трейдз компані" на користь позивача 2214333,60 грн. заборгованості, 1365191,07 грн. не отриманого прибутку, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ТОВ "Продакшн трейдз компані" на користь ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" в натурі 941,66 м. кв. житлової площі у вигляді квартир, які розташовані в будинку по пр-ту Косіора, 122 у м. Харкові.

Постановою від 22.06.2005 Харківського апеляційного господарського суду у справі №35/142-05 рішення від 20.04.2005 господарського суду Харківської області у цій справі змінено; абзац 3 резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції: ТОВ "Продакшн трейдз компані" передати ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" в натурі 941,66 м.кв. житлової площі у вигляді квартир, які розташовані в будинку по пр-ту Косіора, 122 у м. Харкові.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2005 року касаційну скаргу ТОВ "Продакшн трейдз компані" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. та рішення господарського суду Харківської області у справі від 20.04.2005 по розглядуваній справі залишено без задоволення, а самі вказані судові акти залишено без змін.

05 травня 2009 року відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. по розглядуваній справі за нововиявленими обставинами. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2009 р. у завоволенні відповідної заяви відповідача відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2009 року касаційну скаргу відповідача на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2009 р. задоволено частково, ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.07.2009 р. у справі № 35/142-05 скасовано, а справу №35/142-05 передано до господарського суду Харківської області для розгляду за правилами Розділу ХІІІ ГПК України. При цьому Вищий господарський суд України, зокрема, зазначив, що «касаційна інстанція враховує, що в даному випадку апеляційним господарським судом ухвалою від 10.07.2009 у справі № 35/142-05 переглянуто за нововиявленими обставинами в порушення ст.112, ч.2 ст.114 ГПК України не своє, а рішення місцевого господарського суду, оскільки постановою від 22.06.2005 Харківського апеляційного господарського суду не відбулося зміни рішення від 20.04.2005 господарського суду Харківської області по суті спору, тобто нового рішення фактично не приймалося». Враховуючи зазначене, а також відповідну заяву відповідача від 12.04.2010 року, заяву відповідача від 30.04.2009р. (подана до Харківського апеляційного господарського суду 05.05.2009р.) про перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 р. по розглядуваній справі за нововиявленими обставинами слід вважати заявою про перегляд за нововиявленими обставинами саме рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі № 35/142-05.

Заявник(ТОВ "Продакшн трейдз компані") звернувся із заявою про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року по справі № 35/142-05 за нововиявленими обставинами, в якій просить суд переглянути відповідне рішення господарського суду Харківської області, посилаючись на те, що по справі наявні нововиявлені обставини, а саме: факт підписання договору №9 від 20.04.2000 р. (з додатком № 1 до нього), договору б/н на капітальне будівництво від 31.03.2003 р., а також акту звірки від 25.06.2003 р. невстановленою особою, визнаний керівником і представником позивача у судовому засіданні факт насправді наданого відповідачем позивачу виконання за низкою договорів купівлі-продажу та поставки, що були предметом розгляду у справі № 35/142-05, непоодинокі факти спроб позивача передати спірні квартири зовсім не тим особам, які були зазначені у позовній заяві та рішеннях судів у справі № 35/142-05, тощо.

У відзиві на заяву відповідача про перегляд рішення у розглядуваній справі за нововиявленими обставинами позивач не погоджується з доводами відповідача і, зокрема, вказує, що: днем виникнення нововиявлених обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові; обставини, які заявником не були своєчасно подані суду, всупереч тому, що дані обставини були відомі або мали бути відомі сторонам на час розгляду справи, в контексті вимог ст.112 Господарського процесуального кодексу України не є нововиявленими; є всі підстави стверджувати, що посадова особа - директор TOB "ПТК" Харшев С.І. на час розгляду справи переконливо знав, ким підписаний договір №9 від 20.04.2000 з боку керованого ним підприємства, але жодних вимог та заяв з цього приводу до суду не робив; представники ТОВ "ПТК" брали активну участь при розгляді справи №35/142-05 та не мали жодних процесуальних перешкод у здійсненні своїх процесуальних прав, зокрема, щодо отримання доказів, в тому числі експертного висновку про належність підписів на документах, що підтверджують взаємини між сторонами, самостійно або за ініціативою суду у разі задоволення клопотання про призначення відповідної експертизи або витребування певних доказів та пояснень від сторін та інших осіб, надання доказів на власний розсуд, які б могли спростувати вимоги позивача за заявленим позовом, тощо. Доводи заяви відповідача на думку позивача не спростовують висновків, яких дійшов господарський суд Харківської області, ухвалюючи рішення від 20.04.2005 р.

