Вирок № 95139963, 25.02.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/996/21

Провадження № 1-кп/161/481/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 25 лютого 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Камінської К.О.,

з участю секретаря Агрипініної К.А.,

прокурора Василюка Н.М.,

законних представників потерпілих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника потерпілих Зеленого О.П.

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника Бакаєвича А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020030010003131 від 06.11.2020 року, про обвинувачення:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька, який зареєстрований та проживає за адресою : АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України

В С Т А Н О В И В

06 листопада 2020 року близько 16 год. 35 хв., ОСОБА_4 , керуючи технічно справним транспортним засобом «Opel Vavaro», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Карпенка-Карого у місті Луцьку в напрямку вулиці Дубнівської, із швидкістю близько 50 км/год., при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, навпроти ТРЦ «Порт Сіті» за адресою: місто Луцьк, вулиця Сухомлинського, 1, проявив безпечність та неуважність, не зменшив швидкість аж до зупинки транспортного засобу, чим не надав перевагу в русі пішоходам, чим порушив вимоги п. п. 1.7, 2.3 (б), 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого допустив наїзд на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які здійснювали перехід проїжджої частини по вказаному нерегульованому пішохідному переходу з ліва на право відносно напрямку руху автомобіля.

Внаслідок грубих порушень вищевказаних Правил дорожнього руху України згідно висновку судово-медичної експертизи №947 від 07.12.2020 водій ОСОБА_4 спричинив пішоходу ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, а саме забою головного мозку важкого ступеню, травматичного внутрішньо-шлуночкового крововиливу 2 ст та травматичного субарахноідального крововиливу, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, а також забою м`яких тканин лобної ділянки зліва, саден на скронево-тім`яній ділянці голови зліва, в ділянці лівого стегна та лівого гомілково-ступеневого суглобу, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

ОСОБА_6 , згідно висновку судово-медичної експертизи №944 від 07.12.2020 внаслідок наїзду водієм ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому правої сідничної кістки без зміщення, який за ступенем тяжкості відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, за ознакою тривалого розладу здоров`я, оскільки для його загоєння необхідний час більше 21 доби, закритої травми органів грудної клітки, а саме забою 9 сегменту правої легені, закритої травми органів черевної порожнини, а саме субкапсульної гематоми печінки, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, посттравматичного стресового розладу, астено-травматичного варіанту, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, оскільки для їх загоєння необхідний час більше шести діб та саден в ділянці обличчя і обох колінних суглобів, підшкірної гематоми навколо правого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, у прямому причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди і наслідками, що настали, перебуває грубе порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. п. 1.7,

2.3 (б), 12.1, 12.3 та 18.1 Правил дорожнього руху України:

-п. 1.7 Водії зобов`язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як велосипедисти, особи, які рухаються в кріслах колісних, та пішоходи. Усі учасники дорожнього руху повинні бути особливо обережними до дітей, людей похилого віку та осіб з явними ознаками інвалідності;

-п. 2.3 (б) Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

-п. 12.1 Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;

-п. 12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди;

- п. 18.1 Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Таким чином, ОСОБА_4 інкримінуються необережні протиправні дії, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжке тілесні ушкодження, тобто вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватість у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні (злочині), передбаченому ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно 06.11.2020 перебуваючи за кермом через неуважність здійснив наїзд на потерпілих. У вчиненому щиро розкаявся, просив суворо не карати. Цивільний позов лікарні визнав.

Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з`ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 своїми необережними діями, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості та тяжке тілесні ушкодження, вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до вимог ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування шкоди потерпілим.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відсутні.

Обвинувачений ОСОБА_4 вперше вчинив злочин, повністю визнав свою винуватість, щиро розкаявся, має постійне місце проживання, інформація про негативну характеристику відсутня, на обліку в лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, працює приватним підприємцем, має другу групу інвалідності, раніше до адміністративної відповідальності, в тому числі, у сфері безпеки дорожнього руху не притягувався, необхідність наявності права керування транспортними засобами, у зв`язку з потребою подальшого відшкодування шкоди потерпілим, досудову доповідь, згідно якої ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства оцінюються, як низькі, та думку законних представників неповнолітніх потерпілих про призначення останньому не суворого, а саме мінімального покарання, не позбавляючи його права керування транспортними засобами, оскільки збитки їм добровільно частково відшкодовано.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст. 50 КК України, обираючи серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією закону, за яким визнав ОСОБА_4 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді мінімального позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами, при цьому, на підставі ст. 75 КК України, звільняє його від відбування призначеного основного покарання із випробуванням, встановивши мінімальний однорічний іспитовий строк із покладенням на нього обов`язків, згідно ст. 76 КК України.

На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи цивільний позов суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Окрім того, ч.1 ст.1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Сума витрат за цивільними позовами підтверджені документально, не оспорюються обвинуваченим, а тому цивільний позов КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" Волинської обласної ради про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 слід задовольнити, стягнувши з обвинуваченого 50839,56 грн понесених витрат на лікування потерпілої, підтверджених довідками №10-15/1234 від 24.12.2020 та № 10-15/1233 від 24.12.2020.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а арешт майна відповідно до ст.174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Цивільний позов КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" Волинської обласної ради задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 в користь КП "Волинське обласне територіальне медичне об`єднання захисту материнства і дитинства" Волинської обласної ради (ЄДРПОУ 42078561) матеріальну шкоду за стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у сумі 50839 (п`ятдесят тисяч вісімсот тридцять дев`ять) гривень 56 копійок.

Речові докази у справі, а саме:

-транспортний засіб марки «Opel Vavaro» р.н. НОМЕР_1 – повернути за належністю ОСОБА_4 ;

-вилучені цифрові носії CD-R із відеофайлом під назвою «00000058» та відеозапис під назвою «аварія» – зберігати при матеріалах провадження.

Арешт накладений ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.11.2020 скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя К.О. Камінська