Рішення № 95131943, 24.02.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2021м. ДніпроСправа № 904/6567/20

за позовом Широківської районної спілки споживчих товариств, смт. Широке, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Широке", с. Шестірня, Дніпропетровська область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 000 грн., пені у розмірі 20 грн. та штрафу у розмірі 7 600 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

РУХ СПРАВИ.

Широківська районна спілка споживчих товариств звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Широке" про стягнення суми основного боргу у розмірі 10 000 грн., пені у розмірі 1 520 грн. та штрафу у розмірі 7 600 грн.

Ухвалою суду від 08.12.2020 позовну заяву Широківської районної спілки споживчих товариств № 67 від 30.11.2020 залишено без руху.

Ухвалою суду від 24.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/6567/20 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заявою № 3 від 14.01.2021 позивач зменшив розмір позовних вимог. Наразі предметом спору у справі є стягнення суми основного боргу у розмірі 2 000 грн., пені у розмірі 20 грн. та штрафу у розмірі 7 600 грн.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.

Позивач зазначив, що між Широківською районною спілкою споживчих товариств (надалі – орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Широке" (надалі - орендар) було укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів № 28 від 01.01.2020 (надалі - договір).

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір вступає в силу 01.01.2020 та діє до 31.12.2020.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення № 11 площею 32,8 кв.м., коридор № 7 площею 19,5 кв.м., всього 52,3 кв.м. та поріг біля входу в приміщення площею 6,72 кв.м., що знаходяться в комплексі Адміністративна будівля літ. «А-1», за адресою: 53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вул. Соборна (Леніна), 104а та надає право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди і яка прилягає до них. Склад основних засобів та їх вартість зазначаються в акті приймання – передачі (додатки).

Позивач зазначив, що виконав умови договору, за актом приймання-передачі від 01.01.2020 передав орендарю об`єкт оренди.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата сплачується в національній валюті України та визначається за домовленістю сторін і складає: 2000 грн. за місяць з урахуванням індексу інфляції за даними Держкомстату України.

За таких обставин, за розрахунком позивача, за період користування об`єктом оренди у період з лютого по червень 2020 року відповідач мав сплатити орендну плату у загальному розмірі 10 000 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 15-го числа кожного місяця (починаючи з лютого 2020 року), в якому здійснюється користування об`єктом оренди, за січень місяць 2020 орендну плату сплатити до 31.01.2020 включно.

За твердженням позивача, з урахуванням п. 3.2 договору, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати орендних платежів за період з лютого по червень 2020 року є таким, що настав.

Однак, відповідач, за твердженням позивача, порушив свої зобов`язання за договором та не сплатив орендну плату у встановлені строки у повному обсязі. Так, платіжним дорученням № 533 від 11.01.2021 орендар сплатив орендодавцю орендну плату у розмірі 9 500 грн. У призначенні платежу такого платіжного доручення зазначено: «Орендна плата та пеня 0,2% за приміщення №11 згідно договору № 28 від 01.01.2020 за лютий, березень, квітень, травень 2020 без ПДВ».

За таких обставин, за розрахунком позивача, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Широке" утворилась заборгованість перед Широківською районною спілкою споживчих товариств зі сплати орендної плати за червень 2020 року у розмірі 2000 грн.

На підставі пункту 5.1.2 договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за загальний період з 16.02.2020 по 30.06.2020 у розмірі 1 520 грн. (в подальшому позовну вимогу про стягнення пені було зменшено до 20 грн. внаслідок часткової оплати відповідачем) та штрафну санкцію в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення у загальному розмірі 7 600 грн.

Щодо заперечень відповідача про те, що останній фактично користувався об`єктом оренди з 01.01.2020 по 03.06.2020 позивач зазначив, що заміна замків дійсно була здійснена. Але 27.08.2020 після проникнення у приміщення невідомих осіб, про що було складено акти за підписами представників орендодавця та нового орендаря – ФОП Роя В.В.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог за таких обставин.

Відповідач наполягає на тому, що орендодавець передчасно звернувся до суду з вимогами про стягнення заборгованості з орендної плати за період з лютого по червень 2020 року, так як не надав орендарю рахунків на оплату за вказані періоди.

Відповідач вказав, що фактично користувався об`єктом оренди з 01.01.2020 по 03.06.2020. Так, 03.06.2020 орендарем було встановлено, що орендодавець самостійно змінив замки, чим заблокував орендарю доступ до приміщення. Відповідач зазначив, що вказані обставини підтверджуються актом від 03.06.2020 за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Широке" та громадянина Бугайця І.М.

Також відповідач зазначив, що платіжним дорученням № 533 від 11.01.2021 сплатив орендодавцю орендну плату у розмірі 9 500 грн. За таких обставин, на думку відповідача, предмет спору у справі відсутній.

ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 000 грн., пені у розмірі 20 грн. та штрафу у розмірі 7 600 грн.

Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, які саме правовідносини склались між сторонами, які взаємні права та обов`язки виникли між сторонами (чи знаходився об`єкт оренди у користуванні орендаря після 03.06.2020; в які строки і якому обсязі мала бути сплачена орендна плата), чи мало місце порушення будь-яких зобов`язань (чи були сплачені орендні платежі у встановлені строки у повному обсязі), які саме зобов`язання порушені боржником, яке право чи інтерес кредитора порушено, які наслідки порушення зобов`язань боржником.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.

Між Широківською районною спілкою споживчих товариств (надалі – орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Широке" (надалі - орендар) було укладено договір здачі в операційну оренду основних засобів № 28 від 01.01.2020 (надалі - договір).

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі цього договору, є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 6.1 договору, цей договір вступає в силу 01.01.2020 та діє до 31.12.2020.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення № 11 площею 32,8 кв.м., коридор № 7 площею 19,5 кв.м., всього 52,3 кв.м. та поріг біля входу в приміщення площею 6,72 кв.м., що знаходяться в комплексі Адміністративна будівля літ. «А-1», за адресою: 53700, Дніпропетровська область, Широківський район, смт. Широке, вул. Соборна (Леніна), 104а та надає право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівлі та споруди і яка прилягає до них. Склад основних засобів та їх вартість зазначаються в акті приймання – передачі (додатки).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, за актом приймання-передачі від 01.01.2020 передав орендарю об`єкт оренди.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що орендна плата сплачується в національній валюті України та визначається за домовленістю сторін і складає: 2000 грн. за місяць з урахуванням індексу інфляції за даними Держкомстату України.

За таких обставин, за період користування об`єктом оренди у період з лютого по червень 2020 відповідач мав сплатити орендну плату у загальному розмірі 10 000 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 15-го числа кожного місяця (починаючи з лютого 2020 року), в якому здійснюється користування об`єктом оренди, за січень місяць 2020 орендну плату сплатити до 31.01.2020 включно.

З урахуванням п. 3.2 договору, строк виконання відповідачем зобов`язань з оплати орендних платежів за період з лютого по червень 2020 року є таким, що настав.

Щодо заперечень відповідача про неотримання ним рахунків на оплату слід зазначити, що умовами договору не встановлено обов`язку орендодавця направляти орендарю рахунки на оплату.

Пунктом 3.2 договору чітко передбачені строки сплати орендної плати. Такі строки не залежать від факту чи дати отримання орендарем рахунку на оплату.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором та не сплатив орендну плату у встановлені строки у повному обсязі. Так, платіжним дорученням № 533 від 11.01.2021 орендар сплатив орендодавцю орендну плату у розмірі 9 500 грн. У призначенні платежу такого платіжного доручення зазначено: «Орендна плата та пеня 0,2% за приміщення № 11 згідно договору № 28 від 01.01.2020 за лютий, березень, квітень, травень 2020 без ПДВ».

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Широке" утворилась заборгованість перед Широківською районною спілкою споживчих товариств зі сплати орендної плати за червень 2020 року у розмірі 2000 грн.

Щодо заперечень відповідача про те, що останній фактично користувався об`єктом оренди з 01.01.2020 по 03.06.2020 слід зазначити про таке.

Відповідно до частини 6 статті 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном (орендної плати) визначальною умовою є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем і він не відповідає за це, мають бути доведені. Подібні правові висновки викладені у пункті 31.4 постанови Верховного Суду від 27.08.2019 у справі №914/2264/17.

Відсутність у ч. 6 ст. 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобі їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

При цьому незалежними від волі орендаря обставинами, зокрема, є: незаконне захоплення майна іншою особою; неповідомлення орендодавцем орендаря про права третіх осіб на майно (наприклад, право застави, при реалізації якого може накладатися арешт на майно, що унеможливлює доступ орендаря до нього); аварійний чи незадовільний технічний стан майна; правомірне зайняття приміщення третьою особою на підставі договору оренди, раніше укладеного з орендодавцем.

При настанні таких обставин вже після укладення договору оренди доказами на підтвердження неможливості використання майна можуть бути, зокрема, сертифікат торгово-промислової палати щодо форс-мажорних обставин, документально оформлені результати розгляду заяв та скарг до правоохоронних органів, акт державного виконавця про арешт майна та його передачу третій особі на відповідальне зберігання, судове рішення у справі за позовом про усунення перешкод у користуванні майном, висновок судової експертизи про аварійний стан об`єкта оренди, рішення компетентного державного органу про початок його реконструкції, реставрації чи капітального ремонту тощо. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 905/1601/17.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У якості доказу відсутності у орендаря можливості користуватись об`єктом оренди з 03.06.2020 відповідачем надано до суду акт від 03.06.2020 за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Широке" та громадянина Бугайця І.М.

Слід звернути увагу на те, що такий акт складений орендарем одноособово без виклику представників орендодавця.

Щодо особи громадянина ОСОБА_1 , то відповідачем не вказано ані даних такої особи, не надано належно оформленої заяви свідка або клопотання про допит такого свідка.

Відповідачем не надано жодних доказів звернення до орендодавця/інших компетентних органів з приводу відсутності доступу до орендованого приміщення.

За таких обставин, наданий відповідачем акт від 03.06.2020 не є належним та допустимим доказом припинення користування відповідачем об`єктом оренди з 03.06.2020.

А отже, позовні вимоги Широківської районної спілкою споживчих товариств про стягнення суми основного боргу у розмірі 2 000 грн. є обґрунтованими.

Пунктом 5.1.2 договору встановлено, що починаючи з 01.02.2020 за порушення терміну перерахування коштів, встановлених п. 4.3.2, орендар сплачує пеню у розмірі 0,2% та штрафну санкцію в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 5.1.2 договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,2% від суми заборгованості за загальний період з 16.02.2020 по 30.06.2020 у розмірі 1 520 грн. (в подальшому позовну вимогу про стягнення пені було зменшено до 20 грн. внаслідок часткової оплати відповідачем) та штрафну санкцію в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення у загальному розмірі 7 600 грн.

Перевіривши розрахунки суд встановив, що вони не відповідають вимогам чинного законодавства.

По-перше, як зазначено вище, у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, наведена в 5.1.2 Договору «штрафна санкція в розмірі 1%» за прострочення виконання зобов`язання не відповідає визначенню, передбаченому чинним законодавством, зокрема, ст.549 Цивільного кодексу України, яка визначає штраф як неустойку у вигляді разового платежу в розмірі відсоткового відношення до суми заборгованості, в той час, як неустойкою за кожен день прострочення грошового зобов`язання визначено пеню.

Відповідна норма ст.549 Цивільного кодексу України дає законодавче визначення неустойки (штрафу, пені) і не передбачає можливості зміни такого визначення в договорі. Умови договору не можуть змінювати змісту норми законодавства.

Таким чином, визначена Договором неустойка в розмірі відсоткового відношення за кожен день прострочення виконання грошового зобов`язання за своє суттю у відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України фактично є пенею.

Враховуючи положення ст.549 Цивільного кодексу України, відповідний пункт 4.2 Договору слід розуміти як стягнення пені у розмірі 0,2% та пені в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочення.

Тобто, умовами договору передбачено подвійне нарахування пені, що суперечить вимогам чинного законодавства. Оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне і те ж саме правопорушення, що суперечить статті 61 Конституції України.

По-друге, згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між кредитором і боржником щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення зобов`язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

За розрахунком суду:

- пеня на суму заборгованості 2 000 грн. (лютий 2020) за період з 16.02.2020 по 30.06.2020 у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у вказаний період, складає – 132,46 грн.;

- пеня на суму заборгованості 2 000 грн. (березень 2020) за період з 16.03.2020 по 30.06.2020 складає – 97,92 грн.;

- пеня на суму заборгованості 2 000 грн. (квітень 2020) за період з 16.04.2020 по 30.06.2020 складає – 64,04 грн.;

- пеня на суму заборгованості 2 000 грн. (травень 2020) за період з 16.05.2020 по 30.06.2020 складає – 36,06 грн.;

- пеня на суму заборгованості 2 000 грн. (червень 2020) за період з 16.06.2020 по 30.06.2020 складає – 9,84 грн.

Всього: 340,32 грн.

А отже, вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою у розмірі 340,32 грн.

Вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 600 грн. є необґрунтованою.

При цьому, враховуючи призначення платежу платіжного доручення № 533 від 11.01.2021, орендар сплатив орендодавцю орендну плату за період лютий – червень 2020 на суму 8 000 грн. та штрафні санкції у розмірі 1 500 грн.

Тобто, станом на день прийняття рішення суду у цій справі у відповідача відсутня заборгованість зі сплати пені. Натомість наявна переплата у частині оплати штрафних санкцій у розмірі 1 159,68 грн.

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що наразі відносини між сторонами за договором № 28 від 01.01.2020 фактично є припиненими. Об`єкт оренди передано новому орендарю – ФОП Рою В.В.

За таких обставин, наявну переплату у розмірі 1 159,68 грн. слід зарахувати у рахунок погашання суми основної заборгованості, що залишилась несплаченою.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач фактично задовольнив вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 159,68 грн. після звернення останнього до суду з цим позовом, провадження у справі у вказаній частині слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором № 28 від 01.01.2020 з додатками (том 1 а.с. 12 - 14), актами (том 1 а.с. 137 - 139).

Обставини, на які посилається відповідач, доводяться платіжними дорученнями (том 1 а.с. 100, 102), актом від 03.06.2020 (том 1 а.с. 107).

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити у частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 840,32 грн.

Провадження у справі у частині вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 159,68 грн. слід закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 20 грн. та штрафу у розмірі 7 600 грн. слід відмовити.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору розподіляються пропорційно задоволених позовних вимог.

При цьому, на підставі ч. 9 ст. 129 та ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, частина судових витрат, пропорційна розміру вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 159,68 грн., покладається на відповідача.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі № 904/6567/20 у частині вимог про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 1 159,68 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнік Широке" (місце реєстрації: 53761, Дніпропетровська область, с. Шестірня, вул. Центральна, 39; ідентифікаційний код: 36729635) на користь Широківської районної спілки споживчих товариств (місце реєстрації: 53700, Дніпропетровська область, смт. Широке, вул. Соборна, 104а; ідентифікаційний код: 01746500) суму основної заборгованості у розмірі 840,32 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 437,01 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 20 грн. та штрафу у розмірі 7 600 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 24.02.2021.

Суддя М.О. Ніколенко