Рішення № 95132014, 24.02.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

24.02.2021 Справа № 905/2102/20

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, б.5, Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815)

в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (пр. Дмитра Яворницького, б. 108, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49602, код ЄДРПОУ 40081237)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»» (пров. Верхній, б. 44, с. Сергіївка, Поероаський р-н, Донецька обл., 85333, код ЄДРПОУ 36975983)

про стягнення штрафу у розмірі 25130,00 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»» про стягнення штрафу у розмірі 25130,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що під час контрольного зважування вантажоодержувачем вагона №56364441 відправленого за накладною №49691181 від 18.07.2020 було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою 350 кг. Тобто відповідачем допущено невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №56364441 тій, що зазначена у накладній №49691181 від 18.07.2020, чим порушено вимоги статей 118 та 122 Статуту залізниць України, у зв`язку із чим позивачем нарахований штраф у розмірі 25130,00 грн.

На підтвердження вищезазначених обставин, позивач до матеріалів справи надав належним чином засвідчені копії: накладної №49691181 від 18.07.2020, №47248299 від 21.07.2020; акту загальної форми №308/А від 19.07.2020 та №2980 від 19.07.2020; комерційного акту №453603/106/855 від 19.07.2020; витягу із книги обліку контрольних зважувань за період від 13.07.2020 по 19.07.2020.

Заперечення учасників процесу

21.01.2020, через канцелярію Господарського суду Донецької області, від Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»», надійшов відзив на позовну заяву про стягнення штрафу в оригіналі б/н, б/д (вх.№1203/21 від 29.12.2021, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог повністю.

По-перше, відповідач вважає, що факт наявності недостачі позивачем не доведений. А саме відповідач вказує на те, що доказом недостачі є двосторонній акт, який складається в процесі приймання товару, і посилається на п.17 Инструкции о порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству затверджену постановлением Государственного арбитража при Совете Министров СССР от 15 июня 1965 г. N П-6 . Відповідач також звертає увагу суду на те, що телеграм на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»» про виклик представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика для спільного переважування продукції про недостачу не надходило.

Посилаючись на частину 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України відповідач наголошує на тому, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, відповідач зазначає, що позивачем не було дотримано порядок приймання товару за кількість, двосторонній акт складений не був, інші документи недостачу доводити не можуть, а отже, факт наявності недостачі позивачем не доведений.

По-друге, відповідач вказує на те, що вантажовідправник правильно вказав усі дані маси у залізничній накладній №49691181 від 18.07.2020 року та зважив вагон №56364441, у результаті чого встановив, що маса тари становить 22200 кг, вантажу – 70000 кг. Після цього відповідач зауважує, що в комерційному акті №453603/106/855 від 19.07.2020 не зазначено, в який спосіб було перевантажено вантаж. На його думку, ця інформація є вкрай важливою тому, що статичний характер процесу зважування може слугувати причиною того, що апаратура реєструє складову навантаження, викликану неминучими присутніми джерелами (нерівністю овальністю коліс, вибоїнами в рейках і колесах, вітрового навантаження тощо). Ця складова представляє собою низькочастотну періодичну перешкоду. При зважуванні ж в русі до похибок самого автоматичного вимірювального пристрою додаються похибки, викликані способом зважування, впливом авторозчеплення, прискоренням, динамікою системи вагон-вагон. При цьому похибка у виявлені маси вантажу вагона значно зростає. Отже, на думку відповідача, для того щоб встановити ймовірність та розмір можливих похибок, позивач повинен надати інформацію про те, в який спосіб було перевантажено вантаж, про який йдеться в комерційному акті №453603/106/855 від 19.07.2020

По-третє, відповідач зазначає, що штраф, нарахований на підставі ст.ст 118 та 122 Статуту залізниць України, у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення є занадто великим порівняно з вчиненим відповідачем порушенням. Адже порушення не призвело до зношення рухомого складу або можливої руйнації чи пошкодження вагону; відповідач сплатив більший розмір провізної плати, ніж розмір, на який розраховував позивач, за умови відсутності порушення з боку відповідача; при цьому на думку відповідача, при визначені розміру штрафу слід враховувати те, що мало місце недовантаження, а не перевантаження вагону. Тож, наголошуючи на тому, що позивачу не завдано матеріальної шкоди в результаті порушення, інші шкідливі для позивача наслідки виконання договору перевезення не настали, відповідач посилається на ст.. 233 Господарського кодексу України, яка говорить про те, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

05.02.2021, року через канцелярію Господарського суду Донецької області, від Акціонерного товариства «Українська залізниця» надійшла відповідь на відзив б/н, б/д (вх..№2114/21 від 05.02.2021), у якій позивач звертає увагу суду на на п.3.19 роз`яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2009 року, про те, що залізниця вправі перевіряти дані, зазначені відправником в залізничній накладній, але не зобов`язана перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Не має також правового значення оцінка того, чи могла залізниця при прийнятті вантажу до перевезення побачити недовантаження у вагоні, оскільки Статут та Правила перевезення не передбачають визначення маси вантажу "на око". До того ж різні вантажі мають різну питому вагу та вологість, внаслідок чого вантаж масою 70 тонн може займати лише третину або половину вагона. Посилаючись на цю норму, позивач зазначає, що оскільки маса вантажу визначалась без участі працівників залізниці, а сам вантаж було прийнято лише шляхом візуального огляду, то залізниця не могла знати про невідповідність маси вантажу, а тому вантаж відправнику не повертався та не оформлялись нові перевізні документи.

Крім цього, позивач вказує на те. що в розділі Д комерційного акту №453603/106/855 від 19.07.2020 року мається запис про те, що контрольне зважування вагону №56364441 проводилось у статичному режими. Відтак, твердження відповідача про відсутність відомостей про те, як саме зважувався вагон спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо визначення розміру штрафу позивач звертається до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України. яка проголошує, що законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Позивач звертає увагу суду на ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, а саме на те, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Тож позивач наголошує на тому, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, якими чітко встановлений розмір штрафу. Тому, на думку позивача, підстав для зменшення розміру штрафу немає. На підставі вищевикладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Хід розгляду справи та процесуальні дії

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24.12.2020 №905/2102/20 відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами

18.07.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»» (далі- відповідач, вантажовідправник) зі станції Удачна відправило вантажоодержувачу – Приватному акціонерному товариству «Запоріжкокс», на станцію Запоріжжя – Ліве Придніпровської станції, за накладною №49691181 у вагоні №56364441 концентрат вугілля кам`яного.

При оформленні вказаної залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником у вагоні №56364441 – 70000 кг, тара - 22600 кг, що підтверджується накладною №49691181 від 18.07.2020.

У накладній вантажовідправником зазначено, що вантаж навалом; марка К 0-100 у вологому стані; вантаж промаркований катком-ущільнювачем та поперечними смугами 1,5-2м. Вантаж розміщений та закріплений згідно з п. 1-3 гл. 14 Додатку 3 до СМГС.

19.07.2020 на станції Синельникове-1 був складений акт загальної форми №308/А у присутності старшого оператора. станційного технологічного центру Колесніковой та оператора. станційного технологічного центру Радовецької та акт загальної форми №2980 про невідповідність маси вантажу, вказаній у перевізному документі, з масою вантажу завантаженій фактично у присутності аг. кол. Агофонової, ОВР Лотищ, ВОХР Скрйоченко. Відповідно до Актів була проведена перевірка маси вантажу у вагоні №56364441. Фактична маса брутто вагона склала 87250 кг, тара вагона 22600 кг. Маса нетто за документами становила 70000 кг, маса нетто фактична – 64650 кг, що на 5350 кг менше ніж за документами.

На станції Синельникове-1 був складений комерційний акт №453603/106/855 від 19.07.2020, відповідно до якого проведено комерційний огляд і контрольне зважування в статичному режимі вагону №56364441, який прибув по груповій відправці, вказаній на лицьовій стороні акту. Зважування проводили на справних 150-тонних тензометричних заводських госповірених 08.05.2020 вагах станції Синельникове-1. По документам значиться, насипом, концентрат вугілля кам`яного для коксування марка К 0-100 у вологому стані. Вантаж маркований катком ущільнювачем та поперечними смугами 1,5– 2м, тара 22600 кг, нетто 70000 кг. Фактично виявилось насипом концентрат вугільний, брутто 87250 кг, тара з документу 22600 кг, нетто 64650 кг, що менше даних, вказаних в документі на 5350 кг. Навантаження в вагоні над 1-6 люками за рухом поїзда нижче бортів 0,4 м, над 7 люком нижче бортів 1,4 м рівномірне. Вантаж маркований поперечними борознами, маркування не порушене. Виїмок та поглиблень немає. Вагон технічно справний, люка закриті, течі вантажу немає. При зважуванні та описі присутні агент комерційний ОСОБА_1 , ВОХР СК станції Синельникове-1 Скрибченко А. М.,ОВР Лотиш Р. В. Посада НВР в штатному розкладі на станції Синельникове-1 не передбачена. Комерційний акт підписаний ДС Боровиком Н.В., ДСЗ Бондаренком О.А., аг. ком. ОСОБА_2 .

Відповідно до технічного паспорту на засіб вагонновимірювальної техніки №6 станції Синельникове-1 міжповірочний інтервал ЗВВТ - 6 місяців, інтервал між оглядами-перевірками ЗВВТ - 3 місяці. Перевірка ваг проводилась 02.05.2020, про що свідчить відповідний запис у технічному паспорті ваг.

Позивачем також надано належним чином засвідчену копію витягу із книги обліку контрольних зважувань за період з 13.07.2020 по 19.07.2020 у вагоні №56364441 з даними про результати проведеної перевірки маси вантажу.

Вказані обставини щодо невідповідності зазначених відповідачем даних маси вантажу стали підставою для нарахування штрафу та звернення позивача з даним позовом до суду.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Як встановлено ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про залізничний транспорт» (ст. 3), визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).

Укладення договору перевезення вантажу відповідно до ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України підтверджується складанням транспортної накладної.

Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно з приписами Правил оформлення перевізних документів встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов`язаний заповнити новий перевізний документ. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, у тому числі графи №№4, 5 та в яких вказується точне та повне найменування одержувача, адреса та його код.

У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі, (п.2.3. Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Правильність внесених відомостей до залізничної накладної №49691181 від 18.07.2020, як це передбачено пунктом 2.3 Правил оформлення перевізних документів, в тому числі щодо маси вантажу, своїм електронним цифровим підписом підтвердила майстер відправника Курська Лідія Богданівна. у п. 55 накладної, а саме у вагоні №56364441 маса вантажу 70000 кг.

Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Статтею 52 Статуту залізниць України визначені випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов`язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу.

Нормами статті 24 Статуту залізниць України встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Згідно з ст. 105 Статуту залізниць України залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Статтею 129 Статуту залізниць України встановлено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

З наведеними вище приписами кореспондуються положення ст. 129 Статуту залізниць України, якими визначено, що обставини, які можуть бути підставою для застосування матеріальної відповідальності за порушення, допущені під час перевезення вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За змістом вищенаведених положень залізничні перевезення оформляються накладною як обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Законодавцем встановлено матеріальну відповідальність вантажовідправника за пред`явлення до перевезення вантажу з неправильним зазначенням його маси у накладній та її невідповідності фактичній масі вантажу, який надійшов до станції призначення, у вигляді штрафу в розмірі п`ятикратної провізної плати за все перевезення.

Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, у розумінні ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який здано до перевезення залізницею.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17.

Враховуючи вищевикладене, судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин пов`язаних з невірним зазначенням відповідачем у накладній маси вантажу.

Також, судом відхиляються доводи відповідача щодо не доведення позивачем правильності зважування вантажу на станції Синельникове-1, оскільки в матеріалах справи містяться належні та допустимі докази на підтвердження повірки ваг та в комерційному акті зазначений спосіб зважування вагону.

Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 цього Статуту, а саме у п`ятикратному розмірі від провізної плати. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за всі наслідки, які виникли.

Позивачем наданий розрахунок штрафу, який склав 25130,00 грн. На зворотній стороні залізничної накладної №49691181 від 18.01.2020 містяться відомості щодо розміру провізної плати, а саме вона становить 5026,00 грн.

Судом перевірений розрахунок позивача розміру штрафу, а саме: 5026,00грн Х 5 = 25130,00 грн та визнано його правильним.

На момент розгляду справи відповідачем доказів сплати зазначеного штрафу на користь позивачем не надано.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі №908/868/18, від 13.05.2019р. у справі №904/4071/18, від 22.04.2019р. у справі №925/1549/17, від 30.05.2019р. у справі №916/2268/18, від 04.06.2019р. у справі №904/3551/18.

Судом не приймаються доводи відповідача як підстава для зменшення розміру штрафу, оскільки зводяться до того, що розмір штрафу є надмірно великим порівняно з розміром штрафу за пред`явлення до відправлення вантажу забороненого до перевезення та до того, що відповідачем не понесені збитки. Разом з тим, відповідач не доводить тих обставин, з якими саме закон пов`язує можливість зменшення розміру штрафу. Доводи щодо відсутності збитків внаслідок прострочення в невірному зазначенні маси вантажу є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу.

Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На підставі викладеного, позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 73, 74, 76, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика «Свято-Варваринська»» (пров. Верхній, б. 44, с. Сергіївка, Поероаський р-н, Донецька обл., 85333, код ЄДРПОУ 36975983) на корить Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, б.5, Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (пр. Дмитра Яворницького, б. 108, м. Дніпро, , Дніпропетровська область, 49602, код ЄДРПОУ 40081237) суму штрафу у розмірі 25130, (двадцять п`ять тисяч сто тридцять) грн 00 коп та судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили з моменту його підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів, з дня визначеного ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцевих положень цього кодексу.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області, в порядку, визначеному Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 24.02.2021.

Суддя Діна Миколаївна Огороднік

(Д.М. Огороднік)