Рішення № 95132120, 19.02.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 18/175/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2021 справа № 908/3218/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Левкут Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали

за позовом акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львов, вул. Сахарова, буд. 78)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖКОМУНСТАЛЬ" (69096, м. Запоріжжя, вул. Айвазовського, буд. 9)

про стягнення 32054,36 грн.,

без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Кредобанк" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖКОМУНСТАЛЬ" 32054,36 грн., які складаються з: 24204,00 грн. неповернутої суми кредиту за договором банківського рахунку від 12.02.2019, 5059,31 грн. прострочених відсотків, 564,76 грн. нарахованих відсотків, 1979,35 грн. пені по простроченій основній сумі кредиту та 246,94 грн. пені по прострочених відсотках. Позов заявлено на підставі ст.ст. 526, 610, 625, 629, 1054 ЦК України. До позовної заяви позивачем надано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.12.2020 справу № 908/3218/20 передано на розгляд судді Левкут В.В.

Ухвалою суду від 21.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоєно справі № 908/3218/20, номер провадження 18/175/20. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення акціонерному товариству «Кредобанк», а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі, що отримана уповноваженою особою 31.12.2020.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, свою позицію у спорі не повідомив, обґрунтованих заперечень проти позову не висловив.

Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. <…>

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцезнаходженням товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖКОМУНСТАЛЬ" є: 69096, м. Запоріжжя, вулиця Айвазовського, буд. 9, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Статтею 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Ухвала про відкриття провадження у справі, яка надсилалась відповідачу за адресою, зазначеною в позові та за місцезнаходженням, повернулась до суду без вручення, з відміткою відділення поштового зв`язку: "за закінченням терміну зберігання".

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій /бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Зазначене свідчить, що судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляду справи. За таких обставин суд визнає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.02.2021.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

12.02.2019 публічним акціонерним товариством «Кредобанк» (далі перейменовано на акціонерне товариство «Кредобанк», зміна найменування згідно із рішенням № 03/2018 від 29.11.2018) (банк, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖКОМУНСТАЛЬ» (позичальник, відповідач) укладено договір № 27633555434 банківського рахунку (юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває клієнту поточні рахунки, в т.ч. рахунки, здійснює розрахунково-касове обслуговування та надіє інші послуги, передбачені Правилами надання комплексних банківських послуг юридичним особам та фізичним особам - підприємцям (далі - Правила), в т.ч. з використанням системи дистанційного обслуговування "Клієнт - Інтернет - Банк", а клієнт приймає послуги банку на умовах та в порядку, визначених чинним законодавством України, Правилами користування банківськими платіжними картками, документацією системи, цим договором та тарифами банку.

Відповідно до п. 1.2 договору, банк відкриває поточні рахунки та надає клієнту послуги, передбачені цим договором, на підставі відповідних стандартних форм документів. Після акцепту банком погоджених клієнтом стандартних форм документи стають невід`ємною частиною договору.

12.02.2019 банком та клієнтом підписано заяву про відкриття поточного рахунку, якою встановлено наступну схему функціонування поточного рахунку - Загальний ліміт витрат БПК.

Відповідно до Правил надання комплексних банківських послуг юридичним особам та фізичним особам - підприємцям в АТ "Кредобанк" (Правила) передбачено наступне:

Загальний ліміт витрат БПК (банківські платіжні картки) - схема функціонування рахунку з БПК, при якій для кожної з БПК, що використовується клієнтом (держателем) для здійснення платіжних операцій з поточного рахунку з БПК, встановлюються однаковий ліміт витрат БПК для усіх БПК, який дорівнює залишку коштів, які обліковуються на поточному рахунку з БПК клієнта (п. 1.1.27 Правил).

Ліміт витрат БПК - сума коштів у валюті поточного рахунку з БПК, в межах якої держателю дозволяється здійснення операцій. Ліміт витрат може складатися із залишку коштів на поточному рахунку з БПК за мінусом суми не знижувального залишку/заблокованих коштів, або за плюсом суми ліміту кредитування.

Правила є системою оприлюднених умов, які регулюють надання банком клієнтам банківських послуг (п. 2.1 Правил).

Відповідно до договору послуг та Правил банком можуть надаватись клієнту наступні види банківських послуг: відкриття та закриття поточних рахунків, розрахунково-касове обслуговування, обслуговування за допомогою системи, відкриття та обслуговування вкладних рахунків, розміщення вкладів, обслуговування зарплатних проектів, видача (оформлення) та використання БПК, купівля, продаж, обмін іноземної валюти, переказ коштів, регулярні платежі, обслуговування кредиту (позики, в т.ч. поворотної фінансової допомоги) в іноземній валюті/гривні/банківських металах від нерезидента, надання в користування сейфу (п.п. 2.2.1 - 2.2.9 Правил).

Відповідно до п. 2.3 Правил, останні не регулюють відносини між банком та клієнтом щодо кредитування рахунку.

Договір послуг укладається шляхом підписання клієнтом та банком, а у випадках, що випливають з Правил, - лише клієнтом, відповідної/відповідних стандартних форм документів (п. 3.1 Правил).

При укладенні між банком та клієнтом договору послуг, положення Правил, Тарифів, вважаються включеними до договору послуг у якості його невідємної частини та становлять його умови. Зазначені умови є типовими умовами (ст. 630 Цивільного кодексу України) договорів послуг, за винятком умов щодо яких в Правилах визначено, що вони можуть бути погоджені сторонами з відхиленням від умов, встановлених Правилами та/або Тарифами та/або стандартними формами документів (п. 3.2 Правил).

Договори послуг є договорами приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу України). Банк вправі відмовити клієнту в укладенні договору послуг, якщо клієнт пропонує банку укласти такий договір послуг на умовах, відмінних від визначених цими Правилами, тарифами та/або стандартами формами документів, а також в інших випадках, якщо це випливає з правил чи законодавства (п. 3.3 Правил).

Фактом укладення договору послуг клієнт засвідчує, що на момент укладення клієнт ознайомився з усіма положеннями Правил, тарифами, а також іншими документами, інформацією, які розміщені на Інтернет-сторінці банку та з урахуванням яких надаються банківські послуги, повністю розуміє їхній зміст та беззастережно погоджується з ними (п. 3.4 Правил).

При укладенні договору послуг клієнт приймає на себе всі обов`язки та набуває прав, передбачених Правилами, так само як і банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Правилами (п. 3.5 Правил).

Отримання клієнтом банківських послуг можливо на підставі укладення сторонами договору банківського рахунку, згідно з яким здійснюється відкриття поточних рахунків, розрахунково-касове обслуговування, а також можуть надаватися інші банківські послуги (п. 3.9. Правил).

Договір банківського рахунку припиняє своє дію в разі закриття всіх поточних рахунків, що були відкриті згідно з ним (п. 3.14 Правил).

Розрахунки за банківськими послугами здійснюються за тарифами (п. 6.1 Правил).

Тарифи на банківські послуги (в т.ч. розміри, строки (терміни) та порядок їх сплати/утримання тощо) визначаються банком самостійно (п. 6.2 Правил).

Тарифи банку публікуються на інтернет сторінці банку або розміщуються в загальнодоступних місцях приміщень операційних або касових підрозділів банку (відділень) (п. 6.3 Правил).

Розрахунки між сторонами здійснюються на підставі діючих договорів послуг (п. 6.4 Правил).

Банк відкриває клієнту поточні рахунки, у випадку та на умовах, визначених чинним законодавством України, внутрішніми актами банку, цими Правилами, Тарифами та стандартними формами документів, які є додатками до Правил (п. 1.1.1 Правил розділу ІІ).

Поточні рахунки відкриваються банком на підставі укладеного сторонами договору банківського рахунку, заяви клієнта про відкриття поточного рахунку, згідно з встановленої стандартної форми документів та інших документів (п. 1.1.2 правил розділ ІІ).

У випадку здійснення операції з БПК, внаслідок якої було перевищено ліміт витрат, сума яка перевищує ліміт витрат, обліковується на поточному рахунку з БПК і вважається кредитуванням поточного рахунку з БПК (технічний овердрафт, п. 7.2.12 Правил).

На виконання договору банківського рахунку та Правил 13.02.2019 позивач відкрив поточний рахунок № НОМЕР_1 .

Згідно із випискою по рахунку № НОМЕР_1 про рух коштів за період з 17.03.2020 по 10.11.2020 відповідач користувався рахунком шляхом зняття 17.03.2020 грошових коштів у різних сумах, всього на суму 24204,00 грн., не за рахунок власних обігових коштів.

Відповідно до меморіального ордеру № 24217280 від 07.05.2020 суму у розмірі 24204,00 грн. віднесено до простроченого кредиту за договором № 251699ОVR/1 від 17.03.2020 по поточному рахунку № НОМЕР_1 . Договір № 251699ОVR/1 від 17.03.2020 в позовній заяві позивач визначив як технічний овердрафт, однак до матеріалів позовної заяви його не надав.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав кошти банку у розмірі 24204,00 грн.

Вказані кошти не повернуті позивачу.

Позивач направив на адреси відповідача та керівника підприємства відповідача 26.08.2020 досудові вимоги (№ 29106/2020 від 25.08.2020, № 29107/2020 від 25.08.2020) щодо виконання договірних зобов`язань, а саме повернення коштів у розмірі 24204,00 грн., що підтверджується матеріалами справи. Проте, вимоги повернулись на адресу позивача із відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Позивач отримав від відповідача відповідь № 1 від 04.09.2020, відповідно до якої зазначено, що відповідач не укладав після 06.02.2020 із позивачем договір технічного овердрафту, а попередній договір овердрафту виконаний сторонами належним чином і зобов`язання по ньому припинені.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача неповернутої суми кредиту у розмірі 24204,00 грн., прострочених відсотків у розмірі 5059,31 грн., нарахованих відсотків у розмірі 564,76 грн., пені по простроченій основній сумі кредиту у розмірі 1979,35 грн., пені по прострочених відсотках - 246,94 грн.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати:

з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору банківського рахунку від 12.02.2019 та заяви про відкриття поточного рахунку від 12.02.2019.

Відповідно до ч. 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю законом або іншими актами цивільного законодавства.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч.ч. 1, 2 ст. 1067 ЦК України).

Положеннями ст. 1068 Цивільного кодексу України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Статтею 1069 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом вбачається, що відповідно до меморіального ордеру № 24217280 від 07.05.2020 банк надав відповідачу кредит у розмірі 24204,00 грн. Відповідач вказану суму грошових коштів не повернув.

Заявлена позивачем до стягнення сума неповернутого кредиту в розмірі 24204,00 грн. є підтвердженою, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Згідно із ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Суд зазначає, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України вважається, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відтак, у разі укладення кредитного договору неустойка поділяється на ту, яка встановлена законом (розмір та підстави стягнення якої визначаються актами законодавства) та договірну (розмір та підстави стягнення якої визначається сторонами в самому договорі).

У заяві відповідача від 12.02.2019, договорі банківського рахунку від 12.02.2019 процентну ставку кредиту не зазначено. Також, у цій заяві відсутні умови про застосування до відповідача відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання та, відповідно, не визначено її розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, просив стягнути відсотки за кредитом та пеню.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку заборгованості за договором, посилався на Правила.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме положення цих Правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву від 12.02.2019 про відкриття поточного рахунку та договору банківського рахунку від 12.02.2019.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Правила, відсутність у заяві від 12.02.2019 та у договорі домовленості сторін про сплату відсотків та пені у встановленому розмірі, надані банком Правила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.07.2020 по справі № 910/8189/19.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 17.07.2020 по справі № 910/8189/19, визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.

Щодо наданого суду розрахунку суд зазначає, що він не містить розміру відсоткової ставки та розміру ставки пені також не містить посилань на договір чи Правила про застосування відповідної процентної ставки.

Відтак, суд дійшов висновку про недоведеність підстав для нарахування відсотків та пені. В зв`язку з цим, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині стягнення прострочених відсотків у розмірі 5059,31 грн., нарахованих відсотків у розмірі 564,76 грн., пені по простроченій основній сумі кредиту у розмірі 1979,35 грн., пені по прострочених відсотках - 246,94 грн.

Також позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 3205,43 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно частин 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність": адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 даного Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В матеріалах справи містяться копії: свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю серія ЧН № 000531 від 02.11.2018 на ім`я Павленко С.В., посвідчення адвоката України № 000531 від 30.11.2018, копію першої сторінки (визначення термінів) та останньої сторінки договору про надання правової допомоги від 11.02.2019, укладеного між акціонерним товариством "Кредобанк" та адвокатським об`єднанням "Бізнес і право", ордер серія КС № 573216 від 16.06.2020, довіреності № 11353 від 01.05.2020.

Проте, позивачем не надано суду доказів на підтвердження обсягу та видів виконаної роботи адвокатом, детального опису цієї роботи, прийняття роботи адвоката замовником, також відсутність повного тексту договору унеможливлює встановлення судом умов, порядку та строків оплати послуг адвоката.

Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів понесення позивачем судових витрат в розмірі 3205,43 грн.

За таких обставин, станом на час прийняття рішення у цій справі суд не вбачає підстав для розподілу між сторонами справи витрат на правову допомогу за результатами розгляду спору.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процессуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги акціонерного товариства "Кредобанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЖКОМУНСТАЛЬ" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю " ЗАПОРІЖКОМУНСТАЛЬ " (69096, м. Запоріжжя, вул. Айвазовського, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 38626199) на користь акціонерного товариства "Кредобанк" (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. 78; адреса для листування: 02094, м. Київ, а/с 57, пр-т Гагаріна, 23, ідентифікаційний код юридичної особи 09807862) 24204,00 грн. (двадцять чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) неповернутого кредиту, 1587,20 грн. (одну тисячу п`ятсот вісімдесят сім грн. 20 коп.) судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 24.02.2021.

Суддя В.В. Левкут