Ухвала суду № 95140393, 23.02.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11897/20

Провадження № 2-з/201/56/2021

УХВАЛА

23 лютого 2021 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада про скасування рішення державного реєстратора, запису про державну реєстрацію права власності та припинення права власності, –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває зазначена цивільна справа, провадження у якій було відкрито ухвалою судді Демидової С.О. від 18 грудня 2020 року.

Разом із позовною заявою від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на належне відповідачу домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2020 року узадоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у зазначеній цивільній справі було відмовлено.

17 лютого 2021 року від представника позивача адвоката Патики А.В. повторно надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданої заяви представник позивача зазначив, що підставою звернення позивача до суду став той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся, якій на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_2 та на праві постійного користування відповідно до Державного Акту на право постійного користування від 15 вересня 2000 року земельна ділянка площею 0,1470га по АДРЕСА_2 . У власності померлої за життя знаходилася земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,10 га. А до приватизації у користуванні померлої бабусі ОСОБА_4 знаходилася земельна ділянка загальною площею 0, 2470 га. 21 жовтня 2020 року відповідно до рішення Дніпровської міської ради №376/62 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 загальною площею 0,10 га.

Під час підготовки до складання проекту землеустрою позивачу стало відомо, що земельній ділянці яку вона планує приватизувати уже присвоєно кадастровий номер 1210100000:03:075:0036.

Окрім того, як виявилося, ще за життя померлої бабусі 17 грудня 2018 року за відповідачем Державним реєстратором КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради Усмановим С.В. було зареєстровано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Підставою для прийняття рішення державним реєстратором МБТІ про реєстрацію права власності став технічний паспорт від 10 квітня 2016 року №1553, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , окрім цього ним був складений акт від 10 квітня 2016 року, а також довідка КП «Земград» датована 11 серпня 2008 року №358.

Отже, за чотири місяці до дати смерті ОСОБА_4 , яка на праві постійного користування володіла земельною ділянкою 0, 1470 га по АДРЕСА_2 , а саме 17 грудня 2018 року відповідач з допомогою державного реєстратора зареєструвала право власності на неіснуюче домоволодіння, але уже під іншою адресою, а саме АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-1214891982020 від 04 грудня 2020 року земельна ділянка за кадастровим номером 1210100000:03:075:0036, загальною площею 0,10 га по АДРЕСА_1 є комунальною власністю з цільовим призначенням: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13 грудня 2020 року на земельну ділянку загальною площею 0,10 га кадастровий номер: 1210100000:03:075:0036 30 березня 2020 року накладено арешт на підставі ухвали від 20 березня 2020 року Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська по справі №932/2559/20. Особа, в інтересах якої встановлено обтяження: СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Дані факти ще раз підтверджують те, що відповідач неправомірно намагається заволодіти земельною ділянкою, загальною площею 0,10 га кадастровий номер 1210100000:03:075:0036 по АДРЕСА_1 .

16 лютого 2021 року згідно відповіді Дніпровської міської ради було підтверджено факт не присвоювання адреси домоволодінню по АДРЕСА_1 .

Окрім цього, 19 січня 2021 року спеціалістами департаменту по роботі з активами міської ради здійснено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:075:0036 по АДРЕСА_1 за результатами якого складено Акт обстеження земельної ділянки №7/3-0121, в якому зазначено, шо земельна ділянка вільна від забудови.

На думку представника позивача, після отримання відповідачем у власність земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:075:0036 по АДРЕСА_1 та подальшого відчуження даної земельної ділянки з домоволодінням третім особам, позивач буде позбавлена правової основи для витребування з чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки, адже вона не набувала на неї право власності та не буде відповідно й стороною правовідносин при подальшому відчуженні спірного об`єкта.

Представник позивача вважає, що адекватним і найбільш ефективним засобом забезпечення позову в даній ситуації, з метою недопущення порушення прав позивача, буде накладення арешту на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Невжиття даних заходів забезпечення позову унеможливить виконання можливого рішення суду по даній справі.

Ознайомившись із доводами заяви про забезпечення позову, розглянувши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України встановлено, що позов може бути забезпечено накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз`яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті – це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Арешт є крайнім заходом забезпечення позову та полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні у власника.

Позивачем не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна на користь третіх осіб. Жодних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про існування реальних загроз невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, матеріали справи не містять.

Саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення дій, що створять перешкоди до виконання судового рішення з огляду на відсутність зареєстрованих заборон на відчуження нерухомого майна без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Наявність реєстрації права власності на спірне домоволодіння за ОСОБА_3 і оскарження даної реєстрації не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, як зазначає представник позивача після отримання відповідачем у власність земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:03:075:0036 по АДРЕСА_1 і подальшого відчуження даної земельної ділянки з домоволодінням третім особам, позивач буде позбавлена правової основи для витребування з чужого незаконного володіння спірної земельної ділянки. Отже, насправді між сторонами існує спір щодо земельної ділянки, на якій нібито розташоване спірне домоволодіння. При цьому згідно з актом обстеження земельної ділянки № 7/3-0121 від 19 січня 2021 року, земельна ділянка по АДРЕСА_1 вільна від забудови.

Суд до забезпечення позову має підходити зважено, оскільки забезпечення позову може мати наслідком збитки та порушення прав; забезпечення позову має відповідати тій цілі, для якої такий захід слугує, а не бути інструментом зловживання процесуальними правами. Заходи забезпечення позову визначаються виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.

Підстави для забезпечення пред`явленого ОСОБА_6 позову про скасування рішення державного реєстратора із скасуванням відповідного запису про державну реєстрацію із застосуванням обранного представником позивача виду у вигляді арешту нерухомого майна відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника про забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, ураховуючи характер та обсяг позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вказаної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада про скасування рішення державного реєстратора, запису про державну реєстрацію права власності та припинення права власності відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Демидова