Рішення № 95107948, 23.02.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3715/20

РІШЕННЯ

іменем України

23 лютого 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом до Хмельницької обласної прокуратури, в якому просила зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку в сумі 19955,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивача при звільненні наказом від 28.04.2020 року № 319к, з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури, їй протиправно було відмовлено у виплаті передбаченої статтею 44 КЗпП України вихідної допомоги при звільненні.

Встановивши, що вказаний позов поданий без додержання вимог передбачених ст. 161 КАС України, суд ухвалою від 14 липня 2020 року залишив його без руху, надавши позивачеві строк для усунення недоліків заяви. 24 липня 2020 року недоліки позовної заяви позивачем усунуті.

Ухвалою суду від 27 липня 2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року замінено відповідача - Прокуратуру Хмельницької області її правонаступником - Хмельницькою обласною прокуратурою.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.11.2020 провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду по справі №560/2666/20 за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Хмельницької області про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на роботі, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 18 листопада 2020 року поновлено провадження у справі.

У поданому до суду у відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі зазначивши про відсутність у позивача права на отримання спірної допомоги, оскільки останнього було звільнено з підстав та в порядку передбачених спеціальним законом, а саме Законом України "Про прокуратуру", нормами якого виплата вихідної допомоги при звільненні не передбачена, у зв`язку із чим така позивачеві не нараховувалась та не виплачувалась.

У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі зазначивши, що частиною п`ятою статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Наказом прокуратури Хмельницької області № 319к від 28.04.2020 позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року.

З вказаним наказом позивача ознайомлено працівниками відділу роботи з кадрами прокуратури Хмельницької області 04.05.2020, через тимчасову непрацездатність на момент звільнення (перебування на лікарняному). Того ж дня позивачу видано трудову книжку. Цим же наказом зобов`язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області провести остаточний розрахунок та виплатити усі належні позивачу виплати при звільненні.

Згідно наданого прокуратурою Хмельницької області розрахункового листка за квітень 2020 року при звільненні 30.04.2020 позивачу нараховано та виплачено лише компенсацію за невикористані 5 календарних днів відпустки, а також лікарняні за 10 днів по 2-м лікарняним листам.

При проведенні з позивачем розрахунку, як із звільненим працівником, прокуратурою Хмельницької області вихідна допомога при звільненні не виплачувалась.

На запит позивача про надання інформації щодо невиплати при звільненні вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 Кодексу законів про працю України, прокуратурою Хмельницької області листом від 25.06.2020 за № 19-20вих-20 повідомлено, що вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку не виплачено оскільки позивача звільнено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру", а не на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважаючи протиправною невиплату вихідної допомоги при звільненні, у розмірі середнього місячного заробітку, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Сторонами не заперечується, що станом на час розгляду цієї справи 17 лютого 2020 року, вихідна допомога при звільненні, у розмірі середнього місячного заробітку, відповідачем позивачу не виплачена.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 51 Закону № 1697-VII передбачено загальні умови звільнення прокурора з посади, припинення його повноважень на посаді.

Так, відповідно до пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (далі - Закон №113-ІХ, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) статтю 51 Закону № 1697-VII доповнено частиною п`ятою, такого змісту: "на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження".

Відповідно до статті 1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) він регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Статтею 44 КЗпП України передбачено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Чинним національним законодавством закріплені правові гарантії щодо дотримання трудових прав працівника при його звільненні. Під гарантіями трудових прав працівників розуміють систему встановлених законодавством заходів щодо врегулювання питань, що пов`язані з порушенням трудового законодавства й вирішення трудових спорів робітників і службовців, направлених на захист їхніх трудових прав. Однією з таких гарантій є виплата працівнику, який звільняється, вихідної допомоги.

Вихідна допомога - це державна гарантія, яка полягає в грошовій виплаті працівнику у випадках, передбачених законом, роботодавцем в колективному договорі або сторонами. Під вихідною допомогою зазвичай розуміють грошові суми, які виплачуються працівникові у передбачених законодавством випадках у разі припинення трудового договору з незалежних від працівника обставин.

В той же час приписами Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.

Нормою, що регулює порядок виплати вихідної допомоги у разі звільнення працівник, є стаття 44 КЗпП України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 зазначив, що Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв`язку з цим обмежувати право на судовий захист. Правове регулювання Конституцією України та спеціальними законами України спеціального статусу посадових осіб не означає, що на них не можуть не поширюватися положення інших законів щодо відносин, не врегульованих спеціальними законами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна позиція неодноразово була висловлена і Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31 січня 2018 року у справі № 803/31/16, від 17 жовтня 2018 року у справі № 823/276/16, від 11 жовтня 2018 року у справі № 823/244/16 та від 08 жовтня 2019 року у справі №823/263/16.

Внесені Законом № 113-ІХ зміни до КЗпП України не визначають особливостей регулювання трудових відносин прокурорів, а лише передбачають, що ці особливості встановлюються спеціальним законом.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що частиною п`ятою статті 51 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено виключний перелік випадків коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Разом з тим, у такий виключний перелік не включено питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.

Аналогічні правові висновки висловлено Верховним Судом у постановах від 23 грудня 2020 року у справі № 560/3971/19, від 21 січня 2021 року у справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі № 380/1662/20, від 11 лютого 2021 року у справі № 420/4115/20.

За наведено правового регулювання, суд доходить висновку про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку.

Вирішуючи питання розміру вихідної допомоги у зв`язку зі звільненням, суд зазначає таке.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100).

Керуючись положеннями абзацу третього пункту 2 Порядку № 100, суд зазначає, що середня заробітна плата, при визначенні розміру вихідної допомоги, обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з абзацами першим-третім пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 такого Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим вказаного пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно з довідкою про заробіток позивача за період з січня 2020 року по квітень 2020 року заробітна плата позивача становила 19 624,85 грн. (за 20 відпрацьованих робочих дні) за лютий 2020 року, за березень 2020 року 3 738,08 грн. (за 4 відпрацьованих робочих дні). Сума середньоденної заробітної плати складає 973,45 грн., сума середньомісячної заробітної плати складає 19 955,73 грн. (973,45 грн х 20,5 середня кількість планових робочих днів за лютий-березень 2020 року).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь вихідної допомоги при звільненні у розмірі середнього місячного заробітку, у розмірі 19 955,73 грн.

Як встановлено під час розгляду справи, наказом прокуратури Хмельницької області №319к від 28.04.2020 року, позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Хмельницької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органів прокуратури, - з 30 квітня 2020 року.

Не є спірною обставиною у справі, що на день звільнення прокуратурою Хмельницької області позивачу не виплачено вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України.

Отже, оскільки прокуратура Хмельницької області допустила протиправну бездіяльність щодо ненарахування та невиплати позивачу вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, та враховуючи приписи статті 117 КЗпП України, яка передбачає відповідальність власника за затримку розрахунку при звільненні, підставою для якої є факт порушення власником строків розрахунку при звільненні та вина власника, суд уважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Аналогічні висновки були наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 420/4115/20 (адміністративне провадження № К/9901/30428/20).

Згідно із ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З врахуванням вищевказаних приписів законодавства та правових позицій Верховного Суду у аналогічних правовідносинах суд вважає, що відповідач не довів відсутність у позивача права на одержання вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії прокуратури Хмельницької області щодо невиплати ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні.

Зобов"язати Хмельницьку обласну прокуратуру виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі середньомісячного заробітку в сумі 19955,83грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 23 лютого 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Хмельницька обласна прокуратура (провул. Військоматський, 3,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 02911102)

Головуючий суддя П.М. Майстер