Рішення № 95133849, 22.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/16316/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 01.07.2016 №9036667-1301 та податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Волинській області від 27.08.2017 №6539921-1302, від 27.06.2018 №5157711-1302-0306, від 22.08.2019 №274520-5203-0306, податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській області від 12.05.2020 №52600045-5233-0306.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що аналогічний спір про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.07.2015 № 11936-17 та № 11937-17 уже розглядався Волинським окружним адміністративним судом. Зокрема, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12.08.2019 позов ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Волинській області від 07.07.2015 №11936-17 та №11937-17.

З наведених підстав просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.

Ухвалою суду від 22.02.2021 позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 01.07.2016 №9036667-1301 та податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 27.08.2017 №6539921-1302 залишено без розгляду.

У відзиві на позов представник відповідача позовних вимог не визнав, та пояснив, що позивачу правомірно нараховано орендну плату та направлено відповідні податкові повідомлення-рішення. Зазначив, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» №1166-VII від 27.03.2014, який набрав чинності з 01.04.2014, положення підпункту 285.5.1 пункту 285.5 статті 285 ПК України були викладені у такій редакції: «розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки».

Таким чином, з набранням чинності ПК України, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (яка визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Таким чином, норми ПК України застосовують поняття річна сума платежу. А це поняття вже не є безпосередньо прив`язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю «орендна плата». Відтак, орендна плата може бути однією, а річна сума платежу - іншою. І пріоритет у такому разі варто надавати нормам ПК України, які регулюють справляння податків і зборів, адже до них належить і орендна плата.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2019 по справі №804/5621/14, від 14.05.2019 по справі №826/12046/14, від 25.04.2019 по справі №804/985/15, від 16.04.2019 по справі №804/1291/16, від 20.03.2019 по справі №810/2336/16, від 18.03.2019 по справі №823/219/18 тощо.

Таким чином, оскільки до договору на право тимчасового користування землею від 30.01.1997 укладеного між Старокошарівською сільською радою та ОСОБА_1 , змін у частині визначення річної орендної плати (в частині збільшення розміру орендної плати) за земельну ділянку у встановленому законом порядку внесені не були, то при розрахунку орендної плати за земельну ділянку слід керуватися положеннями вказаного договору та положеннями ПК України (підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України) і визначати розмір орендної плати на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, враховуючи при цьому відповідний індекс інфляції.

При винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган керувався рішенням Ковельської районної ради Волинської області від 08.04.2015 №44/3 «Про затвердження технічних документацій з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів», із додатку до якого вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,0000 га з цільовим використанням для будівництва та обслуговування споруд автосервісу, яка орендується громадянином ОСОБА_1 згідно висновку державної експертизи землевпорядної документації №1010 від 25.12.2014 становить 1093825,92 грн.

З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 30.01.1997 між Старокошарівською сільською радою та ОСОБА_1 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 30.01.1997 за №3 Ковельською районною радою. Пунктами 1.1, 1.2, 2.1, 3.2 вказаного договору передбачено, що сільська рада надає, а ОСОБА_1 приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 1,0 га згідно з планом землекористування; земельна ділянка надається на умовах довгострокової оренди строком на 50 років для будівництва та обслуговування споруд автосервісу; плата за землю вноситься землекористувачем щорічно у вигляді орендної плати, яка складається із земельного податку та додаткової плати, з врахуванням змін до закону про оподаткування у розмірі 270,00 грн. на рік; ОСОБА_1 зобов`язаний своєчасно вносити плату за землю (а.с.72-73).

Судом також встановлено, що рішенням Ковельської районної ради від 08.04.2015 №44/33 було затверджено технічні документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок згідно з додатком, з якого слідує, що на підставі висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25.12. 2014 №1005 затверджено нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 1,0 га на території Старокошарівської сільської ради, що надана в оренду ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування споруд автосервісу, в розмірі 1093825,92 грн. (а.с. 71, 72).

ГУ ДФС у Волинській області та ГУ ДПС у Волинській області у відповідних роках позивачу визначено суму податкового зобов`язання з орендної плати на направлено податкові повідомлення-рішення: від 11.08.2016 № 9036667-1301 на суму 58733,45 грн; від 27.08.2017 № 6539921-1302 на суму 62257,46 грн; від 21.08.2018 року № 5157711-1302-0306 на суму 62257,46 грн; від 23.09.2019 № 274520-5213-0306 на суму 62257,46 грн; від 12.05.2020 №5260045-5233-0306 на суму 62257,46 грн (а.с. 36-39)

Податкове повідомлення-рішення від 12.05.2020 №5260045-5233-0306 оскаржене позивачем в адміністративному порядку, однак рішенням Державної податкової служби України від 09.09.2020 воно залишено без змін, а скарга без задоволення (а.с. 30-32).

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду із даним позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Відповідно до положень статті 8 Земельного кодексу України (в редакції 1990 року), що була чинною на час укладення договору оренди між позивачем та Старокошарівською сільською радою, у тимчасове користування на умовах оренди земля надавалась громадянам України. Орендодавцями землі були сільські ради народних депутатів і власники землі. Земля могла надаватись в оренду, у тому числі у довгострокове - до п`ятдесяти років користування. Умови, строки, а також плата за оренду землі визначались за угодою сторін і обумовлювались в договорі. Відносини щодо оренди землі регулювались цим Кодексом та іншими актами законодавства України.

У свою чергу, розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку були врегульовані Законом України від 03.07.1992 №2535-XII "Про плату за землю" (далі - Закон №2535-XII, був чинний на час укладення договору між позивачем та Старокошарівською сільською радою; втратив чинність з 01.01.2011 на підставі ПК України). Статтею 2 цього Закону було обумовлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Підставою для нарахування земельного податку відповідно до статті 13 Закону №2535-XII є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки (стаття 19).

22.10.1998 (тобто, після укладення договору між позивачем та Старокошарівською сільською радою) набрав чинності Закон України від 06.10.1998 №161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон №161-XIV). Відповідно до статті 2 вказаного Закону відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частинами першою, другою статті 14 Закону №161-XIV у першій її редакції визначено, що умови договору оренди земельної ділянки не можуть суперечити законам України. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є, у тому числі, орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду). У свою чергу, згідно з частиною п`ятою статті 14 Закон №161-XIV умови договору оренди земельної ділянки діють у випадках, коли після набрання договором чинності законами України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені договором, крім випадків, визначених статтею 21 цього Закону, а також випадків, визначених законами України, якщо вони підвищують рівень захисту прав орендарів, орендодавців, третіх осіб.

За приписами частин першої, третьої статті 21 Закону №161-XIV умови договору оренди про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін. У разі збільшення відповідно до законів України розміру земельного податку орендодавець має право вимагати збільшення орендної плати, якщо інше не передбачено умовами договору оренди.

Як визначено частиною п`ятою статті 19 Закону №161-XIV, орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється і використовується відповідно до Закону України "Про плату за землю" і не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється зазначеним Законом.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 14 Закону України від 25.06.1991 №1251-XII "Про систему оподаткування" (був чинний до 01.01.2011) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов`язкових платежів).

Законом України від 02.10.2003 №1211-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оренду землі" закон викладено в новій редакції (набрала чинності 05.11. 2003). Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час прийняття спірних податкових повідомлень-рішень) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. За правилами, установленими статтею 30 цього Закону зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України (від 25.10.2001№2768-II) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Отже, зі змісту Земельного кодексу України та Закону №161-XIV вбачається, що умови користування землею в Україні встановлюються за угодою сторін у договорі оренди; таке користування є платним, визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, є обов`язковим при укладанні відповідних договорів; зміна розміру земельного податку згідно із законом, а відповідно і розміру орендної плати, є підставою для їх перегляду шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками.

Разом з тим, з 01.01.2011 набрав чинності ПК України, який відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно із підпунктами 14.1.136, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

За нормами підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України (до 01 січня 2015 року) плата за землю (чи то у вигляді земельного податку, чи то у вигляді орендної плати) належить до загальнодержавних податків і зборів.

Відповідно до Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" плату за землю виключено з переліку загальнодержавних податків, натомість податок на майно включено до переліку місцевих податків (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України). Пунктом 10.2 цієї статті також встановлено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку, плати за землю (пункт 265.1 статті 265 ПК України).

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК України.

Підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 ПК України).

У свою чергу, норми статті 288 ПК України містять вичерпні правила визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Як визначено пунктом 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до пунктів 288.2-288.4 статті 288, пункту 289.1 статті 289 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Законом України від 27.03.2014 №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.04.2014, підпункт 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України було викладено у такій редакції: "Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки".

Наведене дає підстави для висновків, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу з орендної плати за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі. Диспозиція розглядуваної норми чітко розрізняє розмір орендної плати (який визначається договором) та річну суму платежу (яка, в свою чергу, не може бути меншою від затвердженого законодавцем розміру).

Таким чином, норми ПК України застосовують поняття річна сума платежу, яке вже не є безпосередньо прив`язаним до змісту договору і не є тотожнім поняттю "орендна плата". Незалежно від того, чи вносилися зміни до змісту договору оренди в частині встановлення розміру орендної плати, ПК України вимагає, аби річний платіж був не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Вказана правова позиція була висловлена Верховним Судом України у справах такої категорії, зокрема, у постанові від 14.07.2015 (№21-1699а15), Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі №804/985/15.

Частиною п`ятою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, в силу приписів цієї норми висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду, суд враховує при вирішенні цього спору.

Оскільки ПК України встановлено мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, то позивач повинен був сплачувати орендну плату, річна сума платежу якої не може бути меншою встановленого законом розміру. Також суд звертає, що і пункт 3.2 договору від 30.01.1997, яким було визначено розмір плати за землю, має примітку про врахування змін до закону про оподаткування. З часу укладання зазначеного договору закон про оподаткування неодноразово зазнавав змін та наразі таким є ПК України, відтак, сплата такого обов`язкового платежу як орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності не повинна здійснюватися на умовах, що суперечать чинному ПК України.

Суд вказує, що у даній адміністративній справі предмет спору виник у площині публічно-правових, а не договірних відносин, в частині правомірності дій та законності рішень суб`єкта владних повноважень - контролюючого органу при виконанні ним владних управлінських функцій на основі законодавства щодо повноти нарахування плати за землю, який, у даному випадку, справляється у формі орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, розмір якої повинен узгоджуватись з приписами податкового законодавства.

При цьому, обов`язком суб`єкта владних повноважень є дотримання встановленого законом порядку і способу донарахування податкових платежів.

Як уже зазначалося судом, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною третьою статті 21 Закону №161-XIV встановлено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

За приписами пункту 289.2 статті 289 ПК України грошова оцінка земельної ділянки щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, розрахованою за формулою, наведеною у цьому пункті. Розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель сільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель (пункт 289.3 статті 289 ПК України).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.125 пункту 14.1 статті 14, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Подібне визначення містить стаття 1 Закону України від 11 грудня 2003 року №1378-IV "Про оцінку земель" (надалі - Закон №1378-IV): нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок здійснює Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (пункт 289.1 статті 289 ПК України).

Згідно зі статтею 13 Закону №1378-IV нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 вказаного Закону). За змістом частини другої статті 23 Закону №1378-IV (в редакції станом на 08.04.2015) технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районними радами.

З матеріалів справи вбачається, що технічна документація з нормативної грошової оцінки затверджена рішенням Ковельської районної ради від 08.04.2015 №44/33 на підставі висновку державної експертизи землевпорядної документації від 25.12.2014 №1005.

Частиною четвертою статті 23 Закону №1378-IV встановлено, що рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 ПК України.

Як встановлено пунктом 271.2 статті 271 ПК України, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішення Ковельської районної ради від 08.04.2015 оприлюднене 16.04.2015, про що вбачається з відомостей офіційного веб-сайту http://kovel-rayrada.gov.ua . Отже, відповідно до положень частини четвертої статті 23 Закону №1378-IV таке рішення, прийняте до 01.07.2015 та оприлюднене до 15.07.2015, підлягає застосуванню з 01.01.2016.

Відтак, контролюючий орган правомірно виніс податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 №5157711-1302-0306, від 22.08.2019 №274520-5203-0306 та від 12.05.2020 №52600045-5233-0306, якими визначив податкові зобов`язання з орендної плати позивачу за 2018-2020 роки, на підставі нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Ковельської районної ради від 08.04.2015, що підлягає застосуванню з 01.01.2016.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення позивач діяв на підставі, у спосіб та у межах повноважень визначених законодавством, з огляду на що позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Волинській області (43010, Волинська обл., м. Луцьк, Київський м-н, 4, код ЄДРПОУ 43143484)

Суддя Т.М. Димарчук