
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
23 лютого 2021 року м. Рівне №460/5495/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доБугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, Бугаївського сільського голови Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Креселюка Валентина Андрійовича про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди, В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся з позовом до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області (далі – відповідач-1), Бугаївського сільського голови Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Креселюка Валентина Андрійовича (далі – відповідач-2) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди.
Позивач просив суд:
- визнати протиправною відмову відповідача-1 у задоволенні запиту від 03.01.2020 про надання публічної інформації;
- визнати протиправними дії відповідача-2 щодо ненадання в повному обсязі запитуваної публічної інформації/документів;
- зобов`язати відповідача-1 та відповідача-2 надати протягом п`яти робочих днів із дня набрання чинності рішенням суду запитувану інформацію та документи, а саме:
1) хто оголосив конкурс на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області відповідно до оголошення, опублікованого у громадсько-політичній газеті Радивилівського району Рівненської області "Наш Прапор Перемоги" №53 від 15.11.2019 та на якій підставі;
2) хто очолював конкурсну комісію з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області та на якій підставі;
3) який склад конкурсної комісії (зазначити усіх членів комісії та займані посади по місцю основної роботи на дату оголошення та проведення конкурсу);
4) якими нормативними документами керувалася Бугаївська сільська рада, сільський голова, конкурсна комісія під час проведення конкурсу;
5) належним чином засвідчені копії усіх документів Бугаївської сільської ради, конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, у тому числі усі протоколи засідань конкурсної комісії та прийняті органом місцевого самоврядування (сільським головою) за наслідками розгляду пропозицій конкурсної комісії рішення;
- стягнути з відповідача-2 для відшкодування завданої моральної шкоди 25000,00грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 03.01.2020 позивач звернувся до відповідача-1 із запитом про надання інформації. 16.01.2020 позивач отримав відповідь на запит, однак вважає, що надана інформація є неповною та не надає відповіді на всі поставлені у запиті питання. Неможливість надання запитуваних інформації та документів обгрунтовано надуманими причинами: наявністю адміністративної справи та тим, що запитувана інформація не підлягає оприлюдненню. Позивач стверджує, що надання неповної інформації є порушенням його прав, визначених Законом України "Про доступ до публічної інформації".
Ухвалою суду від 31.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що 03.01.2020 позивач звернувся до відповідача із запитом на отримання публічної інформації, з питаннями, відповіді на які не тільки відомі позивачу, а й додавалися до позову (справа №460/4472/19). Відповідачем у встановлені строки було надано відповідь на запит. Вся запитувана інформація міститься у відповіді та документах, що були надані позивачу. Законом України "Про доступ до публічної інформації" не передбачено надання роз`яснень до інформації, яка надається розпорядником такої інформації, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
03.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області із запитом про отримання публічної інформації (а.с.8).
У цьому запиті позивач просив відповідача-1 надати наступну інформацію:
- хто оголосив конкурс на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області відповідно до оголошення, опублікованого у громадсько-політичній газеті Радивилівського району Рівненської області "Наш Прапор Перемоги" №26 (43-8090) від 15 листопада 2019 року та на якій підставі?
- хто оплатив оголошення щодо проведення конкурсу на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, опубліковане у громадсько-політичній газеті Радивилівського району Рівненської області "Наш Прапор Перемоги" №26 (43-8090) від 15 листопада 2019 року, у якому розмірі та на якій підставі?
- хто очолював конкурсну комісію з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області та на якій підставі?
- який склад конкурсної комісії (зазначити ПІБ усіх членів комісії та займані посади за місцем основної роботи на дату оголошення та проведення конкурсу?
- якими нормативними документами керувалася Бугаївська сільська рада, сільський голова, конкурсна комісія під час проведення конкурсу?
Додатково позивач просив у запиті надати копії усіх документів Бугаївської сільської ради, конкурсної комісії з проведення конкурсу на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненського області, у тому числі: усі протоколи засідань конкурсної комісії та прийняті органом місцевого самоврядування (сільським головою) за наслідками розгляду пропозицій конкурсної комісії рішення (розпорядження тощо).
На зазначений запит Бугаївською сільською радою Радивилівського району Рівненської області надано ОСОБА_1 відповідь від 15.01.2020 № 02-26/56 "Про розгляд запиту на інформацію" (а.с.9).
За змістом відповіді, відповідач повідомив позивача про те, що оголошення щодо проведення конкурсу на заміщення вакантних посад оплатила Бугаївська сільська рада згідно з договором про надання послуг від 19.12.2019 між Бугаївською сільською радою та Редакцією районної газети "Прапор перемоги" в сумі 144,00грн. Враховуючи те, що в провадженні адміністративного суду знаходиться адміністративна справа №460/4472/19 за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради про визнання недійсними результатів конкурсу, проведеного конкурсною комісією на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради. Документи, які стосуються проведення конкурсу будуть направлені до суду та учасникам справи.
До цієї відповіді відповідач додав копії розпоряджень Бугаївського сільського голови від 11.10.2019 №85 та від 13.11.2019 №118.
У зв`язку з отриманням неповної відповіді на запит про надання публічної інформації, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати й поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Статтею 40 Конституції України передбачено, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 №2657-ХІІ (далі - Закон №2657-ХІІ), інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Частиною 1 статті 5 Закону №2657-ХІІ, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VІ).
Частиною 1 статті 1 Закону №2939-VІ визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №2939-VІ, метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону №2939-VІ).
Доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак (ч.1 ст.4 Закону №2939-VІ).
Згідно з п.2 ч.1 ст.5 Закону №2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Згідно з ч.2 ст.19 Закону №2939-VІ, запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частина 5 статті 19 Закону №2939-VІ передбачає, що запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Судом встановлено, що вимоги щодо форми та змісту запиту на отримання публічної інформації були дотримані позивачем, запит належним чином оформлений, відповідачем отриманий.
Відповідно до ст.12 Закону №2939-VІ, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частиною 1 статті 13 Закону №2939-VI встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема: суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
Отже, Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області в розумінні ст.12 Закону №2939-VI є розпорядником запитуваної інформації.
Частиною 1 статті 20 Закону №2939-VІ визначено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
Судом встановлено, що Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області надала відповідь на одне запитання, поставлене ОСОБА_1 у запиті, а також надала копії двох розпоряджень сільського голови. З приводу іншого повідомила, що в провадженні адміністративного суду знаходиться адміністративна справа №460/4472/19 за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради про визнання недійсними результатів конкурсу, проведеного конкурсною комісією на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради. Документи, які стосуються проведення конкурсу, будуть направлені до суду та учасникам справи.
Відповідно до ст.22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Отже, згідно з вимогами чинного законодавства України, розпорядник інформації має право надати відповідь на запит або відмовити у задоволенні запиту. В обох випадках розпорядник інформації повинен викласти своє рішення у письмові формі та направити на адресу запитувача не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
За приписами ч.4 ст.22 Закону №2939-VI, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено:1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відповідачем-1 зазначених вимог ч.4 ст.22 Закону №2939-VI не дотримано: у відповіді від 15.01.2020 № 02-26/56 "Про розгляд запиту на інформацію" не зазначено мотивовану підставу відмови та порядок оскарження такої відмови.
Крім того, у відповіді на запит відповідачем не вказано, відмовлено в задоволенні запиту позивача чи запит задоволено частково. Натомість, відповідачем лише вказано, що копії документів надано з урахуванням вимог статей 10, 14 Закону України "Про захист персональних даних" та пункту 7 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", що містять запитувану інформацію.
Суд зазначає, що положення ч.2 ст.6 Закону №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту". Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
Таким чином, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
Однак, розпорядником інформації обґрунтованих обставин та мотивів того, з яких підстав доступ до інформації є обмежений, у відповіді на запит не вказано.
Крім того, відповідачем-1 не надано відповіді на інші запитання, поставлені позивачем у зазначеному запиті, а лише повідомлено, що в провадженні адміністративного суду знаходиться адміністративна справа №460/4472/19 за позовом ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради про визнання недійсними результатів конкурсу, проведеного конкурсною комісією на заміщення вакантних посад Бугаївської сільської ради, а тому документи, які стосуються проведення конкурсу, будуть направлені до суду та учасникам справи.
З огляду на викладене, відмова в наданні публічної інформації з наведених відповідачем-1 підстав не передбачена ч.1 ст.22 Закону №2939-VI, тобто є неправомірною.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача – 1 на користь позивача моральної шкоди у сумі 25000,00грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04 від 15.10.2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.
Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (пункт 2 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (пункт 4 частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, сформульовано Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (пункт 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (пункт 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (пункт 56).
Вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач пов`язує з тим, що дії відповідача мають в часі негативний психологічний вплив на позивача, оскільки викликають душевні хвилювання, переживання, розчарування та незручності.
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
Не зважаючи на наведені у позовній заяві обґрунтування щодо заподіяння моральної шкоди, позивачем не надано суду жодних доказів наявності негативного психологічного впливу та заподіяних відповідачем страждань.
Отже, доводи позивача про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неналежним розглядом відповідачем запиту позивача на інформацію суд вважає необґрунтованими, а тому позовні вимоги у цій частині до задоволення не підлягають.
Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача подати у встановлений строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, застосування судового контролю є правом суду, яким він може скористатися також і після ухвалення судового рішення.
Оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення, застосування заходів судового контролю за виконанням судового рішення у даній адміністративній справі є передчасним.
Крім того, суд зазначає, що сформовані у позовній заяві вимоги до Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області та Бугаївського сільського голови Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Креселюка Валентина Андрійовича в частині надання ними для ОСОБА_1 запитуваної інформації та документів на одні і ті ж запитання є взаємовиключними, що унеможливлює задоволення позову у поданій позивачем редакції.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач частково довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Отже, позов підлягає до часткового задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бугаївської сільської ради Радивілівського району Рівненської області, Бугаївського сільського голови Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Креселюка Валентина Андрійовича про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області щодо надання неповної та неналежної інформації на запит ОСОБА_1 від 03.01.2020.
Зобов`язати Бугаївську сільську раду Радивилівського району Рівненської області надати повну та належну інформацію на запит ОСОБА_1 від 03.01.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач - 1: Бугаївська сільська рада Радивилівського району Рівненської області (вул.Шевченка, буд.36, с.Бугаївка, Радивилівський район, Рівненська область, 35561, код за ЄДРПОУ 04387817).
Відповідач - 2: Бугаївський сільський голова Бугаївської сільської ради Радивилівського району Рівненської області Креселюк Валентин Андрійович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Рішення складено 23 лютого 2021 року.
Суддя О.М. Дудар
Судове рішення № 95135879, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 23.02.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 460/5495/20. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: