Рішення № 95104412, 19.02.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року Справа № 160/581/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

15.01.2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови у зарахуванні періоду знаходження ОСОБА_1 у статусі фізичної особи - підприємця з 25 квітня 2002 року по 25 травня 2004 року до стажу, який надає право на пенсію;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати у стаж, що надає ОСОБА_1 право на пенсію період знаходження на обліку у статусі фізичної особи - підприємця з 25.04.2002 року по 25.05.2004 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 17.02.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що листом від 23.12.2020 року Головне управління ПФУ у Дніпропетровській області №24552-24876/К-01/8-0400/20 відмовило у зарахуванні до трудового (страхового) стажу, який надає право на призначення пенсії періоду знаходження на обліку та здійснення підприємницької діяльності як фізична особа-підприємець з 25.04.2002 року по 25.05.2004 року. Вважає таку відмову протиправною, оскільки згідно довідки про зняття з обліку платників податків, виданої Західно-Донбаською ОДПІ, вона не мала заборгованості зі сплати податків і зборів та знята з обліку 14.07.2004 року. Таким чином, станом на момент припинення підприємницької діяльності вона не мала заборгованості зі сплати обов`язкових внесків до пенсійного фонду, що є підставою для зарахування часу підприємницької діяльності до стажу, який надає право на пенсію.

16.02.2021 року представником відповідача подано письмовий відзив на позов, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не набула права на пенсію, оскільки не досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку, крім того, на обліку, як пенсіонер, не перебуває, а тому між позивачем та відповідачем не виникли правовідносини з питання призначення пенсії за віком на загальних підставах. Так, заява ОСОБА_1 від 07.12.2020 року викладена в довільній формі, а тому ГУ ПФУ в Дніпропетровській області надало відповідь листом в порядку розгляду звернень громадян, а не прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Щодо зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності, то представник відповідача зазначив, що до 01.01.2004 року обчислення страхового стажу здійснювалося згідно ст. 56-63 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і умовою зарахування такого стажу була обов`язкова сплата страхових внесків. ОСОБА_1 з 25.04.2002 року по 25.05.2004 року звітність до системи персоніфікованого обліку за 2002-2004 роки не надавала, у пенсійного органу інформація про сплату страхових внесків відсутня, а тому відсутні законодавчі підстави для зарахування до загального страхового стажу періоду знаходження останньої на обліку в статусі фізичної особи-підприємця з 25.02.2002 року по 25.05.2004 року. На підставі викладеного у задоволенні позову просили відмовити.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 04.12.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про надання роз`яснень щодо причин неврахування стажу роботи у статусі фізичної особи-підприємця з 25.04.2002 року до 04.07.2004 року.

Листом від 23.12.2020 року № 24552-24876/К-01/8-0400/20 Відділ з розгляду звернень управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомив про неможливість зарахування періоду роботи з 25.04.2002 року по 25.05.2004 року як ФОП, оскільки за цей період звітність до системи персоніфікованого обліку не надавалась, а отже підтвердити сплату страхових внесків не має можливості.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності відмови пенсійного фонду у зарахуванні періоду знаходження позивача на обліку як фізичної особи-підприємця до стажу, який надає право на пенсію.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Статтею 1 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

За змістом ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч.1 ст. 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону № 1058-IV на кожну застраховану особу відкривається персональна електронна облікова картка, якій присвоюється унікальний номер електронної облікової картки. Унікальний номер електронної облікової картки формується автоматично шляхом додавання одиниці до останнього наявного унікального номера електронної облікової картки. Порядок та строки впровадження унікальних номерів електронних облікових карток застрахованих осіб, порядок ведення персональних електронних облікових карток визначаються Пенсійним фондом.

Абзацом 5 ч. 3 ст. 21 Закону № 1058-IV визначено, що відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону № 1058-IV відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім`ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом, надання застрахованій особі на її вимогу або у випадках, передбачених цим Законом та Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», надання страховим організаціям, що здійснюють страхування довічних пенсій, надання аудитору, який відповідно до цього Закону здійснює аудит Накопичувального фонду, обміну інформацією з централізованим банком даних з проблем інвалідності.

Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Порядок обчислення страхового стажу визначено ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно із Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 року подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), а за період роботи починаючи з 01.01.2004 року - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із Порядком № 637, за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, до трудового стажу зараховується - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці за період до 1 травня 1993 року, а також, час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства.

Згідно абзацу 3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

З наданих до позовної заяви доказів вбачається, що позивач на підставі свідоцтва серії В00 №368052 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, виданого виконавчим комітетом Павлоградської міської ради Дніпропетровської області з 25.04.2002 здійснювала підприємницьку діяльність.

29.07.2004 року державним реєстратором виконавчого комітету Павлоградської міської ради Дніпропетровської області винесено повідомлення про внесення до державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності.

За інформацією, що вказана в довідці від 14.07.2004 року № 306 про зняття з обліку платника податків, платник податків ОСОБА_1 не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), за даними АРМу «Облік фізичних осіб» розрахункових рахунків не має.

З листа Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.08.2020 року №82748/10/04-36-54-40 вбачається, що ОСОБА_1 знаходилась на податковому обліку як фізична особа-підприємець в Західно-Донбаському управлінні Павлоградської ДПІ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з 26.04.2002 року по 14.07.2004 року. Станом на 21.08.2020 року припинено діяльність як ФОП з 14.07.2004 року. Враховуючи закінчення строків зберігання типових документів на електронних носіях, надати інформацію про систему оподаткування з моменту реєстрації не можливо.

При цьому, відповідачем не надано доказів того, що позивач в період з 25.04.2002 року по 25.05.2004 року не проводила сплату страхових внесків.

Більш того, жодних доказів, що до позивача, як неплатника страхових внесків, були застосовані фінансові санкції, відповідачем також суду не надано, а з наданої довідки від 14.07.2004 року № 306 про зняття з обліку платника податків, вбачається, що ОСОБА_1 не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).

Отже, відповідачем не наведено жодних порушень з боку позивача, які б відповідно до чинного законодавства стали підставою для не зарахування до страхового стажу періоду здійснення нею підприємницької діяльності за період з 25.04.2002 року по 25.05.2004 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови у зарахуванні періоду знаходження ОСОБА_1 у статусі фізичної особи-підприємця з 25 квітня 2002 року по 25 травня 2004 року до стажу, який надає право на пенсію підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати у стаж, що надає право на пенсію період знаходження на обліку у статусі фізичної особи-підприємця з 25.04.2002 року по 25.05.2004 року, суд вважає, що у задоволенні даної вимоги необхідно відмовити, з огляду на наступне.

Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);

Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга).

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З документів, що подані сторонами вбачається, що на момент звернення до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області позивач не досягла встановленого чинним законодавством пенсійного віку, та на обліку, як пенсіонер, не перебуває, а тому між позивачем та відповідачем не виникли правовідносини з питання призначення пенсії за віком на загальних підставах (саме заява про призначення пенсії не подавалася позивачем та відмова у призначенні пенсії відповідачем не виносилась).

Таким чином, відсутні підстави для зобов`язання відповідача зараховувати у стаж, що надає ОСОБА_1 право на пенсію період знаходження на обліку у статусі фізичної особи - підприємця з 25.04.2002 року по 25.05.2004 року, оскільки ці вимоги є передчасними і в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 908,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1973607010.1 від 13.01.2021 року.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, відшкодуванню на користь позивача підлягає сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 454,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 2210116827) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з відмови у зарахуванні періоду знаходження ОСОБА_1 у статусі фізичної особи-підприємця з 25 квітня 2002 року по 25 травня 2004 року до стажу, який надає право на пенсію.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду Українки в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 2210116827) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 454,00 (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець