Рішення № 95106741, 23.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14919/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держпраці в Одеській області (адреса проспект Шевченка, буд.2, Одеса, Одеська область, 65044, код ЄДРПОУ 39781624) про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

24.12.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці в Одеській області «Про проведення інспекційного відвідування» від 06.10.2020 року № 2559;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладання штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.11.2020 року № ОД1016/1577/АВ/П/ТД-ФС.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що інспекційне відвідування відбулось без повідомлення позивача під час його відсутності у місці проведення перевірки. Позивач не отримав копію направлення на здійснення інспекційного відвідування, у т.ч, вимогу відповідача про надання документів. Також, позивач не був викликаний відповідачем під час розгляду справи про накладання штрафу. Позивач не погоджується із наказом Головного управління Держпраці в Одеській області від 06.10.2020 року № 2559, постановою про накладання штрафу на позивача за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 26.11.2020 року № ОДЮ16/1577/АВ/П/ТД-ФС, актом інспекційного відвідування від 20.10.2020 року № ОДЮ16/1577/АВ та приписом про усунення виявлених порушень від 21.10.2020 року № ОД 1016/1577/АВ/П, вважає, що акти відповідача є необґрунтованими та такими, що не доводять вину позивача, а відтак, є незаконними та такими, що порушують права позивача.

29.12.2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

29.01.2021 року представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позову та зазначає, що інспекторів праці було допущено до проведення інспекційного відвідування незважаючи на право не допустити контролюючий орган до здійснення інспекційного відвідування. Допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні/проведенні перевірки. Відповідач зазначає, що допуск до проведення перевірки відбувся, а тому в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень законодавства, дотримання якого перевіряється контролюючими органами. З пояснень ФОП ОСОБА_1 та наданих документів, встановлено, що на момент інспекційного відвідування Підприємця за адресою здійснення господарської діяльності, були укладені трудові договори з наступними працівниками: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Під час інспекційного відвідування інспекторами праці були зафіксовані 2 особи, які виконували обов`язки в інтересах Підприємця, без оформлення трудових договорів: пан ОСОБА_7 (на посаді бариста) та пані ОСОБА_8 (на посаді офіціанта). В позовній заяві Позивач вказує, що з вищевказаними особами були укладені цивільно-правові договори, а саме договір про надання послуг від 01.10.2020 із ОСОБА_9 та договір про надання послуг із ОСОБА_10 . Однак, звертаємо увагу суду, що під час проведення інспекційного відвідування договір про надання послуг від 01.10.2020 укладеного із ОСОБА_9 та договір про надання послуг укладеного із ОСОБА_10 не були надані інспектору праці. Крім того, у Позивача була також можливість надати зауваження на акт та додатково надати дані договори. Враховуючи, що вищевказані договори надані лише до суду як додатки до позовної заяви, то Головне управління ставить під сумнів існування таких договорів на момент проведення інспекційного відвідування. Так, було складено акт інспекційного відвідування від 20.10.2020 № ОДЮ16/1577/АВ. За фактом виявлених порушень складено припис від 21.10.2020 № ОДЮ16/1577/АВ/П. Акт та припис були направлені листом з описом вкладення № 6502034364190 21.10.2020, та отримано ОСОБА_1 24.10.2020 року відповідно до відомостей з сайту Укрпошти, щодо відстеження вищевказаного листа за трек-номером. Зауваження на акт інспекційного відвідування до Головного управління не надходили. Головне управління вважає твердження Позивача про протиправність дій та скасування наказу на проведення інспекційного відвідування 06.10.2020 року № 2559 та постанови від 26.11.2020 року № ОДЮ16/1577/АВ/П/ТД-ФС повністю необґрунтованими, а дії посадової особи Головного управління щодо винесення наказу та постанови законними, обґрунтованими та правомірними, вчинені згідно вимог чинного законодавства.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

02.10.2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято наказ № 2559 «Про проведення інспекційного відвідування» на підставі законодавства та , зокрема, службової записки головного державного інспектора Барського В., від 05.10.2020 року (а.с.49-50) наказно здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , що здійснює господарську діяльність у закладах організації громадського харчування та організації дозвілля за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , з питань забезпечення застосування правових норм щодо використання праці та з інших подібних питань передбачених п.3.1, п.п.3.9, пп3.10 розділу 3 частини 1 Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 18.08.2017 року № 1338, зокрема з питань виявлення неоформлених працівників (а.с. 48).

06.10.2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області видано направлення головним державним інспекторам Барському В.О., Міненкову В.С., Частікову А.В., Соболь К.Є., на здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , що здійснює господарську діяльність у закладах організації громадського харчування та організації дозвілля за адресами АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (а.с.47).

07.10.2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято вимогу про надання документів № ОД1016/1577/ПД, якою позивача зобов`язано до 13.10.2020 року до 12.00 год надати до огляду оригінали та завірені належним чином копії необхідних для проведення інспекційного відвідування документів, а саме:

- виписку з ЄДРПОУ та свідоцтво про державну реєстрацію

- витяг з реєстру платників єдиного податку.

- копію паспорту громадянина України, ідентифікаційний код.

- документи, що стосуються оформлення працівників при прийнятті на роботу: трудові договори, заяви про прийом на роботу, накази про прийом на роботу, повідомлення до ГУ ДПС в Одеській області щодо прийому на роботу працівників, які працюють на момент здійснення інспекційного відвідування. Особисті пояснення керівника або уповноваженої особи щодо осіб які були зафіксовані інспекторами під час здійснення інспекційного відвідування із зазначенням суб`єктів господарювання, кому саме вони підпорядковуються та з ким саме вони взаємодіють, у який спосіб.

У разі відсутності вище перелічених документів (або не ведення таких), надати особисті пояснення з цього приводу із зазначенням причин, обставин, які призвели до цього.

Як вбачається з відеозапису інспекційного відвідування направлення на проведення інспекційного відвідування та вимогу про надання документів від 07.10.2020 року інспекторами залишено працівнику закладу пані ОСОБА_11 .

20.10.2020 року за результатами проведення інспекційного відвідування головними державними інспекторами складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ОД1016/1577/АВ (а.с.17-29).

Відповідно до висновків акту інспекційного відвідування, інспекторами праці зафіксовані 2 особи, які виконували обов`язки в інтересах Підприємця, без оформлення трудових договорів: пан ОСОБА_7 (на посаді бариста) та пані ОСОБА_8 (на посаді офіціанта) та зроблено висновок, що Підприємець допустив до роботи без належного оформлення трудового договору 2осіб (а.с.18).

21.10.2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області видано припис про усунення виявлених порушень № ОД1016/1577/АВ/П, яким зобов`язано на підставі пункту 20, 21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р, № 823 (із змінами) усунути порушення вимог ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП України до 30.10.2020 року (а.с.30-31).

02.11.2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено акт про відмову від підпису № ОД1016/1577/АВ-ВП, в якому зазначено, що станом на 02.11.2020 року підписаний примірник акту та припису не повернуто.

05.11.2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області оформлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення яким позивача повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу за актом перевірки від 20.10.2020 року № ОД1016/1577/АВ.

06.11.2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області направлено позивачу повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, яке отримано позивачем 12.11.2020 року.

26.11.2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, якою на ФОП ОСОБА_1 , накладено штраф у розмірі 100000 грн (а.с.33-38).

26.11.2020 року вказана постанова із супровідним листом направлена на адресу позивача (а.с.39-41).

Також судом досліджено надані позивачем копії договору про надання послуг від 04.10.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , акту приймання-передачі послуг від 11.10.2020 до договору про надання послуг від 04.10.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , квитанції на сплату від 17.10.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , договору про надання послуг від 10.09.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_9 , акту приймання-передачі послуг від 16.10.2020 до договору про надання послуг від 10.09.2020 між ФОП ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , квитанції на сплату від 17.10.2020 між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с.51-56).

01.10.2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено договір по надання послуг відповідно до якого Виконавець надає власними силами на користь Замовника консультаційні послуг працівникам Замовника у сфері обслуговування клієнтів у закладі громадського харчування, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Ціна послуг 7000 грн (а.с.54).

16.10.2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_9 на виконання вимог вищезазначеного договору підписано акт приймання-передачі послуг, відповідно до якого Виконавець передав, а Замовник прийняв наступний результат робіт:

- Виконавцем розроблені, внесені зміни до методики Замовника щодо правил обслуговування щодо обслуговування клієнтів у кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;

- 11.10.2020 року з 13:00 по 14:30 Виконавець провів тренінг працівникам Замовника та Замовнику за темою «Стандарти обслуговування»;

- у період надання послуг, Виконавець, задля аналізу рівня обслуговування клієнтів закладу працівниками Замовника та отримання інформації від клієнтів Замовника щодо якості продукції та рівня якості обслуговування, від імені Замовника були надані послуги третім особам (клієнтам Замовника), що включило в себе: надання послуг 58 особам (клієнтам, що здійснили замовлення продукції Замовника). За результатами Виконавець склав та передав Замовнику письмовий звіт, що містить рекомендації щодо усунення виявлених недоліків під час обслуговування клієнтів Замовника (а.с.55).

Вартість наданих послуг становить 7000,00 грн.

За квитанцією від 17.10.2020 року ФОП ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_9 7000,00 грн. грн. (а.с.56).

04.10.2020 року між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та ОСОБА_10 (Виконавець) укладено договір про надання послуг (а.с.51), відповідно до якого Виконавець виконує власними силами на користь Замовника ремонтні та пусконалагоджувальні роботи кавомашини Орега Охіd а також провести ремонтні роботи механічного насосу для приводу розподілу тиску для кожної групи, а також протягом строку здійснювати тестування кавомашин. Виконавець виконує роботи власними силами, за необхідністю здійснює замовлення у постачальника комплектуючих за рахунок Замовника. Ціна робіт за цим договором становить 10000,00 грн. Сплата ціни послуг здійснюється Замовником на користь Виконавця у готівковій формі протягом 2 днів з дати підписання акту приймання-передач і наданих послуг.

11.10.2020 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 на виконання вимог вищезазначеного договору підписано акт приймання-передачі послуг, відповідно до якого Виконавець передав, а Замовник прийняв наступний результат робіт:

- Виконавцем проведені роботи з очищення каналів кавомашини Орега Охіd;

- Виконавцем здійснена заміна механічного насосу для приводу розподілу тиску для кожної групи кавомашини Орега Охіd ;

- Виконавцем проведено тестувальні роботи кавомашини Орега Охіd (а.с.52).

Вартість наданих послуг становить 10000,00 грн.

За квитанцією від 17.10.2020 року ФОП ОСОБА_1 сплачено ОСОБА_10 10000,00 грн. (а.с.53).

Надаючи оцінку спірній постанові, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності до ч. 5 ст. 2 Закону №877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи (в тому числі, органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення), що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Основними завданнями Держпраці є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на об`єктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації об`єктів Єдиної газотранспортної системи (пункт 3 Положення).

Наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2018 року № 84 затверджено положення про Головне управління Держпраці в Одеській області (далі - Головне управління), у пункті 1 якого зазначено, що головне управління є територіальним органом Держпраці України та здійснює свої повноваження на території Одеської області.

Згідно пп. 4, 16 п. 4 вказаного Положення Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 823), згідно із п. 2 якого державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 823 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України «Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з пунктом 2 Порядку № 823 заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 5 Порядку № 823 підставами для здійснення інспекційних відвідувань є:

1) звернення працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) рішення суду;

5) повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю), правоохоронних органів про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин;

6) інформація:

ДПС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом, як суб`єкта господарювання;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, в яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, в яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилася на 20 і більше відсотків;

- фізичних осіб, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, в яких 30 і більше відсотків фізичних осіб працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців із чисельністю 20 і більше працівників, в яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) інформація профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлені у ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю;

8) доручення Прем`єр-міністра України;

9) звернення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

10) запит народного депутата України;

11) невиконання вимог припису інспектора праці.

суд зазначає, що пунктом 2 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Наведені положення необхідно застосовувати з урахуванням приписів частини першої статті 2 КАС України, відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За приписами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Рішенням Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 визначено, що ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені після їх виконання.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.

Суд звертає увагу, що допуск до проведення перевірки відбувся, отже спірний наказ на момент розгляду справи у суді вичерпав свою дію, порушення прав позивача зазначеним актом індивідуальної дії відсутнє, посадові особи відповідача під час складання розпорядчих документів діяли на підставі та в межах наданих повноважень, з огляду на що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу від 20.10.2020 року № 2559 про проведення інспекційного відвідування Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 № 1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає Порядок № 823, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 21.08.2019 року.

Згідно вимог Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до п. 16-18 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Згідно з ч. 8 ст. 7 Закону № 877-V, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Пунктом 20 Порядку № 823 встановлено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до п. 24 Порядку № 823 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування (п.25 Порядку № 823).

В ході проведеного інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , Головним управлінням Держпраці в Одеській області виявлено порушення вимог ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП України, у зв`язку з чим позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу на суму 100000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

У відповідності до ч. 1 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Відповідно до ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

За змістом ч.3-4 ст. 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З аналізу наведених норм вбачається, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання не індивідуально-визначеної роботи, а трудових функцій в діяльності підприємства за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом цивільно-правового договору є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, які визначаються після закінчення роботи і оформляються актами передачі виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Цивільно-правовим договором може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовим договором не робиться.

Основною ознакою, що відрізняє трудовий договір від цивільно-правового, є те, що трудовим договором регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець за цивільно-правовим договором на відміну від працівника за трудовим договором не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Ще одна відмінність між цивільно-правовим та трудовим договорами полягає в тому, що відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами Кодексу законів про працю України та інших актів трудового законодавства і не може змінюватися сторонами трудового договору, а відповідальність у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормами Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд в постанові від 26.09.2018 у справі №822/723/17.

Разом з тим, слід зазначити що відповідно до правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, «… Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Як вбачається з наведених вище цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем з фізичними особами, предметами останніх є ремонтні та пусконалагоджувальні роботи кавомашини та послуги та консультаційні послуг працівникам Замовника у сфері обслуговування клієнтів.

Так, предметом укладеного договору ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_10 виконання власними силами на користь Замовника ремонтних та пусконалагоджувальних робіт кавомашини Орега Охіd а також ремонтних робіт механічного насосу для приводу розподілу тиску для кожної групи, а також протягом строку здійснювати тестування кавомашин. В договорі також зазначено, що вказані роботи Виконавець має здійснити з 05.10.2020 року до 11.10.2020 року. Відповідно до предмету договору між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_9 . Виконавець надає власними силами на користь Замовника консультаційні послуг працівникам Замовника у сфері обслуговування клієнтів у закладі громадського харчування, кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_3 . Ціна послуг 7000 грн у період з 05.10.2020 року до 11.10.2020 року. При цьому, суд зазначає, що інспекційне відвідування відбулось 07.10.2020 року. Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 , була відсутня.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 року (далі по тексту Порядок №509) визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи).

Відповідно до п. 3, п. 4 Прядку № 509 справа про накладення штрафу (далі - справа) розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінекономіки, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів з дня складення суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або вручається його представникові, про що на примірнику робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого суб`єкта господарювання або роботодавця чи їх представника. У разі надсилання примірника постанови засобами поштового зв`язку в матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Відповідач направлено до позивача лист від 05.11.2020 року № 15/01-33-10791, в якому на виконання вимог пункту 3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 повідомлено, що 05 листопада 2020 р., т.в.о. начальника Головного управління одержав акт, складений зі результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників від 20 жовтня 2020 р. № ОДІ 016/1577/АВ, для розгляду справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю відповідно до частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України. Про результати розгляду справи про накладе чия штрафу позивача буде повідомлено додатково, у строки передбачені пунктом 4 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (із змінами).

26.11.2020 року вищевказаний лист було відправлено на адресу позивача рекомендованим листом (поштове відправлення № 6504412396006), що підтверджується фіскальним чеком.

Суд зазначає, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , інспекторами праці зафіксовані 2 особи, які виконували обов`язки в інтересах Підприємця, без оформлення трудових договорів: пан ОСОБА_7 (на посаді бариста) та пані ОСОБА_8 (на посаді офіціанта) та зроблено висновок, що Підприємець допустив до роботи без належного оформлення трудового договору 2осіб (а.с.18).

Суд зазначає, що відповідно до відеозапису інспекційного відвідування, вимога Головного управління Держпраці в Одеській області від 07.10.2020 року про надання документів № ОД1016/1577/ПД, якою позивача зобов`язано до 13.10.2020 року до 12.00 год надати до огляду оригінали та завірені належним чином копії необхідних для проведення інспекційного відвідування документів, зокрема документів, що стосуються оформлення працівників при прийнятті на роботу: трудові договори, заяви про прийом на роботу, накази про прийом на роботу, повідомлення до ГУ ДПС в Одеській області щодо прийому на роботу працівників, які працюють на момент здійснення інспекційного відвідування. Особисті пояснення керівника або уповноваженої особи щодо осіб які були зафіксовані інспекторами під час здійснення інспекційного відвідування із зазначенням суб`єктів господарювання, кому саме вони підпорядковуються та з ким саме вони взаємодіють, у який спосіб - залишена ревізором на об`єкті інспектування пані ОСОБА_11 .

В свою чергу, акт інспекційного відвідування від 20.10.2020 року та припис від 21.10.2020 року відповідно до даних сайту «Укрпошта» отримані позивачем 24.10.2020 року, а оскаржувана постанова - 01.12.2020 року. При цьому, оскаржувана постанова прийнята відповідачем 26.11.2020 року.

Суд звертає увагу, що про необхідність надати до Головного управління Держпраці в Одеській області витребувані вимогою документи позивачу відомо з моменту вручення пані ОСОБА_11 , яка представилась офіціантом кафе «Forty five», тобто з 07.10.2020 року. Акт за результатами інспекційного відвідування складено 20.10.2020 року. 21.10.2020 року відповідно відповідачем прийнято припис про усунення порушень виявлених під час інспекційного відвідування. 26.11.2020 року Головним управлінням Держпраці в Одеській області прийнято оскаржувану постанову.

З аналізу наведеного вище вбачається, що працівнику позивач, пані ОСОБА_11 вимога про надання документів від 07.10.2020 року вручена 07.10.2020 року для передання керівництву. Як зазначила пані ОСОБА_8 під час інспекційного відвідування, що вбачається з відеофіксації, у неї наявний номер телефону адміністратора закладу. Тобто, працівниця мала змогу повідомити керівництво про вимогу Головного управління Держпраці в Одеській області про надання документів. Суд зазначає, що жодних пояснень з приводу отримання позивачем вимоги про надання документів від 07.10.2020 року, залишеної інспекторами під час інспекційного відвідування суб`єкта господарювання - позивачем до суду не надано. Тобто, позивач ФОП ОСОБА_1 , яка займається господарською діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в період з 07.10.2020 року до 24.10.2020 року (дати отримання акту інспекційного відвідування та припису) не була проінформована своїми працівниками про здійснення ревізорами Головного управління Держпраці в Одеській області інспекційного відвідування під час якого залишено документи для передання керівництву. До того ж, як вбачається з даних сайту «Укрпошта» та не заперечується позивачем, 24.10.2020 року останнім отримано акт інспекційного відвідування від 20.10.2020 року та припис від 21.10.2020 року.

Отже, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 , проігноровано вимогу Головного управління Держпраці в Одеській області про надання документів в тому числі і припис про усунення порушень виявлених під час інспекційного відвідування. До того ж, з 24.10.2020 року позивачу достеменно відомо про проведення інспекційного відвідування 07.10.2020 року, складення акту за результатами його проведення 20.10.2020 року та прийнято припис від 21.10.2020 року про усунення порушень виявлених під час інспекційного відвідування. Проте, позивачем не вчинено будь-яких дій на виконання припису, з урахуванням того, що, позивач наполягає на укладенні між позивачем та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , саме цивільно-правових договорів від 04.10.2020 року та 01.10.2020 року. Враховуючи існування зазначених документів на момент проведення інспекційного відвідування, для позивача не складало жодних труднощів надати їх до Головного управління Держпраці в Одеській області та виконати вимоги припису. Тим більш, що оскаржувана постанова прийнята 26.10.2020 року.

Також, суд зазначає, що на питання інспектора до працівників відносно трудових відносин, пані ОСОБА_8 повідомила, що працює офіціантом, а пан ОСОБА_7 зазначив, що стажується на посаду «бариста» (а.с.24 та дані відеофіксації інспекційного відвідування). Вищезазначене працівниками суперечить предмету договорів укладених між позивачем та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . До того ж, юридична адреса ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , та адреса за якою позивач мав надати документи, зокрема і на усунення порушень зазначених в приписі - АДРЕСА_5 , що свідчить про незначну віддаленість, та можливе ускладнення, унеможливлення виконати вимоги припису.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вказані обставини не можуть свідчити про те, що позивач був позбавлений можливості виконати припис про усунення виявлених порушень. Позивачем не було вчинено будь-яких дій на виконання вимог припису. Також, такі дії позивача ставлять під сумнів наявність на дату проведення інспекційного відвідування наданих до суду договорів про надання послуг, укладених між ФОП ОСОБА_1 , та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 . Жодних обґрунтованих, належних та допустимих доказів на підтвердження укладення між ФОП ОСОБА_1 , та ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , договорів саме тими датами, що зазначені у них, а саме 01.10.2020 року та 04.10.2020 року позивачем до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що контролюючий орган під час винесення постанови від 26.11.2020 року № ОД1016/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , на суму 100000,00 грн. діяв, на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому таке рішення скасуванню не підлягає.

Будь-яких інших належних, допустимих та обґрунтованих доказів позивачем на спростування правомірності прийнятої відповідачем постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення позивачем до суду не надано та з матеріалів справи не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 72-73, 77, 90, 242-246, 250-251, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Л.М. Токмілова

.