Рішення № 95104183, 24.02.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 р. Справа № 120/959/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Слободонюка М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Воронюк В.В.

представника позивача (в режимі відеоконференції): адвоката Єгорова С.О.

представника відповідача: Паламарчука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року до суду засобами поштового зв`язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ), яка подана його представником - адвокатом Єгоровим Святославом Олександровичем (представник позивача) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.12.2020 року ВП № 62744377.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) винесено оскаржувану постанову від 30.12.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу в межах виконавчого провадження ВП № 62744377 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого від 24.01.2020 року № 120/3735/19-а. На переконання представника позивача, оскільки відповідачем не конкретизовано норму Закону, якою встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а в свою чергу постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 не є тим нормативно-правовим актом, що виключає можливість повернення виконавчого документа стягувачу, повернення виконавчого документу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» прямо суперечить судовому рішенню Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року у справі № 120/3735/19-а, в частині здійснення виплати позивачу нарахованої пенсії. З огляду на викладене позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 15.02.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін, з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Окрім цього, зазначеною ухвалою також додатково витребувано у відповідача копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 62744377. Цією ж ухвалою судом в порядку ч. 2 ст. 49 КАС України залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області як боржника у виконавчому провадженні ВП № 62744377.

Судове засідання призначено на 24.02.2021 року. При цьому, повідомлення учасників справи про розгляд справи, а також направлення позовної заяви та доданих до неї документів здійснено судом з особливостями, визначеними статтями 268, 269, 287 КАС України для розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.

Наступною ухвалою суду від 17.02.2021 року задоволено заяву представника позивача - адвоката Єгорова С.О. та допущено участь останнього в судовому засіданні, призначеному на 24.02.2021 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".

18.02.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також витребувані судом матеріали виконавчого провадження ВП № 62744377. Заперечуючи проти позову представник відповідача зазначає, що дії державного виконавця при прийняті оскаржуваної постанови, а також власне сама постанова від 30.12.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу є такою, що прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом. Зазначає, що дійсно на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) перебувало виконавче провадження ВП № 62744377, з виконання виконавчого листа по справі № 120/3735/19-а в частині зобов`язання Головне управління ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії позивачу за вислугу років відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% відповідної суми грошового забезпечення, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум. Як зазначає відповідач, боржник - Головне управління ПФУ у Вінницькій області листом від 14.08.2020 року № 0200-0802-5/37501 повідомило відповідача щодо проведеного розрахунку розміру пенсії стягувача, який станом на 01.01.2018 року становить 4352,55 грн., з урахуванням 83% від сум грошового забезпечення та донараховано стягувану кошти в сумі - 15 163,26 грн. за період з січня 2018 року по січень 2020 року. Однак, виплата перерахованих коштів боржником буде здійснена відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 року № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду" (далі - Порядок № 649).

Далі відповідач стверджує, що відповідно до статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Фактично, залишилась невиконаною лише частина цього рішення, щодо якого існував окремий порядок його виконання. На переконання відповідача, у повному обсязі виконання судового рішення можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету. Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Разом із тим, представник відповідача посилаючись на положення Закону України "Про виконавче провадження" та на відповідну судову практику Верхового Суду, Сьомого апеляційного адміністративного суду зазначає, що виконання судового рішення органом Пенсійного фонду мало місце, а часткове невиконання судового рішення відбулось з незалежних від боржника причин, які є поважними у розумінні статей 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", що виключає можливість накладення штрафу на боржника. Отже, на думку відповідача, наразі відсутні будь-які можливості для проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, спрямованих на виконання ним судового рішення в повному обсязі. За таких обставин відповідач вважає, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову. Окрім цього, відповідачем також наголошено на пропуску позивачем десятиденного строку звернення до суду встановленого статтею 287 КАС України, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

22.02.2021 року на адресу суду від третьої особи - Головного управління ПФУ у Вінницькій області надійшли письмові пояснення, в яких викладено міркування та власні заперечення останнього проти позову. З-поміж іншого, зауважено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/5248/19 від 22.07.2020 року визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", а тому з цієї дати рішення суду підлягає беззаперечному виконанню. Просить суд врахувати, що Головне управління не має реальної фінансової можливості виконати судове рішення, оскільки кошти з Державного бюджету згідно Порядку № 649 не виділялись, що є поважною причиною невиконання даного судового рішення.

Так, у судовому засіданні 24.02.2021 року представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та надав пояснення згідно з обґрунтуваннями, наведеними у позовній заяві. Просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Представник третьої особи до суду не прибув, що з огляду на положення ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року у справі № 120/3735/19-а позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області задоволено. Зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб", у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% відповідної суми грошового забезпечення, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

24.01.2020 року судом по даній справі видано виконавчий лист.

На підставі цього виконавчого документа постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчука В.В. від 06.08.2020 року відкрито виконавче провадження ВП № 62744377 та надано боржнику строк для надання відповіді та документального підтвердження щодо виконання рішення суду.

Листом від 14.08.2020 року № 0200-0802-5/37501 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило державного виконавця, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 року у справі № 120/3735/19-а добровільно виконане 24.01.2020 року до відкриття виконавчого провадження, з урахуванням положень Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 (далі - Порядок № 649). Додатково зазначено, що на виконання рішення суду управлінням проведено розрахунок розміру пенсії стягувача, який станом на 01.01.2018 року склав - 4352,55 грн., з урахуванням 83% грошового забезпечення та донарахованого стягувану кошти в сумі 15163,26 грн. за період з січня 2018 року по січень 2020 року, що підтверджується розрахунком на доплату. Поряд із цим наголошено, що сума заборгованості у розмірі 14796,41 грн. за період з 01.01.2018 року по 19.01.2020 року буде виплачена у відповідності до Порядку 649, яким затверджено механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування пенсійних виплат на виконання судових рішень після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету.

До цього листа позивач додав докази перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (з 01.01.2018 року) від 24.01.2020 року та розрахунок суми доплати по пенсійній справі № ХЛ 60207 ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 року по січень 2020 року. З огляду на вказані обставини, боржник просив закінчити виконавче провадження на підставі ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Також судом з`ясовано, що сума заборгованості у розмірі 14796,41 грн. обліковується в Реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що підтверджується витягом про включення до Реєстру (реєстраційний номер рішення: 59148).

В подальшому, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Паламарчука В.В. від 30.12.2020 року ВП №62744377, стягувачу повернуто виконавчий лист Вінницького окружного адміністративного суду від 24.01.2020 року по справі № 120/3735/19-а на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". У мотивувальній частині цієї постанови, з посиланням на Порядок № 649 вказано, що відповідно до судової практики Верховного Суду України, Сьомого апеляційного адміністративного суду невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Також зазначено, що виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення коштів з Державного бюджету. Таким чином, постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником, та які не залежали від його волевиявлення.

Не погоджуючись із винесеною постановою про повернення виконавчого документу стягувачу від 30.12.2020 року ВП № 62744377, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд першочергово зауважує, що в межах даної адміністративної справи питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду було розглянуто на стадії відкриття провадження у справі, у зв`язку з чим ухвалою від 15.02.2021 року судом визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено позивачеві відповідний строк звернення до суду. При цьому, викладені у відзиві доводи відповідача висновків суду щодо поважності причин пропуску строку звернення не спростовують, а тому підстав для повторного вирішення зазначеного питання суд не вбачає.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд звертає увагу на таке.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

У відповідності до статті 1 Закону N 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно частини 1 статті 63 Закону N 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 37 Закону N 1404-VIII , виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Отже, за змістом цієї норми, виконавчий документ повертається у разі, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також наявність заборони щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як слідує з матеріалів справи, оскаржувана постанова державного виконавця від 30.12.2020 року про повернення виконавчого документа стягувачу винесена на підставі згаданої вище норми - п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону N 1404-VIII.

Так, при винесенні цієї постанови державний виконавець виходив з того, що боржником сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Також здійснено посилання на судову практику Верховного Суду України, а також правових позицій висловлених Сьомим апеляційним адміністративним судом, згідно яких невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин, а накладення штрафу, у такому випадку, жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Також зазначено, що виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідного бюджетного призначення коштів з Державного бюджету.

Однак, з такими висновками відповідача суд погодитись не може. Зокрема, судом встановлено, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.12.2020 року ВП № 62744377, в якій описуються обставини виконання судового рішення, що виключає можливість вчинення державним виконавцем подальших виконавчих дій в порядку статей 63, 75 Закону N 1404-VIII, фактично не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документу, з якими п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону N 1404-VIII пов`язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу. А саме, у цій постанові не вказано, яким Законом, що встановлює заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, чи щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, керувався державний виконавець.

В той же час, суд не приймає до уваги доводи відповідача відносно того, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів особі, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатись невиконанням такого рішення без поважних причин, а виплата суми перерахованої пенсії в майбутньому згідно Порядку № 649 і є тією обставиною, що виключає можливість виконання відповідного рішення, оскільки Порядок №649 не є тим нормативно-правовим актом, що виключає можливість повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.

Тобто, фактично мотивування сформульоване та викладене у оскаржуваній постанові відповідачем не містить повного аналізу вчинених чи невчених виконавцем дій, а має посилання лише на перелік нормативно-правових актів, які регулюють питання погашення заборгованості з пенсійних виплат.

При цьому суд вказує, що спеціальним законом, який регулює порядок виконання судових рішень, є Закон N 1404-VIII. В той же час, посилання в оскаржуваній постанові на Порядок № 649 не є достатньою та мотивованою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 1140/3479/18.

Окрім цього, суд зазначає, що посилання відповідача в оскаржуваній постанові на висновки, що зроблені в постановах Верховного Суду України №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а, №373/436/15, а також у судових рішеннях Сьомого апеляційного адміністративного суду та Вінницького окружного адміністративного суду щодо відсутності правових підстав у державного виконавця для накладення на суб`єкта владних повноважень штрафу у зв`язку із невиконанням судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, також не свідчить про правомірність дій відповідача, оскільки державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру. Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 16.09.2020 року справі № 287/1/17-а.

Більше того, саме по собі вчинення дій, визначених ст. 63 Закону N 1404-VIII, як то, накладення штрафу та направлення повідомлення до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.

Відтак, здійснюючи примусове виконання судових рішень немайнового характеру, за якими боржники зобов`язані особисто вчинити певні дії, державний виконавець має право здійснювати інші заходи примусового характеру, оскільки сам факт неможливості виконати рішення суду боржником не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 року по справі № 619/562/18 належним доказом вжиття усіх передбачених Законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.

Європейський суд з прав людини зауважив, що "право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін" ("Жовнер проти України", N 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року). А у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004, заява N 18966/02 було вказано, що нездатність держави виконувати рішення через відсутність достатніх бюджетних коштів не може слугувати виправданням такого невиконання. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року по справі N 1140/3479/18.

Судом встановлено, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця рішення суду залишилось невиконаним, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.

Отже, приймаючи оскаржувану постанову від 30.12.2020 року ВП №62744377 про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону N 1404-VIII, з посиланням на те, що законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення - є такими, що не ґрунтується на вимогах закону.

З огляду на викладене суд вважає, що постанова державного виконавця від 30.12.2020 року ВП №62744377 є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, перевіривши обґрунтованість основних доводів сторін та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням вимог частини 1 статті 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 908,00 грн. належить стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 72, 90, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 268, 269, 287, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про повернення виконавчого документа стягувачу від 30.12.2020 року ВП № 62744377.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Повне судове рішення складено і підписано 24.02.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (21028, м. Вінниця, а/с 391, код ЄДРПОУ юридичної особи - Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький): 43316784);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ: 13322403).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович