Рішення № 95135880, 05.01.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 січня 2021 року м. Рівне №460/8469/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Головатчик А.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 15.08.2020 № 63976-50 та податкові повідомлення-рішення від 16.04.2020 №33656-5005-1716, №33657-5005-1716 та №33658-5005-1716.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до договору оренди землі від 06.08.2013 Рівненська міська рада (орендодавець) надає ОСОБА_1 (орендар) в строкове платне користування земельну ділянку площею 25 квадратних метрів, кадастровий номер 5610100000:01:028:0522, яка знаходиться в АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 9 договору оренди землі від 06.08.2013, розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 6,78 грн., що становить 0,09 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Додаткових угод до договору оренди землі від 06.08.2013 між позивачем та орендодавцем, Рівненською міською радою, які б змінювали розмір орендної плати та порядок її сплати укладено не було. Законом України від 27.03.2014 №1166-VІІ "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.04.2014, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України було викладено у такій редакції: "Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки". Саме цим положенням керувався відповідач, розраховуючи орендну плату, виходячи з 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі. Однак такі дії відповідача суперечать ст.ст. 15, 21. 30 Закону України “Про оренду землі” та ст. 654 ЦК України, оскільки ГУ ДПС у Рівненській області не є суб`єктом цивільно-правових відносин, не стороною договору оренди землі, відповідно умови договору в частині визначення зміни розміру орендної плати змінювати не може. Позивач зазначає, що звільнена від сплати земельного податку, оскільки є пенсіонером за віком та площа земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка була передана скаржниці в користування за договором оренди землі від 06.08.2013 становить 25 квадратних метрів, що дорівнює 0,0025 гектара та не перевищує площі встановленої ПК України граничної норми площі земельної ділянки відповідної категорії в місті (0,10 гектара). Крім того, позивач вказує, що спірні податкові повідомлення-рішення оскаржені нею в адміністративному порядку. Однак рішення за результатами розгляду скарги від Державної податкової служби України не надходило, а тому відповідно до абзацу другого пункту 56.9 статті 56 ПК України, скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків. Незважаючи на вимоги абзацу другого пункту 56.9 статті 56 ПК України та обізнаність ГУ ДПС у Рівненській області про адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, останнім було надіслано податкову вимогу від 15.09.2020 № 63976-50 з вимогою щодо сплати 1410,54 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2020 звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору в сумі 840,80 грн; позовну заяву прийняти до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи ухвалено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 17.12.2020.

Ухвалою суду від 17.12.2020 продовжено процесуальний строк для подачі відзиву та відкладено розгляд справи №460/8469/20 та призначити судове засідання на 05.01.2021 без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення зазначив, що ОСОБА_1 06.08.2013 було укладено договір оренди земельної ділянки з Рівненською міською радою. Земельна ділянка площею 0,0025 га, НГО земельної ділянки 7528,78грн. (станом на 23.05.2013), розмір орендної плати 0,03%, річна сума орендної плати становить 6,78грн. Листом Виконавчого комітету Управління Земельних відносин №01-01/11 від 21.01.2020 надано перелік орендарів, які уклали договори оренди та додаткові угоди (в т.ч. ОСОБА_1 ). На 2020 рік суми орендної плати по гр. ОСОБА_1 становить: земельна ділянка, площею 0,0025 га, НГО земельної ділянки 8260,92 (станом на 01.04.2014) грн., розмір орендної плати 3,0%, річна сума орендної плати становить 470,18грн. Відповідно, за 2019 рік - розмір орендної плати 3,0%, річна сума орендної плати становить 470,18грн. Відповідно, за 2018 рік - розмір орендної плати 3,0%, річна сума орендної плати становить 470,18грн. Таким чином, Головним управлінням ДПС у Рівненській області правомірно прийняті спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2018-2020 року на загальну суму 1410,54 грн. Наслідком несплати вищевказаних податкових повідомлень-рішень, стало винесення податкової вимоги. Контролюючий орган зазначає, у відповідністі із наявною інформацією щодо розгляду скарги від 10.09.2020, рішення про розгляд даної скарги було надіслано скаржнику 19.11.2020 і отримано 23.11.2020. Також відповідач зазначає, що твердження позивача щодо звільнення від сплати земельного податку для фізичних осіб є помилковим, оскільки платниками земельного податку з числа фізичних осіб є власники земельних ділянок та власники земельних часток (паїв), а платниками орендної плати за землі державної та комунальної власності — фізичні особи, що уклали з відповідним органом місцевого самоврядування (сільською, селищною, міською радою) або органом виконавчої влади договір оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності. ОСОБА_1 не є власником, а земельна ділянка, яка використовується нею для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, надана на підставі складання саме договору оренди. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.

З урахуванням частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву і відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (Орендар) 06.08.2013 укладено договір оренди земельної ділянки з Рівненською міською радою в особі міського голови Хомка В.Є (Орендодавець) (а.с.9-10), відповідно до якого Орендодавець на підставі рішення Рівненської міської ради від 23.05.2013 №3089 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (для обслуговування частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, з правом дострокового вилучення цієї ділянки для потреб міста), яка знаходиться в АДРЕСА_1 . В

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 25 квадратних метрів. Категорія земель - землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номер 5610100000:01:028:0522. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7528,78 грн., витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №02-19/61, виконаний управлінням Держземагентства у м. Рівному Рівненської області 29.07.2013.

Договір укладено на 50 (п`ятдесят) років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 180 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

За оренду земельної ділянки Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату виключно у грошовій формі.

Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку складає 6,78 грн., що становить 0,09% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку №02-19/61-1, виданий управлінням Держземагентства у м. Рівному Рівненської області відповідно до протоколу №8 від 31.07.2013 засідання комісії по встановленню розмірів орендної плати за земельні ділянки, станом на 23.05.2013.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Розмір орендної плати може змінюватися Орендодавцем в односторонньому порядку. Зміна розміру орендної плати при її індексації проводиться без внесення змін до цього договору, порядку та у випадку, передбачених законодавством України.

З матеріалів справи встановлено, що листом Виконавчого комітету Управління Земельних відносин №01-01/11 від 21.01.2020 на виконання пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, відповідно до якої органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, надало інформацію щодо укладених договорів оренди землі станом на 01.01.2020, зокрема, по договору від 06.08.2013 укладеному з ОСОБА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:028:0522, нормативна грошова оцінка землі 8260,92 грн, дата витягу про нормативну грошову оцінку – 01.04.2014, розмір орендної плати – 3% (а.с.33-34).

У зв`язку з чим, Головним управлінням ДПС у Рівненській області 16.04.2020 винесено податкові повідомлення-рішення:

№33658-5005-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем “орендна плата з фізичних осіб” за 2018 рік в сумі 470,18грн;

№33657-5005-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем “орендна плата з фізичних осіб” за 2019 рік в сумі 470,18грн;

№33656-5005-1716, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем “орендна плата з фізичних осіб” за 2020 рік в сумі 470,18грн (а.с.5-7).

Позивачем оскаржено вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, за результатами якого рішення залишені без змін, а скарга – без задоволення (а.с.36-37).

Оскільки станом на 14.09.2020 у ОСОБА_1 наявний податковий борг, 15.09.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області винесено податкову вимогу форми “Ф” №63976-50, якою вимагалося сплатити податковий борг в сумі в розмірі 1410,54грн.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу протиправною, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 4 Законом України “Про оренду землі” від 06.10.1998 №161 (далі - Закон №161), орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до статті 5 Закону №161, орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону №161). Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін (стаття 30 Закону №161).

Однією з істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону №161).

Порядок зміни орендної плати встановлено статтею 23 Закону №161, відповідно до якої за згодою сторін орендна плата переглядається за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до пунктів 34, 35 частини першої статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР “Про місцеве самоврядування в Україні”, до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України.

Питання справляння плати за землю, у тому числі орендної плати за земельну ділянку, регулюються Податковим кодексом України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (пп.14.1.136 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пп.14.1.147 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду (пункти 288.2 - 288.3 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І : 100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік (пункт 289.2 статті 289 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки даних щодо: розміру площі земельної ділянки, що перебуває у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою, контролюючий орган за місцем знаходження земельної ділянки проводить протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено обов`язок орендаря земельної ділянки сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Наведене дає підстави для висновків, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (який визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Таким чином, норми Податкового кодексу України застосовують поняття річна сума платежу, яке вже не є безпосередньо прив`язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю “орендна плата”. Незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, Податковий кодекс України вимагає, аби річний платіж був не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 Податкового кодексу України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України у справах такої категорії, зокрема, у постанові від 14.07.2015, Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №804/985/15 та постанові від 02.09.2020 у справі №817/1786/16.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, в силу приписів цієї норми висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду, суд враховує при вирішенні цього спору.

Оскільки Податковий кодекс України встановлено мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, то позивач повинен був сплачувати орендну плату, річна сума платежу якої не може бути меншою встановленого законом розміру. З наведених вище підстав суд не бере до уваги доводи позивача про те, що без внесення відповідних змін до договору від 06.08.2013 відповідач не вправі був визначати розмір орендної плати в іншій сумі, ніж визначена цим договором.

Також суд звертає увагу, що з часу укладання зазначеного договору закон про оподаткування неодноразово зазнавав змін та наразі таким є Податковий кодекс України, відтак, сплата такого обов`язкового платежу як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності не повинна здійснюватися на умовах, що суперечать чинному Податковому кодексу України.

Твердження позивача про те, що додаткових угод до договору оренди землі від 06.08.2013 між позивачем та Рівненською міською радою, які б змінювали розмір орендної плати та порядок її сплати укладено не було, є безпідставним, оскільки не звільняє позивача від виконання обов`язку зі сплати податків відповідно до норм податкового законодавства.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що вона в силу приписів статті 281 Податкового кодексу України звільнена від сплати орендної плати як пенсіонер за віком.

Як встановлено з матеріалів справи ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 виданим у 2004 році (а.с.12).

Підпунктом 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право, зокрема користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Податкового кодексу України, підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Відповідно до підпункту 281.1.3 пункту 281.1 статті 281 Податкового кодексу України, від сплати податку звільняються, зокрема, пенсіонери (за віком).

Однак, суд зазначає, що статтею 281 Податкового кодексу України встановлені пільги щодо сплати земельного податку для фізичних осіб, тоді як чинне законодавство України не звільняє позивача від сплати орендної плати за землю.

У цій адміністративній справі предмет спору виник у площині публічно-правових, а не договірних відносин, в частині правомірності дій та законності рішень суб`єкта владних повноважень – контролюючого органу при виконанні ним владних управлінських функцій на основі законодавства щодо повноти нарахування плати за землю, який, у даному випадку, справляється у формі орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, розмір якої повинен узгоджуватись з приписами податкового законодавства.

Враховуючи вищевказані норми права та фактичні обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено, що розмір орендної плати за 2018-2020 роки, визначеного спірними податковими повідомленнями-рішеннями, розраховано контролюючим органом у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

Таким чином, Головним управлінням ДПС у Рівненській області правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №33656-5005-1716, №33657-5005-1716 та №33658-5005-1716, якими нараховано позивачу орендну плату за податковий період 2018-2020 роки на загальну суму 1410,54 грн.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Враховуючи, що судом встановлено правомірність винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 16 квітня 2020 року №33656-5005-1716, №33657-5005-1716 та №33658-5005-1716 та визначення позивачу до сплати орендної пати за податковий період 2018-2020 роки на загальну суму 1410,54 грн., то Головним управління ДПС у Рівненській області правомірно винесено податкову вимогу форми “Ф” від 15.08.2020 №63976-50 на суму 1410,54 грн, у зв`язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов`язання визначеного вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями.

Щодо неотримання позивачем рішення за результатами розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення від 16 квітня 2020 року №33656-5005-1716, №33657-5005-1716 та №33658-5005-1716, суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами встановлено, що рішення про результати розгляду скарги від 19.11.2020 №5026/К/99-00-06-02-04-09 було надіслано скаржнику 19.11.2020 і отримано 23.11.2020 (а.с.38).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 16.04.2020 №33656-5005-1716, №33657-5005-1716, №33658-5005-1716 та податкової вимоги форми “Ф” від 15.08.2020 № 63976-50 діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

З огляду на наведене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Підстави для застосуванні положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 43142449, вулиця Відінська, 12, місто Рівне, 33023) про визнати протиправними та скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 05 січня 2021 року.

Суддя Н.В. Друзенко