Постанова № 9513683, 26.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

КОПІЯ< Текст >

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26.04.2010 р. № 2а- 404/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Халабурдін С.В.

Відповідача: Король І.І., Барканова Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов Спільного українсько-американського підприємства «Європоль»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Спільне українсько-американське підприємство «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СУАП «Європоль» ТОВ), звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 27 липня 2009 року № 0001320854/0, від 20 серпня 2009 року № 0001320854/1, від 29 жовтня 2009 року № 0001320854/2, від 14 січня 2010 року № 0001320854/3 щодо визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість (далі ПДВ) у розмірі 142 044,00 грн. основного платежу та 71 022,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування позову посилався на помилковість висновків акту перевірки, за якими відповідач безпідставно дійшов до висновку про порушення СУАП «Європоль» ТОВ п.п. 4.2. ст. 4, п. п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначив, що проведення рекламної акції з безкоштовною роздачею дисконтних карток, повітряних кульок, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів не є обєктом оподаткування ПДВ.

Представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі - СДПІ ВПП у м. Харкові), проти позову заперечував, посилаючись на висновки акту про результати планової виїзної перевірки, якими встановлені порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а тому є підстави для визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість та відповідного застосування штрафних санкцій. Відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач на момент виникнення спірних відносин перебував на обліку як платник податку на прибуток та ПДВ в СДПІ ВПП у м. Харкові.

З 25.05.2009 по 07.07.2009 р.р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку СУАП «Європоль» ТОВ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.03.2009р.

14.07.2009р. за результатами перевірки було складено Акт № 2246/23-106/30751167.

27 липня 2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001320854/0, яким встановлено порушення п. 4.2. ст. 4, п. п. 7.3.1., п. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку з чим визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) позивачеві з ПДВ у розмірі 213066,00 грн.

За результатами розгляду скарг позивача, в процесі апеляційного узгодження зобовязання, відповідачем складені податкові повідомлення-рішення № 0001320854/1, № 0001320854/2, № 0001320854/3, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

Згідно з вказаним актом перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові було встановлено, що позивачем порушено п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яке проявилося у не визначенні зобовязання з ПДВ при проведенні позивачем рекламних акцій з роздачею дисконтних карток, паперових конвертів, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів.

На підставі цього позивачеві визначено податкове зобовязання в розмірі 142 044,00 грн. та відповідно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає висновок відповідача помилковим, а тому визначення податкового зобовязання у цій частині є неправомірним, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи позивач на підставі укладеного з ТОВ «Проект 07» договору № 35 від 01.02.2008р. придбав дисконтні картки, чашки, сувенірні ручки, повітряні кулі, кулі-гірлянди, флаєри з логотипом «РОСТ» на загальну суму 710218, 00 грн.

На виконання зазначених договорів позивачем сплачені грошові кошти за рекламний матеріал, а отримані позивачем від ТОВ «Проект 07» податкові накладні використані шляхом включення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

З акту перевірки, договорів на виготовлення рекламної продукції, актів прийому-передачі вбачається, що дисконтні картки, флаєри зі знижками, повітряні кулі, чашки, ручки містили позначення «РОСТ». Даний факт визнається сторонами.

Фактичним місцезнаходженням позивача є: м. Харків, проїзд Рогатинський, 3 (супермаркет «РОСТ» на вул. Клочківській в м. Харкові), де ним і здійснюється діяльність з роздрібної та оптової торгівлі товарами широкого асортименту. З пояснень представника позивача, що не оспорюється відповідачем, вбачається, що в процесі своєї господарської діяльності СУАП «Європоль» ТОВ використовує комерційне найменування «РОСТ».

Зі змісту ч. 1 ст. 489 ЦК України вбачається, що комерційне найменування це найменування, під яким особа виступає у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 489 ЦК України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Ст. 1 Закону України «Про рекламу» визначає, що реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

За своїми характеристиками та метою паперові флаєри, дисконтні картки, повітряні кулі, чашки, сувенірні ручки, що містять комерційне найменування є рекламними засобами, а їх розповсюдження є передпродажним та рекламним заходом.

Тому, не індивідуалізоване розповсюдження дисконтних карток, флаєрів зі знижками, повітряних куль, чашок, ручок з комерційним найменуванням покликане у такий спосіб популяризувати торговельний обєкт позивача та заохотити споживачів і в подальшому придбавати товари у магазині СУАП «Європоль» ТОВ, тобто таким чином позивач здійснював рекламу своєї діяльності по наданню торгівельних послуг.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем проводилися рекламні акції, в процесі яких здійснювалося безкоштовне розповсюдження дисконтних карток, повітряних кульок, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів.

Згідно з п. 3.1. Закону України «Про ПДВ» об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

3.1.2. ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

3.1.3. поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Пунктом 1.4. ст. 1 Закону України «Про ПДВ» визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, рекламно-інформаційний матеріал, який роздавався, фактично є виключно носієм та засобом розповсюдження інформації про товари та особу позивача та ніякої іншої функції, крім рекламної, не несе. Тобто, зазначений матеріал не є товаром, не має ніякої матеріальної цінності та його розповсюдження за своєю суттю не підпадає під поняття поставки товарів (робіт, послуг).

Щодо посилання відповідача на товарну підставу, а також те, що рекламна продукція не відповідала вимогам суто рекламної продукції суд зазначає таке.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

Закон України «Про рекламу», а також чинне законодавство України з питань оподаткування не містять критеріїв чи обмежень стосовно неможливості віднесення до рекламної продукції, рекламних засобів в залежності від товарної підстави.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, відповідач не довів, що паперовий флаєр (листівка з вказівкою на товар та його ціну), повітряна кулька, дисконтна картка тощо містять товарну підставу, не відповідають вимогам чисто рекламної продукції, не зазначив критеріїв такого віднесення, не навів нормативного обґрунтування своїх заперечень у цій частині.

Стаття 19 Конституції України гарантує, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, з огляду на ч. 2 ст. 71 КАС України не довів, що його дії в цій частині відповідали приписам ст. 19 Конституції України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що рекламна акція з безкоштовним розповсюдженням рекламних матеріалів (дисконтних карток, повітряних кульок, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів), шляхом вручення споживачам, використання повітряних кульок при оздобленні інтерєру не підпадає під визначення поставки товарів та послуг, що на па підставі п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про ПДВ» є обєктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, розповсюдження позивачем з рекламними цілями матеріалів не є обєктом оподаткування ПДВ, що відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у постанові від 08.11.2007р. у справі № К-11091/06.

Крім того, передумовою застосування п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про ПДВ» є поставка, інша передача товару.

Пунктом 1.15. ст. 1 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Матеріальний актив, на підставі п. 1.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Згідно з "Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс"", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31.03.1999р. N 87, оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Суд зазначає, що за своєю суттю дисконтні картки, повітряні кульки, чашки, ручки сувенірні, паперові флаєри з комерційним найменуванням «РОСТ», що розповсюджені позивачем в рекламних цілях, не призначені для реалізації (оплатної передачі) чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу, а отже не є оборотними активами та відповідно не є вони товаром у розумінні п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про ПДВ».

Зазначене також виключає застосування п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про ПДВ» до розповсюдження дисконтних карток, повітряних кульок, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів.

За таких обставин, у відповідача були відсутні підстави для застосування п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про ПДВ», яка визначає базу оподаткування, до правовідносин з безкоштовного розповсюдження рекламних матеріалів.

Суд вважає помилковим посилання відповідача у запереченнях проти позову на те, що позначення «РОСТ» не містить ніякої інформації щодо підприємства СУАП «Європоль» ТОВ. Так, спосіб розповсюдження рекламної продукції, а саме вручення дисконтних карток, флаєрів зі знижками, повітряних куль, чашок, ручок під час покупок та перебування безпосередньо у магазині, поєднане з використанням позивачем комерційного найменування «РОСТ» на зовнішніх та внутрішніх елементах будівлі у самому магазині, позначення на фіскальних чеках тощо, беззаперечно дозволяє споживачам індивідуалізувати СУАП «Європоль» ТОВ саме завдяки позначенню «РОСТ».

Статтею 8 Паризької конвенції «Про охорону промислової власності» від 20 березня 1883 року, яка для України набула чинності 25.12.1991., встановлено, що фірмове найменування охороняється в усіх країнах Союзу без обов'язкового подання заявки чи реєстрації і незалежно від того, чи є воно частиною товарного знака.

Безпідставним також є твердження відповідача і про те, що позначення «РОСТ» не містить ніякої інформації про діяльність СУАП «Європоль» ТОВ, на тій підставі, що воно також використовується іншим субєктом господарювання.

Чинним законодавством України не встановлено таких обмежень, більше того ч. 4 ст. 489 ЦК України визначено, що особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

На підставі викладеного, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що позначення «РОСТ» дозволяє споживачам ідентифікувати особу позивача.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності отриманих від ТОВ «Проект 07» податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Суд, оцінивши податкові накладні, на підставі яких зараховано до складу податкового кредиту суму 142 044,00 грн., у сукупності з іншими доказами, вважає, що позивач правомірно відніс понесені витрати до складу податкового кредиту, оскільки всі необхідні умови щодо формування останнього виконано позивачем належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про ПДВ».

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірність прийнятого ним спірного рішення.

На підставі викладеного, податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 27 липня 2009 року № 0001320854/0, від 20 серпня 2009 року № 0001320854/1, від 29 жовтня 2009 року № 0001320854/2, від 14 січня 2010 року № 0001320854/3 винесені безпідставно, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

З огляду на викладене, керуючись 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Спільного українсько-американського підприємства «Європоль»у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 27 липня 2009 року № 0001320854/0, від 20 серпня 2009 року № 0001320854/1, від 29 жовтня 2009 року № 0001320854/2, від 14 січня 2010 року № 0001320854/3 щодо визначення суми податкового зобовязання Спільного українсько-американського підприємства «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю за платежем податок на додану вартість у розмірі 142 044,00 грн. основного платежу та 71 022,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, у загальному розмірі 213066,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-американського підприємства «Європоль» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 18, код 30751167) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 30.04.2010р.

Суддя підпис< Текст >П'янова Я.В.

Постанова не набрала чинності. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.< Текст >

З оригіналом згідно< Текст >

Суддя Я.В. П*янова< Текст >

Секретар О.В. Нікітіна< Текст >