Рішення № 95136789, 23.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Київ № 640/2590/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А., секретар судового засідання Барміна Г.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за участю:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Казак К.І.;

представник відповідача - Гребеник І.А.

ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням зави про зміну підстав позову від 07.04.2020) про:

- визнання протиправним і скасування рішення Кадрової комісії від 13.12.2019 №2 про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 ;

- визнання протиправним і скасування наказу Генеральної прокуратури України від 21.12.2019 за №2133ц "Про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України";

- поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України або на іншій посаді, різнозначній тій, яку ОСОБА_1 обіймала до звільнення станом на 24.12.2019;

- стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з дня звільнення до дня винесення рішення у справі.

Ухвалами суду: від 28.02.2020 - відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті, призначено підготовче судове засідання; від 03.06.2020 - прийнято заяву про зміну підстав позову та встановлено строки для подання заяв по суті, а також витребувано докази у відповідача; від 03.08.2020 - закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Підготовче засідання відкладалось у зв`язку з прийняттям заяви про зміну предмета спору та встановленням строків для подання заяв по суті. В судому розгляді оголошувались перерви у зв`язку з закінченням процесуального часу відведеного для судового засідання, значною кількістю доказів та витребуванням у позивача доказів на підтвердження обставин декларування позики. Судові засідання призначались з урахуванням обмежень, запроваджених Урядом України для запобігання поширенню пандемії. Судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Підставами позову вказано: відсутність в оскаржуваному наказі від 21.12.2019 №213 чіткої підстави звільнення; розділ ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-ІХ не є частиною Закону України "Про прокуратуру" та не регулює статус прокурорів; порушення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", оскільки станом на дату прийняття оскаржуваного наказу Генеральна прокуратура України не була ліквідована або реорганізована, будь-яких змін в організації виробництва і праці не відбулось, окрім зміни назви; недотримання відповідачем гарантій, пільг і компенсацій передбачених Кодексом законів про працю України (КЗпП України) та вимог при вивільненні працівника (попередження за 2 місяці про наступне вивільнення, врахування переважного права на залишення на роботі, наявність скорочення чисельності або штату працівників, змін в організації виробництва); непрозорість та несправедливість процедури конкурсу - під час засідання члени кадрової комісії, задаючи питання щодо доброчесності прокурора та членів її сім`ї, дотримання прокурором етичних норм, не дали можливості спростувати відповідні сумніви, які виникли у членів комісії, не зважаючи на те, що позивач повідомляла про можливість надання відповідних доказів; безпідставність висновків щодо неповноти відповіді на практичне завдання.

Представник відповідача проти позову заперечив, пояснивши, що за результатами співбесіди кадровою комісією прийнято рішення від 13.12.2019 №29 про неуспішне проходження позивачем атестації у зв`язку з наявністю сумнівів щодо відповідності позивача вимогам професійної етики, яке стало підставою для прийняття наказу від 21.12.2019 №2133ц. За твердженням представника відповідача, кадрова комісія наділена виключними дискреційними повноваженнями щодо оцінки відповідності прокурора вимогам професійної етики, доброчесності та професійної компетентності.

Під час судового розгляду справи позивач та її представник позовні вимоги підтримали. Представник відповідача позов не визнав.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача представників сторін, покази свідка, дослідивши письмові докази, суд установив.

Як убачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 від 13.04.2000 серія НОМЕР_1 , наказом Генерального прокурора України від 26.09.2019 №965ц позивача призначено на посаду прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України.

Позивачем подано Генеральному прокурора заяву від 10.10.2019 про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію.

Кадровою комісією №2 прийнято рішення від 13.12.2019 №29 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.

Наказом Генерального прокурора України від 21.12.2019 №2133ц згідно зі статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частин першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 24.12.2019.

Не погоджуючись зі звільненням, позивач звернулася до суду.

Вирішуючи спір, суд ураховує таке.

Розділом ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 №113-IX (набрав чинності 25.09.2019, Закону України №113-IX) встановлено:

з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (пункту 6);

прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом (пункт 7);

прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації (пункт 10);

прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах і не подали у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" (підпункт 1 пункту 19).

Як установлено судом, 10.10.2019, позивачем подано Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в офіс Генерального прокурора та про намір пройти атестацію, кадровою комісією позивача допущено до атестації.

Зі змісту оскаржуваного рішення Кадрової комісії №2 від 13.12.2019 №29 убачається, що під час проведення співбесіди Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності зокрема:

1. Щодо підстав невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності:

ОСОБА_1 не надано повні та вичерпні відповіді на запитання членів комісії щодо змісту практичного завдання та актуальних проблем застосування кримінального та кримінального процесуального законодавства.

2. Щодо підстав невідповідності прокурора вимогам професійної етики:

На підставі дослідження матеріалів атестації, у тому числі отриманих пояснень прокурора, у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо дотримання прокурором та членів його родини вимог професійної етики в частині зв`язків з особами, які підтримують збройну агресію Російської Федерації проти України.

Зокрема брат чоловіка ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , з 2011 по 2017 роки був керівником слідчого управління Слідчого комітету по Ханти-Мансійському автономному округу - Югрі. Слідчий комітет Російської Федерації знаходиться під керівництвом Президента Російської Федерації. Після початку збройної агресії Російської Федерації проти України, за період з 2014 по 2018 роки чоловік ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , перебуваючи, в тому числі, на посаді судді, близько 40 разів відвідав Російську Федерацію для зустрічей з ним, в частині цих поїздок його супроводжувала ОСОБА_1 .

Крім того, 02.01.2017, ОСОБА_4 було отримано грошові кошти від ОСОБА_3 в сумі 600.000,00 грн.

У зв`язку з цим прокурор представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію.

Під час розгляду справи позивач наголосила, що рішення другої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації не отримувала, підстави для прийняття зазначеного рішення позивачу станом на час звернення до суду відомі не були.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.06.2020 задоволено клопотання позивача та витребувано в Офісу Генерального прокурора належним чином засвідчені копії, зокрема: протоколів засідань кадрових комісій щодо проходження ОСОБА_1 атестації; рішень кадрових комісій щодо проходження ОСОБА_1 кожного етапу атестації з наданням доказів, на підставі яких ухвалювались відповідні рішення (завдання, які виконувались під час атестації, відповіді надані на такі завдання, документи, які враховувались членами атестаційної комісії під час вирішення питання доброчесності, інші документи, на підставі яких прийнято рішення від 13.12.2019 №29 про неуспішне проходження атестації).

Офісом Генерального прокурора листом від 10.07.2020 №12/2/2-23387-20 подано до суду, зокрема: копію протоколу №4 засідання Першої кадрової комісії від 24.10.2019 з додатком; копії відомостей про результати тестування на знання та вміння у застосування закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора; витягу звіту "Деталі іспиту"; копію протоколу №4 засідання другої кадрової комісії від 08.11.2019 з додатком; копію відомостей про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки. Документів, які враховувались членами атестаційної комісії під час вирішення питання відповідності прокурорам критеріям професійної етики, доброчесності, протоколи з відображенням питань членів кадрової комісії та відповідей прокурора, відеозапису, звукозапису, інших документів, на підставі яких прийнято рішення від 13.12.2019 №29 про неуспішне проходження атестації відповідачем до суду не надано.

Згідно з протоколом засідання Кадрової комісії №2 від 13.12.2019, в якому відображено хід засідання, під час якого проводилась співбесіда з позивачем, до протоколу додано відеозапис співбесіди. Водночас цей протокол не містить питань членів кадрової комісії, відповідей прокурора.

У матеріалах судової справи наявний акт знищення матеріалів атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України від 27.12.2019, відповідно до якого у зв`язку із завершенням атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України головами кадрових комісій проведено знищення матеріалів (документів та інших носіїв інформації) атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України).

Підставами позову зазначено протиправність оскаржуваного рішення Кадрової комісії №2 у частині невідповідності позивача вимогам професійної компетентності. За твердженням позивача, нею надано повні та вичерпні відповіді як на практичне завдання так і на запитання членів кадрової комісії під час співбесіди.

Розглядаючи обґрунтованість оскаржуваного рішення Кадрової комісії №2 від 13.12.2019 №29 у частині висновку про невідповідність прокурора вимогам професійної компетентності, суд ураховує, що саме кадрові комісії уповноважені вирішувати питання відповідності прокурора професійній компетентності. Водночас здійснення таких повноважень повинно було здійснюватися відповідно до встановленої процедури.

"Порядком проходження прокурорами атестації", затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (у редакції, чинній на час проведення атестації), встановлювалось:

атестація включає такі етапи: складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора; складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання (підпункти 1-3 пункту 6 Розділу І);

перебіг всіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису (пункт 13 Розділу І);.

рішення кадрових комісій, протоколи засідань, матеріали атестації прокурорів зберігаються в органі прокуратури, при якому функціонує відповідна кадрова комісія (пункт 5 Розділу V).

За змістом наведених норм, кожен етап атестації повинен фіксуватись за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису, має вестись протокол. Водночас, як уже вказувалось судом, відповідачем не надано відеозапису співбесіди в зв`язку зі знищенням матеріалів атестації.

Згідно з пунктом 3 розділу І "Порядку проходження прокурорами атестації" атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями прозоро та публічно у присутності прокурора, який проходить атестацію.

Суд вважає, що знищення матеріалів атестації 27.12.2019, до спливу місячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) для звернення до адміністративного суду, не дає можливості встановити підстави прийняття відповідного рішення та свідчить про недотримання засади прозорості проведення атестації, оскільки відповідні аргументи членів кадрової комісії не можуть бути розглянуті в суді.

З огляду на наведене, на думку суду, необхідним є дослідження проходження позивачем атестації щодо виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності.

До матеріалів судової справи додано практичне завдання №15, на яке надавалась відповідь позивачем, за змістом якого:

Потерпілий у кримінальному провадженні №Х, внесеному до ЄРДР 15.08.2019 за фактом смерті його сина за частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (КК України), звернувся 11.10.2019 до прокурора з клопотанням, у якому просив завчасно до проведення ексгумації трупа надати доручення судово-медичним експертам, залученим до проведення цієї дії, виконати вимоги частини третьої статті 239 Кримінального процесуального кодексу України (КПК України) та вилучити зразки м`яких та твердих тканин трупа, необхідних для проведення генетичних та експертних досліджень трупа.

У той же день прокурор, розглянувши позитивно зазначене клопотання, дав слідчому письмову вказівку, щоб той перед проведенням огляду трупа, пов`язаного з ексгумацією, надав доручення експертам бюро судово-медичної експертизи взяти відповідні зразки тканини.

Про вжиті заходи прокурор листом від 15.10.2019 повідомив потерпілого, а слідчий на виконання вказівки прокурора того ж дня направив на адресу начальнику бюро судово-медичної експертизи (СМЕ) клопотання про забезпечення взяття зразків тканини трупа під час ексгумації для можливих у перспективі генетичних експертиз.

Отримавши лист від прокурора, потерпілий одразу звернувся зі скаргою з приводу його бездіяльності до слідчого судді місцевого суду, оскільки вважав, що були застосовані неналежні правові процедури, а прокурор, розглянувши клопотання, не відмовив та не задовольнив його, не прийняв самостійно процесуального рішення за наслідками його розгляду й неправомірно передоручив його розгляд і вирішення слідчому.

Питання:

1. Чи відповідають дії і рішення прокурора та слідчого у цій ситуації вимогам чинного КПК України? Яку позицію зайняти прокурору під час розгляду скарги потерпілого слідчим суддею?

2. Яке рішення слідчого судді очікувати, якщо потерпілий у судовому засіданні наполягатиме на задоволенні його скарги? Обґрунтуйте свою відповідь з посиланням на відповідні положення закону.

Представником відповідача долучено до судової справи правильну (зразкову) відповідь на завдання №15, відповідно до якого:

Статтею 220 КПК України визначено порядок проведення розгляду клопотання сторони кримінального провадження прокурором, слідчим. Він не був порушений, оскільки розгляд клопотання відбувся у встановлений строк, тобто протягом трьох днів з моменту його подання (з урахуванням того, що 14.10.2019 згідно з частиною першою статті 73 КЗпП України є святковим днем - День захисника України, а відповідно до частини сьомої статті 115 КПК України якщо закінчення строку, який обчислюється днями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день). Про результати розгляду клопотання, а воно було задоволено, потерпілий, який звертався з клопотанням, був письмово повідомлений. Обов`язкове оформлення рішення у вигляді постанови законом передбачено лише для випадків повної або часткової відмови в задоволенні клопотання (частина друга статті 220 КПК України).

В статті 36 КПК України передбачено перелік повноважень прокурора під час здійснення процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальному провадженні. Серед вказаних повноважень не передбачено повноваження прокурора доручати експертам проводити певні процесуальні дії в разі проведення експертиз чи ексгумації, однак надано повноваження давати вказівки та доручення слідчому, який здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні (пункт 4 частини другої статті 36 КПК України).

Частиною третьою статті 239 КПК України передбачено, що під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень. За змістом даної норми права передбачено, що експерти можуть як за власної ініціативи, так і за клопотанням провести вилучення зразків тканини і органів трупа під час ексгумації.

Тому надані прокурором письмові вказівки слідчому щодо залучення експертів бюро СМЕ для вилучення в процесі ексгумації тканини трупа з метою забезпечення їх використання під час наступних генетичних досліджень і дії слідчого, який звернувся до керівництва бюро СМЕ з клопотанням, відповідають зазначеним положенням КПК України.

Прокурор, спираючись на вказані положення закону, повинен подати до суду і підтримати в судовому засіданні під час розгляду скарги потерпілого слідчим суддею свої заперечення на цю скаргу. Довести її необґрунтованість та законність своїх дій й очікувати ухвалення судового рішення, яким слідчий суддя відмовить у повному обсязі в задоволенні скарги потерпілого.

Відповідь на завдання №15 ОСОБА_1 :

Відповідно до частини третьої статті 239 КПК України під час ексгумації судово-медичним експертом можуть бути вилучені зразки тканини органів або частини трупа, необхідні для проведення досліджень.

У змодельованій ситуації прокурор розглянув клопотання потерпілого з дотриманням вимог статті 220 КПК України, а саме розглянув у встановлений строк зазначене клопотання і про результат розгляду повідомив особу, яка заявила клопотання.

Окремо необхідно зазначити, що прокурором дотримано триденного строку розгляду клопотання, оскільки надійшло 11.10.2019, кінцева дата припала на святкові дні, у зв`язку з чим відповідь надана на наступний день після вихідного дня.

Згідно з частиною другою статті 220 про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання. Оскільки у цій справі клопотання потерпілого прокурором задоволено, тому приймати процесуальне рішення з урахуванням вимог частини другої статті 220 КПК України, не зобов`язаний. Таким чином, посилання потерпілого у скарзі на порушення прокурором норм кримінально-процесуального законодавства, є безпідставними.

Під час розгляду скарги потерпілого слідчим суддею, прокурор повинен просити суд відмовити в задоволенні скарги.

Крім того, прокурор в силу вимог пункту 4 частини другої статті 36 КПК України, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва уповноважений доручати слідчому, органу досудового розслідування доручати слідчому, органу досудового розслідування у встановлений законом строк проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових дій), інших процесуальних дій або давати вказівки для їх проведення.

У зв`язку з цим прокурор був уповноважений направити письмову вказівку слідчому.

Слідчий суддя за результатами розгляду скарги потерпілого повинен з урахуванням вимог статей 306, 307 КПК України відмовити в задоволенні скарги.

Відповідно до пункту 6 розділу V "Порядку проходження прокурорами атестації", затверджено наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 №221 (у редакції, чинній на час проходження позивачем атестації) рішення кадрових комісій про неуспішне проходження атестації може бути оскаржене прокурором у порядку, встановленому законодавством.

Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (зі змінами) не встановлювалось особливостей оскарження рішень кадровий комісій, прийнятих за наслідками атестації прокурора.

З огляду на таке правове регулювання, рішення кадрової комісії підлягає оскарженню до адміністративного суду та має оцінюватись судом на предмет його правомірності відповідно до вимог КАС України.

Разом з тим, на думку суду, окружний адміністративний суд не може встановлювати надання прокурором обґрунтованої, вичерпної (чи навпаки) відповіді на практичне завдання, позаяк таким повноваженням наділені виключно кадрові комісії. Однак, за відсутності матеріалів атестації, тверджень позивача про надання правильної відповіді, суд доходить висновку про можливість формального порівняння правильної (зразкової) відповіді з відповіддю позивача.

Зі змісту правильної (зразкової) відповіді вбачається, що вона ґрунтується на статтях 36, 115, частині третій статті 220, частині третій статті 229 КПК України, частині третій статті 73 КЗпП України. На питання завдання зазначено відповіді: надані прокурором письмові вказівки слідчому щодо залучення експертів бюро СМЕ для вилучення в процесі ексгумації тканини трупа з метою забезпечення їх використання під час наступних генетичних досліджень і дії слідчого, який звернувся до керівництва бюро СМЕ з клопотанням, відповідають зазначеним положенням КПК України; прокурор, спираючись на вказані положення закону, повинен подати до суду і підтримати в судовому засіданні під час розгляду скарги потерпілого слідчим суддею свої заперечення на цю скаргу; довести її необґрунтованість та законність своїх дій; очікувати ухвалення судового рішення, яким слідчий суддя відмовить у повному обсязі в задоволенні скарги потерпілого. Зі змісту відповіді також убачається дотримання прокурором строку розгляду клопотання.

Прокурор, вирішуючи практичне завдання спиралась на пункт 4 частини другу статті 36, частини другу-третю статті 220, статтю 239, статті 306-307 КПК України. На питання завдання надано відповіді: прокурор розглянув клопотання потерпілого з дотриманням вимог статті 220 КПК України та триденного строку, прокурор був уповноважений направити письмову вказівку слідчому; посилання потерпілого у скарзі на порушення прокурором норм кримінально-процесуального законодавства, є безпідставними, під час розгляду скарги потерпілого слідчим суддею, прокурор повинен просити суд відмовити в задоволенні скарги; слідчий суддя за результатами розгляду скарги потерпілого повинен з урахуванням вимог статей 306, 307 КПК України відмовити в задоволенні скарги.

Отже, під час розв`язання прокурором практичного завдання, ним використані ті ж норми, що і в правильній (зразковій) відповіді. Крім того, відповідь позивача відповідає правильній (зразковій) відповіді в частині дотримання прокурором триденного строку з урахуванням вихідного дня, наявності повноважень у прокурора давати вказівки слідчому, відсутність обов`язку в прокурора приймати процесуальне рішення в разі задоволення скарги, оскільки таке рішення приймається в разі відмови чи часткової відмови в задоволенні клопотання.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З огляду на те, що матеріали атестації знищенні, відповідачем під час судового розгляду справи не доведено ненадання прокурором під час атестації повних та вичерпних відповідей на запитання членів комісії щодо змісту практичного завдання та актуальних проблем застосування кримінального та кримінального процесуального законодавства, зважаючи на висновок суду про формальну відповідність відповіді прокурора правильній (зразковій) відповіді, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем обґрунтованості рішення Кадрової комісії №2 від 13.12.2019 №29 щодо невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності в зв`язку з ненаданням повних та вичерпних відповідей на запитання членів комісії щодо змісту практичного завдання та актуальних проблем застосування кримінального та кримінального процесуального законодавства.

Відтак рішення кадрової комісії в частині невідповідності прокурора вимогам професійної компетентності є протиправним та підлягає скасуванню.

Підставами позову також зазначено необґрунтованість рішення Кадрової комісії №2 від 13.12.2019 №29 у частині невідповідності прокурора вимогам професійної етики.

Згідно з оскаржуваним рішенням від 13.12.2019 №29 у комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо дотримання прокурором та членів його родини вимог професійної етики в частині зв`язків з особами, які підтримують збройну агресію Російської Федерації проти України. Такий висновок зроблено на підставі того, що брат чоловіка прокурора ОСОБА_3 , з 2011 по 2017 роки був керівником слідчого управління Слідчого комітету по Ханти-Мансійському автономному округу - Югрі. Слідчий комітет Російської Федерації знаходиться під керівництвом Президента Російської Федерації. Після початку збройної агресії Російської Федерації проти України, за період з 2014 по 2018 роки чоловік прокурора ОСОБА_4 , перебуваючи, в тому числі, на посаді судді, близько 40 разів відвідав Російську Федерацію. В частині цих поїздок прокурор супроводжувала свого чоловіка. Крім того, чоловіком прокурора отримано 600.000,00 грн. від свого брата.

Судом установлено, що відповідно до відміток паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 14.09.2009 серія НОМЕР_2 ОСОБА_1 з 2014 року до 2017 року відвідала Російську Федерацію 6 разів. Докази відвідування позивачем цієї країни після вказаного періоду відсутні, двічі позивач їздила туди до вказаного періоду.

Під час розгляду справи позивач пояснила, що в Російській Федерації проживає брат чоловіка ОСОБА_3 , який дійсно з другої половини 2014 по 2017 рік обіймав керівну посаду в Слідчому комітеті Російської Федерації та з яким сім`я позивача підтримує близькі родинні відносини, періодично відвідували сім`ю ОСОБА_3 у Російській Федерації, в тому числі на свята, про що свідчать відмітки в паспорті громадянина України для виїзду за кордон з 2010 року. Після звільнення зі служби ОСОБА_3 регулярно відвідує Україну, оскільки в Україні проживає його батько та похована мати, на підтвердження чого надано копію паспорта громадянина Російської Федерації для виїду за кордон ОСОБА_3 від 27.09.2011 №716262112. Також позивач зазначила, що позика в розмірі 600.000,00 грн. відображена в декларації за 2018 рік. До матеріалів судової справи додано видрук такої декларації.

Свідок - чоловік прокурора ОСОБА_4 показав, що відвідував свого брата ОСОБА_3 у період з 2014 по 2018 роки, коли той обіймав керівну посаду в слідчому комітеті в Ханти-Мансійському автономному окрузі. Відвідини зумовлені виключно тісними родинними зв`язками, жодних розмов про окупацію Російською Федерацією території України не велось, за твердженням свідка йому невідомо про участь брата в діях пов`язаних з окупацією. Також свідок повідомив про отримання від брата 600.000,00 грн. позики, яка надана йому з законних джерел, на підтвердження чого позивачем додано довідку про заробітну плату брата свідка (за 2014 рік - 5.345.901,46 рублів, за 2015 рік - 4.764.297,81 рублів, за 2016 рік - 5.201.114,85 рублів, 13 за 2017 рік - 294.582,63 рублів).

В оскаржуваному рішенні Кадрової комісії №2 від 13.12.2019 №29 відсутнє будь-яке правове обґрунтування невідповідності прокурора етичним нормам.

Представник відповідача пояснив, що після окупації Російською Федерацією території України в суспільстві утворився консенсус щодо Російської Федерації як ворожої країни агресора, тому відвідування прокурором особи, яка обіймала чільну посаду в слідчому комітеті країни агресора свідчить про порушення таким прокурором етичних норм.

Відповідно до Закону України "Про прокуратуру":

діяльність прокуратури ґрунтується на засадах неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки (пункт 10 статті 3);

прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури (пункт 4 частини четвертої статті 19).

Згідно з "Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів", затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017:

прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов`язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї. У разі поширення неправдивих відомостей, які принижують його честь, гідність і ділову репутацію, за необхідності вживає заходів до спростування такої інформації, у тому числі в судовому порядку. Сприяти йому в цьому повинні керівники відповідних прокуратур (стаття 11);

прокурор діє на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання. Прокурору слід уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з`ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб (стаття 21).

За змістом наведених норм порушенням етичних норм є така поведінка прокурора, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури, прокурор повинен уникати особистих зв`язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків, скомпрометувати звання прокурора.

Як уже вказувалось, підставою для висновку щодо невідповідності прокурора вимогам професійної етики слугував висновок Кадрової комісії №2 про відвідування чоловіком прокурора та прокурором брата чоловіка прокурора, який до 2017 року обіймав посаду керівника підрозділу слідчого комітету Російської Федерації та отримання від нього 600.00,00 грн.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором" від 27.01.2015 №129-VIII Верховною Радою України визнано Російську Федерацію державою-агресором.

Судом установлено, що позивач відвідувала Російську Федерацію 6 разів з 2014 року до 2017 року.

З огляду на наведене, суд відхиляє доводи позивача, що лише з набранням чинності 24.02.2018 Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" від 18.01.2018 №2268-VIII Російську Федерацію визнано країною агресором.

На думку суду, за відсутності правового обґрунтування оскаржуваного рішення Кадрової комісії №2 від 13.12.2019 №29 у частині невідповідності прокурора вимогам професійної етики, визначальним є встановлення достатності обставини відвідування позивачем та її чоловіком Російської Федерації з метою зустрічі з братом, який обіймав посаду керівника підрозділу слідчого комітету Російської Федерації.

На думку суду, за відсутності правового обґрунтування та мотивів прийняття рішення щодо невідповідності прокурора вимогам професійної етики, враховуючи знищення матеріалів атестації, суд доходить висновку про необґрунтованість оскаржуваного рішення Кадрової комісії №2 у цій частині. Зокрема, членами комісії не надано оцінки аргументам прокурора щодо відвідування брата чоловіка лише як родича, відсутність доказів участі брата в діях щодо окупації, вільного відвідування братом чоловіка території України після звільнення з посади, відсутність заборони прокурорам відвідувати територію Російської Федерації, відсутності будь-якої реакції, резонансу з часу відвідування прокурором території Російської Федерації до часу проходження атестації, отримання 600.000,00 грн. з законних джерел та відображення їх в декларації.

Суд вважає, що лише після оцінки вказаних доводів позивача, відповідач міх прийняти рішення щодо відповідності прокурора вимогам професійної етики в зв`язку з відвідуванням у Російській Федерації брата чоловіка, який обіймав високу посаду в слідчому комітеті. Як уже вказувалось, свідок - чоловік прокурора показав, що відвідування носило виключно родинний характер, оскільки існують тісні родинні зв`язки, питання окупації Російською Федерацією території України не обговорювалось У матеріалах судової справи відсутні докази причетності брата чоловіка його причетності до окупації. Також судом установлено відсутність правових актів, які б забороняли відвідування прокурором Російської Федерації або рекомендували утримуватись від таких поїздок із зазначенням відповідних критеріїв. При цьому після звільнення брат чоловіка позивача вільно відвідує територію України.

Відсутність оцінки таких аргументів прокурора, на думку суду, свідчить про необґрунтованість рішення, позаяк не на надано оцінки усім доводам прокурора та обставинам, а також є свідченням недоведеності відповідачем, що оскаржуване рішення Кадрової комісії №2 від 13.12.2019 №29 прийнято з метою, з якою кадровій комісії надано повноваження здійснювати очищення (перезавантаження) прокуратури шляхом встановлення невідповідність прокурора вимогам професійної етики (пункт 2 частини другої статті 2 КАС України), оскільки оскаржуване рішення містить лише відображення фактів, однак у рішенні відсутнє обґрунтування чому поведінка прокурора призвела до дискредитації її як представника прокуратури, зашкодила авторитету прокуратури, як зв`язок з братом чоловіка у вигляді відвідування його як родича вплинув на неупередженість і об`єктивність виконання професійних обов`язків прокурором, скомпрометував звання прокурора. Відсутнє обґрунтування, чому поведінка чоловіка прокурора є свідченням порушення саме прокурором вимог професійної етики. При цьому за змістом преамбули "Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів" цей Кодекс визначає основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов`язків та поза службою.

З огляду на такий висновок суду, обґрунтованими є доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення Кадрової комісії №2 від 13.12.2019 №29 у частині невідповідності прокурора вимогам професійної етики. Судом ураховано відсутність доказів надання прокурору доступу до державної таємниці.

Підставами позову також зазначено недотримання відповідачем процедури звільнення, зокрема, вимог КЗпП України, відсутність правових підстав для звільнення, оскільки не було реорганізації чи ліквідації Генеральної прокуратури України чи Офісу Генерального прокурора.

Підставами звільнення позивача згідно з наказом Генерального прокурора України від 21.12.2019 №2133ц слугували пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", за яким прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а також підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", відповідно до якого прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України звільняються Генеральним прокурором з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України.

Суд відхиляє доводи позивача про недотримання відповідачем процедури звільнення, передбаченої КЗпП України, оскільки процедура звільнення прокурорів за результатами атестації передбачена розділом ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", відповідні зміни були внесені до КЗпП України. Відсутні підстави вважати, що норми про проходження прокурорами є дискримінаційними, оскільки процедуру проходження атестації застосовано до всіх прокурорів з урахуванням специфіки публічної служби прокурорів. Такий підхід використовується законодавством до військовослужбовців, державних службовців, поліцейських, суддів, зокрема, встановлено спеціальні процедури прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення, відповідальність таких публічних службовців, правовими актами враховано особливості тої чи іншої публічної служби, її особливий характер.

Відповідно до частини четвертої статті 40 КЗпП України, якою визначено особливості розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (в редакції Закону України від 19.09.2019 №113-IX), особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.

У даному випадку, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", зокрема, розділ ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" є Законом, який регулює статус прокурорів у частині проходження атестації, підстав звільнення та призначення за результатами атестації.

Судом не встановлено реорганізації чи ліквідації Генеральної прокуратури України під час звільнення позивача, станом на час розгляду судової справи змінено назву на Офіс Генерального прокурора.

Метою Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", згідно з пояснювальною запискою до проекту закону (http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66266) зазначено запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов`язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навивки, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності.

Отже, необхідною умовою для продовження проходження прокурором публічної служби в Офісі Генерального прокурора є успішне проходження атестації, під час якої кадровими комісіями перевіряються теоретичні, практичні знання чинних прокурорів, відповідність їх критеріям доброчесності, вимогам професійної етики. В разі неуспішного проходження атестації відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" прокурор підлягає звільненню.

За висновком суду, перезавантаженням органів прокуратури здійснюється шляхом атестації, за результатами якої прокурори, які успішно пройшли атестацію переводяться на посади прокурорів у реорганізовані прокуратури або в разі неуспішного проходження звільняються. Заповнення вакантних посад здійснюється на конкурсних засадах. При цьому це супроводжується як зміною структури (підрозділів) окремих прокуратур так і скороченням штатної чисельності, процес відбувається поступово.

З огляду на наведене правове регулювання, мету ухвалення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", суд вважає, що відповідачем вірно вказано правові підстави звільнення позивача, за наявності негативного висновку кадрової комісії.

Позивачем заявлено вимогу про поновлення її на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України або на іншій посаді, різнозначній тій, яку позивач обіймала до звільнення станом на 24.12.2019 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Оскільки Законом України "Про прокуратуру" не встановлено процедури поновлення прокурора на посаді у зв`язку з протиправним звільнення, застосуванню підлягають норми КЗпП України.

Статтею 235 КЗпП України передбачено:

в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша);

при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частина друга).

Оскільки суд визнав незаконним звільнення позивача, підлягає задоволенню вимога про поновлення позивача на посаді з якої її було звільнено, тобто на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України в Офісі Генерального прокурора, з 25.12.2019 (наступний день за днем звільнення).

Вимога про поновлення позивача на різнозначній посаді задоволенню не підлягає, оскільки за змістом частини першої статті 235 КЗпП України суд наділений повноваженнями поновлювати незаконно звільненого працівника на посаді, з якої такого працівника звільнено.

Оскільки судом поновлено позивача на посаді, підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.12.2019 (наступний день за днем звільнення) по 23.11.2020 (день ухвалення судом рішення).

До матеріалів справи додано довідку Офісу Генерального прокурора від 10.06.2020 №21819зп, відповідно до якої середньоденний заробіток з урахуванням 43 робочих днів становить - 1396,78 грн. Позивачем заперечень щодо сум, визначених в довідці від 10.06.2020 №21819зп не висловлено.

З урахуванням 227 робочих днів вимушеного прогулу на користь позивач підлягає стягненню 317.069,06 грн., з яких роботодавцем мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі.

Згідно з частиною першою статті 371 КАС України: негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).

Отже, негайному виконанню підлягає рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 30.030,77 грн., за виключенням податків та обов`язкових внесків.

Позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом.

У позовній заяві вказано, що з оскаржуваним наказом Генерального прокурора України від 21.12.2019 №2133ц позивач ознайомилась 24.12.2019. Про оскаржуване рішення Кадрової комісії №2 від 13.12.2019 №29 дізналась з цього наказу. Наведені обставини відповідачем не заперечувались. Отже, строк звернення до суду з позовом про оскарження наказу та рішення сплив 25.01.2020 (субота). З матеріалів судової справи вбачається, що позов направлено до суду засобами поштового зв`язку 04.02.2020, тобто з пропуском місячного строку, встановлено частиною п`ятою статті 122 КАС України. Судом установлено, що ухвалою суду від 27.01.2020 (ухвала оприлюднена 30.01.2020) в адміністративній справі №640/1573/20 позов про оскарження наказу та рішення повернуто ОСОБА_1 зв`язку з неналежним оформленням ордера адвокатом.

На думку суду, позивачем пропущено строк звернення до суду з поважних причин. Визначальним для суду є те, що первинний позов подано до суду 22.01.2020 , тобто в межах місячного строку, що свідчить про намір позивача скористатись судовим захистом. Крім того, пропущений строк є незначним - 6 робочих днів.

З огляду на викладене, заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом підлягає задоволенню, позаяк судом визнано поважними причини пропуску такого строку.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з Офісу Генерального прокурора відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 27951,46 грн.

Відповідач у відзиві проти стягнення витрат на правову допомогу заперечив, зазначивши, що представником позивача не надано належних доказів на підтвердження таких витрат.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина третя).

За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено частиною п`ятою статті 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як убачається з наданої суду копії договору про надання юридичних послуг від 27.12.2019, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням "КПД Консалтинг": останнє погоджується надавати клієнту консультації з українського права щодо певних питань та/або здійснювати правовий супровід діяльності клієнта, а клієнт зобов`язується прийняти послуги та оплатити надані послуги (пункт 1 договору);

обсяг послуг, розмір винагороди та строки кожного доручення з окремих питань вкладатимуться у окремому документі (заявка на надання послуг), що підписується сторонами. Усі майбутні замовлення клієнта повинні бути описані в окремих заявках на надання послуг, як включатимуть положення цього договору та складатимуть невід`ємну його частину. Політика та порядок виставлення рахунків виконавцем викладені у додатку №1 до цього договору та складають його невід`ємну частину. Сторони в окремих заявках на надання послуг можуть узгодити інші умови розрахунку і оплати винагороди, ніж ті, що зазначені у додатку №1 до цього договору (пункт 2 договору);

після надання послуг згідно з відповідною заявкою на надання послуг виконавець направляє клієнту акт про надані послуги. У випадку дострокової відмови клієнта від послуг виконавця, виконавець направляє акт про надані послуги за фактично надані послуги, а клієнт оплачує їх згідно з порядком, передбаченим договором. Відмова від послуг виконавця повинна бути оформлена в письмовій формі. Сторони підписують акт про надані послуги, що підтверджує передачу та приймання послуг. Акт про надані послуги є підставою для остаточного розрахунку між сторонами, якщо інше не передбачено заявкою на надання послуг. У разі ухилення клієнта від підписання акту про надані послуги, тобто не підписання або не подання письмових мотивованих заперечень протягом більш ніж, 5 календарних днів, акт про надані послуги вважається погодженим клієнтом (пункт 3 договору).

Відповідно до пункту 5 додатку №1 до договору про надання юридичних послуг нижче наведені чинні на дату підписання договору ставки (у гривнях за годину) та не включаючи ПДВ за ставкою 20% і посади співробітників виконавця, які здійснюватимуть аналіз права України, необхідний для надання послуг: партнер 5000, адвокат 2500, помічник адвоката 1000. Кожному співробітнику виконавця присвоюється ставка, яка визначається на підставі його досвіду та рівня професійної майстерності. Клієнт погоджується, що погодинні ставки виконавця підлягають регулярному перегляду і підписуючи цей договір, він погоджується оплачувати послуги за ставками, які діятимуть на час надання послуг, що зазначені в рахунку.

Згідно з заявкою на надання послуг №1 до договору про надання юридичних послуг від 27.12.2019 комплексне представництво в суді першої інстанції 23292,88 грн., що є еквівалентним 1000 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на 27.12.2019, крім того ПДВ 4658,58 грн., що разом становить 27951,46 грн. (підпункт 3.1. пункту 3 заявки).

В матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правової допомоги серії КВ №473387 від 03.02.2020 та копія свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю.

Проте до позову не додано актів про надані послуги, що передбачено договором, та доказів сплати судових витрат на правничу допомогу.

Отже, позивачем не підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27951,46 грн. за договором від 27.12.2019, який укладено з Адвокатським об`єднанням "КПД Консалтинг".

На думку суду, відсутність актів про надані послуги також свідчить про недоведеність надання позивачу відповідних послуг.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 18.02.2020 №15626).

Відповідно частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки, позов задоволено частково, то з урахуванням задоволених вимог на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 700,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №2 від 13 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації ОСОБА_1 .

Взнати протиправним і скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2133ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України, з 24 грудня 2019 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора, з 25 грудня 2019 року.

Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 25 грудня 2019 року по 23 листопада 2020 року в сумі 317069,06 грн. (триста сімнадцять тисяч шістдесят дев`ять гривень шість копійок), з якої Офісом Генерального прокурора мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі.

У задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 700,00 грн. (сімсот гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора.

Відмовити в задоволенні вимоги ОСОБА_1 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27951,46 грн. (двадцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна гривня сорок шість копійок) з Офісу Генерального прокурора.

Виконати негайно рішення суду в частині:

- поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу представництва інтересів держави управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Офісу Генерального прокурора, з 25 грудня 2019 року;

- стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 грудня 2019 року по 23 листопада 2020 року в сумі стягнення за один місяць - 30030,77 грн. (тридцять тисяч тридцять гривень сімдесят сім копійок), з якої Офісом Генерального прокурора мають бути відраховані податки та обов`язкові платежі.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач - Офіс Генерального прокурора (ідентифікаційний код 00034051, місцезнаходження: 01011, місто Київ, вулиця Різницька 13/15).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII) передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повний текст рішення складено 24 лютого 2021 року.

Суддя В.А. Донець