Рішення № 95140838, 01.02.2021, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

01.02.2021 Єдиний унікальний номер 205/8050/20

Провадження № 2/205/1310/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді - Басової Н.В., за участю секретаря судового засідання - Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , про визнання положень договору недійсними, визнання зобов`язань виконаними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 19.10.2020 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати положення п. 1.4 Договору № Z80.00404.004389969 від 05.10.2018 року недійсними; визнати положення п. 6 Договору № Z80.00404.004389969 від 05.10.2018 року в частині встановлення комісії недійсними; визнати зобов`язання позивача за Договором № Z80.00404.004389969 від 05.10.2018 року виконаними; застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

Позов мотивований тим, що 05.10.2018 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір № Z80.00404.004389969, за умовами якого Банк надає Позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 130500,00 грн. строком на 60 місяців. Вважає, що кредитний договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача, що, у свою чергу, є підставою для визнання частини такого договору недійсним. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором, яким передбачено п. 6.1. Кредитного договору, проте не встановлена конкретна ціна кожної з послуг. Мотивуючи недійсність оспорюваних умов кредитного договору позивач посилалася на ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Тобто відповідач встановив плату за надання інформації, яка надається безоплатно. На момент подання позову позивачем сплачено на виконання договору 50 щомісячних платежів на загальну суму 135132,73 грн.: 31916,64 грн. - погашення суми кредиту; 4468,90 грн. - проценти за користування кредитом; 92274,86 грн. - плата за обслуговування; 6472,32 грн. - переплата. У випадку визнання судом недійсним п. 1.4 Договору сплачена сума в розмірі 92274,86 грн. та сума переплати в розмірі 6472,32 грн. повинні бути зараховані в погашення тіла кредиту. Таким чином, станом на дату подання позовної заяви в рахунок сплати тіла кредиту буде зараховано 130663,82 грн. З урахуванням того, що сума кредиту складає 130500,00 грн. зобов`язання за кредитним договором фактично виконані позивачем.

У відзиві на позов відповідач посилався на те, що чинним законодавством України надано право відповідачу отримувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а тому немає підстав для визнання пункту Договору недійсним. Витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню, оскільки представник позивача не є адвокатом.

У судове засідання позивач не з`явилась, про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, письмово просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, письмово просив розглядати справу без його участі, в позові просив відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані та здобуті докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 05.10.2018 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № Z80.00404.004389969, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит на поточні потреби в сумі 130500,00 грн. строком на 60 місяців (а.с. 8-11).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Відповідно до п. 1.4 Договору за обслуговування кредиту Банком, що включає в себе: надання інформації по рахункам Позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в Контакт-центрі шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим Договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахункам Позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти Позичальника; опрацювання запитів Позичальника, що направлені Банку Позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо. Позичальник сплачує плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та в розмірах, визначених згідно Графіку щомісячних платежів за кредитним договором.

Згідно п. 6 Договору визначено графік щомісячних платежів за кредитним договором.

Тобто, оспорюваним пунктом 1.4 кредитного договору позичальнику фактично було встановлено плату за надання інформації щодо її кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, надання інших послуг, за вказану плату, умовами договору не передбачено.

Вказана щомісячна плата за обслуговування міститься й у пункті 6 кредитного договору, а саме у графіку щомісячних платежів.

Відповідно до положень частин першої-п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача

Частиною третьою цієї статті визначено перелік несправедливих умов договору.

Вказаний перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 01.04.2020 року по справі № 583/3343/19 (61-22778св19).

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу банку, яка за законом повинна надаватися їй безоплатно, вказані пункти кредитного договору є несправедливими та підлягають визнанню недійсними.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зауважує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 15-16) не може бути належним, достовірним та допустимим доказом, оскільки не містить дати та номеру кредитного договору, тому суд позбавлений можливості перевірити вказаний розрахунок та дійти висновку про виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором, отже вимоги позивача в частині визнання зобов`язання позивача за Договором № Z80.00404.004389969 від 05.10.2018 року виконаними задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить із наступного.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктами 1, 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Позивачем на підтвердження здійснення нею витрат на правничу допомогу додано до позову договір про надання юридичних послуг № 02/10 від 02.10.2020 року, укладений між ФОП ОСОБА_2 та позивачем, акт приймання-передачі наданих послуг від 06.10.2020 року та прибутковий касовий ордер на суму 10000,00 грн. (а.с. 17-21).

Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, оскільки ФОП ОСОБА_2 не є адвокатом.

У відповідності до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

ОСОБА_1 при поданні позову до суду була звільнена від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», тому з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частити позову за три вимоги немайнового характеру у розмірі 2522,40 грн. (840,80 грн. х 3 = 2522,40 грн.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 15-16, 203, 215-216, 526, 626, 628, 638, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 12-13, 76-77, 81, 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: м. Львів, вул. Валова, буд. 11), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), про визнання положень договору недійсними, визнання зобов`язань виконаними - задовольнити частково.

Визнати положення п. 1.4 Договору № Z80.00404.004389969 від 05.10.2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , недійсними.

Визнати положення п. 6 Договору № Z80.00404.004389969 від 05.10.2018 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , в частині встановлення комісії недійсними.

Застосувати наслідки, передбачені ст. 216 ЦК України.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (код ЄДРПОУ: 19390819, місцезнаходження: м. Львів, вул. Валова, буд. 11) в дохід держави судовий збір у розмірі 2522,40 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні 40 копійок).

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова