Рішення № 95134126, 18.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 р. Справа№200/5372/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., секретаря судового засідання - Шташаліс О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, в якому з врахуванням уточнень просила:

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 418203,48 грн.;

- стягнути з Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору 4182,03 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при її звільненні 26.12.2019 повної суми таких складових заробітної плати, як відпускних за 2019 рік та компенсації за невикористані відпустки.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала в органах юстиції Донецької області у період з липня 1984 року по грудень 2019 року. Головне управління фактично самостійно визнало свою помилку щодо проведення з позивачем розрахунку при звільненні. Вважає що відповідачем порушено її право на отримання належних їй коштів при звільненні. Просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та визнати протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати таких складових заробітної плати, як відпускних за 2019 рік та компенсації за невикористані відпустки.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов у якому зазначив, що наказом Головного управління від 24.12.2019 № 3880/1 "Про звільнення ОСОБА_1 ", позивача звільнено з посади начальника управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 у справі №200/1054/20-а зобов`язано Головне управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу. 21.07.2020 ОСОБА_1 сплачено вихідну допомогу у сумі 60066,22 грн. Також, у зв`язку з виявленими розбіжностями в нарахуванні відпускних у 2019 році, 29.04.2020 ОСОБА_1 доплачені недонараховані кошти у 2019 році у сумі 29808,10 грн. Крім того відповідач зазначив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі №200/2483/20-а позов ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Відповідно до зазначеного рішення наказ про звільнення ОСОБА_1 скасований, позивач поновлена на посаді з 27.12.2019. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 у справі №200/2483/20-а внесені зміни до рішення від 11.08.2020 та стягнуто з Головного управління на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.12.2019 по 23.11.2020 у розмірі 719712,00 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Також, зазначив, що не можна погодитись із тим, що за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливо одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде не співмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 09.07.2020.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2020 відкладено розгляд справи до 04.08.2020, повторно витребувано у Головного територіального управління юстиції у Донецькій області певні докази.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2020 зупинено провадження по справі 200/5372/20-а до набрання законної сили судовим рішенням по справі № 200/2483/20-а.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17.12.2020 поновлено провадження в адміністративній справі 200/5372/20-а. Справу призначено до судового розгляду на 28.01.2021.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 28.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.02.2021.

Представники сторін про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 24.12.2019 №3880/1 «Про звільнення ОСОБА_1 », позивача звільнено з займаної посади з 26.12.2019 згідно з п. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України та відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» - у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Донецькій області

З довідки про доходи відповідача від 11.01.2020 №П1-А-3 вбачається, що за жовтень-листопад 2019 року нарахована заробітна плата позивачу за останні два повних місяця роботи складає 127922,44 грн. Розмір середньоденної заробітної плати за період жовтень-листопад 2019 року складає 2793,78 грн.

Листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 31.03.2020 №Пі-А-189, позивача було повідомлено, що з метою повного розрахунку в частині виплати компенсації за невикористані частини відпустки та перерахунку відпускних ліквідаційною комісією ГТУЮ у Донецькій області до Міністерства юстиції України направлено лист, щодо перерахування сум нарахованих відпускних протягом 2019 року та компенсацію за невикористану відпустку при звільненні.

Позивач вважає, що протиправні дії відповідача при здійсненні відповідних виплат, зумовили затримку в часі проведення остаточних розрахунків між роботодавцем та працівником та звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини які склалися між сторонами регулюються нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до приписів статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України, обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №200/1054/20-а в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною бездіяльності Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку; зобов`язання Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) нарахувати та виплатити вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку - відмовлено повністю.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі 200/1054/20-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 у справі №200/1054/20-а - скасовано.

Позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 при звільненні вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.

Зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 по справі №200/2483/20-а позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків), про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції в Донецькій області № 3880/1 від 24.12.2019 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління персоналу Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з відрахуванням належних до сплати податків і зборів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 по справі №200/2483/20-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 - задоволено.

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 - залишено без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2020 у справі №200/2483/20-а - змінено в мотивувальній частині позовних вимог щодо дати поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, враховуючи правове обґрунтування мотивувальної частини постанови суду апеляційної інстанції.

Абзац третій резолютивної частини рішення після слів «…. у Донецькій області» доповнити текстом «з 27.12.2019».

Абзац четвертий резолютивної частини рішення після слів «…за час вимушеного прогулу»» доповнити текстом «за період з 27.12.2019 по 23.11.2020 у розмірі 719712 (сімсот дев`ятнадцять тисяч сімсот дванадцять грн.)».

В абзаці шостому резолютивної частини рішення після слів «за один місяць» доповнити словами «у розмірі 67473 (шістдесят сім тисяч чотириста сімдесят три грн.) з відрахуванням належних до сплати податків і зборів».

В іншій частині рішення суду залишено - без змін.

Відповідно до приписів ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Таким чином, позивач поновлений на посаді та стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу на підставі судового рішення.

З приводу вищезазначеного, суд наголошує, що положеннями статей 117, 235 КЗпП України, передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому витрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Однак, виходячи з юридичної визначеності даних правовідносин, за порушення трудових прав працівника при одному звільненні, неможливе одночасне застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 КЗпП України, так і за статтею 235 КЗпП України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України, викладений в постановах Верховного Суду України від 18.01.2017 у справі № 6-2912цс16, та від 05.08.2020 у справі № 686/20491/18.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тому, суд зобов`язаний відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи, що за порушення трудових прав позивача в даних правовідносинах було застосовано положення статті 235 КЗпП України, суд не вбачає підстав для застосування положень ст. 117 КЗпП України, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати їй при її звільненні 26.12.2019 повної суми таких складових заробітної плати, як відпускних за 2019 рік та компенсації за невикористані відпустки, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 посилається на п. 5 Припису Головного управління держпраці у Донецькій області про усунення виявлених порушень від 10.07.2020 ДЦ 13401/2056/АВ/П, в якому зазначено, що ГТУЮ у Донецькій області неврахована надбавка за інтенсивність праці при обчислені середньої заробітної плати за час відпустки та компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки.

Аналізуючи наявний в матеріалах справи Припис Головного управління держпраці у Донецькій області про усунення виявлених порушень від 10.07.2020 ДЦ 13401/2056/АВ/П, зокрема пункт 5 цього Припису, суд вважає, що висновок щодо неврахування надбавки за інтенсивність праці при обчислені середньої заробітної плати за час відпустки та компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки, носить загальний характер щодо звільнених працівників відповідача, та вказує на сукупне порушення, при цьому без визначення конкретних працівників щодо яких було вчинено виявлене порушення.

Крім того, в матеріалах справи наявний розрахунковий лист заробітної плати ОСОБА_1 за квітень 2020 року, з якого вбачається розрахунок по недорахованим коштам з позивачем по відпускним за 2019 рік.

Таким чином, ОСОБА_1 було доплачено недораховані кошти у 2019 році.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 ) до Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (код ЄДРПОУ: 34898944, місцезнаходження: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Я.Мудрого, 39/3) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 18 лютого 2021 року.

Повний текст рішення складено відповідно до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець