Рішення № 95131944, 16.02.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2021р. Справа № 904/4028/19За позовом: Акціонерного товариства «Укртрансгаз»», м. Київ

До: Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», м. Кривий Ріг

Третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача : Акціонерне товариство «Національна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

Третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро

Про: повернення безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 11353,006 тис. куб. метрів, або стягнення 75 866 916,71 грн. - що є вартістю безпідставно набутого майна

Суддя Васильєв О.Ю.

Секретар судового засідання Броян А.Р.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: Вагнер Д.В. (адвокат);

Від відповідача: не зявився;

Від третьої особи-1: Білик І.М. (адвокат);

Від третьої особи-2: не зявився

СУТЬ СПОРУ :

АТ «Укртрансгаз» (позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до КП «Криворіжтепломережа» (відповідач) про повернення безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 11353,006 тис. куб. метрів, або стягнення 75 866 916,71 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 11353,006 тис. куб. метрів та судового збору у розмірі 672 350,00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.20р., яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.20р. у справі №904/4028/19, позовні вимоги задоволені частково: стягнуто з КП «Криворіжтепломережа» на користь АТ «Укртрансгаз» 75 866 916,71 грн., судовий збір в сумі 336 175,00 грн.; в задоволенні іношої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08.10.20р. рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.20р. та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.20р. у справі №904/4028/19 скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

06.11.20р. матеріали справи повернулися на адресу господарського суду Дніпропетровської області та в той же день системою автоматичного розподілу справу №904/4028/19 передано на новий розгляд судді Васильєву О.Ю. Ухвалою суду від 09.11.20р. справу №904/4028/19 прийнято до свого провадження суддею Васильєвим О.Ю. за правилами загального позовного провадження.

Під час нового розгляду справи АТ «Укртрансгаз» (позивач) просив позовні вимоги задовольнити з підстав , зазначених у позові. Також зазначав, що сама лише наявність укладеного між відповідачем та третьою особою-1 договору постачання не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин; для визнання відповідних зобовязань між сторонами договірними, необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Окрім того, вказував, що оскільки акти приймання-передачі газу не були підписані між відповідачем та третьою особою-2, факт передачі товару не відбувся, то відсутні підстави вважати , що відбір природного газу з газотранспортної системи був здійсний відповідачем з ресурсу НАК «Нафтогаз України». Також посилався на судову практику Верховного суду у справах №904/4018/19 та №904/5621/17.

КПТМ «Криворіжтелопмережа» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи (поміж-іншим), що справи №904/4018/19, №904/5621/17 не є аналогічними , оскільки спірним періодом споживання природного газу був січень 2016р. та травень 2017р. відповідно ; тому в постановах від 10.06.20р. та від 22.06.18р. Верховний Суд вірно зазначив, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.16р. №742 «Про деякі питання опалюваного сезону 2016/17 року» не діяло; в той же час, у цій справі Верховний Суду у своїй постанові від 08.10.20р. по справі зазначив про чинність у період спірних правовідносин розпорядження КМУ від 05.10.16р. №742-р «Про деякі питання опалюваного сезону 2016/17» стосовно зобовязань ПАТ «Нафтогаз України» до початку опалюваного сезону 2016/17 року видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів.

25.11.20р. на адресу суду від АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» (третя особа-2) надійшли пояснення, в яких той зазначав, що відповідно до звітів про поділ фактичного обсягу природного газу за січень-лютий 2017р. обсяги безпідставно набутого природного газу, спожиті відповідачем з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України». Природній газ був придбаний підприємствами теплокомуненерго у АТ «НАК «Нафтогаз України» відповідно до укладених та діючих у вказаний період договорів на постачання природного газу. Але АТ «НАК «Нафтогаз України» відмовлялось видати та/або оформлювати акти приймання-передачі природного газу під час опалювальних періодів 2016-2017р. АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз» зазначає, що оскільки газ був відібраний саме підприємствами теплокомуненерго і газ був з ресурсу АТ «НАК «Нафтогаз України», відповідно до цього АТ «НАК «Нафтогаз України» зобов`язано видати номінації теплогенеруючим та теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними та постачати природній газ виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії. Враховуючи вищезазанчене та посилаючись на практику Верховного суду України, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

04.12.20р. на адресу суду від АТ «НАК «Нафтогаз України» (третя особа-1) надійшли додаткові письмові пояснення, в яких той просив позовні вимоги задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Також зазначив, що обовязковою передумовою поставки природного газу споживачу є наявність укладеного з постачальником договору та наявність підтвердженого обсягу газу на відповідний період; відповідач споживши природний газ без наявності підтверженого обсягу природного газу, порушив вимоги п.1. розд.2 Правил постачання природного газу, ч.2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу». Окрім того, зазначає, що із змісту Положення про покладення спеціальних обовязків на суб`єктів ринку природного газу для забпезчення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період), затверджених постановою КМУ від 01.10.15р. №758 вбачається, що покладення спеціальних обовязків з постачання природного газу виробникам теплової енергії не є безумовним, залежить від виконання умов, передбачених п.17 Положення.

Дослідивши матеріали справи , заслухавши пояснення наявних представників сторін та третьої особи-1 , господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій поційсправі , Верховний Суд у своїй постанові зазначив наступне: «…місцевий та апеляційний суди дійшли передчасного висновку про те, що планові обсяги природного газу за січень-лютий 2017 року не були підтверджені відповідачу у зв`язку з невиконанням пункту 17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою КМУ №758 від 01.10.2015 з огляду на недослідження судами умов укладених договорів на постачання природного газу між відповідачем та АК «Нафтогаз України».

41. Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Укртрансгаз» на підтвердження заборгованості у відповідача надало копію договору №1701001564-ВТВ про закупівлю природного газу від 31.01.2017, укладеного з ПАТ «НАК «Нафтогаз України»; копію звіту (алокації) ПАТ «Дніпропетровськгаз» та копію зведеного звіту, а також копію інформації про споживачів, які використали природній газ без підтверджених номінацій за січень-лютий 2017 року (том 1, а.с. 9-13, 16-21).

42. Однак, судами попередніх інстанцій, в порушення статей 74, 76-77, 86 ГПК України, не досліджено зазначені докази на предмет підтвердження чи спростування ними умов, передбачених пунктом 17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою КМУ №758 від 01.10.2015.

Також, судами не встановлено підстав, передбачених пунктом 2 глави 1 розділу Х Кодексу ГТС для припинення транспортування оператором ГТС, яким є позивач у справі.

43. Відтак, ураховуючи умови договорів, укладених між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Криворіжтепломережа», положення зазначених законодавчих та підзаконних нормативних актів, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015, розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/2017», які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про те, що обсяги споживання природного газу відповідачем можуть бути кваліфіковані як несанкціонований відбір природного газу.

44. Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Відтак, у даному випадку задоволення позовних вимог може призвести до покладення на відповідача, як теплопостачальної організації, яка використовує природний газ з метою надання послуг теплопостачання, додаткового фінансового тягаря (відповідальності), за відсутності встановлення порушення ним правил ведення господарської діяльності, що суперечить зазначеним засадам цивільного законодавства.

45. Відповідно до інформації, наявної у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності АТ «Укртрансгаз» є трубопровідний транспорт, а відповідно до інформації про компанію, наявної на офіційному сайті АТ «Укртрансгаз», зазначене товариство забезпечує діяльність українських підземних сховищ газу, здійснює роботи з модернізації та будівництва магістральних газопроводів та об`єктів на них. Крім того, АТ «Укртрансгаз» є державною компанією, яка входить до групи компаній АТ «НАК «Нафтогаз України» та надає послуги щодо технічного забезпечення зазначеної групи компаній.

46. Отже, судам належить дослідити, чи пов`язані управлінськими відносинами позивач та третя особа-1 на його боці та чи є порушення третьою особою-1 порядку видачі номінацій теплопостачальним організаціям такими діями, які вчинені на користь пов`язаної з нею особи з метою відшкодування у такий спосіб вартості спожитого теплопостачальною організацією газу за ринковими цінами, а не цінами, встановленим державним регулятором відповідною постановою Кабінету Міністрів України. Також, судам належить дослідити підставність задоволення вимог позивача до відповідача із застосуванням принципу пропорційності господарського судочинства відповідно до статті 15 ГПК України з метою забезпечення розумного балансу між приватними та публічними інтересами у цій справі.

47. Виникнення будь-яких суперечок між споживачем та транспортувальником (транспортувальниками) газу має вирішуватися також за участі постачальника газу, з урахуванням договірних умов і загальнообов`язкового регулювання окремих питань ринку природного газу компетентними державними органами, відповідно до статті 11 Закону України «Про ринок природного газу».

Ненадання номінацій, виникнення небалансів газу повинні вирішуватися з урахуванням наявних договорів про постачання газу між відповідним споживачем (відповідачем) та АТ «НАК «Нафтогаз України» (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №904/5094/17, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17 ).

З урахуванням зазначеного, оскільки судами попередніх інстанцій порушено норми статей 76, 77, 86, частини п`ятої статті 236, частини першої статті 237, частини четвертої статті 238 ГПК України, а також з огляду на те, що судами попередніх інстанцій не враховано правових висновків Верховного Суду щодо покладення на АТ «НАК «Нафтогаз України» обов`язку з видачі номінацій для спеціальних споживачів газу, наслідки порушення якого не можуть покладатися на іншу особу (відповідача у справі), за відсутності належного дослідження наявних у цій справі доказів, наданих КП «Криворіжтепломережа» на підтвердження наявності договірних відносин з АТ «НАК «Нафтогаз України» щодо постачання природного газу у січні-лютому 2017 року, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги відповідача, скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого суду…

Відповідно до приписів ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи; постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

На виконання вказівок, що містяться у постанові суду касаційної інстанції по цій справі, господарський суд дослідив наявні у справі докази та встановив наступне. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у січні-лютому 2017 КП «Криворіжтепломережа» безпідставно набуло з газотранспортної системи: у січні - 6121,401 тис.куб.м., у лютому 2017 року — 5231,605 тис, куб. м. природного газу (всього - 11353,006 тис.куб.м.), власником якого є АТ «Укртрансгаз» .

Для відбору відповідачем у січні - лютому 2017 року природного газу з газотранспортної системи (оператором якої є позивач), через газорозподільну систему (оператором якої є ПАТ «Дніпропетровськгаз») відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен був самостійно припинити власне газоспоживання , як це передбачено абз. 2 п. 3 глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2496.

Згідно інформації про надходження на точки входу та розподіл по точках виходу обсягу природного газу, віднесених на операторів газорозподільних мереж із зазначенням обсягів небалансу за 2017 рік відповідачем було спожито 11 353,006 тис. куб.м. природного газу .

Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач стверджує, що спірний обсяг природного газу було одержано ним на відповідній правовій підставі, зокрема, за договорами про постачання природного газу, укладеним із ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Розглянувши заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку (з урахуванням вказівок Верховного суду у постанові від 08.10.20р. у цій справі) про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТ «НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та КП «Криворіжтепломережа» (споживач) укладено договори постачання природного газу №4652/1617-ТЕ-5/3 від 20.09.2016, №4847/1617-БО-5/ПТ від 31.10.2016, №4848/1617-БО-5/3 від 31.10.2016, №4849/1617-БО-5 від 31.10.2016, №4635/1617-ТЕ-5 від 20.09.2016, №4637/1617-РО-5 від 20.09.2016, №4636/1617-ТЕ-5/ПТ від 20.09.2016, №4638/1617-РО-5/3 від 20.09.2016, №4639/1617-РО-5/ПТ від 20.09.2016.

За змістом пунктів 1.1., 1.2., 2.1., 5.2., 12.1. договору №4638/1617-РО-5/3 від 20.09.2016, укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Криворіжтепломережа», вбачається, що сторони передбачили планові обсяги поставки відповідачу природного газу, в тому числі у січні-лютому 2017 року, для виробництва теплової енергії за ціною 2 965, 20 грн./1000 куб. м. та встановили строк дії договору до 31.03.2017 (т.1, а.с. 68-72).

Пунктами 1.1., 1.2., 2.1., 5.2., 12.1. договору №4848/1617-БО-5/3 від 31.10.2016, укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Криворіжтепломережа», сторони визначили планові обсяги поставки відповідачу природного газу, в тому числі у січні-лютому 2017 року, для виробництва теплової енергії за ціною 7 099, 20 грн./1000 куб.м. та встановили строк дії договору – до 31.03.2017 (т.1, а.с. 74-83).

Відповідно до пунктів 1.1., 1.2., 2.1., 5.2., 12.1. договору №4652/1617-ТЕ-5/3 від 20.09.2016, укладеного між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Криворіжтепломережа», вбачається, що сторони визначили планові обсяги поставки відповідачу природного газу, в тому числі у січні-лютому 2017 року, для виробництва теплової енергії за ціною 5 930, 40 грн./1000 куб. м. та встановили строк дії договору – до 31.03.2017 (т.1, а.с. 84-89).

Також, 31.03.16р. між ПАТ «Укртрансгаз» (газотранспортне підприємство) та КП «Криворіжтепломережа» (замовник) укладено договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №16/50-ТКЕ-ДН, відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов`язалося надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника, отриманого від ПАТ НАК «Нафтогаз України» , від пунктів приймання передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення-газорозподільних станцій , а замовник зобовязався вносити плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку передбачені умовами договору (п.1.2. договору).

Відповідно до п.1.2. договору річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 17 590, 00 тис. куб.м., у т.ч. по місяцях зазначених в таблиці в договорі . Згідно п.6.2.2 договору позивач мав право на обмеження або припинення транспортування газу відповідачу у випадках, визначених законом та договором. Згідно з п.11.1. договору цей договір набирає чинності з 01.04.2016р. та укладається на строк до 31.12.2016р. (т.1, а.с.38-43).

26.01.17р. відповідачем було надіслано листа до начальника Криворізького лінійного Виробничого управління Магістральних газопроводів Філії «УМГ «Харьківтрансгаз» - Охримчук А.О. з плановими обсягами споживання природного газу на 2017р., з підстав того, що договори №16/16-ТКЕ-П, №16/50-ТКЕ-ДН, №16/51-ТКЕ-КР від 31.03.16р. (які укладені з третьою собою -1), згідно п.11.1. продовжили свою дію на наступний рік - тобто на 2017р. Одночасно, з цього листа вбачається, що ці обсяги поставки також охоплюють спірні періоди у цій справі. Так ПАТ «Дніпропетровськгаз» (правонаступник – АТ «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз») у січні місяці 2017р. повинен був поставити 4 300, 00 тис.куб. метрів газу та у лютому місяці 2017р. повинен був поставити 3 700, 00 тис. куб. метрів газу. (т.1, а.с.44).

Зі змісту актів наданих послуг з транспортування природного газу від 31.01.2017 за січень 2017 року вбачається, що газотранспортним підприємством було поставлено відповідачу 6 121, 401 тис.куб. метрів природного газу на загальну суму 1117278, 11 грн.; та з акту наданих послуг з транспортування природного газу від 28.02.2017 за лютий 2017 року вбачається, що газотранспортним підприємством було поставлено відповідачу 5 231, 605 тис.куб. метрів природного газу на загальну суму 954 872, 54 грн. (т.1, а.с.45). Зі змісту вищезазначених актів вбачається, що поставка газу за ними здійснювалась на виконання умов договору №16/50-ТКЕ-ДН від 31.03.16р. (укладеного між відповідачем та позивачем, т.1.а.с.38)

Також, відповідно до поданої відповідачем заяви-приєднання №0942039154ВТ016 від 01.01.2016р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» та КПТМ «Криворіжтепломережа» укладено Типовий договір розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до якого:

п.1.1. Типового договору цей типовий договір розподілу природного газу (далі-договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу у газорозподільної системи.

п.3.1. Типового договору санкціонований відбір природного газу з газорозподільної системи здійснюється Споживачем за умови наявності у нього укладеного із постачальником договору постачання природного газу та підтвердженого обсягу, виділеного для потреб Споживача його постачальником на відповідний календарний період, а також відсутності простроченої заборгованості за цим Договором. Наявність підтвердженого обсягу природного газу Споживача (його постачальника) доводиться до відома Оператора ГРМ у встановленому законодавством порядку Оператором ГТС, а до відома Споживача - його постачальником.

За відсутності у Споживача договору постачання природного газу та/або виділених його постачальником підтверджених обсягів для потреб Споживача на відповідний календарний період Споживач не має права використовувати (споживати) природний газ із газорозподільної системи. (т.1, а.с.48, 49-53).

Згідно з актами наданих послуг з транспортування природного газу, КПТМ «Криворіжтепломережа» прийняло природний газ в таких обсягах:

- в січні 2017 року - 6 121, 401 тис.м.куб. (т.1, а.с.65);

- в лютому 2017 року – 5 231, 605 тис.м.куб. (т.1, а.с.67);

В матеріалах справи також наявна копія рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2017р. у справі 904/2085/17 за позовом КПТМ «Кріворіжтепломережа» до ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» , яке набрало законної сили 25.04.2017р., яким визнано протиправними дії ПАТ по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз» з направлення КПТМ «Криворіжтепломережа» повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання у зв`язку з відсутністю підтверджених номінацій у січні , лютому 2017 та перевитратою підтвердженої номінації у березні 2017р. (т.1,а.с.168-176).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017р. у справі №904/2085/17 роз`яснено рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.04.2017р. у справі №904/2085/17 без зміни при цьому його змісту, в частині обсягів спожитого КПТМ «Криворіжтепломережа» газу наступним чином:

В січні 2017 року було спожито 6 121,401 тис.м.куб. на суму 43 938 754,03 грн.:

- за договором № 4652/1617-ТЕ-5/3 - 2 606,249 тис.м.куб. на суму 15 456 099,07 грн.;

- за договором № 4848/1617-БО-5/3 - 389,490 тис.м.куб. на суму 2 309 831,50 грн.;

- за договором № 4638/1617-РО-5/3 - 0,734 тис.м.куб. на суму 2 176,45 грн.;

- за заявою - приєднання та договором транспортування - 3 124,928 тис.м.куб. на суму 26 170 647,01 грн.;

В лютому 2017 року було спожито 5 231,605 тис.м.куб. на суму 41 081 131,89 грн.:

- за договором №4652/1617-ТЕ-5/3 -2 409,872 тис.м.куб. на суму 14 291 504,90 грн.;

- за договором №4848/1617-БО-5/3 - 432,705 тис.м.куб. на суму 2 566 113,73 грн.;

- за договором №4638/1617-РО-5/3 - 0,571 тис.м.куб. на суму 1 693,13 грн.;

- за заявою - приєднання та договором транспортування - 2 388,457 тис.м.куб. (т.1, а.с.177-179)

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, рішенням господарського суду Дніпропетровськоїобласті від 12.04.17р. у справі №904/2085/17 встановлений факт споживання газу КПТМ «Криворіжтепломережа» у січні та лютому 2017 року природного газу на підставі укладених з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» договорів.

Відповідно до приписві статті 12 ЗУ «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. . Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч.2 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу»:

Споживач зобов`язаний, зокрема:

1) укласти договір про постачання природного газу;

2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів;

3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу;

5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов`язки оператора газотранспортної системи визначаються цим Законом, кодексом газотранспортної системи, іншими нормативно-правовими актами, а також договором транспортування природного газу.

З метою виконання функцій, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, оператор газотранспортної системи зобов`язаний, зокрема, здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб.

Основні принципи балансування визначені ст.35 Закону України «Про ринок природного газу»: 1. Правила балансування повинні бути справедливими, недискримінаційними, прозорими та обумовленими об`єктивними чинниками. Такі правила мають відображати реальні потреби газотранспортної системи з урахуванням ресурсів у розпорядженні оператора газотранспортної системи.Такі правила мають бути засновані на ринкових принципах. Такі правила мають створювати економічні стимули для балансування обсягів закачування і відбору природного газу самими замовниками.

2. Розмір плати за небаланси замовників визначається виходячи із обґрунтованих та реальних витрат оператора газотранспортної системи, пов`язаних із здійсненням балансування. При визначенні розміру плати за небаланси замовників не допускається перехресне субсидіювання між замовниками, у тому числі шляхом збільшення вартості приєднання нових об`єктів замовників до газотранспортної системи.

Згідно зі ст.33 Закону України «Про ринок природного газу» правила фізичного і комерційного балансування з урахуванням основних принципів, визначених статтею 35 цього Закону, має містити Кодекс газотранспортної системи.

Згідно з Кодексом газотранспортної системи, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, в редакції, яка діяла під час існування спірних обставин: балансування системи – це діяльність, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування; комерційне балансування - діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації; фізичне балансування - заходи, що вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу;

Відповіднодо розділу XIV. Комерційне балансування:

1.Загальні умови

1. Замовник послуг транспортування є відповідальним за виникнення небалансу, у тому числі щодо споживачів, з якими укладені договори постачання, та зобов`язується застосувати всі доступні заходи для його уникнення.

2. При розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів).

3. Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом.

4. Оператор газотранспортної системи надсилає замовнику послуг транспортування відомості для визначення статусу небалансу замовника послуг транспортування. Відомості про статус небалансу надаються замовнику послуг транспортування за допомогою інформаційної системи.

3. Місячний небаланс замовника послуг транспортування:

1. Оператор газотранспортної системи визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з газотранспортної системи у точках виходу (у тому числі щодо власних споживачів) за цей газовий місяць.

2. Місячний небаланс розраховується оператором газотранспортної системи до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор газотранспортної системи, а також алокацій, одержаних від операторів суміжних газотранспортних систем, операторів газорозподільних систем, операторів газосховищ, газовидобувних підприємств або прямих споживачів.

4. Уразі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця:

здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування;

здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання останнього небалансу за цей газовий місяць.

5. У разі підтвердження достатніх обсягів газу для покриття місячного небалансу у замовника послуг транспортування оператор газосховища здійснює балансуючу алокацію та надсилає її до оператора газотранспортної системи 12-го числа наступного місяця.

6. Замовники послуг транспортування після проведення заходів, передбачених пунктами 3 - 5 цієї глави, для врегулювання місячного небалансу оформлюють, підписують та скріплюють печатками додаткові акти приймання-передачі і коригуючи реєстри та надсилають оператору газотранспортної системи в строк до 12-го числа наступного місяця.

7. Місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований в строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором газотранспортної системи за рахунок таких заходів:

2) при негативному місячному небалансі - за рахунок надання послуг балансування.

Згідно з Правилами постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496, в редакції, яка діяла під час існування спірних обставин підставою для постачання природного газу споживачу є: наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газорозподільної системи, договору розподілу природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГРМ, та присвоєння споживачу Оператором ГРМ персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача, об`єкт якого підключений до газотранспортної системи, договору транспортування природного газу, укладеного в установленому порядку між споживачем та Оператором ГТС, та присвоєння споживачу Оператором ГТС персонального ЕІС-коду як суб`єкту ринку природного газу; наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

2. Постачання природного газу споживачу здійснюється за договором постачання природного газу, який укладається відповідно до вимог цього розділу, за яким постачальник зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для споживача об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Розділ УІ Правил постачання природного газу в редакції, яка діяла під час існування спірних обставин, встановив Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів, у тому числі у випадку, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний об`єм (обсяг) постачання природного газу споживачу його постачальником буде перевищувати підтверджений обсяг природного газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем).

Так, у такому випадку постачальник має право вимагати від споживача відшкодування збитків за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за встановленою цими Правилами формулою.

Отже, з дослідження зазначених положень законодавства України в редакції, яка діяла під час існування спірних обставин, суд дійшов висновку, що правовий порядок, який регулює ринок природного газу, передбачає необхідність укладення договору постачання природного газу, договору транспортування природного газу та договору розподілу природного газу. Це є основні правові підстави, які встановлюють права та обов`язки суб`єктів ринку природного газу, дії яких пов`язані між собою і, окрім зазначених договорів, регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Правилами постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 №2496, Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, а також Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.

Згідно з пунктом 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, під несанкціонованим відбором природного газу розуміється - відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.

Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності) (пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи).

Таким чином, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства, за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженого обсягу газу – номінації, фактичний відбір останнім обсягу газу, може вважатися несанкціонованим відбором природного газу.

Водночас, несанкціонований відбір газу, а саме без номінацій (підтвердженого обсягу газу від постачальника) при наявності договорів на постачання, транспортування та розподілення природного газу, розцінюється судом як господарська операція, яка здійснювалася в межах укладених договорів. Аргументи позивача про те, що господарські операції можуть вважатися договірними, якщо відповідають умовам цих договорів, суд вважає помилковим, оскільки дії, які свідчать про порушення умов договору, ще не свідчать про те, що вони вчиняються поза договором.

Крім того, особливості регулювання спірних правовідносин свідчать про те, що спірні обставини, а саме відбір газу без номінацій, але при наявності усіх необхідних договорів, регулюється певними нормами права у галузі ринку природного газу.

Зокрема, Кодексом газотранспортної системи врегульовані правовідносини суб`єктів ринку природного газу у випадку виникнення негативного небалансу, який виник внаслідок споживання природного газу без підтвердженого обсягу, тобто без номінації від постачальника природного газу.

Так, позивач не є постачальником природного газу, у нього немає ліцензії на постачання природного газу будь-кому. При розгляді справи позивач стверджував, що спірні обсяги газу є його власністю, цей газ він придбавав на власні технічні потреби, а також для забезпечення балансування, призначенням якого є безперебійна та безпечна передача газу його трубопроводом.

Проте, вище наведені положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини, свідчать про те, що балансування є функцією оператора газотранспортної системи в межах послуг транспортування, витрати якого з балансування включаються до плати за небаланси в межах договорів транспортування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що навіть у випадку відбору відповідачем газу за рахунок ресурсів позивача, які призначені задля забезпечення балансування, позивач має право отримати відповідну компенсацію виключно в межах договорів транспортування щодо послуг балансування.

Особливості правовідносин у сфері ринку природного газу також свідчать про те, що правовідносини між постачальником природного газу, оператором газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи та покупцем природного газу має не тільки безпосередній, а й перехресний характер, що свідчить про існування загальної структури ринку природного газу, в якій кожний суб`єкт наділений та обмежений певними правомочностями.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що правові підстави позову не передбачають врахування положень законодавства щодо функцій та правомочностей оператора газотранспортної системи, які не передбачають право позивача як оператора газотранспортної системи реалізовувати природний газ замовнику транспортних послуг та отримувати оплату його вартості замість постачальника цього газу.

Відповідно до приписів статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1213 ЦК України, набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

За наявності договорів про постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», договорів про транспортування природного газу та його розподілення, тобто за наявності відповідних правових підстав положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, на які та в межах яких посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, що є підставою для відмови в задоволенні позову у повному обсязі.

Щодо посилань позивача та третьої особи-1 на відсутність у відповідача підтверджених номінацій на спірні обсяги природного газу, на відсутність у відповідача на ці обсяги підписаних постачальником природного газу актів прийому–передачі природного газу за договорами купівлі-продажу, суд не вбачає правових підстав вважати, що ці обставини свідчать про придбання без правових підстав відповідачем природного газу, що належить позивачу. Так, юридично, як зазначалося вище, позивач як оператор газотранспортної системи не наділений на ринку природного газу правомочностями реалізовувати власний газ будь-кому, його послуги транспортування включають до себе послугу з балансування та право отримати плату за небаланс. Крім того, подані позивачем до позову документи не доводять відбір відповідачем у січні та лютому 2017 природного газу повністю та виключно за рахунок ресурсів позивача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Аналогічної правової позиції дотримується і Центральний апеляційний господарський суд у своїй постанові від 04.11.20р. у справі №904/4356/19.

На підставі вищевикладеного, керуючись приписами ст. ст. 73-80, 129, 194-196, 233, 236-242, ГПК України , господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати по справі покласти на позивача.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 25.02.2021р.

Суддя О.Ю.Васильєв