Постанова № 9513592, 23.04.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 квітня 2010 р. № 2-а- 27/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Старосєльцевої О.В.

при секретарі судового засідання Чубукіній М.В.,

за участю сторін:

представника позивача - Халабурдіна С.В.;

представника відповідача- Король І.І. (діє на підставі довіреності № 4115/10/10-017 від 31.03.2010 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

проскасування податкових повідомлень-рішень ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач,Товариство з обмеженою відповідальністю «РОСТ 2005», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом доДержавної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог просив суд податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 27 липня 2009 року № 0001300854/0, від 20 серпня 2009року № 0001290854/1, від 22 жовтня 2009 року № 0001300854/2, від 14 січня 2010 року № 0001300854/3 щодо визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 216094,00 грн. основного платежу та 108047,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСТ 2005» скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, в повному обсязі.

В обґрунтування позову посилався на помилковість висновків акту перевірки, за якими відповідач безпідставно дійшов до висновку про порушення ТОВ «РОСТ 2005» п.п. 4.2. ст. 4, п. п. 7.2.3. п. п. 7.2.6. п. 7.2, п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначив, що проведення рекламної акції з безкоштовною роздачею дисконтних карток, повітряних кульок, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів не є обєктом оподаткування ПДВ, крім того визначення податкового зобовязання у розмірі 394,00 грн. не є обґрунтованим належним чином. З урахуванням викладеного, просить суд адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на висновки акту про результати планової виїзної перевірки, якими встановлені порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а тому є підстави для визначення податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість та відповідного застосування штрафних санкцій. Просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю “РОСТ 2005” зареєстровано Виконавчим комітетом Харківської міської ради 07.10.2004 р за № 14801020000002247 та є юридичною особою (а.с.6)

Відповідно до Свідоцтва № 100159776 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивача взято на облік у СДПІ ВПП у м. Харкові 16.02.2005 року (а.с.7).

З 25.05.2009 по 07.07.2009 СДПІ ВПП у м. Харкові було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РОСТ 2005» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2008.

14 липня 2009 року за результатами перевірки було складено акт про результати планової виїзної перевірки № 2251/23-106/33204152, висновками якого встановлені порушення позивачем п.п. 4.2. ст. 4, п. п. 7.2.3. п. п. 7.2.6. п. 7.2, п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

27 липня 2009 року відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001300854/0, на підставі якого визначено суму податкового зобовязання позивачеві за платежем податок на додану вартість у розмірі 216094,00 грн. основного платежу та 108047,00 грн. штрафних фінансових санкцій.

За результатами розгляду скарг позивача, в процесі апеляційного узгодження зобовязання, відповідачем складені податкові повідомлення-рішення № 0001290854/1, № 0001300854/2, № 0001300854/3, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобовязання.

Згідно з вказаним актом перевірки СДПІ ВПП у м. Харкові було встановлено, що позивачем порушено п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», яке проявилося у не визначенні зобовязання з ПДВ при проведенні позивачем рекламних акцій з роздачею дисконтних карток, паперових конвертів, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів.

На підставі цього позивачеві визначено податкове зобовязання в розмірі 215700,00 грн. та відповідно застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Однак, суд вважає, що такий висновок відповідача є помилковим, а тому визначення податкового зобовязання у цій частині є неправомірним, виходячи з наступного.

На підставі укладеного договору про надання рекламних послуг № 3 від 16 листопада 2005 року з ТОВ «Райт» (код ЕДРПОУ 33817178) позивач отримав рекламний матеріал: дисконтні картки, чашки з логотипом, ручки сувенірні з логотипом, флаєра на загальну суму 942300,00 грн., крім того сума ПДВ 188460,00 грн., та на підставі договору № 34-02/08 від 01 лютого 2008 року ТОВ «РОСТ 2005» отримав від ТОВ «Проект 07» (код ЕДРПОУ 35475365) рекламний матеріал: дисконтні карти, надувні кульки з логотипом, флаєра на загальну суму 136 200,00 грн., крім того сума ПДВ 27240,00 грн.

На виконання зазначених договорів позивачем сплачені грошові кошти за рекламний матеріал, а отримані позивачем від ТОВ «Райт» та ТОВ «Проект 07» податкові накладні використані шляхом включення суми ПДВ до складу податкового кредиту.

З акту перевірки (стор. 8), договорів на виготовлення рекламної продукції, актів прийому-передачі вбачається, що дисконтні картки, флаєри зі знижками, повітряні кулі, чашки, ручки містили позначення «РОСТ». Даний факт визнається сторонами.

Фактичним місцезнаходженням позивача є: м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 135/139 (супермаркет «РОСТ» біля станції метро «Завод ім. Малишева» в м. Харкові), де ним і здійснюється діяльність з роздрібної та оптової торгівлі товарами широкого асортименту. В процесі своєї господарської діяльності ТОВ «РОСТ 2005» використовує комерційне найменування «РОСТ».

Зі змісту ч. 1 ст. 489 ЦК України вбачається, що комерційне найменування це найменування, під яким особа виступає у цивільному обороті і яке індивідуалізує цю особу серед інших його учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 489 ЦК України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Ст. 1 Закону України «Про рекламу» визначає, що реклама це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо такої особи чи товару.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про рекламу» рекламні засоби - засоби, що використовуються для доведення реклами до її споживача.

За своїми характеристиками, метою паперові флаєри, дисконтні картки, повітряні кулі, чашки, ручки, що містять комерційне найменування є рекламними засобами, а їх розповсюдження є передпродажним та рекламним заходом.

Тому, не індивідуалізоване розповсюдження дисконтних карток, флаєрів зі знижками, повітряних куль, чашок, ручок з комерційним найменуванням покликане у такий спосіб популяризувати торговельний обєкт позивача та заохотити споживачів і в подальшому придбавати товари у магазині ТОВ «РОСТ 2005», тобто таким чином позивач здійснював рекламу своєї діяльності по наданню торгівельних послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем проводилися рекламні акції в процесі яких здійснювалося безкоштовне розповсюдження дисконтних карток, повітряних кульок, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів.

Згідно з п. 3.1. Закону України «Про ПДВ» об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

3.1.1. поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

3.1.2. ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту) згідно з положеннями глав 29 - 30 Митного кодексу України.

3.1.3. поставка (вивезення, пересилання) товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорту) згідно з положеннями глав 31 - 32 Митного кодексу України за кошти або інші види компенсацій (винагороди).

Пунктом 1.4. ст. 1 Закону України «Про ПДВ» визначено, що поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що рекламна акція з безкоштовним розповсюдженням рекламних матеріалів (дисконтних карток, повітряних кульок, чашок з логотипом, ручок сувенірних, флаєрів), шляхом вручення споживачам, використання повітряних кульок при оздобленні інтерєру не підпадає під визначення поставки товарів та послуг, що на па підставі п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про ПДВ» є обєктом оподаткування ПДВ.

Таким чином, розповсюдження позивачем з рекламними цілями матеріалів не є обєктом оподаткування ПДВ.

Крім того, передумовою застосування п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про ПДВ» є поставка, інша передача товару.

Пунктом 1.15. ст. 1 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Відповідно до п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Матеріальний актив, на підставі п. 1.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», це основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Згідно з "Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс"", затвердженого наказом Міністерства фінансів від 31.03.1999 N 87, оборотні активи - грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Суд зазначає, що за своєю суттю дисконтні картки, повітряні кульки, чашки, ручки сувенірні, паперові флаєри з комерційним найменуванням «РОСТ», що розповсюджені позивачем в рекламних цілях, не призначені для реалізації (оплатної передачі) чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу, а отже не є оборотними активами та відповідно не є вони товаром у розумінні п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про ПДВ».

Суд не погоджується з позицією відповідача, що в даному випадку мала місце безоплатна передача товарів (робіт, послуг), яка відповідно до п. 4.2 статті 4 Закону № 168/97-ВР є базою оподаткування.

В ході розгляду справи судом встановлено, що рекламно інформаційний матеріал, який роздавався, фактично є виключно носієм та засобом розповсюдження інформації про товари позивача та ніякої іншої функції, крім рекламної, не несе. Тобто зазначений матеріал не є товаром та його розповсюдження по своїй суті не підпадає під поняття поставки товарів (робіт, послуг).

Суд вважає помилковим посилання відповідача у запереченнях проти позову на те, що позначення «РОСТ» не містить ніякої інформації щодо підприємства ТОВ «РОСТ 2005». Так, спосіб розповсюдження рекламної продукції, а саме вручення дисконтних карток, флаєрів зі знижками, повітряних куль, чашок, ручок під час покупок та перебування безпосередньо у магазині, поєднане з використанням позивачем комерційного найменування «РОСТ» на зовнішніх та внутрішніх елементах будівлі у самому магазині, позначення на фіскальних чеках тощо, беззаперечно дозволяє споживачам індивідуалізувати ТОВ «РОСТ 2005» саме завдяки позначенню «РОСТ».

Безпідставним також є твердження відповідача і про те, що позначення «РОСТ» не містить ніякої інформації про діяльність ТОВ «РОСТ 2005», на тій підставі, що воно також використовується іншим субєктом господарювання. Чинним законодавством України не встановлено таких обмежень, більше того ч. 4 ст. 489 ЦК України визначено, що особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо це не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють та (або) реалізовують, та послуг, які ними надаються.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності отриманих від ТОВ «Проект 07» та ТОВ «Райт» податкових накладних фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально та заперечується сторонами.

Суд, оцінивши податкові накладні, на підставі яких зараховано до складу податкового кредиту суму 215700,00 грн., у сукупності з іншими доказами, вважає, що позивач правомірно відніс понесені витрати до складу податкового кредиту, оскільки всі необхідні умови щодо формування останнього виконано позивачем належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про ПДВ».

Викладене вище є підставою для задоволення судом позовних вимог ТОВ «Рост 2005» у частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень щодо визначення податкового зобовязання з ПДВ у сумі 215700,00 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 107850,00 грн.

Щодо донарахування податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 394,00 грн. суд зазначає наступне.

ТОВ «РОСТ 2005» віднесено до складу податкового кредиту наступні податкові накладні, отримані від ТОВ «ГІФА»: у червні 2008 року накладну від 14.04.2005 на суму ПДВ 38,75 грн., накладну від 20.05.2005 на суму 42,0 грн., накладну від 21.06.2005 на суму ПДВ 37,92 грн., а також накладну отриману від ПФ «Кібела»: у жовтні 2008 року накладну від 14.06.2005 на суму ПДВ 256,36 грн., розрахунок коригувань на суму ПДВ 393,58 грн.

Згідно з п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про ПДВ» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

На підставі зазначеного, судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включено суму 394 грн. на підставі податкових накладних, дата виписки яких перевищує 1095 днів.

У відповідності до п.п. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, з урахуванням викладеного, суд зазначає про необґрунтованість позовних вимог у частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень щодо донарахування податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 394,00 грн., а тому у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.3 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8-14, 51, 71, 94, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, 162, ст. ст. 163, 167, 181, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити частково.

2. Скасувати частково Податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові від 27 липня 2009 року № 0001300854/0, від 20 серпня 2009року № 0001290854/1, від 22 жовтня 2009 року № 0001300854/2, від 14 січня 2010 року № 0001300854/3 щодо визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 323550,00 грн., а саме основного платежу 215700,00 грн. , штрафних санкцій 107850,00 грн.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РОСТ 2005" ( 61001 м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 18, кв. 907) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна грн. 70 коп.).

6.Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

7.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2010 року.

<Сума задоволення ><Текст >

Суддя Старосєльцева О.В.