Представник ТОВ "Продакшн трейдз компані", через канцелярію господарського суду 18.01.2010 р. за вх. № 661, надав клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 18.01.2010 року, яке господарський суд вважав за необхідне залишити без розгляду у зв’язку з тим, що розгляд справи 18.01.2010 року не відбувся.

Позивач, через канцелярію господарського суду 12.04.2010 р. за вх. № 7123, надав клопотання про залучення до матеріалів справи доказів, яке господарським судом було задоволено та надані докази залучені до матеріалів справи.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 12.04.2010 р. за вх. № 7075, надав письмові пояснення, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 12.04.2010 року було оголошено перерву до 15.04.2010 року о 10:00 год.

Позивач, через канцелярію господарського суду 15.04.2010 р. за вх. № 7626, надав клопотання про залучення до матеріалів справи копії довіреності на представника, яке господарським судом було задоволено та надана копія довіреності залучена до матеріалів справи.

Позивач, через канцелярію господарського суду 15.04.2010 р. за вх. № 8660, надав клопотання про залучення до матеріалів справи документів вказаних в клопотанні, яке господарським судом було задоволено та надані документи залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 15.04.2010 року о 10:00 год. було оголошено перерву до 15.04.2010 року о 16:00 год.

В судовому засіданні 12 квітня 2010 року представником позивача було заявлено клопотання про витребування додаткових доказів (вх. № 7122 від 12.04.2010 року), а саме: актів перевірки відповідача Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова від 27.10.2004 р. № 23-104/4498 та від 12.04.2006 р. № 891/23-2/14371906. Розглянувши зазначене клопотання колегія суддів вважала за необхідне у його задоволенні відмовити, оскільки дані акти були надіслані Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова на адресу СУ ВВС УМВС України в Харківській області, та їм слідчими органами буде надана відповідна оцінка під час розслідування кримінальної справи № 66050709, та тим, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та докази повинні подаватися сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач у судовому засіданні 15.04.2010 р. (вх. № 7696) надав клопотання про скасування заходів забезпечення позову, які були вжиті ухвалою господарського суду Харківської області від 25.03.2005 р. у справі № 35/142-05. Дане клопотання господарським судом було задоволено, оскільки сторони у судовому засіданні проти його задоволення не заперечували.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення заяви відповідача про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року у справі № 35/142-05.

Представник відповідача підтримав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20 квітня 2005 року у справі № 35/142-05.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

У судовому засіданні призначеному на 15.04.2010 року о 16:00 год. було оголошено перерву до 15.04.2010 року о 17:30 год. для виготовлення повного тексту рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, суд встановив, що рішенням господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 позов ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Продакшн трейдз компані" на користь позивача 2214333,60 грн. заборгованості, 1365191,07 грн. не отриманого прибутку, 1700,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ТОВ "Продакшн трейдз компані" на користь ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК" в натурі 941,66 м. кв. житлової площі у вигляді квартир, які розташовані в будинку по пр-ту Косіора, 122 у м. Харкові.

Відповідно до змісту позовних вимог, викладених у позовній заяві ТОВ «ІБФ «ВБК», 20 квітня 2000 року між ТОВ Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” та ТОВ „Продакшн трейдз компані” було укладено договір № 9 на будівництво житла в порядку пайової участі. За змістом копії цього договору (з додатком), яка міститься в матеріалах справи (Т. 1, а.с. 18-23), відповідач зобов’язувався збудувати та передати у власність позивача 6518,4 кв.м. у житловому будинку №122 по просп.Косіора у м. Харкові на умовах пайової участі позивача у будівництві зазначеного об’єкту. Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору (в копії, що міститься у матеріалах справи) передбачалося, що вартість, яку позивач мав сплатити відповідачу за збудоване житло, становила 800 грн. за 1 кв.м. житла. Таким чином, сума договору № 9 від 20 квітня 2000 року, за твердженням позивача, становить 5214720 грн. 00 коп.

Разом з тим, відповідач у заяві про перегляд рішення по розглядуваній справі за новоивявленими обставинами вказує, що 21 квітня 2009 року, ліквідатор як повноважний виконавчий орган відповідача дізнався, що в рамках розслідування кримінальних справ порушених у відношенні посадових осіб ТОВ „Продакшн трейдз компані” та ТОВ „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” було проведено декілька почеркознавчих експертиз. Результатами цих експертиз, зокрема, доводиться, що договір № 9 від 20 квітня 2000 року з додатком № 1 до нього підписаний не директором відповідача Харшевим С.І., а іншою особою.

Як встановлено судом, відповідно до змісту наданої на вимогу суду Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області засвідченої копії висновку почеркознавчої експертизи №231 від 10.11.2006р. (Т. 7, а.с. 24-31) підпис від імені директора ТОВ „Продакшн трейдз компані” Харшева Сергія Івановича на договорі № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі та на додатку № 1 до цього договору не містить достатньої кількості співпадаючих ознак, які б дали підстави для висновку про те, що цей підпис виконаний саме Харшевим Сергієм Івановичем. При цьому одночасне дослідження експертом на підставі тих самих порівняльних зразків двох актів приймання-передачі, датованих 02.04.2003 р., за якими позивач передав першому відповідачу 13 квартир в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові, дозволило експерту дійти чіткого висновку про належність відповідних підписів на вказаних актах приймання-передачі тринадцяти квартир, датованих 02.04.2003 р., громадянину Харшеву С.І., який обіймав на час їх підписання посаду директора відповідача.

Відповідно до пп. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу лише щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., який був чинним на дату, зазначену на договорі № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі, угоди юридичних осіб між собою мають укладатися в письмовій формі. Згідно із ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Згідно із ч. 1 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є дирекція (колегіальний орган) чи директор (одноосібний орган). Судом встановлено, що директором ТОВ „Продакшн трейдз компані” станом на 20 квітня 2000 року був громадянин Харшев Сергій Іванович, що сторонами не заперечується.

Як зазначила Президія Вищого господарського суду України в абз. 2 п. 9 роз’яснення від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР 1963р. бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Зазначене у повному обсязі стосується також і випадків, коли особа, яка дійсно підписала угоду від імені юридичної особи, не встановлена. За змістом ст. 48 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною, тобто така угода є нікчемною. У випадку, коли договір не відповідає вимогам закону, сторона не може вимагати судового захисту його виконання незалежно від того, чи визнаний такий договір недійсним відповідним рішенням суду (саме така позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2001 р. № 04-1/11-7/60).

Таким чином, оскільки відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №231 від 10.11.2006р. (Т. 7, а.с. 24-31), проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області, підпис від імені директора ТОВ „Продакшн трейдз компані” Харшева Сергія Івановича на договорі № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі та на додатку № 1 до цього договору не містить достатньої кількості співпадаючих ознак, які б дали підстави для висновку про те, що цей підпис виконаний саме Харшевим Сергієм Івановичем, а позивач не надав суду будь-яких доказів які б дозволили дійти однозначного висновку про підписання вказаного договору (з додатками) уповноваженою на це відповідачем особою, суд вважає, що вищевказаний договір № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі, за змістом якого відповідач зобов’язувався збудувати та передати у власність позивача 6518,4 кв.м. у житловому будинку №122 по просп.Косіора у м. Харкові, є недійсним (нікчемним) як такий, що не відповідає вимогам закону. З тих самих причин є недійсним (нікчемним) як такий, що не відповідає вимогам закону, також і додаток № 1 (перелік квартир у житловому будинку №122 по просп.Косіора у м. Харкові) до цього договору.

На підставі викладеного будь-які вимоги позивача до відповідача, які грунтуються на вищевказаному договорі № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі, є юридично нікчемними (неіснуючими) й не підлягають судовому захисту. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача (ТОВ „Продакшн трейдз компані”) на користь позивача (ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") в натурі 941,66 кв.м. житлової площі у вигляді квартир, розташованих у житловому будинку №122 по просп.Косіора у м.Харкові, та в частині стягнення з відповідача (ТОВ „Продакшн трейдз компані”) на користь позивача (ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") неотриманого прибутку в сумі 993451,70 гривень позбавлені фактичної та юридичної підстави. Внаслідок цього заява ТОВ „Продакшн трейдз компані” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення житлової площі в натурі та стягнення нетриманого прибутку у сумі 993451,70 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Посилання позивача у відзиві на заяву про перегляд рішення за новововиявленими обставинами на те, що шляхом підписання актів приймання-передачі квартир від 02.04.2004 р. відповідач фактично визнав договір № 9 від 20.04.2000 р., суд оцінює критично й відхиляє з таких підстав. Судом встановлено, що ТОВ «Продакшн Трейдз Компані» дійсно передало ТОВ «ІБФ «ВБК» в будинку по просп. Косіора, 122 у місті Харкові 13 квартир загальною площею 743,48 кв.м. за двома актами від 02.04.2003 року. Однак посилання в цих актах приймання-передачі квартир на договір № 9 від 20.04.2000 р. не може бути підставою для висновку про схвалення цими актами договору № 9 від 20.04.2000 р., копія якого подана позивачем (Т. 1, а.с. 18-23), адже за цими актами загальна вартість переданих 13 квартир становить 855002,00 гривень, тобто 1150,00 гривень за 1 кв.м., а не 800,00 гривень за 1 кв.м. як стверджується позивачем і зазначено у поданій позивачем копії договору № 9 від 20.04.2000 р. (Т. 1, а.с. 18-23). При цьому сторони не надали суду належних доказів існування іншого, ніж поданий суду позивачем (Т. 1, а.с. 18-23), договору № 9 від 20.04.2000 р.

Як встановлено судом, відповідно до змісту наданої на вимогу суду Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області засвідченої копії висновку почеркознавчої експертизи №235 від 19.11.2006р. (Т. 7, а.с. 5-21) підпис від імені директора ТОВ „Продакшн трейдз компані” Харшева Сергія Івановича на договорі підряду б/н від 31 березня 2003 року (в графі «Замовник»), на довідці про вартість виконаних підрядних робіт до нього за червень 2003 року (в графі «Замовник») та на акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2003 року (в графі «Прийняв замовник») не містить достатньої кількості співпадаючих ознак, які б дали підстави для висновку про те, що цей підпис виконаний саме Харшевим Сергієм Івановичем. При цьому одночасне дослідження експертом на підставі тих самих порівняльних зразків одного з інших поданих на експертизу документів (видаткової накладної №РН-0000025 від 30.05.2003 р.), дозволило експерту дійти чіткого висновку про належність відповідних підписів на вказаних актах приймання-передачі тринадцяти квартир, датованих 02.04.2003 р., громадянину Харшеву С.І., який обіймав на час їх підписання посаду директора відповідача.

Відповідно до пп. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу лише щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 р., який був чинним до 01.01.2004 р., угоди юридичних осіб між собою мають укладатися в письмовій формі. Згідно із ч. 1 ст. 44 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають. Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Згідно із ч. 1 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» виконавчим органом товариства з обмеженою відповідальністю є дирекція (колегіальний орган) чи директор (одноосібний орган). Судом встановлено, що директором ТОВ „Продакшн трейдз компані” у березні-червні 2003 року був громадянин Харшев Сергій Іванович, що сторонами не заперечується.

Як зазначила Президія Вищого господарського суду України в абз. 2 п. 9 роз’яснення від 12.03.1999 р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може згідно зі статтею 48 Цивільного кодексу УРСР 1963р. бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону. Зазначене у повному обсязі стосується також і випадків, коли особа, яка дійсно підписала угоду від імені юридичної особи, не встановлена. За змістом ст. 48 Цивільного кодексу УРСР 1963 р. угода, що не відповідає вимогам закону, є недійсною, тобто така угода є нікчемною. У випадку, коли договір (інший правочин) не відповідає вимогам закону, сторона не може вимагати судового захисту його виконання незалежно від того, чи визнаний такий договір (правочин) недійсним відповідним рішенням суду (саме така позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 27.03.2001 р. № 04-1/11-7/60).

Таким чином, оскільки відповідно до висновку почеркознавчої експертизи №235 від 19.11.2006р. (Т. 7, а.с. 5-21), проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУМВС України в Харківській області, підпис від імені директора ТОВ „Продакшн трейдз компані” Харшева Сергія Івановича на договорі підряду б/н від 31 березня 2003 року (в графі «Замовник»), на довідці про вартість виконаних підрядних робіт до нього за червень 2003 року (в графі «Замовник») та на акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2003 року (в графі «Прийняв замовник») не містить достатньої кількості співпадаючих ознак, які б дали підстави для висновку про те, що цей підпис виконаний саме Харшевим Сергієм Івановичем, а позивач не надав суду будь-яких доказів які б дозволили дійти однозначного висновку про підписання вказаних договору, довідки про вартість виконаних робіт та акту приймання виконаних робіт уповноваженою на це відповідачем особою, суд вважає, що вищевказаний договір підряду б/н від 31 березня 2003 року, за змістом якого позивач зобов’язувався здійснити кладку цегляних перегородок в житловому будинку №122 по просп.Косіора у м. Харкові із загальною вартістю робіт 979000,00 гривень, є недійсним (нікчемним) як такий, що не відповідає вимогам закону. З тих самих причин є недійсними (нікчемними) як такі, що не відповідають вимогам закону, також і довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2003 року та акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2003 року на суму 978955,00 гривень, за змістом яких вони складені на виконання вищевказаного договору підряду б/н від 31 березня 2003 року.

На підставі викладеного будь-які вимоги позивача до відповідача, які грунтуються на вищевказаних договорі підряду б/н від 31 березня 2003 року, довідці про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2003 року та акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за червень 2003 року на суму 978955,00 гривень, є юридично нікчемними (неіснуючими) й не підлягають судовому захисту. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача (ТОВ „Продакшн трейдз компані”) на користь позивача (ТОВ "Інвестиційно-будівельна фірма "ВБК") заборгованості за договором підряду б/н від 31 березня 2003 року в сумі 978955,00 гривень позбавлена фактичної та юридичної підстави. Внаслідок цього заява ТОВ „Продакшн трейдз компані” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення заборгованості за договором підряду б/н від 31 березня 2003 року в сумі 978955,00 гривень також є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення прибутку, який позивач мав би отримати, але не отримав за договорами дольової участі в будівництві житла, укладених позивачем 25.12.2002 року з низкою фізичних осіб (Т. 1, а.с. 65-74), суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не подано доказів того, що позивач мав законні та належні підстави розраховувати на отримання від відповідача квартир в житловому будинку №122 по просп. Косіора у м. Харкові для подальшого їх передання відповідним фізичним особам, адже договір № 9 від 20 квітня 2000 року на будівництво житла в порядку пайової участі, що зазначається позивачем в якості такої підстави, є недійсним (нікчемним) й не створює для сторін ніяких правових наслідків. Зазначене саме по собі є достатньою підставою для висновку про відсутність у позивача належних та законних очикувань отримання доходу за відповідними договорами дольової участі в будівництві з фізичними особами (Т. 1, а.с. 65-74), адже укладаючи ці договори позивач фактично розпорядився квартирами, власником яких він не був не маючи при цьому належних та законних підстав стати власником відповідних квартир.

Крім того, судом встановлено, що 02 березня 2009 року Харківським апеляційним господарським судом було винесено постанову по справі № 59/200-08 за позовом військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК», третя особа на стороні позивача ТОВ «Продакшн трейдз компані», якою, зокрема, було встановлено наступні факти:

а) Відповідно до додаткової угоди № 9 від 20.04.2004 р. до договору № 28 від 12.06.1997 р., укладеного між ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, квартира № 86 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові підлягала передачі від ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» на користь Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України; в подальшому актом від 01.07.2004 р. сторони вказаного договору оформили таку передачу квартири № 86 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові.

б) Відповідно до додаткової угоди № 4 до договору № 50 від 29.11.1999 р., укладеного між ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України, квартира № 88 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові підлягала передачі від ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» на користь Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України; в подальшому актом від 01.07.2004 р. сторони вказаного договору оформили таку передачу квартири № 88 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові.

в) Крім того, вищевказаною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 р. по справі № 59/200-08 було встановлено, що щодо квартири № 16 в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові також було оформлено її передачу за актом від 15.09.2004 р. від ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» на користь Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України на виконання договорів № 28 від 12.06.1997 р. та № 50 від 29.11.1999 р., укладених між ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» та Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України.

Крім того, як випливає з пояснень громадян Гулькевич Т.А. (до укладання шлюбу з гр. Гулькевич В.В. – Міщенко Т.А.), Сарецян С.В., Морозова П.Є., Величко В.В., Клепач О.Г., Андрєєва О.М., Зумського В.М., які були надані ними співробітникам УБОЗ ГУМВС України в Харківській області й надані Слідчим управлінням ГУМВС України в Харківській області в завірених копіях на вимогу господарського суду Харківської області у справі № 40/09-10, зазначені громадяни не мали наміру та можливості реально придбати квартири в будинку № 122 по проспекту Косіора у м. Харкові, на які вони підписали договори дольової участі з позивачем.

Нарешті, судом встановлено, що у судовому засіданні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 і представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» Омельницька Т.В. (стор. 10 паперового відтворення запису судового засідання Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 (Т. 5, а.с. 136-167), автентичність якого сторони не заперечують), і її директор Колак Євген Наумович (стор. 18-19 паперового відтворення запису судового засідання Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009р. у справі № 2-21/09 (Т. 5, а.с. 136-167), автентичність якого сторони не заперечують) прямо зазначили, що мав місце факт укладання договору на дольову участь щодо квартири 92 по пр. Косіора з громадянином Величко Володимиром Володимировичем, але в подальшому такий договір було розірвано за взаємною згодою сторін на підставі додаткової угоди №1 від 18.12.2003 р.

Зазначені обставини свідчать, що у ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» на час розгляду господарським судом першої інстанції справи № 35/142-05 був відсутній будь-який намір виконувати договори дольової участі від 25.12.2002р. з гр. Семибратським В.М. від (Т.1 а.с. 72), гр. Зумським В.М. (Т. 1 а.с. 67), гр. Сарецян С.В. (Т. 1 а.с.71), гр. Клепач О.Г. (Т. 1 а.с.65), гр. Величко В.В. (Т. 1 а.с.66), гр. Андрєєвим О.М. (Т. 1 а.с. 69), гр. Морозовим П.Є. (Т. 1 а.с. 73), гр.Міщенко Т.А. (Т. 1 а.с. 74) стосовно відповідних квартир. За таких умов суд вважає, що договори дольової участі від 25.12.2002 р., укладені позивачем з гр. Семибратським В.М. від (Т.1 а.с. 72), гр. Зумським В.М. (Т. 1 а.с. 67), гр. Сарецян С.В. (Т. 1 а.с.71), гр. Клепач О.Г. (Т. 1 а.с.65), гр. Величко В.В. (Т. 1 а.с.66), гр. Андрєєвим О.М. (Т. 1 а.с. 69), гр. Морозовим П.Є. (Т. 1 а.с. 73), гр.Міщенко Т.А. (Т. 1 а.с. 74), не можуть бути достатніми доказами завдання відповідачем позивачу збитків у вигляді упущеної вигоди. Так само не можуть бути такими доказами договори дольової участі від 25.12.2002 р., укладені позивачем з гр. Лещенко В.А. (Т. 1 а.с. 70) та гр. Мирошниченко Р.В. (Т. 1 а.с. 68), адже позивач не надав суду жодних доказів того, що ці договори реально виконувалися їх сторонами чи їх сторони дійсно мали намір та можливість реально виконати ці договори.

За вказаних обставин заява ТОВ „Продакшн трейдз компані” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення неотриманого прибутку за договорами дольової участі позивача з фізичними особами в сумі 371 740,00 гривень також є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що у судовому засіданні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» Омельницька Т.В. зазначила, що «мав місце факт передачі квартир під номерами: 9,10,11,12,13,17,18,19,20 в будинку 122-а по пр Костора, на загальну площу 570,4 кв.м. від ТОВ «ПТК» на користь ТОВ «ВБК», про що було складено відповідний акт від 16.03.04 р., але ТОВ «ВБК» повідомляє, що зазначені дії відбувались не на виконання договору № 9 на пайову участь, а в рахунок інших взаєморозрахунків між двома товариствами» (стор. 9-10 паперового відтворення запису судового засідання Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 (Т. 5, а.с. 136-167), автентичність якого сторони не заперечують). При цьому представник ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» Омельницька Т.В. в якості договорів в рахунок яких ТОВ «ІБФ «ВБК» були передані вищезазначені квартири, вказує на договори, позовні вимоги про стягнення за боргу за якими були предметом розгляду у справі № 35/142-05 й були задоволені рішенням господарського суду Харківської області у вказаній справі від 20.04.2005 р. В подальшому ці квартири були передані ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» у власність територіальної громади м. Харкова, що не могло б відбутися, якщо б ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» не вважало себе власником цих квартир. Зазначене свідчить про визнання ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» в особі свого повноважного процесуального представника того факту, що в дійсності ТОВ «Продакшн Трейдз Компані» повністю виконало свої зобов’язання перед ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» за наступними договорами: договором купівлі продажу №11/126 від 12.02.2002 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 180007,20 грн.); договором купівлі-продажу №143 від 16.01.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 115098,00 грн.); договором купівлі-продажу №18 від 20.05.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 499999,50 грн.); договором купівлі-продажу б/н/231 від 22.11.2003 (заборгованість відповідача, за висновком суду у справі № 35/142-05, становить 328833,91 грн.); договором купівлі-продажу б/н/232 від 01.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 76111,99 грн.); договором купівлі-продажу б/н/233 від 05.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 35328,00 грн.).

Зазначений висновок підтверджується також і тією обставиною, що вищевказані твердження представника ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» Омельницької Т.В. також підтвердив у судовому засіданні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі № 2-21/09 допитаний в якості свідка громадянин Колак Євген Наумович, що є директором ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК», прямо зазначивши перед судом, що квартири під номерами: 9,10,11,12,13,17,18,19,20 в будинку 122-а по пр Косіора, передані ТОВ «Інвестиційно-будівельна фірма «ВБК» Харківській міській ради, були раніше отримані від ТОВ «Продакшн Трейдз Компані» за актом від 16.03.2004 р. на погашення заборгованості за договорами, які наявні «в матеріалах справи за позовом 2005 року у судді Шведа» (стор. 25 паперового відтворення запису судового засідання Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16.04.2009 р. у справі № 2-21/09 (Т. 5, а.с. 136-167), автентичність якого сторони не заперечують); адже рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі № 35/142-05 було постановлене саме суддею Шведом Е.Ю., і сторони не подали суду доказів, що існували ще будь-які інші справи за участю обох сторін, рішення в яких постановлювалися господарським судом Харківської області у складі судді Шведа Е.Ю.

Разом з тим, саме по собі визнання позивачем факту розрахунку за відповідними договорами купівлі-продажу за умови неподання сторонами письмових доказів такого виконання (акти приймання-передачі майна, платіжні доручення тощо) з боку відповідача не може бути, на думку суду, підставою для скасування рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення заборгованості за низкою договорів купівлі-продажу (а саме – договором купівлі продажу №11/126 від 12.02.2002 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 180007,20 грн.); договором купівлі-продажу №143 від 16.01.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 115098,00 грн.); договором купівлі-продажу №18 від 20.05.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 499999,50 грн.); договором купівлі-продажу б/н/231 від 22.11.2003 (заборгованість відповідача, за висновком суду у справі № 35/142-05, становить 328833,91 грн.); договором купівлі-продажу б/н/232 від 01.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 76111,99 грн.); договором купівлі-продажу б/н/233 від 05.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 35328,00 грн.)).

За вказаних обставин заява ТОВ „Продакшн трейдз компані” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі №35/142-05 в частині задоволення відповідних вимог про стягнення заборгованості за низкою договорів купівлі-продажу (а саме – договором купівлі продажу №11/126 від 12.02.2002 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 180007,20 грн.); договором купівлі-продажу №143 від 16.01.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 115098,00 грн.); договором купівлі-продажу №18 від 20.05.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 499999,50 грн.); договором купівлі-продажу б/н/231 від 22.11.2003 (заборгованість відповідача, за висновком суду у справі № 35/142-05, становить 328833,91 грн.); договором купівлі-продажу б/н/232 від 01.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 76111,99 грн.); договором купівлі-продажу б/н/233 від 05.12.2003 (заборгованість відповідача, за твердженням позивача, становить 35328,00 грн.)) не може бути задоволена.

Згідно ст. 112 Господарсько-процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.1981 № 1 "Про практику перегляду судами у зв'язку із нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" нововиявленими можуть розглядатись обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, які існували на час постановления судового рішення, але про них не знали і не могли знати заявник і суд. Не можуть бути визнані нововиявленими нові, тобто такі, що виникли чи змінилися після постановлення рішення обставини, а також обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, касаційній скарзі або які могли бути встановлені судом при вирішенні спору по суті. Також не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

Аналогічні рекомендації з питань застосування норм процесуального права дала господарським судам президія Вищого господарського суду України у пункті 1.1 Роз'яснення від 21.05.2002 № 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за ново виявленими обставинами", відповідно до якої виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIІІ Господарського процесуального кодексу України.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що вони не були відомі заявнику, і по-третє ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи. Днем виникнення нововиявлених обставин слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомі заявникові. Якщо нововиявлена обставина пов'язана з вироком чи рішенням суду, днем виникнення такої обставини вважається день набрання законної сили вироком чи рішенням суду, які покладено в основу відповідного судового акта, або день коли заявникові стало чи повинно було стати відомо про набрання сили вироком чи рішенням.

Суд зазначає, що усі обставини, на які посилається заявник у своїй заяві про перегляд рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 р. у справі № 35/142-05 (факт підписання договору №9 від 20.04.2000 р. (з додатком № 1 до нього), договору б/н на капітальне будівництво від 31.03.2003 р., а також акту звірки від 25.06.2003 р. невстановленою особою, визнаний керівником і представником позивача у судовому засіданні факт насправді наданого відповідачем позивачу виконання за низкою договорів купівлі-продажу та поставки, що були предметом розгляду у справі № 35/142-05, непоодинокі факти спроб позивача передати спірні квартири зовсім не тим особам, які були зазначені у позовній заяві та рішеннях судів у справі № 35/142-05, що свідчить про відсутність наміру виконання відповідних договірів позивача з фізичними особами) слід розглядати як нововиявлені, адже усі ці фактичні обставини мали місце на час розгляду справи у суді першої інстанції, а відповідні висновки експертиз, судові рішення та протоколи судових засідань є лише частиною системи джерел, з яких відповідач заявник дізнався про відповідні факти, а не самими фактами, обставинами, що насправді існували на час розгляду справи. При цьому джерела відомостей про нововиявлені обставини не є тотожніми самим цим обставинам як фактичним даним, через що судом оцінюються критично й відхиляються посилання позивача на те, що не можуть бути прийняті до уваги дані постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2009 р. у справі № 59/200-08 щодо договорів позивача з органами Державної прикордонної служби України, які не були предметом дослідження у справі №35/142-05.

Згідно з ст. 114 ГПК України, рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 38, 43, 44-49, 68, 82-85, 112, 113, 114 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів –

ВИРІШИЛА:

В задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” про витребування доказів відмовити.

Задовольнити клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” щодо скасування заходів до забезпечення позову.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі № 35/142-05 задовольнити частково.

За результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі № 35/142-05 скасувати в частині передачі в натурі 941,66 кв.м. житлової площі у вигляді квартир, розташованих в будинку по проспекту Косіора, 122 у м. Харкові, а також в частині стягнення заборгованості в сумі 978955,00 гривень та неотриманих доходів у сумі 1365191,07 гривень.

В решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі № 35/142-05 відмовити.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” про стягнення 941,66 кв.м. житлової площі у вигляді квартир, розташованих в будинку по проспекту Косіора, 122 у м. Харкові, а також про стягнення заборгованості в сумі 978955,00 гривень та неотриманих доходів у сумі 1365191,07 гривень відмовити.

В частині стягнення заборгованості в сумі 1235378,60 гривень, а також в частині відмови у позові про стягнення пені в сумі 381041,28 гривень рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі № 35/142-05 залишити без змін.

Заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали господарського суду Харківської області від 25.03.2005 р. у справі № 35/142-05, скасувати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Інвестиційно-будівельна фірма „ВБК” (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 4-а, код ЄДРПОУ 30884173, р/р 260083013524 в ХОФ АКБ СР «Укрсоцбанк», МФО 351016) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Продакшн Трейдз Компані” (61004, м. Харків, вул. Примакова, 46, код ЄДРПОУ 14371906, р/р 26002301236 в Київській філії «Укрсоцбанк» по м. Харкову, МФО 351298) 425,00 грн. державного мита за подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Харківської області від 20.04.2005 року у справі № 35/142-05.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя

суддя

суддя