Рішення № 95112798, 24.02.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/181/21

Провадження № 2/629/428/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді -Мицик С.А., за участю секретаря судового засідання - Заводяної О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 01.09.2012 між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір б/н, згідно якого відповідачка отримала кредит у розмірі 10000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Проте відповідачка належним чином не виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 12.11.2020 у розмірі 10131,74 грн., з яких заборгованість за тілом кредита – 8419,74 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 1712,00 грн. Вказану заборгованість, а також понесені судові витрати по справі у розмірі 2102,00 грн. позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів, та за згодою позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, згідно з вимогами ст.ст. 274-279 ЦПК України.

Суд, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 01.09.2012 ОСОБА_1 заповнила та підписала анкету-заяву про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.13). Своїм підписом відповідачка погодилася з тим, що дана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та Банком договір.

До копії Договору позивач додав копії Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витягу з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 16-40).

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним Договором станом на 12.11.2020 становить 10131,74 грн., з яких заборгованість за тілом кредита – 8419,74 грн., заборгованість за простроченими відсотками – 1712,00 грн. (а.с. 6-10).

Також, 04.04.2018 відповідачем було підписано Паспорт споживчого кредиту, який підтверджує погодження сторонами умов кредитування, розміру процентної ставки (а.с. 14-15).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання з погашення боргу за кредитним договором, не здійснила платежів для повного погашення кредитної заборгованості на рахунки позивача, що не спростовано відповідачем.

Оскільки відповідачка належним чином не виконала умови договору, заборгованість за кредитним договором станом на 12.11.2020 склала 10131,74 грн., тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зазначену заборгованість.

На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 76-81, 89 , 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат) МФО №305299) за кредитним договором б/н від 01.09.2012 заборгованість за кредитом в сумі 10131 (десять тисяч сто тридцять одна) гривня 74 копійки та сплачену суму судового збору - 2102 (дві тисячі сто дві) гривні, а всього 12233 (дванадцять тисяч двісті тридцять три) гривні 74 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Відповідно до вимог п.15 Перехідних положень ЦПК України (в ред. з 15.12.2017) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя С.А. Мицик