Рішення № 95105790, 23.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року № 320/6049/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Садівничого товариства «Труд» до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в Київській області, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Садівниче товариство «Труд» звернулось до суду з позовом до Пухівської сільської ради Броварського району Київської області, третя особа: Головне територіальне управління юстиції в Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем недотримано підстав та порядку передачі у власність іншій особі належної СТ «Труд» земельної ділянки. Зокрема, відповідачем порушено ч.3 ст.116, ч.6 ст.118 ЗК України та п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 04.12.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 за обґрунтованим клопотанням сторони зупинено провадження у справі до 27.01.2020.

Відповідачем надано до суду відзив в якому останній зазначив, що підстав для задоволення позову не має, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.

Судове засідання 27.01.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Лиска І.Г. га лікарняному та наступне судове засідання призначено на 02.03.2020.

02.03.2020 питання про поновлення провадження відкладено у зв`язку з поданих клопотанням представника позивача та наступне судове засідання призначено на 17.03.2020.

Відповідачем подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, оскільки останній вважає, що позивач оскаржує рішення органу місцевого самоврядування, фактично обґрунтовано позовні вимоги відсутністю у ОСОБА_1 права на отримання у власність спірної земельної ділянки, а тому даний спір не являється публічно правовим.

17.03.2020 питання про поновлення провадження відкладено у зв`язку з поданим клопотанням представника позивача та наступне судове засідання призначено на 29.04.2020.

Позивачем подано заперечення на клопотання відповідача про закриття провадження у справі, в яких зазначено, що доводи відповідача є не обґрунтованими.

29.04.2020 питання про поновлення провадження відкладено у зв`язку з поданим клопотанням представника позивача та наступне судове засідання призначено на 27.05.2020.

27.05.2020 питання про поновлення провадження відкладено у зв`язку з поданим клопотанням представника позивача та наступне судове засідання призначено на 15.06.2020.

15.06.2020 питання про поновлення провадження відкладено у зв`язку з поданим клопотанням представника позивача та наступне судове засідання призначено на 22.07.2020.

22.07.2020 питання про поновлення провадження відкладено у зв`язку з поданим клопотанням представника позивача та наступне судове засідання призначено на 18.08.2020.

Судове засідання 18.08.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Лиска І.Г. у відпустці та наступне судове засідання призначено на 07.10.2020.

07.10.2020 питання про поновлення провадження відкладено у зв`язку з поданим клопотанням представника позивача та наступне судове засідання призначено на 04.11.2020.

Судове засідання 04.11.2020 знято з розгляду у зв`язку з перебуванням судді Лиска І.Г. на лікарняному та наступне судове засідання призначено на 26.01.2021.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.01.2021 поновлено провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження суд зазначає наступне.

Відповідно до норм КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг: індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Стороною у справі № 320/6049/19 є Сільрада, тобто орган місцевого самоврядування. Спір виник щодо земельних правовідносин. Оспорюване рішення органу місцевого самоврядування, а саме рішення № 1855-ХХХХІ-УІ від 09.10.2015 Пухівської сільської Ради, як суб`єкта владних повноважень, є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи (членів СТ «ТРУД») шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право користування земельною ділянкою кадастровий номер 3221286801:01:064:0141.

У пунктах "ґ". "д", "з", "і", "к" частини першої статті 12 Земельного кодексу України, вказано, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, зокрема рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 p. N 10-рп/2010 (у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої ст. 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України), стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності», вказаний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та з огляду на територіальну юрисдикцію саме Київським окружним адміністративним судом.

В обґрунтування позову позивач посилається на порушення обов`язку з боку суб`єкта владних повноважень, а саме перед прийняттям відповідного рішення обв`язку здійснити перевірку відповідності наміру заявника вимогам законів, у тому числі ч. 5 ст. 116 ЗК України щодо передачі в власність земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб (частини першої статті 118 ЗК України громадянин, якою встановлено, що заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність подає виключно заявник зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, згідно частини шостої статті 118 ЗК України у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб обов`язковим є погодження землекористувача). Також позивач посилається на порушення відповідачем компетенції, яке полягає в тому, що в порушення п. 34 ч. І ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» оскаржуване рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки АДРЕСА_1 у власність гр. ОСОБА_1 прийняте одноособово сільським головою, а не за результатами голосування депутатів на пленарному засіданні сільської ради.

Вказані обставини досліджуються та оцінюються судами виключно в рамках адміністративного судочинства. Згідно з положеннями статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень.

В протилежному випадку, зокрема якщо спір розглядається в порядку цивільного або господарського судочинства, обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності покладається на позивача, який значно обмежений в доказуванні у випадках, якщо відповідачем виступає суб`єкт владних повноважень в недоговірних відносинах.

Саме внаслідок недотримання відповідачем вищевказаних підстав та порядку вилучення у громади СТ «Труд» та передачі іншій особі земельної ділянки площею 0.0574 га порушено права власності територіальної громади на таку земельну ділянку.

В разі виникнення спору про власність, тобто приватно-правового спору, на, що посилається відповідач в порядку цивільного судочинства, форми захисту права власності визначені ЦК України, зокрема: віндикаційний позов на підставі ст. 387 ЦК України про витребування майна із чужого незаконного володіння, кондикційний позов про витребування майна у набувача цього майна, на підставі ст. 1212 ЦК України, якщо ж майно перебуває у володільця - набувача майна без достатньої правової підстави, однак КГС ВС в постанові від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18 вказує, що якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, тобто такі вимоги можуть бути реалізовані як похідна позовна вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої (основної) позовної вимоги.

У даній справі позивач не оскаржує право власності фізичної особи, яка в подальшому через окремі реєстраційні процедури набула таке право. Оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або його затвердження не є безпосереднім спором про право, адже право власності на земельну ділянку за таким рішення ще не виникає. Проект відведення земельної ділянки не визначений законом як підстава набуття права на земельну ділянку і не є правовстановлюючим документом.

В даній справі виник спір з органом місцевого самоврядування, предметом якої є перевірка законності рішення, дій, бездіяльності цього органу, прийнятих і вчинених під час здійснення владних управлінських функцій, отже цей спір відноситься до компетенції адміністративних судів.

З метою забезпечення правильного й однакового визначення юрисдикції адміністративних судів Пленум Вищого адміністративного суду України Постановою від 20.05.2013 № 8 Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого адміністративного суду № 6 від 22.05.2015) надав судам такі роз`яснення:

« 12. З аналізу норм статті 26 Закону № 280/97-ВР. статті 6 Закону України від 9 квітня 1999 року № 586-ХІУ "Про місцеві державні адміністрації", частини першої статті І 16 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-ІП випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб`єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.

Відповідно до положень статей 13. 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІУ, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-ІУ власниками землі є держава. Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від І квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту І частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб`єкти владних повноважень.

Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до статті 69 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою с обов`язковими до виконання.

З урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю місцевих державних адміністрацій».

Отже у вказаній постанові від 20.05.2013р. N8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів" пленум Вищого адміністративного суду України визначив, що земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

А тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про закриття провадження у справі.

В судове засідання відповідач та третя особа не прибули, повідомлені належним чином, жодних заяв чи клопотань до суду не надали. Позивачем 26.01.2021 подано до суду клопотання в якому останній просив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження без його участі.

У зв`язку з поданим клопотанням та на підставі ст.205 КАС України суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що СТ «Труд» зареєстроване як юридична особа 17.07.1996 за №13321200000001630.

Статут СТ «Труд» (який було затвердженого постановою Ради Міністрів Української PСP № 180 від 07.07.1989, та Закону СРСР «Про кооперацію в СРСР») прийнято загальними зборами членів СТ «Труд», що відбулися 12.12.1995 та зареєстровано у виконавчому комітеті Броварської районної Ради народних депутатів Київської області згідно розпорядження № 917 від 17.17.1996.

Пунктом 1.1. розділу 1 Статуту від 12.12.1995 (затверджений Бррварською районною державною адміністрацією розпорядження № 317 від 17.07.1996) визначено, що СТ «Труд» є добровільним об`єднанням громадян, що проживають або працюють в м. Києві та в Броварському районі Київської області. Здійснює свою діяльність на земельній ділянці, отриманій в постійне користування для організації колективного садівництва згідно рішенні виконкому Київської обласної Ради народних депутатів № 143 від 21.08.1989 р. - 5,7 га. та Пуховської сільської ради народних депутатів Броварського району від 22.08.1991 р. - 5,4 га, загальною площею 11,1 га, за адресою: Київська область, Броварський район, с. Пуховка з кількістю ділянок 166, площею 0,05 70-0,0585 кожна.

Рішенням №70 від 30.08.1996 Пухівської сільської ради народних депутатів чотирнадцятої сесії сільської Ради народних депутатів «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» 166 земельних ділянок передано у приватну власність членам СТ «Труд» («Список членів СТ «Труд» с. Пухівка Броварського району Київської області на Приватизацію земельних дільниць» від 01.04.1996 року), а 2 (дві) ділянки передано в колективну власність загального користування членів СТ «Труд».

На підтвердження перебування з 30.08.1996 в користуванні позивача земельної ділянки кадастровий номер 3221286801:01:064:0141 товариством надано протокол опитування ОСОБА_2 від 02.12.2019, схематичне зображення території землі СТ «Труд», розрахунок земель загального користування СТ «Труд», схематичне зображення території землі СТ «Труд» на публічній кадастровій та податкові декларації з плати за землю за період з 2015 року по 2019 рік.

Відповідно до витягу з ЄДР про порушення 08.02.2017 кримінального провадження 12017110130000552 за заявою СТ «Труд», з 06.06.2015 ОСОБА_3 який перебував на посаді голови правління СТ «Труд» не виконує рішення загальних зборів вказаної організації, привласнив печатку СТ «Труд», а також первинну бухгалтерську документацію СТ «Труд».

Позивач 19.07.2019 звернувся до відповідача з запитом про надання інформації на що, листом №494/02-13 від 01.08.2019 відповідач надав позивачу рішення Пухівської сільської ради №1855-ХХХХІ-VІ від 09.10.2015 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 ».

Рішенням Пухівської сільської ради від 09.10.2015 №1855-ХХХХІ-VІ вирішено затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 у власність площею 0.0574 га /угіддя-сади/ для ведення садівництва гр. ОСОБА_1 в с. Пухівка, СТ «Труд».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли суд зазначає наступне.

Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно до вимог частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до пункту б) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно до частини третьої статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб).

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 p. № 280/97-ВР (надалі - Закон N 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого Самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, ст. ст. 26. 33, 59 Закону № 280/97-ВР.

Згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону N 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень, які приймаються на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

В абз. 3 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7- рп/2009 зазначено, що органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу й самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Згідно ч. 1 ст. 46 Закону № 280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а таксі ж засідань постійних комісій ради.

За ч. 5 цієї статті сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ра|ш (ч. 12 ст. 46 Закону N 280/97-ВР).

Згідно п. 7 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції від 06.10.2015, «наступна редакція від 10.11.2015 - діє з 09.12.2015) державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об`єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав.

Судом встановлено, що 30.08.1996 року Рішенням №70 Пухівської сільської ради народних депутатів чотирнадцятої сесії сільської Ради народних депутатів «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» 166 земельних ділянок передано у приватну власність членам СТ «Труд» («Список членів СТ «Труд» с. Пухівка Броварського району Київської області на Приватизацію земельних дільниць» від 01.04.1996 року), а 2 (дві) ділянки передано в колективну власність загального користування членів СТ «Труд».

Отже, земельна ділянка кадастровий номер 3221286801:01:064:0141 знаходилась у користуванні СТ «Труд» з 1991 року, ніколи не перебувала в користуванні фізичних осіб на праві приватної власності, оскільки є земельною ділянкою загального колективного користування з цільовим призначенням - для розташування трансформаторної підстанції з підключенням більш ніж 180-ти споживачів, розташуванням сміттєвих баків та інших господарських потреб.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Пухівської сільської ради, вилучену цим Рішенням земельну ділянку ідентифіковано як земельну ділянку під № НОМЕР_1.

Рішенням Пухівської сільської ради Броварського району Київської області №28-11-V від 26.05.2006 р. вирішено членам СТ «ТРУД», яким раніше вже було передано у власність земельні ділянки в межах землі, наданої СТ «ТРУД» в 1991 році, передати безкоштовно у власність суміжні земельні ділянки, які не перебували в межах землі, наданої СТ «ТРУД» в 1991 році. Площа додатково наданих в 2006 році земельних ділянок була значно меншою за 0,0574 га - в середньому дана площа становила 0,03 га, та таким ділянкам присвоювалися ідентичні за числовим показником порядкові номери до номерів суміжних земельних ділянок, якими вже володіли члени СТ «ТРУД» з 1991 року, але з додаванням літери «а».

Тобто земельні ділянки з номерами, в складі яких була літера «а» з 2006 року були передані фізичним особам у постійне користування та одночасно включені в межі землі СТ «ТРУД», а дві земельні ділянки, які перебували в загальному користуванні громади - членів СТ «ТРУД» і використовувались для забезпечення діяльності СТ «ТРУД», в складі номеру ділянки такого включення як літера «а» не мали та номеру як такого (числового значення) також не мали.

Судом встановлено, що ділянка № НОМЕР_1 площею 0,0574 га розташована в межах землі, наданої СТ «ТРУД» в 1991 році, взагалі не мала ні номеру, ні літери «а», а була «господарським двором» товариства.

Суд зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що в порушення п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,0574 га в СТ «Труд» у власність гр. ОСОБА_1 прийняте одноособово сільським головою, а не за результатами голосування депутатів на пленарному засіданні сільської ради.

Перед прийняттям відповідного рішення відповідач зобов`язаний здійснити перевірку відповідності наміру заявника вимогам законів, у тому числі передбачених статтею 111 ЗК України щодо обмежень у використанні земель, ч. 4 ст. 116 цього Кодексу щодо норм безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадян, ч. 5 ст. 116 зазначеного Кодексу щодо передачі в власність земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, тощо.

При цьому відповідач не отримував від СТ «ТРУД» згоду на вилучення земельної ділянки із користування СТ «ТРУД», відмови від права користування земельною ділянкою СТ «ТРУД» не надавало, межі земельної ділянки суміжними землекористувачами не погоджувалися.

Відсутність погодження землекористувача на припинення права користування земельною ділянкою, яку в подальшому було передано у власність іншій особі, є порушенням частини третьої статті 116, частини шостої статті 118 ЗК України.

Стаття 116 ЗК України передбачає, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться зокрема у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 і ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про кооперацію», при створенні кооперативу складається список членів кооперативу, який затверджується загальними зборами, а в подальшому вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви, після чого така особа вносить вступний внесок і пай, а рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

Частина третя статті 10 ЗУ «Про кооперацію» встановлює, що кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство. В списках членів кооперативу СТ «ТРУД» гр. ОСОБА_1 не значиться і ніколи не значився, ніколи не був користувачем цієї земельної ділянки.

Внаслідок недотримання відповідачем підстав та порядку прийняття оскаржуваного рішення порушено права власності територіальної громади на таку земельну ділянку.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 розтлумачив поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «Права», як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб.

Використаний у частині першій статті 2 КАС України термін «інтерес» відповідає терміну «охоронюваний законом інтерес», яке було розтлумачено Конституційним Судом України у Рішенні від 01.12.2004 №18-ргі/2004. Отже, прагнення до користування конкретним матеріальним благом - земельною ділянкою, може бути змістом охоронюваного законом інтересу.

Одночасно з виникненням правомірних сподівань та очікувань у особи, якій надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в іншої особи, яка має законний інтерес щодо користування цією земельною ділянкою, виникає право на захист цього інтересу.

Конституційний Суд України в рішенні від 01.04.2010 N 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» ст. 12 ЗК України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що: у частині повноважень сільських, селищних, міських рад вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних і ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішення таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень; положення пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на «спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності» слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прийняте рішення є протиправним.

У спірних правовідносинах відповідач не навів належних обставин, що правомірності прийняття оскаржуваного рішення.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241- 246, 250, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Пухівської сільської ради Броварського району Київської області «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення садівництва» від 09.10.2015 №1855-ХХХХІ-VІ.

Стягнути на користь Садівничого товариства «Труд» (код ЄДРПОУ 22204370) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять один) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Пухівської сільської ради Броварського району Київської області (код ЄДРПОУ 04363946).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лиска І.Г.