Рішення № 95120870, 15.02.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/664/21

Провадження № 2/234/1869/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2021 року місто Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Каліберда А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську Донецької області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №234/664/21 за позовом

ОСОБА_1

АДРЕСА_1

до

Товариства з обмеженої відповідальністю «Абсолют Сервіс-1»

Донецька область, м. Краматорськ, вул. К. Гампера, 2

про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та моральної шкоди,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.01.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Абсолют Сервіс-1» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та моральної шкоди з тих підстав, що вона працювала на посаді бухгалтера 1 категорії ТОВ «Абсолют Сервіс – 1» з 16.06.2020 року по 31.08.2020 року. Наказом № 60 від 31.08.2020 року була звільнена за угодою сторін згідно п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України. Позивачу в день звільнення не було виплачено заборгованість по за робітній платі: за червень 2020 року у розмірі 5232,50 грн., за липень 2020 року у розмірі 8855,00 грн., за серпень 2020 року у розмірі 11474,84 грн. Всього в розмірі 25562,34 грн. Однак 31.08.2020 року, ТОВ «Абсолют Сервіс-1» виплатило позивачу частину заборгованості по заробітній платі в сумі 14087,50 грн. Таким чином, залишок заборгованості на даний час становить 11474,84 грн. Просить суд стягнути з відповідача вказану суму ,середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, обчислюючи з розміру середньоденного заробітку, підлеглого сплаті у розмірі 500,00 грн., моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., та судові витрати.

25.01.2021 по справі відкрите спрощене позовне провадження. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов.

Позивач в судове засідання не з`явилася. Надала суду письмову заяву, згідно якої просили суд розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримала повністю, не заперечували проти винесення заочного рішення.

Представник відповідача ТОВ «Абсолют Сервіс-1» у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений, заяв не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

На підставі ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, без участі сторін, так як про дату, час і місце розгляду справи їх було повідомлено належним чином.

Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу №5 від 15.06.2020 ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ «Абсолют Сервіс-1» на посаду бухгалтера 1 категорії.

31.08.2020 на підставі наказу №60 від 31.08.2020 ОСОБА_1 була звільнена з ТОВ «Абсолют Сервіс-1» на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України, тобто за згодою сторін.

Приписами ч.1 ст.46 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З копії трудової книжки встановлено, що ТОВ «Абсолют Сервіс-1» виконало обов`язок щодо видачі ОСОБА_1 належно оформленої трудової книжки, але не провів із нею розрахунок, у строк, зазначений в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З довідки про заборгованість по заробітній платі №77 станом на 01.08.2020, яка надана позивачем, суд вбачає, що ТОВ «Абсолют Сервіс-1» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі на загальну суму 25562,34 грн. (червень 2020 – 5232,50 грн., липень 2020 – 8855,00 грн., серпень 2020 – 11474,84 грн.).

Однак відповідно до відомостей на виплату заробітної плати за червень-липень 2020 року, вбачається, що позивачу було виплачено частину заборгованості по заробітній платі, а за саме за червень 2020 - 5232,50 грн., за липень 2020 – 8855,00 грн., (а всього 14087,50 грн.,)

Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що ТОВ «Абсолют Сервіс-1» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 11 474,84 грн., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок). Цей Порядок застосовується, зокрема у випадку, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом першим пункту 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (середньогодинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає застосуванню формула, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень порядку.

Відповідно до розрахунку відповідача середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за два повних місяці, що передували його звільненню, становить 500,00 грн. до сплати.

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки кінцевого розрахунку при звільненні, судом визначено кількість робочих днів з 01.09.2020 (наступний день після звільнення) до 15.02.2021 (ухвалення рішення по справі), що складає 116 робочих днів.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 58000,00 грн (500,00 грн. х 116 днів), яка підлягає стягненню з відповідача.

Але необхідно врахувати наступне.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 26.06.2019 року у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 зазначила, що відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому належних платежів при звільненні. Водночас у трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, суд враховує: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Встановлено, що ТОВ «Абсолют Сервіс- 1» має перед ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 11 474,84 грн.

Позивач звільнився з підприємства у серпні 2020 року, а звернувся до суду за захистом своїх порушених прав лише у січні 2021 року.

За цей час затримки розрахунку при звільненні сума середнього заробітку складає 58 000,00 грн. (500,00 грн. х 116 днів).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 14 000,00 грн. Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно з статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. 00 коп.позивач зазначив, що в результаті протиправних дій відповідача щодо нього він зазнав душевних страждань, так як не виплата йому заробітної плати суттєвим чином вплинула на ритм його життя, він був позбавлений засобів до існування, що призвело до стресу.

Оцінивши доводи позивача про завдання моральної шкоди та враховуючи усі докази по справі суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього.

Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди суд виходить із того, що на цей час не існує якогось сталого алгоритму визначення розміру моральної шкоди, але виходячи з характеру правопорушення і його наслідків для ОСОБА_1 , тривалість її страждань і переживань, беззаперечної зміни укладу її життя, оцінивши усі чинники завданої моральної шкоди, виходячи із морально-правових імперативів справедливості, розумності й добросовісності суд приходить до висновку, що з ТОВ «Абсолют Сервіс-1»на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1 000 грн. 00 коп. у якості відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 908 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією від 20.01.2021, а тому судовий збір підлягає стягнення на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Абсолют Сервіс-1» у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 10, 13, 141, 264, 265 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Сервіс-1» про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Сервіс-1» (ЄДРПОУ 41689437; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі у сумі 11 474 грн. 81 коп. (одинадцять тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 81 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Сервіс-1» (ЄДРПОУ 41689437; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 14000 грн. 00 коп. (чотирнадцять тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Сервіс-1» (ЄДРПОУ 41689437; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) моральну шкоду у сумі 1000 грн. 00 коп. (одна тисяча грн. 00 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Сервіс-1» (ЄДРПОУ 41689437; Донецька область, м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд.2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 грн. 00 коп. (дев`ятсот вісім грн. 00 коп.)

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України рішення про присудження ОСОБА_1 виплати заробітної плати підлягає негайному виконанню, але не більше ніж за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Краматорським міським судом за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Краматорського міського суду А. О. Михальченко