Рішення № 95106691, 23.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6838/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання привести самовільно реконструйовану квартиру до первинного стану, -

ВСТАНОВИВ:

Приморська районна адміністрація Одеської міської ради звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просила: зобов`язати ОСОБА_1 привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , до первинного стану.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Приморською районною адміністрацією під час перевірки законності проведення будівельних робіт об`єкта нерухомого майна були виявлені порушення з боку громадянки ОСОБА_1 . Порушення полягає в тому, що відповідачем, яка є власником квартири АДРЕСА_1 , самовільно виконані будівельні роботи з реконструкції вказаної квартири з улаштуванням дверних отворів на місці віконних без дозвільних документів. Будівля за адресою: АДРЕСА_2 - будинок, в якому жив ОСОБА_2 - хірург, професор, побудований у 1880 році. Зазначена будівля прийнята під охорону держави рішенням Одеського облвиконкому № 652 від 25.12.1984 року та наказу МКТ № 728/0/16-08 від 20.06.2008 року як пам`ятка історії, охоронний номер № 393-ОД. Згідно п.3 ч.1 та ч.7 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Відповідно до ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року № 461, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів зі значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акту готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначені документи відповідач не отримував. Враховуючи це, на думку позивача, відповідач не мав права проводити будівельні роботи в будинку. Позивач посилаючись на ст.ст.32, 34, 37, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», вважає, що проведені відповідачем роботи є незаконним та самочинним будівництвом. Згідно ч.2 ст.383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку. На думку позивача саме відповідач порушив п.1.4.6. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.05.2005 року № 76, Положення про порядок реконструкції вбудованих, вбудовано-прибудованих і прибудованих приміщень в м. Одесі, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 17.04.2001 року № 2153-ХХІІІ, а тому ним мають бути здійсненні роботи по приведенню частини квартири АДРЕСА_1 в стан, що передував проведеній самовільній реконструкції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 року позовну заяву Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання привести самовільно реконструйовану квартиру до первинного стану було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради нібито встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 самовільно виконала будівельні роботи з реконструкції вказаної квартири з улаштуванням дверних отворів на місці віконних без дозвільних документів. Так, згідно наданого до позову Акту обстеження дільницею № 7 КП «ЖКС «Фонтанський» від 26.06.2019 року, за вказаною адресою нібито встановлено «виконання будівельних робіт по заміні віконних пройомів на двері без дозволу на їх виконання». Вказане обстеження є фіктивним, а висновки учасників стали результатом уяви осіб, які побачили віконні отвори, що закриті фрагментами дверей шафи-купе та зробили хибний висновок про облаштування дверей замість вікон. Документами, що додані до позовної заяви (акт огляду, припис, доповідна та інші) не встановлено факт такої реконструкції, у зв`язку з тим, що така реконструкція не проводилась. Таким чином, за результатами хибного висновку співробітників дільниці № 7 КП «ЖКС «Фонтанський» було винесене розпорядження від 02.08.2019 року № 337 «Про приведення самовільно реконструйованої квартири до первинного стану», яке не може бути виконаним у зв`язку з відсутністю дверних отворів. З метою врегулювання питання наявності чи відсутності факту порушення норм Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» представником відповідача було спрямовано звернення до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, яке отримане 15.10.2020 року, яким ініційовано проведення комісійного огляду віконних отворів квартири АДРЕСА_1 представниками позивача з метою визначення реального стану вказаних отворів для корегування подальшої правової позиції сторін у даному адміністративному проваджені. Однак, станом на 30 жовтня 2020 року представники позивача не виявили бажання здійснити огляд квартири АДРЕСА_1 , ініціатива скласти комісійний Акт про огляд спірного об`єкту у позивача відсутня. Натомість представником Відповідача самостійно здійснено фотографування та складено відповідні фототаблиці, якими підтверджується відсутність будь-яких демонтажних, ремонтних робіт. Всі віконні блоки вказаної квартири знаходяться на своєму місці, жодного дверного пройому у вказаній квартирі, як про те зазначає позивач, не здійснювалось. Відповідач зазначає, що наразі відсутній предмет спору.

У відповіді на відзив позивач зазначає, що 15.10.2020 року до Приморської районної адміністрації Одеської міської ради надійшло звернення представника відповідача за вихідним номером 33/10-2 від 12.10.2020 року. В звернені від 12.10.2020 року зазначено про відсутність факту з самовільного виконання будівельних робіт з реконструкції квартири з улаштування дверних отворів на місці віконних, без відповідних дозвільних документів не встановлено та, що зазначена реконструкція не проводилась. Враховуючи повідомлення про відсутність взагалі проведення будь-яких дій щодо реконструкції приміщення, з метою додаткової перевірки та встановленню актуальних відомостей станом на теперішній час, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради направлено лист до КП «ЖКС «Фонтанський» з дорученням щодо проведення додаткового огляду житлового будинку АДРЕСА_2 , квартири АДРЕСА_3 , в передбаченому законом порядку. 04.11.2020 року на виконання доручення Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, КП «ЖКС «Фонтанський», надав акт повторного обстеження, за результатами проведення додаткового огляду житлового будинку АДРЕСА_4 . Комісією встановлено факт реконструкції. Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради встановлено, що громадянка ОСОБА_1 , яка є власником квартири АДРЕСА_1 , самовільно виконала будівельні роботи з реконструкції вказаної квартири з улаштуванням дверей на місці віконних отворів. Належним доказом здійснення гр. ОСОБА_1 реконструкції квартири в межах вимог законодавства України є дозвіл на виконання будівельних робіт та декларація про готовність об`єкта до експлуатації. Однак, гр. ОСОБА_1 не надано зазначених документів.

В запереченнях відповідач вказує, що виходячи з наданого до відповіді на відзив акту вбачається, що співробітники КП «ЖКС «Фонтанський», невідомого числа, невідомого місяця та невідомого року, нібито провели огляд квартири АДРЕСА_1 , без участі будь-кого із власників чи представників власника, що унеможливлює потрапляння до вказаної квартири і проведення належного та об`єктивного огляду, результати якого могли би свідчити про реальний та фактичний стан віконних отворів. Таким чином, неможливо без проведення належного та об`єктивного огляду квартири АДРЕСА_1 за участю представників власника стверджувати про проведення реконструкції вказаної квартири, шляхом облаштування дверних отворів на місці віконних, при умові, що така реконструкція взагалі не проводилась. Ст. 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Відповідач вважає, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів реконструкції квартири АДРЕСА_1 , шляхом облаштування дверних отворів на місці віконних, а тому даний адміністративний позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч.3 ст.194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного, суд вирішив розглянути вказану справу в письмовому провадженні.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

26.06.2019 року майстром дільниці № 7 КП ЖКС «Фонтанський» складено припис, яким повідомлено ОСОБА_1 про необхідність надати документи на право виконання будівельних робіт або привести у первинний стан.

26.06.2019 року комісією КП ЖКС «Фонтанський» складено акт обстеження квартири АДРЕСА_1 , згідно якого власник виконав будівельні роботи по заміні віконних пройомів на двері без дозволу на їх виконання.

02.08.2019 року Приморською районною адміністрацією прийнято розпорядження № 337 «Про приведення самовільно реконструйованої квартири АДРЕСА_1 , до первинного стану».

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно пп.3 п. «б» ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій; зупинення у випадках, передбачених законом, будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об`єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу.

Відповідно до п.1.1. Положення про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішення Одеської міської ради від 26 квітня 2017 року № 1934-VII Приморська районна адміністрація Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради та створюється нею з метою реалізації функцій місцевого самоврядування на території Приморського району міста Одеси згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Пунктом 2.8 Положення про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради встановлено, що у галузі будівництва райадміністрація здійснює заходи щодо виявлення на території району фактів самовільного будівництва або реконструкції та вирішує питання щодо знесення самочинно побудованих об`єктів або приведення самочинно реконструйованих об`єктів у первинний стан.

Пунктом 2.13 Положення про Приморську районну адміністрацію Одеської міської ради визначено, що у галузі забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян райадміністрація звертається до суду з позовами до фізичних та юридичних осіб, які обмежують права та законні інтереси територіальної громади, та з інших питань в межах своїх повноважень.

Згідно п.8 Порядку взаємодії виконавчих органів, комунальних підприємств, установ закладів та організацій Одеської міської ради з питань, пов`язаних із виявленням самочинного будівництва у місті Одесі та вжиттям заходів реагування, який затверджено рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради № 135 від 29 березня 2018 року, встановлено, що у випадках виявлення самочинного здійснення внутрішньої реконструкції квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках, нежитлових будівлях та спорудах, реконструкції приміщень з прибудовою балконів від другого поверху та вище, мансардних поверхів, облаштування огорож, встановлення металевих гаражів без відповідних дозвільних документів, з відповідними позовами до суду звертається відповідна районна адміністрація Одеської міської ради (у разі невиконання розпорядження районної адміністрації).

Таким чином, пред`явленню відповідною районною адміністрацією Одеської міської ради позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) внесення розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання розпорядження протягом встановленого строку.

При цьому, тягар доказування наявності вказаних фактів та умов покладається на суб`єкт владних повноважень, що звертається до суду, а їх перевірка покладена на суд.

Відповідно до ч.ч.1, 4, 7 ст.376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, положення статті 376 Цивільного кодексу України визначають необхідність встановлення таких фактів як неможливість перебудови об`єкту та відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім цього, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

При цьому, знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

З наданих до суду документів вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 337 від 02 серпня 2019 року ОСОБА_1 зобов`язано до 08 серпня 2019 року привести самовільно реконструйовану квартиру АДРЕСА_1 , до первинного стану.

Згідно з п.3 ч.1 та ч.7 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Разом з тим, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення ОСОБА_1 реконструкції квартири АДРЕСА_1 , шляхом улаштування дверного отвору на місці віконного, як і не надано доказів порушення ОСОБА_1 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», зокрема виконання будівельних робіт без отримання повідомлення про виконання будівельних робіт.

Також, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, яким чином посадовими особами Приморської районної адміністрації Одеської міської ради встановлено виконання безпосередньо ОСОБА_1 реконструкції квартири АДРЕСА_1 , та яким чином посадові особи Приморської районної адміністрації Одеської міської ради визначились щодо того, що ОСОБА_1 здійснено будівельні роботи з улаштування дверного отвору на місці віконного.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження попереднього стану квартири АДРЕСА_1 , який визначений проектом будинку позивачем, суб`єктом владних повноважень до суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 337 від 02 серпня 2019 року прийнято на підставі листа начальника дільниці № 7 КП ЖКС «Фонтанський», яким повідомлено про виконання власником квартири АДРЕСА_1 , про виконання улаштування дверного отвору на місці раніше віконного отвору в фасадній стіні, до якого додано акт обстеження та приписи.

В той же час, надані копії акту обстеження та приписів КП ЖКС «Фонтанський» не містять будь-яких даних щодо того, яким чином працівниками КП ЖКС «Фонтанський» встановлено виконання ОСОБА_1 будівельних робіт та відсутність дозвільних документів.

Суд не приймає до уваги надані матеріали фотофіксації, оскільки вказані матеріали не містять жодних відомостей про те, який безпосередньо об`єкт зафіксований на них, за якою адресою, ким були вчинена вказана фотофіксація та з них неможливо встановити чи зроблені вони на об`єкті, за адресою АДРЕСА_2 .

Будь-яких інших доказів на підтвердження проведення відповідачем реконструкції квартири АДРЕСА_1 , позивачем - суб`єктом владних повноважень до суду не надано.

Також, як вбачається з матеріалів справи розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради № 337 від 02 серпня 2019 року прийнято з урахуванням інформації, наданої Управлінням ДАБК Одеської міської ради.

Таким чином, Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради під час розгляду справи не доведено факту виконання ОСОБА_1 будівельних робіт з улаштування дверного отвору на місці віконного у квартирі АДРЕСА_1 .

Крім того, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вручення (направлення) ОСОБА_1 розпорядження № 337 від 02 серпня 2019 року, позивачем - суб`єктом владних повноважень не надано.

Судом також встановлено, що акти обстеження, приписи, які складались КП ЖКС «Фонтанський», не вручені відповідачу.

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради не доведено наявність підстав для зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок привести самовільно реконструйовану квартиру до первинного стану.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, заявлені позивачем позовні вимоги до відповідача не належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч.4 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 просить суд стягнути з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн. відповідач надав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 05.10.2020 року № 33/10; акт наданих послуг від 30.10.2020 року; акт наданого обсягу правової допомоги від 16.02.2021 року; додаткова угода до договору від 30.12.2020 року; квитанція про оплату від 16.02.2021 року; ордер адвоката; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката.

Згідно з актом обсягу правової допомоги від 16.02.2021 року адвокат надав клієнту наступні послуги: заява про перенесення слухання - 500,00 грн.; заява в Приморську адміністрацію з метою проведення повторного огляду і складення акту - 500,00 грн.; відзив на позов - 1500,00 грн.; заява до суду про повторне перенесення слухання - 500,00 грн.; складання і подання повторної заяви до Приморської адміністрації - 500,00 грн.; складання і подання заперечення на відповідь на відзив - 1500,00 грн.; всього - 5000,00 грн.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Разом з цим, на думку суду, при наданні адвокатом правничої допомоги відповідачу на суму 5000,00 грн. не було належним чином враховано витрачений час на вчинення дій та їх обсяг, що пов`язані з розглядом справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, суд вважає за можливе присудити на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 1000,00 грн. Суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу саме у сумі 1000,00 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (вул. Канатна, 134, м. Одеса, 65039, ідентифікаційний код 26303264) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ) про зобов`язання привести самовільно реконструйовану квартиру до первинного стану - відмовити повністю.

Стягнути з Приморської районної адміністрації Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко