Рішення № 95106474, 18.02.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11704/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – ГУПФ України у Львівській області, відповідач 1), Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат) (далі –ЛОВК, відповідач 2) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, які полягають у зменшенні основного розміру призначеної позивачу пенсії з 71% до 70% сум грошового забезпечення, починаючи з 1 січня 2018 року; у зменшенні розміру пенсії за рахунок виплати з 01.01.2019 - 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови направити до Львівського обласного військового комісаріату відповідну вимогу (список) для отримання оновленої довідки про грошове забезпечення позивача для перерахунку його пенсії;

- визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат), які виразилися у відмові ОСОБА_1 надати оновлену довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області направити до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат) відповідне звернення (список) для підготовки та надання на ім`я ОСОБА_1 оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011 -XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для проведення перерахунку основного розміру його пенсії;

- зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку його пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на підставі поданої Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат) оновленої довідки про грошове забезпечення, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 починаючи з 05 березня 2019 року в розмірі 71% від грошового забезпечення з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення та її індексації, яку виплачувати у подальшому;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити донарахування та виплатити ОСОБА_1 заборгованість, яка утворилась у зв`язку із виплатами у попередні періоди 70% від грошового забезпечення та 75% від підвищень із врахуванням уже виплаченої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог зазначив,що перебуває на обліку в ГУПФ України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Відповідно до розрахунку ГУПФ України у Львівській області №45638 позивачу було призначено пенсію у розмірі 71% грошового забезпечення. Наголосив, що відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача, в процесі якого протиправно зменшив з 01.01.2018 відсоток грошового забезпечення, що враховується для визначення основного розміру пенсії, з 71% до 70%. Крім того, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 відповідач провів перерахунок його пенсії, в результаті якого зменшив розмір пенсії за рахунок виплати з 01.01.2019 75% суми підвищення пенсії. Позивач наголосив, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 №826/3858/18 визнано протиправним та скасовано п. 2 постанови Кабінету Міністрів України №103. У зв`язку з цим, звертався до ГУПФ України із заявою,у якій, зокрема, просив скерувати до ЛОВК звернення для підготовки та направлення оновленої довідки про розмір грошового забезпечення. Однак, отримав відповідь про відмову у задоволенні вимог заяви. Крім того, позивач зазначив, що звертався до ЛОВК із заявою, у якій просив скласти та надати до ГУПФ України у Львівській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 з врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Однак, отримав відповідь, оформлену листом, у якій вказано про те, що відсутні правові підстави для складання інших довідок, ніж ті, що вже подані до ГУПФ України у Львівській області. Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Ухвалою судді від 15.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Відповідач 1 – ГУПФ України у Львівській області позову не визнав. 22.01.2021 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. №4231).Зазначив, що ГУ ПФУ у Львівській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 провело позивачу з 01.01.2018 перерахунок пенсії, з урахуванням довідки від 11.03.2018 №ХВ 56922 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданою Львівським обласним військовим комісаріатом. Розмір пенсії обчислено за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції чинній на момент перерахунку пенсії, тобто максимальний граничний розмір обчислений відповідно до ч. 2 ст. 13 вказаного Закону у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення. Таким чином, відповідач зазначає, що ГУ ПФУ у Львівській області правомірно провело перерахунок пенсії позивача виходячи із 70% розміру грошового забезпечення, оскільки на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії з 01.01.2018, встановлений максимальний розмір пенсії 70 % відповідних сум грошового забезпечення. Щодо решти позовних вимог зазначив, що органи Пенсійного фонду здійснюють перерахунок пенсій на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, скерованих уповноваженими органами. Оскільки така довідка від уповноваженого органу не надходила, представник відповідача вважає вимоги до ГУ ПФ України у Львівській області в цій частині передчасними та заявленими на майбутнє. У зв`язку з цим, представник відповідача просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач 2 – ЛОВК відзив на позовну заяву суду не надав. Належним чином повідомлений про розгляд казаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України у Львівській області та з 17.11.2004 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.01.2018 ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача, за нормами законодавства, що діяло на момент перерахунку пенсії, виходячи з 70% сум грошового забезпечення.

19.10.2020 позивач звертався доГУ ДФС у Львівській області із заявою, у якій просив надати направити до ЛОВК звернення для підготовки та надання на ім`я ОСОБА_1 оновленої довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 05.03.2019, про здійснення перерахунку на підставі оновленої довідки та донарахування заборгованості за попередні періоди.

ГУ ПФ України у Львівській області листом від 13.11.2020 №7902-8016/Р-02/8-1300/20, повідомив позивача про відсутність підстав для задоволення вимог заяви.

Крім того, з матеріалів спарив видно, що представник позивача звертався до ЛОВК із адвокатським запитом від 20.11.2020, у якій просив підготувати до ГУПФ України у Львівській області довідку встановленої форми для перерахунку пенсії.

ЛОВК листом від 26.11.2020 №493, повідомив позивача про відсутність підстав для складення довідки про розмір грошового забезпечення.

Вважаючи вказані дії відповідачів протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору, суд застосовує наступні норми права.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-XII.

Відповідно до ст.1 вищезазначеного Закону, в редакції на час призначення позивачу пенсії, особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно з п. “а” ч.1 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (у редакції, чинній на час звільнення позивача зі служби та призначення йому пенсії) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (п. “а” ст. 12) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: за вислугу 20 років – 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я – 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років – 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Частиною 2 цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 % відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 %, до категорії 2, - 95 %.

Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” від 08.07.2011 № 3668-VI, який набрав чинності з 01.10.2011, внесені зміни у ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, цифри “90” замінено цифрами “80” (п.п. 8 п. 6 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону № 3668-VI). Пунктом 2 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27.03.2014 №1166-VII, який набрав чинності з 01.04.2014, внесені зміни у ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” і цифри “80” замінено цифрами “70” (пунктом 23 розділу II Закону №1166-VII).

Статтею 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” визначено підстави для перерахунку раніше призначених пенсій.

Так, відповідно до ч. 4 цієї статті, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Порядок проведення перерахунку пенсій встановлений постановою Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393” від 13.02.2008 № 45 (далі – Порядок № 45, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1, 2 Порядку № 45 визначено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, та надсилає відповідну інформацію Міноборони, МВС, Національній поліції, Мін`юсту, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, ДФС, Управлінню державної охорони, Адміністрації Держспецзв`язку, Адміністрації Держприкордонслужби, ДСНС.

Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі – уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (пункт третій Порядку №45).

Відповідно до п. 4 Порядку №45 перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені ч.2 і 3 ст. 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” . Цією постановою на виконання ч.4 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлено з 1 січня 2016 року перерахувати особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) пенсії, призначені на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, виходячи з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського відповідно до Постанови №988, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року. При цьому розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

04.02.2019 Верховний Суд прийняв рішення в зразковій адміністративній справі №240/5401/18 (№ Пз/9901/58/18) за позовом Особи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії. У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що внесені Законом №3668-VІ та Законом №1166-VII зміни до ст. 13 Закону №2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. У цій зразковій справі Верховний Суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії позивача з 01.01.2018 відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103, відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм ч. 2 ст. 13 Закону №2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.

Верховний Суд визначив, що це рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії у зв`язку із прийняттям Постанови КМУ №704 відповідно до ст. 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови КМУ №103.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 залишено без змін вищевказане судове рішення Верховного Суду.

При вирішенні питання про визнання цієї справи типовою, суд врахував наступне.

Верховний Суд, відкриваючи провадження у зразковій справі №240/5401/18 (№Пз/9901/58/18), виділив такі ознаки типової справи: позивачами у них є особи, яким призначено пенсію за вислугу років, відповідно до Закону № 2262-ХІІ; відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (територіальний орган Пенсійного фонду України), на пенсійному обліку якого перебувають позивачі;спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку зі зменшенням територіальним органом Пенсійного фонду України основного розміру пенсії до 70 відсотків відповідно до ч. 2 ст.13 Закону № 2262-ХІІ в редакції, чинній на момент здійснення перерахунку); позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті - визнати протиправними дії та зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, виходячи з розміру грошового забезпечення у відсотках, які були визначені на момент призначення пенсії). В рішенні від 04.02.2019 у цій зразковій справі Верховний Суд звузив предмет спору в зразковій справі до такого: предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі Постанови КМУ №103 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 відповідно до Постанови КМУ №704. Отже, типовими є справи щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії колишнім військовослужбовцям при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 у зв`язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 відповідно до постанови КМУ “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” від 20.08.2017 №704.

Предмет спору у цій справі стосується фактичного зменшення відсоткового значення розміру раніше призначеної пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-ХІІ, при здійсненні перерахунку пенсії з 01.01.2018 на підставі Постанови КМУ №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”.

Отже, вказана справа є типовою щодо зразкової справи №240/5401/18 (№ Пз/9901/58/18).

Тому, при прийнятті рішення суд враховує викладені в постанові №240/5401/18 (№ Пз/9901/58/18) Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 висновки щодо застосування ст.ст. 13, 63 Закону № 2262-ХІІ, а також Порядку №45 та Постанови №103 до правовідносин, що виникають в процесі перерахунку пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Аналізуючи наведені вище норми Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Порядку № 45, суд дійшов висновку, що при призначенні пенсії за вислугу років її відсотковий розмір визначається чинною на момент прийняття відповідного рішення редакцією ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Як уже зазначалося, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУПФ України у Львівській області та з 17.11.2004 отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. При прийнятті у 2004 році рішення про призначення пенсії за вислугу років її основний розмір визначено в розмірі 71% суми грошового забезпечення заявника.

Чинна на той момент редакція ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” обмежувала основний розмір пенсії максимальною величиною, що складала 90%, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1,- 100 процентів, до категорії 2 – 95 процентів.

Стаття 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (перерахунку пенсії), визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Однак, суд звертає увагу, що порядок перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовців урегульований не ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а іншими нормами права, а саме ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Порядком №45 (з урахуванням змін, внесених Постановою №103).

Таким чином, процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення, регламентуються різними нормами права. При цьому норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового розміру основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.

Оскільки норма ч.2 ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” врегульовує правовідносини щодо призначення нових, а не здійснення перерахунку раніше призначених пенсій за вислугу років, то застосування відповідачем цієї норми при перерахунку пенсії ОСОБА_1 у 2018 році є помилковим.

Таким чином, суд вважає неправомірною позицію відповідача, викладену у відзиві на позов (вх. 4231 від 22.01.2021) про те, що перерахунок пенсії позивача проведено за нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” в редакції чинній на момент перерахунку пенсії, тобто максимальний граничний розмір обчислений відповідно до ч. 2 ст. 13 вказаного Закону у розмірі 70% відповідних сум грошового забезпечення.

Звідси, помилкове правозастосування свідчить про протиправність дій відповідача, оскільки спричинило отримання позивачем пенсії у розмірі, значно меншому за визначений Законом. Оскільки при перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 відповідач невірно визначив (занизив) її основний розмір (70% від суми грошового забезпечення замість 71%), суд дійшов висновку про порушення права позивача на належне соціальне забезпечення (у розмірі, визначеному Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”).

Крім того, суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, зокрема, прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною і зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених протиправними діями ГУ ПФУ у Львівській області прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб”, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 71% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 , за рахунок виплати з 01.01.2019 75% суми підвищення пенсії, станом на 01.03.2018, то суд зазначає наступне.

Поетапність виплат підвищення перерахованої пенсії була передбачена п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 103, відповідно до якого виплату перерахованих відповідно до п. 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50 %; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75 %; з 01.01.2020 - 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018.

Суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №45.

При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції у справі №826/3858/18 Верховний Суд у постанові від 12.11.2019, серед іншого вказав на те, що зміст статей 51, 52, 55, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” свідчить про наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.

Отже, із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 у справі №826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, починаючи з 05.03.2019.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 15.07.2020 у справі № 520/3360/19, у рішенні від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 та постанові від 09.04.2020 у справі № 640/19928/18.

У зв`язку з цим це рішення суду, як і втрата чинності постановою КМ України № 103 не потребує будь-якого додаткового узгодження та підтвердження, - у т.ч. в рамках п. 2 постанови КМ України № 1088 від 24.12.2019, який (п. 2 постанови КМ України № 1088 від 24.12.2019) в силу прийнятих судових рішень взагалі не має ніякого правового значення, відповідні пункти постанови КМ України № 103 не можуть втрачати чинність пізніше, ніж визначено судовими рішеннями.

Таким чином, позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій ГУПФ України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 75% суми підвищення пенсії, станом на 01.03.2018 та зобов`язання ГУПФ України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05.03.2019 по 04.09.2019 з врахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, та з врахуванням раніше виплачених сум.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови направити до Львівського обласного військового комісаріату відповідну вимогу (список) для отримання оновленої довідки про грошове забезпечення позивача для перерахунку пенсії позивача, то суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що підставою для перерахунку пенсії є відповідне рішення Кабінету Міністрів України.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що після 05.03.2019 Урядом не приймалося та повідомлення від Мінсоцполітикищодо зміни грошового забезпечення даної категорії осіб не надходило.

У зв`язку цим, суд погоджується з твердженням представника відповідача про відсутність підстав для скерування списків до уповноваженого органу.

Таким чином, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні вказаної вимоги, а відтак, в відсутність підстав для зобов`язання ГУПФ України у Львівській області направити до ЛОВК відповідне звернення (список) для підготовки та надання оновленої довідки.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат), які виразилися у відмові ОСОБА_1 надати оновлену довідку про грошове забезпечення для перерахунку пенсії, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1, 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Як уже зазначалося, положення Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, зокрема, ст. 63 передбачає, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами вказаного Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Отже, перерахунок пенсії за цим Законом провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб”, відповідно до п. 1 якої встановлено необхідність перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених, згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.

Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45 (далі – Порядок №45).

Пунктом 1 Порядку №45 встановлено, що пенсії, призначені відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Постановою №103 внесені зміни до Порядку №45, зокрема, у п. 5 відповідно до якого під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

Згідно висновку Верховного Суду України (постанова від 22.04.2014 у справі № 21-484а13) про правильне застосування статей 43 та 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб” (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) щодо підстав для повідомлення про відмову в перерахунку пенсії вказує, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи, так і рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком проведення перерахунку, повідомляють орган Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Отже, у разі відсутності у пенсійній справі необхідних для перерахунку пенсії документів, такий перерахунок здійснюється на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.

Аналіз наведених норм законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” здійснюється органами Пенсійного фонду України лише після отримання повідомлення про підвищення грошового забезпечення та отримання довідок про розмір грошового забезпечення, складених відповідними уповноваженими структурними підрозділами або на підставі поданих пенсіонером додаткових документів.

При цьому, суд наголошує, що Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не позбавляє позивача права на самостійне звернення до органів Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії.

Окрім цього, право на перерахунок пенсії є об`єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства, позивач має право на отримання довідки про розмір його грошового забезпечення, тому суд доводи відповідача про те, що він готує та подає довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ГУ ПФУ у Львівській області виключно на підставі списків, складених ГУ ПФУ у Львівській області є, на переконання суду, безпідставними.

Зокрема, Конституційний Суд України у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №4-рп/2015 від 13.05.2015 вказано, що аналіз положень Закону вказує на єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63).

Натомість, запровадження різних правил проведення перерахунку розміру пенсії, що не засновані на Законі України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не узгоджується з його спрямуванням на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

З огляду на вказане, Конституційний Суд України дійшов висновку, що встановлення різних правил проведення перерахунку розмірів пенсій для осіб, які мають право на пенсію за Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, не відповідають положенням статті 1 Протоколу №12 до Конвенції та статті 24 Конституції України.

Отже, відмова відповідача сформувати довідку про розмір грошового забезпечення позивача, що враховується для перерахунку пенсії, обмежує надані державою права соціального захисту позивача.

Як уже зазначалося, рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12.12.2018, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військ служби, та деяких інших осіб”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45 Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

Таким чином, з 05.03.2019, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” , з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати особа має право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з постановою № 704 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Суд зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Як вбачається із матеріалів справи, представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом, у якому просив підготувати до ГУПФ України у Львівській області довідку встановленої форми для перерахунку пенсії.

Однак, відповідач у листі від 26.11.2020 №493, повідомив представника позивача про відсутність підстав для складення довідки про розмір грошового забезпечення.

Суд вважає, зазначені доводи відповідача помилковими та необґрунтованими, оскільки з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 наявні підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” , саме з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, тобто до внесення Постановою №103 змін до пункту 5 Порядку №45.

Таким чином, з відновленням редакції додатку 2 до Порядку №45 у відповідача були відсутні підстави для відмови у оформленні оновленої довідки для реалізації законних прав та інтересів позивача.

На час звернення представника позивача до відповідача із зверненням про надання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за вислугу років, питання щодо підстави, форми, змісту, механізму та суб`єкта її видачі були регламентовані нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та Порядку №45 в редакції 2015 року. Тобто, усі питання щодо перерахунку пенсії станом на час звернення позивача для отримання довідки були врегульовані на законодавчому рівні.

Вищенаведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.04.2018 року (справа №825/506/18).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з 05.03.2019 – з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/3858/18 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.

Суд зазначає, що вказана справа є типовою та відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 160/8324/19, провадження №Пз/9901/20/19 від 17.12.2019, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 24.06.2020.

Як встановлено ч.3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Суд наголошує, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій ЛОВК, суд дійшов висновку, що у даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде визнання протиправними дій відповідача щодо ОСОБА_2 у підготовці та наданні до ГУПФУкраїни у Львівській області довідки про розмір грошового забезпечення.

Тому, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат)підготувати та надати до ГУПФ України у Львівській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05.03.2019,із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку основного розміру пенсії.

Щодо решти позовних вимог, а саме, зобов`язання ГУПФ України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки про грошове забезпечення, то суд зазначає, що такі стосуються захисту ще не порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено можливість захисту тільки вже порушеного права.

Отже, суд вважає вимоги позивача до ГУПФ України у Львівській області передчасними, у зв`язку з цим відмовляє у задоволенні позову в цій частині.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Щодо судових витрат, то слід зазначити таке.

Позивач у прохальній частині позовної заяви просить стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача понесені ним судові витрати, а саме витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5, 6 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України” та від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи компенсацію витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З матеріалів справи вбачається, що професійну правову допомогу позивачу надавало Адвокатське об`єднання “Мицик і Партнери” (адвокат Розман В.С., свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 04.10.2019 серія ЛВ №001725) на підставі договору про надання правової допомоги від 19.10.2020.

Вид наданих позивачу послуг професійної правової допомоги, їх тривалість та вартість підтверджується актом виконаних робіт від 08.12.2020.

Згідно з вказаним актом позивачу надано наступні послуги:

- вивчення наданих клієнтом документів про звільнення з військової служби, надання консультацій та узгодження позиції щодо пенсійного забезпечення, опрацювання документів клієнта з пенсійного забезпечення, підготовка звернення до ЛОВК, опрацювання відповіді на звернення, підготовка та скерування заяви до ГУПФ України у Львівській області про вчинення дій, опрацювання відповіді ГУПФ України у Львівській області, опрацювання нормативно-правових актів щодо пенсійного забезпечення і правового захисту військовослужбовців, опрацювання нормативно судових рішень Верховного Суду з питань пенсійного забезпечення, тривалість 2 год.;

- складання позовної заяви та оформлення додатків до позовної заяви, тривалість 1 год., всього 3 год.

Розрахунок здійснено у відповідності до розміру погодинної ставки за надані послуги, що становить вартість 1 години – 1000,00 грн.

На підтвердження оплати послуг за правову допомогу згідно з договором про надання правничої допомоги від 19.10.2020 №36814246 позивач надано квитанцію 08.12.2020 №36814246 на суму 3000,00 грн.

Відповідач 1 у відзиві на позовну заяву щодо стягнення витрат на правничу допомогу заперечив. Зазначив, що в акті виконаних робіт не вказаного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на правову допомогу. Тобто, на думку представника відповідача, вказані документи не доводять факту понесення позивачем витрат на правову допомогу у справі №380/11704/20. Крім того, представник відповідача зазначив, що вказана справи є справою незначної складності.

Аналізуючи надані на підтвердження понесення позивачем витрат докази на обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи заперечення відповідача, суд відмовляє у стягненні витрат за такий вид надання правової допомоги, як вивчення наданих клієнтом документів про звільнення з військової служби, оскільки таке не стосується предмету розгляду у вказаній справі.

Щодо решти видів наданої позивачу професійної правової допомоги, які відображені в акті виконаних робіт від 08.12.2020, суд зазначає, що такі підтверджуються матеріалами справи, а їх вартість сплачена відповідно до квитанції від 08.12.2020 №36814246.

Відповідач жодних заперечень щодо невідповідності обсягу наданих робіт чи відсутності доказів сплати за надані послуги суду не надав.

Суд таких також не встановив.

Таким чином, аналізуючи заперечення відповідача та надані позивачу види послуг професійної правової допомоги, суд вважає підтвердженими витрати на правову допомогу в сумі 2750 грн.

Водночас, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку стягнути солідарно з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань в користь позивача витрати на професійну правову допомогу пропорційно до задоволених вимог в сумі 1000,00 грн., а саме 1375,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України у Львівській області, та 687,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ЛОВК.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру призначеної пенсії ОСОБА_1 з 71% до 70% сум грошового забезпечення починаючи з 1 січня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років у розмірі 71% від відповідних сум грошового забезпечення, із врахуванням раніше проведених виплат.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати з 05.03.2019 по 04.09.2019 75% суми підвищення пенсії, станом на 01.03.2018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 05.03.2019 по 04.09.2019 з врахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та з врахуванням раніше виплачених сум.

Визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат) щодо відмови у виготовленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії відповідної форми.

Зобов`язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат) (код ЄДРПОУ 08412340, адреса: 79005, м.Львів, вул. Івана Франка, 25) підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновлену довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення для перерахунку його пенсії.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 1375 (одна тисяча триста сімдесят п`ять) гривень рівно судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Львівський обласний військовий комісаріат) (код ЄДРПОУ 08412340, адреса: 79005, м. Львів, вул. Івана Франка, 25) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 687 (шістсот вісімдесят сім) гривень 50 коп. судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 23.02.2021

Суддя Потабенко В.А.