Ухвала суду № 95134164, 25.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

25 лютого 2021 р. Справа №200/2052/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича, третя особа акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», про визнання неправомірними та скасування постанов,

в с т а н о в и л а:

19 лютого 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 27 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64286017, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексієм Вікторовичем, в частині стягнення з боржника основної винагороди;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 27 січня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексієм Вікторовичем у виконавчому провадженні № 64286017;

- визнати неправомірною та скасувати постанову від 27 січня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Донецької області Літвиненко Олексієм Вікторовичем у виконавчому провадженні № 64286017.

Відповідно до частини 2 стаття 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у даній справі суд виходить з наступного.

Стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначає рішення, що підлягають примусовому виконанню, і виконавчі документи.

Так, згідно з частиною 1 статті 3 вказаного Закону відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:

1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

11) судові накази;

2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;

3) виконавчих написів нотаріусів;

4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;

6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;

8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;

9) рішень (постанов) суб`єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» вказані документи виділяє як окремі виконавчі документи.

Відповідно до частини 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Порядок судового оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, що ухвалене в цивільній справі, встановлений відповідними статтями розділу VII Цивільного процесуального кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 статті 447 розділу VII вказаного Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 448 розділу VII вказаного Кодексу).

Особливою формою судового рішення у справах, віднесених до юрисдикції загального суду, є судовий наказ (частина 1 статті 160 вказаного Кодексу).

Порядок судового оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, що ухвалене в господарській справі, встановлений відповідними статтями розділу VI Господарського процесуального кодексу України.

Так, згідно з частиною 1 статті 339 вказаного Кодексу сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 340 розділу VI вказаного Кодексу).

Особливою формою судового рішення у справах, віднесених до юрисдикції господарського суду, є судовий наказ (частина 1 статті 147 вказаного Кодексу).

Крім того, частинами 1 та 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо виконання судового рішення є: 1) вид виконавчого документу, що виконується вказаними особами; 2) в разі, якщо виконується виконавчий документ, що виданий судом, - юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ; 3) статус позивача у виконавчому провадженні.

Таким чином, до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо виконання: 1) судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видані загальними та господарськими судами, у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників; 2) інших виконавчих документів.

Оскаржена постанова приватного виконавця від 27 січня 2021 року про відкриття виконавчого провадження № 64286017 прийнята щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-2988/10, що виданий 19 липня 2011 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області на виконання рішення цього ж суду від 20 вересня 2010 року у цивільній справі № 2-2988/10, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № 6572808 та договором поруки від 27 червня 2008 року № 6593431 в розмірі 1 245 322,38 грн.

Оскарження таких постанов (навіть в частині) відбувається в порядку цивільного судочинства.

Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (абзац 2 частини 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, що затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5).

Оскаржена постанова приватного виконавця від 27 січня 2021 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, що винесена у виконавчому провадженні № 64286017, не є окремим виконавчим документом в розумінні статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» - вона не є постановою про стягнення витрат виконавчого провадження, яка могла би бути оскаржена в порядку адміністративного судочинства.

Оскарження таких постанов відбувається в порядку, в якому оскаржується основна постанова – постанова про відкриття виконавчого провадження (в даному випадку – в порядку цивільного судочинства).

Оскаржена постанова приватного виконавця від 27 січня 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди, що винесена у виконавчому провадженні № 64286017, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» є окремим виконавчим документом.

Оскарження таких постанов відбувається в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 6 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Позивач порушив правила об`єднання позовних вимог - об`єднав в одне провадження кілька вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу), позовна заява повертається позивачеві.

Керуючись частиною 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Донецької області Літвиненка Олексія Вікторовича, третя особа акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк», про визнання неправомірними та скасування постанов повернути позивачеві.

Повернення позовної заяви не позбавляє права звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 25 лютого 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда