Рішення № 9514656, 18.05.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2010 р. Справа № 22/145-19/45

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т.В.

при секретарі судового засідання: Гринюк О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні передану на новий розгляд розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 18.03.10. справу №22/145

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе" вул.Горького,58, м. Суми,Сумська область,40004

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості на суму 6177 грн. 38 коп.,

Представники сторін не з"явилися.

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім.М.В.Фрунзе" звернулось в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення заборгованості в сумі 6177,38 грн. Позивач обгрунтував позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов"язань щодо оплати наданих послуг з централізованого опалення.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, проте 06.04.10. подав заяву вх. № 2633 від 06.04.10. про розгляд справи без участі його представника та клопотання вх. № 1516 від 06.04.10. про забезпечення позову., шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою м.Суми, вул.Червоногвардійська,51/1.

Розглянувши дане клопотання, суд не вбачає підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

          Згідно ст. 66 ГПК України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Як зазначено в п.1.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006 № 01-8/2776, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову; з цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

          Отже, умовою застосування заходів про забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що майно, в тому числі грошові суми, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення.

Позивач при поданні заяви про забезпечення позову не подав достатніх доказів в обґрунтування обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Також подав заяву вх. № 2634 від 06.04.10. про виправлення рішення від 01.10.09. по справі 22/145, в якій просить резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит", вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76000, ( код ЄДРПОУ 31524633) на користь Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, (код ЄДРПОУ 05747991) –3215,68 грн. заборгованості, 352,22 грн.- пені, 152,72 грн.- інфляційних збитків, 45,41 грн. - 3% річних, всього 3766,03 грн., а також 62,13 - сплаченого державного мита та 143,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою господарського суду від 13.04.10. зобов"язано позивача надати пояснення по суті заяви про виправлення рішення. Позивачем вимоги ухвали суду не виконані.

Суд вважає, що дана заява до задоволення не підлягає, оскільки справа передана на новий розгляд в частині стягення пені, у зв"язку із неправильним застосуванням норм матеріального права, а виправлення рішення можливе у випадку допущення судом описки чи арифметичної помилки.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, причини нез"явлення суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалою суду від 13.04.10. вих.№7300, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, яке вручено 17.04.10.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальним правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.          

За таких обставин, згідно ст. 75 ГПК України, суд, враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги , давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

01.10.07. між сторонами даного спору укладено договір про надання послуг централізованого опалення №ПР132-6/51, згідно якого позивач зобов’язався надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідач - своєчасно оплачувати надані послуги за встановленим тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

          Згідно п.10 договору споживач до 10-го числа розрахункового місяця сплачує виконавцю вартість послуг визначену відповідно до додатку №1 до договору за розрахунковий період з урахуванням залишкової суми (сальдо розрахунків на початок розрахункового місяця).

Згідно з частинами 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Приписами ч.1 ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивач за період з жовтня 2008р. по квітень 2009р. надав відповідачу послуги з централізованого опалення загальною вартістю 10714,17грн., що підтверджується актами прийому-передачі від 30.10.08., від 31.10.08., від 30.11.09., від 31.03.09., від 30.04.09., які відповідач оплатив частково.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлялася відповідачу претензія №21/1067 від 15.05.09. з вимогою добровільно погасити заборгованість, яка отримана відповідачем 25.05.09., що підтверджується відміткою на претензії, копія якої знаходиться в матеріалах справах (а.с. 27). Проте дана претнзія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідачем належним чином умови договору не виконані, доказів повного погашення боргу суду не подано, доводів позивача не спростовано.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3215,68 грн.- основної заборгованості обгрунтовані та підлягають до задоволення.

Суд вважає підставним застосування положень ст.625 ЦК України, відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати становлять 152,72 грн., три проценти річних –45,41грн. та підлягають задоволенню.

Статтею ст.216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 15 договору №ПР132-6/51 від 01.10.07., сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати за послуги нараховується пеня у розмірі 0,5% за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" за несвоєсані розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Обгрунтований розмір пені згідно розрахунку позивача станом на день звернення до суду становить 2763,57 грн. та підлягає задоволенню.

Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.ст. 124 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530,546, 625,629,901 ЦК України, ст.193,216, 230, 231 ГК України, Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит", вул. Промислова, 29, м. Івано-Франківськ, 76000, ( код 31524633) на користь Відкритого акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В.Фрунзе" вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, (код 05747991) –3215,68 (три тисячі двісті п"ятнадцять гривень шістдесят вісім копійок) основної заборгованості, 2763,57 (дві тисячі сімсот шістдесят три гривні п"ятдесят сім копійок)- пені, 152,72 (сто п"ятдесят дві гривні сімдесят дві копійки)- інфляційних втрат, 45,41 (сорок п"ять гривень сорок одну копійку) - 3% річних, а також 102,00 (сто дві гривні) - сплаченого державного мита та 236,00(двісті тридцять шість гривень) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______ 18.05.10