Рішення № 95108652, 23.02.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Київ № 640/1433/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» доКиївської митниці Держмитслужбипровизнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» з позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про корегування митної вартості товарів від 06.08.2019 №UA125000/2019/000477/2.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про протиправність оскаржуваного рішення, оскільки коригування митної вартості за допомогою резервного методу носить протиправний характер, з урахуванням того, що позивачем надано митному органу всі документи та необхідні відомості для перевірки заявленої митної вартості за основним методом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено сторонам строк для надання до суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення.

Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем правомірно та у межах наданих останньому повноважень, з огляду на те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Розглянувши подані представниками сторін документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, між ТОВ «Спанрайз» (покупець) та Ningbo Riway Nоnwovens Тech Co., Ltd (продавець) укладено контракт №SR-RW-20180103 від 03.01.2018, умовами якого передбачено, що продавець зобов`язується продати (передати право користування, володіння та розпорядження), а покупець прийняти та оплатити товар. Асортимент товару, його ціна та умова постачання вказуються в інвойсі продавця.

Згідно з наявною у матеріалах справи копією вантажно-митної декларації UА125120/2019/479000, ТОВ «Спанрайз» ввезено на митну територію України наступні товари:

1. Нетканий матеріал Спанлейс (50% VI/50% PET), одержаний гідрозкріпленням штучного та синтетичного волокна, поверхнева щільність понад 25г/м2, але не більш як 70г/м2, без покриття, без просочення, не дубльований, в рулонах. Спанлейс гладкий, паралельне укладання волокон: -35г/м2 (160см х 2300м), білий, вага нетто - 1036,30кг, 8 рулонів; -35г/м2 (150см х 2300м), білий, вага нетто - 975,60кг, 8 рулонів: -40г/м2 (70см х 2100м), білий, вага нетто - 1521,00кг, 26 рулонів; -40г/м2 (20см х 2100м), білий, вага нетто - 162,30кг, 9 рулонів. Спанлейс сіточка, паралельне укладання волокон: -35г/м2 (160см х 2400м), білий, вага нетто - 796,10кг, 6 рулонів; -35г/м2 (150см х 2400м), білий, вага нетто - 752,70кг, 6 рулонів; -40г/м2 (70см х 2200м), білий, вага нетто - 1093,80кг, 18 рулонів; -40г/м2 (20см х 2200м), білий, вага нетто - 37,20кг, 2 рулони. Виробник - NІNGBO RIWAY NONWOVENS TECH CO., LTD. Країна виробництва - CN.

2. Нетканий матеріал спанлейе (100% PET) з синтетичного волокна, без просочення, не дубльований. В упаковках, розрізаний на полоски прямокутної форми, з рівними без обробки краями, по 100 полосок в упаковці. - смужки для депіляції, 80г/м2, 7x22см, білі - 4000 упаковки, (1кор х 40упак)- 100 коробок, /призначені для використання в косметичних салонах для процедур воскової депіляції/. Торговельна марка - Etto. Виробник - NINGBO RIWAY NONWOVENS TECH CO., LTD. Країна виробництва - CN.

3. Нетканий матеріал спанлейс (100% PET) з синтетичного волокна, без просочення, не дубльований. В упаковках, розрізаний на полоски прямокутної форми, з рівними без обробки краями, по 100 полосок в упаковці. - смужки для депіляції, 70г/м2, 7x22см, білі - 25000 упаковок, (1кор х 40упак)625 коробок, /призначені для використання в косметичних салонах для процедур воскової депіляції/. Торговельна марка - Monaco Style. Виробник - NINGBO RIWAY NONWOVENS TECH CO., LTD. Країна виробництва - CN.

Разом з тим, за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, Київською митницею Державної фіскальної служби прийнято рішення про коригування митної вартості від 06.08.2019 №UA125000/2019/000477/2, в якому зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а документи на містять достовірних та об`єктних відомостей, які б підгороджували числові значення складових митної вартості, зокрема п. 4.3 транспортно-експедиційного договору передбачено, що всі розрахунки проводяться в національній грошовій одиниці - гривні. У випадку визначення оплати в іноземній валюті, виконавець виставляє рахунок-фактуру в гривневому еквіваленті, визначеному по курсу НБУ на дату акту здачі-приймання наданих послуг, проте до митною оформлення вищевказаний документ не надано. Як наслідок, митним органом зроблено висновок про те, що з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів, з метою чого від декларанта було витребувано додаткові документи, згідно з переліком, викладеним в електронному повідомленні. Однак у строк, встановлений ч. 3 ст. 53, п. 2 ч. 2 ст. 255 Митного кодексу України, декларантом не надано запитувані додаткові документи.

Крім того, у наданому до митного оформлення прайс-листі не зазначена дата складання документу та термін його дії. Згідно із загальноприйнятою світовою практикою, прайс-лист має містити відомості яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки, тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок виробника, умов поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться у дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. У висновку під 31.07.2019 №Ц-697 експерт зазначає прайс №NІNGBO RIWAY NONWOVENS TECH CO., LTD одним із джерел інформації. Крім того, митна декларація країни відправника надана без врахування ст. 254 Митного кодексу України. Відтак, за висновком митного органу, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних, достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. В оскаржуваному рішенні також зазначено, що декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації не надано. При цьому, джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильність визначення митної вартості товару, згідно з джерелом інформації: товар №1 - МД від 25.07.2019 № UA500020/2019/7721 - 3,52 дол. США/кг, МДВ від 18.07.2019 № UA125120/2019/478229 -3,52 дол. США/кг.

Вважаючи вказане рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Розгляду справи по суті, суд виходить з наступного.

У силу ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зокрема, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

У силу п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Приписами ч.ч. 4-7 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Як було зазначено вище, оскаржуване рішення мотивовано тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та відомостей щодо ціни, яка сплачена, оскільки (1) декларантом не надано акту здачі-приймання наданих послуг, що передбачено п. 4.3 транспортно-експедиційного договору; (2) у наданому до митного оформлення прайс-листі не зазначена дата складання документу та термін його дії; (3) митна декларація країни відправника надана без врахування ст. 254 Митного кодексу України.

З приводу викладеного, суд одразу звертає увагу на те, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів. Водночас, наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16.

У свою чергу, згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що між ДП «Український термінал» (виконавець) та ТОВ «Спанрайз» (замовник) укладено договір про надання послуг з експедиторського обслуговування вантажів від 14.08.2017 №17/08/14, умовами якого передбачено, що за цим договором виконавець зобов`язується виконати або організувати виконання комплексу транспортно-експедиторських послуг, а замовник зобов`язаний прийняти їх та оплатити на умовах, передбачених цим договором.

Конкретний обсяг транспортно-експедиційних послуг, передбачений п. 2.1 цього договору, визначається сторонами у заявці, яка є його невід`ємною частиною. У випадку наявності розбіжностей між умовами заяви та договору, умови визначені у заявці, мають пріоритетне значення для вирішення спірних відносин (п. 2.2 вказаного договору).

Факт надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплексом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та актом здачі-приймання наданих транспортно-експедиційних послуг (п. 2.6 вказаного договору).

Всі розрахунки між замовником і виконавцем провадяться в національній грошовій одиниці України - гривні. У випадку визначення сторонами плати виконавця в іноземній валюті або здійснення виконавцем розрахунків з учасниками транспортно-експедиторської діяльності в іноземній валюті, виконавець виставляє замовнику рахунок-фактуру в гривневому еквіваленті, визначеному по курсу НБУ на дату складання акту здачі-приймання наданих послуг, якщо інше не передбачено умовами заявки (п. 4.3 вказаного договору).

Для підтвердження складової митної вартості - вартості транспортування товару, від порту завантаження NІNGBO Китай до порту Одеса Україна, декларантом (позивачем) надано заявку від 24.06.2019 №190624/01 на перевезення вантажу, договір про надання послуг з експедиторського обслуговування вантажів від 14.08.2017 №17/08/14, довідку про транспортні витрати від 25.07.2019 №25072019/01, рахунок на оплату від 25.07.2019 №00003559 та платіжне доручення від 25.07.2019 №457.

Так, у силу параграфу 20 розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відтак, акт виконання робіт, у даному разі транспортно-експедиційних, є лише одним із документів, який може містити відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, проте не єдиним. Таким документом також, у силу наведених законодавчих положень, може бути й рахунок-фактура.

Крім того, з наведених положень договору про надання послуг з експедиторського обслуговування вантажів від 14.08.2017 №17/08/14 вбачається, що конкретний обсяг транспортно-експедиційних послуг, передбачений п. 2.1 цього договору, визначається сторонами у заявці, яка є його невід`ємною частиною. У випадку наявності розбіжностей між умовами заяви та договору, умови визначені у заявці, мають пріоритетне значення для вирішення спірних відносин (п. 2.2 вказаного договору).

Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами та матеріалами, які були також надані митному органу, підтверджено вартість перевезення оцінюваних товарів та факт його оплати.

Суд також звертає увагу, що згідно зі ст. 254 Митного кодексу України, документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що митна декларація країни відправлення складена на іноземній мові, перекладу на українську мову остання не містить.

Разом з тим, як зі змісту оскаржуваного рішення, так і зі змісту поданого представником відповідача відзиву, не вбачається того, що дані, які містяться у даній митній декларації країни відправлення, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, що, у свою чергу, створило перешкоди у підтвердженні заявленої митної вартості товару за ціною договору (контракту). Крім того, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається того, що митний органом витребовувався від декларанта (позивача) переклад митної декларації країни відправлення.

Суд також звертає увагу, що у силу ст. 57 Митного кодексу України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, митна вартість визначається за резервним методом у відповідності до статті 64 Митного кодексу України у разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів.

За змістом оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач використав резервний метод.

Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Орган доходів і зборів має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися, у тому числі, шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, останній не містить інформації, на підставі якої відповідачем відкориговано вартість товару, а саме: який товар було використано в якості джерела інформації, які числові значення митної вартості такого товару, відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товару, відсутнє її коригування, не зазначено фактів, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості, тощо.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем належними доказами не доведено, що позивачем до митного органу не надано усіх необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митної вартості товару, внесеної до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, які містили розбіжності, що, відповідно, унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною договору.

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Відомості з інформаційних систем фіскальних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до ст. 64 Митного кодексу. Визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснене.

Відтак, враховуючи, що ТОВ «Спанрайз» до митного органу надано усі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які цілком достатні для підтвердження кількісних та вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, суд дійшов до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом визначення митної вартості товарів (за ціною договору), є необґрунтованим.

До того ж, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено, а суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування у межах спірних правовідносин такого другорядного методу визначення митної вартості як резервного та послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України.

За наведених обставин суд дійшов до висновку, що позивачем правильно визначено митну вартість імпортованого товару за основним методом - за ціною договору, - що підтверджено ним документально.

Відтак, визначення відповідачем митної вартості товару за шостим (резервним) методом визначення митної вартості здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваних рішень.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2 102,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями від 20.12.2019 №763 та від 13.01.2020 №776, що і підлягає присудженню на користь позивача.

У той же час, з системного аналізу положень ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представником останнього надано до суду копії договору про надання правової допомоги від 29.11.2019 №477, укладений між ТОВ «Спанрайз» та адвокатом Семеновим О.М., акту від 06.12.2019 прийому наданих послуг до цивільно-правового договору про надання правової допомоги від 29.11.2019 №477, платіжного доручення від 20.12.2019 №761 на суму 5 000,00 грн., а також виписки з банківського рахунку ТОВ «Спанрайз».

Загальний розмір судових витрат, який підлягає присудженню на користь позивача становить 7 102,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 77, 132, 134, 139, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби від 06.08.2019 №UA125000/2019/000477/2.

Присудити здійснені Товариством з обмеженою відповідальністю «Спанрайз» (код ЄДРПОУ 41482988, адреса: 03191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, 15) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, адреса: 03124, м. Київ, бульвар Гавела Вацлава, 8-А).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок