Рішення № 95103186, 09.02.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2021 року м.Харків Справа № 913/266/20(711/10273/17)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

до відповідача -1 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 );

відповідача -2 ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" (місцезнаходження: вул. Гетьмана Сагайдачного, буд. 12/7, м. Черкаси, 18015)

Служба у справах дітей Черкаської міської ради (місцезнаходження: вул. Благовісна, буд. 170, м. Черкаси, 18002)

про звернення стягнення на предмет іпотеки

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Славич В.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача - 1: представник не прибув;

від відповідача - 2: представник не прибув;

від третіх осіб: представники не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

20.11.2017 Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звернулось до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовною заявою до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро", Служба у справах дітей Черкаської міської ради, в якій просить (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову без номеру та без дати):

- в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013, укладеним між ПАТ "Укрінбанк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро", що станом на 01.10.2017 складає 4223028 грн 55 коп., яка складається з заборгованості за кредитом - 1293592,99 грн, заборгованості по процентам - 425347,27 грн, пені - 315300,91 грн, інфляційних нарахувань - 2188787,37 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- житловий будинок з підвалом літ. "Е-2, пд", загальною площею 191,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САЕ №452179), виданого Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради 12.06.2012;

- земельну ділянку площею 0,0579 га, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №166241, складеного міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13.07.2011 за №НВ-7100610062013, що належать ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 08.09.1998, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), шляхом продажу на прилюдних торгах предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс - Агро".

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, 13.07.2016 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрінбанк", оформлене протоколом №1, змінено найменування ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "УКРІНКОМ" та змінено види діяльності товариства, зокрема виключено вид діяльності "діяльність комерційних банків", код КВЕД 64.19 "Інші види грошового посередництва" та визначено основним видом діяльності 68.20 "Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна".

28.03.2017 рішенням загальних зборів акціонерів, вирішено змінити найменування з ПАТ "УКРІНКОМ" на ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Таким чином, як зазначає позивач, ПАТ "УКРІНОКМ" розпочав діяти лише з 13.07.2016 як юридична особа, діяльність якої не пов`язана із діяльністю комерційних банків.

11.09.2013 між ПАТ "Український інноваційний банк" та ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро" було укладено кредитний договір №09-2013, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом заборгованості 925000,00 грн терміном по 09.03.2015 включно.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, 11.09.2013 між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А. за №2302.

29.08.2017 Господарським судом Черкаської області було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро".

У зв`язку з тривалим невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором, позивач звернувся до суду з позовом в якому просить в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, яке було передано ОСОБА_1 в іпотеку, з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.12.2017 відкрито провадження у цивільній справі №711/10273/17 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро", Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.05.2018 залучено до участі співвідповідача - ОСОБА_2 , яку відповідно до ч.5 ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України була занесена до протоколу судового засдіання.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24.05.2018 призначено по справі товарознавчу експертизу, проведення якої доручено судовим експертам Черкаського відділення Київського відділення НДІСЕ; провадження у справі зупинено до одержання висновку експерта.

11.03.2019 до Придніпровського районного суду м. Черкаси від Черкаського відділення Київського відділення НДІСЕ надійшов висновок експертів за результатами проведення товарознавчої експертизи №559/560/18-23 від 05.03.2019.

Згідно висновку експертизи ймовірна ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, загальною площею 0,0579 га становить 323082 грн 00 коп.; ймовірна ринкова вартість житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , визначена за порівняльним підходом з земельною компонентною станом на час проведення експертизи складає 3459900 грн 00 коп.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.03.2019 провадження у справі поновлено та призначено до розгляду.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 20.08.2020 матеріали цивільної справи за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро", Служба у справах дітей Черкаської міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки, передано у порядку статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства до Господарського суду Луганської області в провадженні якого перебуває справа №913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 23.09.2020 матеріали справи №913/266/20(711/10273/17) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 05839888); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича.

15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).

01.06.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшла апеляційна скарга №548/1В від 28.05.2020 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 по справі № 913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

03.06.2020 матеріали справи надіслано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишено без руху, з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 31530 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія" у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

В той же час, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 11.11.2020 у справі №913/266/20 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі № 913/266/20 скасовано. Справу № 913/266/20 направлено на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 02.10.2020 справу №913/266/20(711/10273/17) прийнято до провадження; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; вирішено повторно провести підготовче провадження; підготовче засідання призначено на 22.10.2020 о 12 год. 45 хв.

У судовому засіданні 22.10.2020 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 18.11.2020 о 14 год. 15 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 18.11.2020 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 10.12.2020 о 14 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 10.12.2020 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.01.2021 о 14 год. 00 хв., яку відповідно до ч.5 ст.233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 11.01.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 26.01.2021 о 15 год. 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 26.01.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 09.02.2021 о 15 год. 00 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Відповідач - ОСОБА_1 проти позову заперечила, зокрема з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 18.11.2019 та запереченнях на позовну заяву від 15.02.2018, та зазначила, що матеріали справи не містять доказів видачі Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" грошових коштів відповідно до умов кредитного договору №09-2013 від 11.09.2013; також матеріали справи не містять доказів правонаступництва Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" за Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк".

Крім того, відповідачем зазначено, що визначена позивачем початкова ціна можливого продажу предмету іпотеки є не справедливою по відношенню до відповідача та може призвести до суттєвих втрат у майновому стані відповідача.

В той же час, відповідачем зазначено, що постановою Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №910/8117/17 зроблено висновок, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк" та не відбулось переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою.

Як зазначає відповідач, вимога про стягнення заборгованості за іпотечним договором №09-2013-1 від 11.09.2013 є похідною від кредитного договору №09-2013 від 11.09.2013, укладеного між ПАТ "Укрінбанк" та ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро", а оскільки ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником кредитної установи (банку) ПАТ "Укрінбанк", то позивач не має права вимоги ні за кредитним договором, ні за іпотечним договором.

Таким чином, між ПАТ "Українська інноваційна компанія" та відповідачами відсутній спір з приводу належності виконання чи невиконання іпотечного договору.

Відповідач - ОСОБА_2 проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву від 15.12.2019 та 16.10.2020 які є аналогічним підставам, викладених у відзиві ОСОБА_1 на позову заяву, та зокрема зазначив, що на момент звернення позивачем до суду з позовною заявою, в житловому будинку, на який позивач просить звернути стягнення, зареєстрована неповнолітня донька відповідача - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

При цьому, відповідачем зазначено, що житловий будинок та земельна ділянка були придбані не за грошові кошти, які були надані банком в кредит, а тому, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 109 Житлового кодексу України, позивач повинен надати інше постійне жиле приміщення громадянам, яких виселяють з жилих приміщень.

Крім того, відповідачем зазначено, що при виселенні в судовому порядку з житлового будинку, яке було передано в іпотеку, придбаного не за рахунок кредитних коштів, враховуючи відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно з виселенням, є підставою для відмови в задоволенні позову про виселення.

Також відповідачем зазначено, що для здійснення будь - яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування; посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав і охоронюваних законом інтересів дітей при наданні згоди на вчинення правочинів щодо належного дітям нерухомого майна відповідно до ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей".

Відповіддю без номеру від 15.03.2018 на відзив відповідача (з урахуванням доповнень від 05.04.2018), щодо доказів видачі кредиту ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро" позивачем зазначено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.12.2017 у справі №925/979/17 визнані грошові вимоги ПАТ "Українська інноваційна кампанія" до ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро", а саме: вимоги першої черги - 3200 грн 00 коп., вимоги четвертої черги - 3907727 грн 63 коп., вимоги шостої черги - 315300 грн 91 коп., що в силу ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України не підлягає доказуванню, як обставини, встановлені в рішенні суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили.

Щодо доказів правонаступництва, ПАТ "Українська інноваційна компанія" зазначено, що 24.12.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних", та Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" винесено постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК".

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Проте, Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 визнано протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 по справі №826/1162/16 апеляційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 залишені без задоволення, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 по справі №826/1162/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.03.2016 по справі №826/1162/16 та ухвалу Київського адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 24.10.2017 по справі №826/1162/16 скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій, відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування Постанови Національного банку України про неплатоспроможність банку та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 визнані протиправними та скасовані Постанова Правління Національного банку України №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 постанова Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №826/5325/16 від 29.04.2016 залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 по справі №826/5325/16 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 по справі №826/5325/16 залишено без змін.

В той же час, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "УКРІНБАНК"), оформленим протоколом №3 від 22.11.2016, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Укрінком", затверджено статут в новій редакції.

Відповідно до п.1.1. Статуту, ПАТ "Укрінком" продовжує свою діяльність на підставі цього статуту, шляхом зміни найменування з ПАТ "Український інноваційний банк", перереєстрованого Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 05.06.2015, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ "Укрінком", яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк".

Рішенням позачергових зборів акціонерів ПАТ "Укрінком", оформленим протоколом №6 від 28.03.2017, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ "Укрінком" на ПАТ "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.

Відповідно до п.1.1. Статуту ПАТ "Українська інноваційна компанія" продовжує свою діяльність на підставі статуту, шляхом зміни найменування з ПАТ "Укрінком", перереєстрованого приватним нотаріусом Сазоновою О.М. 13.07.2016, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839000, на ПАТ "Українська інноваційна компанія", яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ "Український інноваційний банк" та ПАТ "Укрінком".

При цьому позивачем зазначено, що питання правомірності вчинення 13.07.2016 реєстраційних дій було предметом розгляду справи №826/11199/16.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.04.2017 у справі №826/11199/16 яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2017 та Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.04.2019 у задоволенні вказаного позову відмовлено, та зроблено висновок, що якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв`язку з ліквідацією банку. Повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин у справі №826/11199/16 рішення Правління Національного банку України скасовані в судовому порядку, що в свою чергу відновлює повноваження органів управління банку.

Таким чином, суди дійшли висновків, щодо наявності у органів управління ПАТ "Укрінбанк" права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо.

Також, позивачем зазначено, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідчать про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Український інноваційний банк" є однією і тією ж юридичною особою з одним кодом ЄДРПОУ 05839888, де відбулась лише зміна назви товариства та видів КВЕД.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2017 у справі №910/19381/16 зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб провести спільно з ПАТ "УКР/ІН/КОМ" інвентаризацію всього майна та документації ПАТ "Укрінбанк", переданих уповноваженій особі Фонду Білій І.В. під час запровадження тимчасової адміністрації, за результатами якої скласти акт і передати все майно та документацію ПАТ "Укрінбанк" Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія".

Під час розгляду вказаної справи, суд дійшов висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" є правонаступником ПАТ "Укрінбанк", за яким встановлено право на отримання майна та документації ПАТ "Укрінбанк", що перебуває у володінні уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, 14.12.2017 Окружний адміністративний суд м. Києва постановою по справі №826/14033/17 задовольнив позовні вимоги ПАТ "Українська інноваційна компанія", визнав незаконним та скасував Постанову Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

Під час розгляду вказаної справи, судом першої інстанції зазначено, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку і з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку та органів контролю. Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку введення тимчасової адміністрації і до її припинення.

Постановою від 20.02.2018 по справі №826/14033/17 Київський апеляційний адміністративний суд залишив без змін постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017. В своїй постанові судом зазначено, що "Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що 13.07.2016 протоколом засідання Наглядової ради ПАТ "Укрінбанк" було прийнято рішення про відновлення діяльності банку та призначення голови правління. Вказаним протоколом також було змінено назву з ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "УКР/ІН/КОМ". Апелянтом не наведено переконливих доказів, які б спростували правомірність та відповідність таких дій чинному законодавству, зокрема положенням Закону України "Про банки і банківську діяльність". Окрім того, наявні у матеріалах справи відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідчать про обставини правонаступництва між позивачем (ПАТ "УКР/ІН/КОМ") та ПАТ "Укрінбанк".

Стосовно доводів апелянта щодо відсутності погодження зі сторони Національного банку України реорганізації ПАТ "Укрінбанк", то з урахуванням того, що ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є тією ж юридичною особою, а зміна організаційно - правової форми не відбулась , відповідно, відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від Національного Банку України.

Окрім того, судом апеляційної інстанції враховано висновок науково - правової експертизи щодо правового статусу ПАТ "УКР/ІН/КОМ" як правонаступника ПАТ "Укрінбанк", наданого інститутом законодавства Верховної Ради України, за яким серед інших вказано, що станом на 13.07.2016 жодних законодавчих обмежень щодо ухвалення рішення про внесення змін до Статуту ПАТ "Укрінбанк" не існувало.

На переконання суду апеляційної інстанції, позиція Національного банку України щодо відсутності обставин правонаступництва між ПАТ "Укрінбанк" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" є необґрунтованою та не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови."

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019 відмовлено у задоволенні касаційних скарг, залишені без змін постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.12.2017 та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 щодо визнання незаконним та скасування Постанови Правління Національного банку України від 24.12.2015 №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015 №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРІНБАНК" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

В додаткових поясненнях від 17.04.2020 щодо припинення дії Постанови правління Національного Банку України про віднесення банку до категорії проблемних, позивачем зазначено, що Постанова Національного Банку України №659/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії проблемних" була прийнята 01.10.2015 на 180 днів, тому граничний строк дії такої постанови становив 29.03.2016, при цьому, строк дії такої постанови був припинений, шляхом прийняття 24.12.2015 Правлінням Національного Банку України Постанови №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до категорії неплатоспроможних".

Щодо визнання незаконними та скасування Постанови Національного Банку України №934 та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239, позивачем зазначено наступне.

Постановою Верховного Суду України постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 скасовано та ухвалено нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_4 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи: Публічне акціонерне товариство «Український інноваційний банк», ОСОБА_5 , про визнання протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії відмовлено.

Постанова Верховного Суду України від 24.10.2017, якою були скасовані постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2016 та ухвала Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 у справі №826/1162/16, була мотивована тим, що провадження у даній справі було розпочате акціонером, який є власником простих іменних акцій в розмірі 0,0003%, а тому рівень його зацікавленості та сутність інтересу в діяльності банку якісно відрізняється від акціонера банку, який може бути ініціатором оскарження дій чи бездіяльності Національного Банку України.

Позивачем зазначено, що процедура тимчасової адміністрації ПАТ "Український інноваційний банк", а також Постанова Правління Національного Банку України №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" та Рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" є протиправними та скасовані, та відповідно, не несуть ніяких правових наслідків з моменту прийняття (справа №826/14033/17).

При цьому, позивач зазначає, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду було встановлено, що ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "УКР/ІН/КОМ" є однією і тією ж юридичною особою з урахуванням проведеної зміни найменування та вказано, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань свідчать про обставини правонаступництва між ПАТ "УКР/ІН/КОМ" та ПАТ "Укрінбанк", також ПАТ "УКР/ІН/КОМ" довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно - правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі ст.ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від Національного Банку України.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника із збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 суд виходив з того, що скасування судом або визнання неправомірними (незаконними) рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом; управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття Національним Банком України рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд Національного Банку України.

При цьому позивач звертає увагу, що скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта, а не з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.

Таким чином, як зазначає позивач, процедура тимчасової адміністрації та ліквідації може існувати лише у випадку чинних та не скасованих рішень Національного Банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а норми чинного законодавства не містять положень щодо можливості продовження процедури тимчасової адміністрації та/або ліквідації банку згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у випадку скасування у судовому порядку та визнання протиправним відповідних рішень Національного Банку України та Фонду щодо запровадження таких процедур.

Щодо зміни найменування ПАТ "Укрінбанк" на ПАТ "УКР/ІН/КОМ", позивачем зазначено, що можливість використання юридичною особою у найменуванні слова "банк" як і наявності права у юридичної особи надавати банківські послуги згідно відповідних видів КВЕД, нерозривно пов`язані з наявністю банківської ліцензії.

Позивачем зазначено, що станом на 13.07.2016, дату проведення загальних зборів і ухвалення рішення загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрінбанк" про внесення змін до статуту (зміна найменування, місцезнаходження та видів діяльності), ПАТ "Укрінбанк", в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність" не мало статусу банку, оскільки не мало банківської ліцензії, відтак на нього не поширювалося спеціальне регулювання і зокрема обмеження, встановлені чинним законодавством про банки і банківську діяльність та було заборонено використання у найменуванні слова "банк" та здійснення банківської ліцензії згідно КВЕД, що стало причиною вчинення відповідних реєстраційних дій.

При цьому, на виконання постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16, яка залишена без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, було видано виконавчий лист №826/5325/16 від 15.07.2016 про зобов`язання Національного Банку України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства "Український Інноваційний Банк" в якості банківської установи. Проте, вказані судові рішення на даний час залишаються невиконаними.

Щодо законності проведення реєстраційних дій, які полягали у внесення змін до статуту ПАТ "Укрінбанк" (зміна найменування, місцезнаходження та видів діяльності), позивачем зазначено, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, підтверджено законність реєстраційних дій щодо зміни найменування, КВЕДів та керівника ПАТ"Укрінбанк".

Щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 10.12.2019 у справі №925/698/16, позивач зазначає наступне.

Предметом дослідження у справі №925/698/16 не було і не могло бути питання законності або чинності постанов Правління Національного банку України про визнання ПАТ "Укрінбанк" проблемним, неплатоспроможним або про введення процедури ліквідації, адже це питання було предметом розгляду в інших адміністративних справах (№826/14033/17, №826/5325/16); рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про запровадження тимчасової адміністрації у банку та Постанова Національного банку України про віднесення Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" до категорії неплатоспроможних були скасовані у судовому порядку, а рішення набрало законної сили та залишається чинним (справа №826/14033/17); рішення Фонду про ліквідацію банку та Постанова Національного банку України про відкликання ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" були скасовані у судовому порядку, а рішення суду набрало законної сили та залишається чинним (справа №826/5325/16).

Позивач звертає увагу, що ані ПАТ «УКР/ІН/КОМ», ані Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не були учасниками справи №925/698/16, тому Велика Палата Верховного Суду не могла і не досліджувала жодних обставин щодо правовідносин, які виникли між ПАТ «УКР/ІН/КОМ» та Національним банком України, Фондом гарантування вкладів фізичних щодо запровадження процедур проблемності, тимчасової адміністрації та ліквідації.

Таким чином, враховуючи, що суб`єктний склад справи №925/698/16 та даної справи не є тотожним, постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №925/698/16 не є преюдиційною для даної справи, а тому доводи Великої Палати Верховного Суду щодо строку дії Постанови Національного Банку України №659/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії проблемних», обставин щодо законності вчинення реєстраційних дій щодо зміни найменування та КВЕД з боку ПАТ «УКР/ІН/КОМ», обставини щодо виконання плану фінансового оздоровлення а також щодо законності запровадження та чинності процедур тимчасової адміністрації та ліквідації ПАТ «Укрінбанк» є лише оціночними судженнями та не мають статусу преюдиції, а відповідно не можуть братись до уваги судами у інших справах за участі ПАТ «УКР/ІН/КОМ».

В той же час, позивач звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду не надала висновків щодо застосування норм ст. 104 Цивільного кодексу України, глави 50 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 15, 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність", що в свою чергу вказує, що виключна правова проблема, яка була виявлена у справі №925/698/19 Великою Палатою Верховного Суду вирішена не була.

Щодо зміни найменування та видів КВЕДів позивачем зазначено, що зміна найменування ПАТ "Український інноваційний банк" на ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є реорганізацією юридичної особи в розумінні ст. 104 Цивільного кодексу України та жодним чином не впливає на права та обов`язки такої юридичної особи; ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Український інноваційний банк" з ідентифікаційним кодом - 05839888, є однією і тією ж юридичною особою з одним і тим же обсягом прав та обов`язків; відкликання банківської ліцензії не припиняє вже набутих прав та обов`язків юридичної особи по укладеним кредитним договорам.

Служба у справах дітей Черкаської міської ради проти позову не заперечила, відзив на позовну заяву не надала.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

11.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (банк за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" (позичальник за договором) укладено кредитний договір №09-2013, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит на умовах невідновлювальної кредитної лінії (надалі - кредит) з лімітом у розмірі 1293592 грн 99 коп. на термін до 12.02.2018 з наступним графіком погашення заборгованості по кредиту:

- березень 2015 - 23050,15 грн;

- квітень 2015 - 23530,36 грн;

- травень 2015 - 24020,57 грн;

- червень 2015- 24521,00 грн;

- липень 2015 - 25031,86 грн;

- серпень 2015- 25553,35 грн;

- вересень 2015 - 26085,71 грн;

- жовтень 2015 - 26629,17 грн;

- листопад 2015 - 27183,94 грн;

- грудень 2015 - 27750,27 грн;

- січень 2016 - 28328,40 грн;

- лютий 2016 - 28918,58 грн;

- березень 2016 29521,05 грн;

- квітень 2016 - 30136,07 грн;

- травень 2016 - 30763,91 грн;

- червень 2016 - 31404,82 грн;

- липень 2016 - 32059,09 грн;

- серпень 2016 - 32726,99 грн;

- вересень 2016 - 33408,80 грн;

- жовтень 2016 - 34104,81 грн;

- листопад 2016 - 34815,33 грн;

- грудень 2016 - 40540,65 грн;

- січень 2017 - 41385,25 грн;

- лютий 2017 - 42247,44 грн;

- березень 2017 - 43127,60 грн;

- квітень 2017 - 44026,09 грн;

- травень 2017- 44943,30 грн;

- червень 2017- 45879,62 грн;

- липень 2017 - 46835,44 грн;

- серпень 2017- 47811,18 грн;

- вересень 2017 - 48807,25 грн;

- жовтень 2017 - 49824,06 грн;

- листопад 2017 - 50862,06 грн;

- грудень 2017 - 51921,69 грн;

- січень 2018 - 53003,39 грн;

- 12.02.2018 - повне погашення заборгованості. (п.3.1. договору в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору від 12.02.2015).

Кредит використовується позичальником на поповнення оборотних коштів (п.3.2.1.); видача кредиту проводиться на підставі письмової заяви позичальника, копій контрактів (договорів), інших документів, що підтверджують цільове призначення кредиту, після набрання чинності Гарантійними документами, шляхом перерахування кредиту з рахунку для обліку заборгованості по кредиту, відкритого відповідно до умов цього договору на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_3 (п.3.3.1.); позичальник сплачує банку проценти в розмірі 25% річних; нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день поточного місяця; проценти за кредитом нараховуються щомісячно на суму фактичної заборгованості за кредитом з дати її виникнення; будь - який наступний період нарахування процентів в подальшому є період з першого по останній календарний день поточного місяця та до повного погашення заборгованості за кредитом; нараховані проценти сплачуються позичальником у валюті кредиту з 01 по 10 число (включно) кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів та одночасно з остаточним поверненням кредиту (абз. 1 пп.3.4.1. договору в редакції в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору від 12.02.2015).

Граничним терміном повернення кредиту є 12.02.2018 (п. 3.5.1. договору в редакції в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору від 12.02.2015); погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами, прострочена заборгованість за кредитом, строкова заборгованість за нарахованими процентами, строкова заборгованість за кредитом, пеня за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів, щомісячної комісії, штрафів тощо (п.3.5.4. договору).

Відповідно до п.3.7.1., в редакції додаткової угоди №2 до кредитного договору від 12.02.2015, забезпеченням виконання зобов`язань позичальника за договором є:

- житловий будинок та земельна ділянка, що є власністю ОСОБА_1 (майновий поручитель) та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , (предмет застави/іпотеки);

- порука фізичної особи ОСОБА_2 . Розпорядження (відчуження) предмета застави можливе лише за письмовою згодою банку.

У разі порушення строків сплати процентів за кредитом позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення; пеня нараховується на суму несплачених (несвоєчасно сплачених) процентів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, який нараховується пеня (п.7.3. договору); у разі порушення терміну повернення кредиту, в тому числі графіку зменшення ліміту кредитної лінії, позичальник сплачує банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який нараховується пеня (п.7.4. договору); пеня нараховується банком за існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов`язання), до розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов`язань і не включається день виконання зобов`язання (погашення заборгованості), із розрахунку кількості днів у році, яка була обумовлена договором, якщо день виникнення прострочення зобов`язання та день виконання зобов`язання (погашення заборгованості) співпадають, то розрахунок пені виконується за один день (п.7.6. договору).

Відповідно до п.8.1. договору, договір набуває чинності з дати його підписання повноважними представниками позичальника та банку; договір залишається чинним до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором (повної сплати позичальником заборгованості за кредитом, процентів, інших платежів за договором відповідно до умов договору).

11.09.2013 між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель за договором) та фізичною особою ОСОБА_1 (іпотекодавець за договором), який є майновим поручителем за ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро" (позичальник за кредитним договором) було укладено іпотечний договір №09-2013-1з, відповідно до умов якого, іпотекою забезпечуються вимоги іпотекодаержателя, що випливають з кредитного договору №09-2013 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 11.09.2013, з урахуванням додаткової угоди №1 від 16.12.2013, додаткової угоди №2 від 12.02.2015 до нього, та тих, що будуть укладені в майбутньому між іпотекодержателем та позичальником, згідно з яким іпотекодержатель на визначених в ньому умовах надає, а позичальник зобов`язаний повернути в термін до 12.02.2018 включно кредит в розмірі 1293592 грн 99 коп., зі сплатою процентів за користування кредитними коштами згідно з п.3.4.1. кредитного договору, а також банківських комісій, пені та штрафів у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги щодо сплати позичальником платежів у розмірах та випадках, передбачених кредитним договором, відшкодування позичальником збитків, понесених у зв`язку з невиконанням (неналежним виконанням) ним зобов`язань за кредитним договором та/або цим договором, а також забезпечуються вимоги зазначені у п.п.3.1.4. та п.п.3.2.3 іпотечного договору (п.п.1.1. іпотечного договору в редакції додаткового договору №1 до іпотечного договору від 27.02.2015).

Іпотекодавець з метою забезпечення виконання, передбачених кредитним договором зобов`язань передає в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з підвалом, загальною площею 191,9 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та земельну ділянку площею 0,0579 га, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 та належить іпотекодавцю на праві приватної власності (надалі - майно, предмет іпотеки, іпотека).

Предмет іпотеки передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями,у тому числі здійсненими поліпшеннями предмету іпотеки, без видачі заставної. Іпотека за цим договором є попередньою (п.1.2. іпотечного договору).

Відповідно до п.2.1. іпотечного договору предметом іпотеки є нерухоме майно - житловий будинок з підвалом та земельна ділянка, що є власніст іпотекодавця, а саме:

- п.2.1.1 житловий будинок з підвало, літ. "Е-2, пд", загальна площа 191,9 кв.м, житлова площа 47,1 кв.м, огорожа (№6-9), замощення (ІІ), який розташований за адресою: АДРЕСА_4.

Право власності іпотекодавця на житловий будинок з підвалом підтверджено:

- свідоцтвом про право власності на нерухоме майно (бланк серії САЕ №452179), видане Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради 12.06.2012.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8889530 від 04.09.2013, виданого державним реєстратором - приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., житловий будинок з підвалом зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстровим номером об`єкта нерухомого майна: 148170671101, номер запису про право власності 2355319.

Ринкова вартість житлового будинку з підвалом згідно звіту про проведення експертної оцінки, складеного ПП Удовенко О.В. 20.08.2013 складає 1513729 грн 00 коп. без ПДВ.

За домовленістю сторін станом на дату укладення договору заставна вартість житлового будинку з підвалом складає 1041489 грн 00 коп. без ПДВ.

- п.2.1.2 земельна ділянка, площею 0,0579 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_4, кадастровий номер земельної ділянки 7110136400:02:074:0052. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Право власності на земельну ділянку підтверджено:

- Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №166247, складеного міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13.07.2011 №711010001000478;

- Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим управлінням Держземагентства у Черкаському районі Черкаської області 02.09.2013 №НВ-7100610062013.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №8892134 від 04.09.2013, виданого державним реєстратором - приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А., земельна ділянка зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майно: 148218971101, номер запису про право власності 2355962.

Ринкова вартість земельної ділянки згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного ТОВ "Земельне бюро "Хрещатик" 20.08.2013 складає 323661 грн 00 коп. без ПДВ.

За домовленістю сторін станом на дату укладення договору заставна вартість земельної ділянки складає 280224 грн 00 коп. без ПДВ.

Предмет іпотеки використовується іпотекодавцем за призначенням.

Іпотека поширюється на всі невіддільні від майна складові частини та внутрішні системи, що існують на момент укладення договору та ті, що виникнуть в майбутньому. Усі зроблені іпотекодавцем в період дії цього договору поліпшення, зміни, доробки тощо, автоматично стають предметом іпотеки за договором.

Відповідно до п.2.2. іпотечного договору сторони погодили, що загальна вартість предмета іпотеки визначена сторонами і становить 1321713 грн 00 коп. без ПДВ.

Пунктом 2.3. іпотечного договору сторони погодили, що іпотекодавець підтверджує, що він є власником предмету іпотеки і відповідно до чинного законодавства України має право його відчужувати; предмет іпотеки жодним способом не відчужений, в спорі та під арештом не перебуває; відповідно до чинного законодавства України на предмет іпотеки може бути звернено стягнення; не існує жодної цивільної чи кримінальної справи, яка б зачіпала його інтереси і могла б мати небажані для його справ наслідки, предмет іпотеки на момент підписання цього договору нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений іншим способом, в податковій заставі не знаходиться, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, у користуванні малолітніх та/або неповнолітніх дітей не перебуває, та не обтяжений будь - яким іншим чином, прав щодо нього у третіх осіб як в межах так і за межами України немає, внаслідок передачі майна в іпотеку не уде порушено прав та законних інтересів інших осіб; предмет іпотеки не занесений чи/та не підлягає занесенню до Державного реєстру національної культурної спадщини.

Відповідно до п.3.2.3. іпотекодержатель має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки і повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату позичальником основного боргу, процентів, комісій, неустойки відповідно до умов кредитного договору, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язань, необхідних витрат на утримання предмета іпотеки ,а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги (нотаріальні послуги, виконавчий збір тощо).

Відповідно до п.3.2.7 іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з п.3.2.12 договору, якщо в момент настання терміну виконання позичальником зобов`язань (в тому числі по сплаті будь - яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до кредитного договору), забезпечених іпотекою за цим договором, вони не будуть виконані; у разі виникнення у нього права вимагати дострокового виконання позичальником, забезпечених іпотекою за цим договором.

Відповідно до п.3.2.17 іпотечного договору іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцяти днів вимога іпотекодержателя до позичальника/ іпотекодавця про усунення порушень зобов`язань за кредитним договором та/або іпотечним договором залишається без задоволення. Якщо викликана направленням повідомлення іпотекодавцю затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмету іпотеки, іпотекодержатель має право розпочати звернення стягнення без попереднього повідомлення іпотекодавця.

У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором (в тому числі у випадку прострочення чергових платежів) іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (п.6.1. іпотечного договору)

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підстав рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання. При цьому позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі (п.6.3., п. 6.4.), або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя (п.6.2. іпотечного договору).

Реалізація предмета іпотеки у разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (п.7.1. іпотечного договору).

На виконання умов кредитного договору, відповідно до меморіального ордеру №7760830 від 13.09.2013, меморіального ордеру №7861940 від 18.09.2013, меморіального ордеру №8020962 від 23.09.2013, меморіального ордеру №8099957 від 26.09.2013, меморіального ордеру №8126025 від 27.09.2013, меморіального ордеру №8384343 від 01.10.2013, меморіального ордеру №8463955 від 03.10.2013, меморіального ордеру №8495496 від 04.10.2013, меморіального ордеру №8532579 від 07.10.2013, меморіального ордеру №8578462 від 08.10.2013, меморіального ордеру №8681151 від 11.10.2013, меморіального ордеру №8797279 від 16.10.2013, меморіального ордеру №9509616 від 05.11.2013, меморіального ордеру №9671143 від 11.11.2013, меморіального ордеру №10151267 від 28.11.2013, меморіального ордеру №11195124 від 26.12.2013, меморіального ордеру №2345202 від 27.02.2015, меморіального ордеру №2346959 від 27.02.2015, меморіального ордеру №7861940 від 18.09.2013 та виписки з банківського рахунку, банк перерахував позичальнику (ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро") кредитні кошти в загальному розмірі 3517954 грн 03 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів виконало не в повному обсязі, відповідно до меморіального ордеру №454154 від 15.01.2015, меморіального ордеру №11720244 від 21.11.2014, меморіального ордеру №12962452 від 19.12.2014, меморіального ордеру №5796969 від 20.06.2014, меморіального ордеру №11054148 від 03.11.2014, меморіального ордеру №9559001 від 06.11.2013, меморіального ордеру №9707213 від 12.11.2013, меморіального ордеру №8628446 від 09.10.2013, меморіального ордеру №9001480 від 23.10.2013, меморіального ордеру №8139806 від 27.09.2013, меморіального ордеру №8504314 від 04.10.2013, меморіального ордеру №8114370 від 26.09.2013, меморіального ордеру №8136246 від 27.09.2013, меморіального ордеру №7810320 від 17.09.2013, меморіального ордеру №8059479 від 24.09.2013 повернуло кредитні кошти в загальному розмірі - 2224361 грн 04 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником грошових зобов`язання за договором щодо повного та вчасного повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013 в розмірі 1718940 грн 26 коп. (яка складається з заборгованості за кредитом - 1293592,99 грн, заборгованості по процентам - 425347,27 грн).

Також, позивачем відповідно до умов кредитного договору була нарахована пеня в розмірі 315300,91 грн та інфляційні нарахування в розмірі 2188787,37 грн.

Станом на час розгляду даної справи, відповідачами та ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро" доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013 до суду надано не було.

Відповідачі та третя особа -ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро" (позичальник за договором) доказів спростування викладених позивачем обставин не надали та проти розміру наявної заборгованості за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013 не заперечили.

З приводу посилання відповідачів на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року, суд зазначає наступне.

В Ухвалі про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" від 03 червня 2020 року справа №3-88/2020(175/20), Конституційним Судом України зазначено, що постановою Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 від 10 грудня 2019 року скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 6 жовтня 2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 грудня 2017 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року не можна вважати остаточним судовим рішенням у справі.

В постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №922/2144/16 від 25 листопада 2020 року зазначено, що посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду №925/698/16 від 10.12.2019 є безпідставним, оскільки зазначеною постановою справу №925/698/16 передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, що не означає вирішення спору, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі та в судових рішеннях з них.

Також суд звертає увагу, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, обставини встановлені у справі №925/698/16 не мають преюдиційного значення для справи, яка розглядається господарським судом Луганської області з огляду на нижчевикладене.

Відповідно до п. 6.33 постанови ВП ВС №48/340 від 02.07.2019 зазначено, що суд не врахував належним чином, що в іншій справі №137/7 суди не визнали за державою права власності на спірне майно. При цьому Господарський суд міста Києва, з рішенням якого погодився Вищий господарський суд України, дійшов правильного висновку про те, що рішення у справі № 137/7 не вважається преюдиційним з двох причин. По-перше, склад учасників справи № 137/7 та цієї справи не є тотожним. По-друге, преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, а не правової їх оцінки.

В п. 47 постанови ВС №761/29966/16-ц від 18.12.2019 зазначено, що звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

За таких обставин суд дійшов висновку, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі №925/698/16 є безпідставним, оскільки направлення справи на новий розгляд свідчить про відсутність остаточного рішення та правового висновку, а обставини встановлені у справі не мають преюдиційного значення.

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи, а зміна організаційно-правової форми не відбувалась, тому відсутній факт реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно з ст. 27, 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від НБУ.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб`єктності в порядку правонаступництва.

Згідно з ст. 104 ЦКУ юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

В п. 50 постанови ВП ВС №914/3587/14 від 24.04.019 зазначено, що з аналізу зазначених положень убачається, що сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи. Зміна типу акціонерного товариства з публічного на приватне (ПАТ "Львівобленерго" на ПрАТ "Львівобленерго") не є його реорганізацією. Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Частиною 1 статті 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до п. 6 положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року №118 інформаційний фонд Реєстру містить, зокрема, дані ідентифікаційні - ідентифікаційний код та найменування суб`єкта (п. 4), який зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним (п. 6).

Правонаступництво є перехід сукупності прав та обов`язків від одного суб`єкта правовідносин до іншого, в порядку та на умовах встановлених законом. Отже обов`язковою умовою правонаступництва, є наявність декількох окремих суб`єктів, дотримання процедури переходу прав та обов`язків встановленої законом, і як наслідок втрата прав та обов`язків однією особою, та набуття іншою.

В даному випадку відбулась зміна найменування юридичної особи, без зміни організаційно правової форми, що не є її реорганізацією та не є перетворенням. Оскільки код ЄДРПОУ є ідентифікуючою ознакою юридичною особи, яка залишається незмінною протягом усього часу його існування, суд дійшов висновку, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ПАТ "Укрінбанк" є однією юридичною особою. Крім того, відповідно до імперативних приписів статті 10 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості внесені до єдиного державного реєстру вважаються достовірними, та можуть бути використанні у спорі з третьою особою.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями відповідачів про те, що ПАТ "Українська інноваційна компанія" не є правонаступником ПАТ "Укрінбанк", оскільки є однією юридичною особою з різними назвами.

У постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/8117/17 від 03 серпня 2018 зроблено висновок: 6.11 Ураховуючи зазначені положення законодавства, за установлених судами обставин про здійснення дій щодо реєстрації нової редакції статуту ПАТ "Укрінбанк", зміни назви на ПАТ "Укрінком", а в подальшому на ПАТ "Українська інноваційна компанія", зміни місцезнаходження товариства та видалення певних видів діяльності товариства на підставі рішень позачергових загальних зборів акціонерів, висновок судів попередніх інстанцій про правонаступництво ПАТ "Укрінком" і ПАТ "Українська інноваційна компанія" ПАТ "Укрінбанк" без дотримання відповідної процедури є помилковим і таким, що не відповідає положенням чинного законодавства. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження переходу до ПАТ "Українська інноваційна компанія" прав та обов`язків саме банківської установи - ПАТ "Укрінбанк" згідно із законодавчо встановленою процедурою. Водночас залишення позивачем у цьому випадку ідентифікаційного коду юридичної особи (05839888), який було присвоєно ПАТ "Укрінбанк", суперечить наведеному вище.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/11199/16 від 19.04.2019 зазначено, що з огляду на вищевикладені норми, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо того, що повноваження щодо повного та виняткового управління банком виникає у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб після прийняття Національним банком України рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та в подальшому - рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

В той же час, станом на дату виникнення спірних правовідносин вказані рішення Правління Національного банку України скасовані в судовому порядку, що, в свою чергу, відновлює повноваження органів управління банку.

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованою позицію судів попередніх інстанції щодо наявності у органів управління банку права приймати рішення про зміну найменування, місцезнаходження, керівника, затвердження нової редакції Статуту тощо.

Предметом спору у справі №910/8117/17 було стягнення заборгованості, тоді як у справі №826/11199/16 позов було заявлено Фондом гарантування вкладів фізичних осіб про скасування державної реєстрації змін до установчих документів.

Суд враховує те, що правовий висновок у справі №826/11199/16 було сформовано пізніше, та враховує те, що саме у зазначеній справі до предмету доказування входили обставини на підтвердження або спростування законності проведення реєстраційних дій, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, та знайшли своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Глава 7 ЦК України містить загальні положення про юридичну особу.

Відповідно до статті 91 "Цивільна правоздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 "Цивільна дієздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Спеціальна правоздатність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюють окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Правосуб`єктність юридичної особи та спеціальна правосуб`єктність, не є тотожними поняттями, а відрізняються умовами та моментом набуття, обсягом юридичних можливостей, та умовами припинення.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню, зокрема, підлягає банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та інша діяльність, ліцензування якої здійснює НБУ відповідно до закону.

Таким чином право на надання банківських або інших фінансових послуг, юридична особа набуває після отримання відповідної ліцензії.

В свою чергу підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені статтею 11 Цивільного кодексу України, однією з яких є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено що 11.09.2013 між ПАТ "Український інноваційний банк", яке в подальшому перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" було укладено кредитний договір №09-2013, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на умовах відновлювальної кредитної лінії з лімітом у розмірі 1293592 грн 99 коп. до 12.02.2018.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 11.09.2013 між сторонами було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач передав банку в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з підвалом, літ. "Е-2, пд" та земельну ділянку, площею 0,0579 га, за адресою: АДРЕСА_4.

Постановою Правління Національного Банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку" №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ № 180 від 22.03.2016.

Станом на момент розгляду справи доказів повернення банківської ліцензії позивачу, та відновлення банківської діяльності - суду надано не було.

Отже станом на момент укладення договорів (11.09.2013) у позивача існувала банківська ліцензія, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ №180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків юридичної особи змінився, адже саме з цієї дати позивач втратив право здійснювати банківську діяльність.

В свою чергу зобов`язання між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладеного договору від 11.09.2013, в той час коли позивач мав статус банківської установи. Втрата банківської ліцензії позбавляє кредитора в подальшому здійснювати банківську діяльність, але не припиняє набутих прав та обов`язків. Так само втрата банківської ліцензії позивачем, не звільняє відповідачів від обов`язку належного виконання взятих не себе договірних зобов`язань.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормами чинного законодавства та договору, не передбачено такої підстави припинення існуючих зобов`язань, як відкликання банківської ліцензії, або внесення змін до статуту юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, зобов`язання які виникли на підставі кредитного договору та іпотечного договору належним чином виконані не були, та не були припинені, господарський суд Луганської області дійшов висновку, що саме позивачу належить право вимоги за кредитним договором та право на звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.3 ст. 346 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною 2 ст. 10561 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Частиною 1 ст. 572 ЦК України встановлено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У відповідності до ч.1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст.3 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Частинами 1, 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки. У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідно до приписів статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина 2 статті 86 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись до суду з позовом, позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.12.2017 у справі №925/979/17 визнані грошові вимоги ПАТ Українська інноваційна компанія" в загальному розмірі 4223028 грн 54 коп., а тому обставини, встановлені при розгляді справи №925/979/17 не підлягають доказуванню в силу ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Судом приймається до уваги, правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №921/730/13г/3 при розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника та/або поручителя, зокрема доводити, що сума боргу є меншою або відсутня взагалі. Рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням і за загальним правилом не може бути оскаржено в апеляційному порядку такою особою у разі її не залучення до участі у справі.

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору, відповідно до меморіального ордеру №7760830 від 13.09.2013, меморіального ордеру №7861940 від 18.09.2013, меморіального ордеру №8020962 від 23.09.2013, меморіального ордеру №8099957 від 26.09.2013, меморіального ордеру №8126025 від 27.09.2013, меморіального ордеру №8384343 від 01.10.2013, меморіального ордеру №8463955 від 03.10.2013, меморіального ордеру №8495496 від 04.10.2013, меморіального ордеру №8532579 від 07.10.2013, меморіального ордеру №8578462 від 08.10.2013, меморіального ордеру №8681151 від 11.10.2013, меморіального ордеру №8797279 від 16.10.2013, меморіального ордеру №9509616 від 05.11.2013, меморіального ордеру №9671143 від 11.11.2013, меморіального ордеру №10151267 від 28.11.2013, меморіального ордеру №11195124 від 26.12.2013, меморіального ордеру №2345202 від 27.02.2015, меморіального ордеру №2346959 від 27.02.2015, меморіального ордеру №7861940 від 18.09.2013 та виписки з банківського рахунку, банк перерахував позичальнику (ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро") кредитні кошти в загальному розмірі 3517954 грн 03 коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів виконало не в повному обсязі, відповідно до меморіального ордеру №454154 від 15.01.2015, меморіального ордеру №11720244 від 21.11.2014, меморіального ордеру №12962452 від 19.12.2014, меморіального ордеру №5796969 від 20.06.2014, меморіального ордеру №11054148 від 03.11.2014, меморіального ордеру №9559001 від 06.11.2013, меморіального ордеру №9707213 від 12.11.2013, меморіального ордеру №8628446 від 09.10.2013, меморіального ордеру №9001480 від 23.10.2013, меморіального ордеру №8139806 від 27.09.2013, меморіального ордеру №8504314 від 04.10.2013, меморіального ордеру №8114370 від 26.09.2013, меморіального ордеру №8136246 від 27.09.2013, меморіального ордеру №7810320 від 17.09.2013, меморіального ордеру №8059479 від 24.09.2013 повернуло кредитні кошти в загальному розмірі - 2224361 грн 04 коп.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником грошових зобов`язання за договором щодо повного та вчасного повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013 в розмірі 1718940 грн 26 коп. (яка складається з заборгованості за кредитом - 1293592,99 грн, заборгованості по процентам - 425347,27 грн).

Станом на час розгляду даної справи, відповідачем та/або третьою особою доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №09-2013 від 11.09.20134 до суду надано не було.

Також, судом встановлено, що в забезпечення виконання основного зобов`язання, яке виникло на підставі кредитного договору №09-2013 від 11.09.2013, між Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" (іпотекодержатель за договором) та ОСОБА_1 (іпотекодавець за договором) 11.09.2013 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом черкаського районного нотаріального округу Веліковою Н.А. та зареєстрований в реєстрі №597.

Звертаючись до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, позивачем заявлена вимога про нарахування відсотків за користування, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки кредитом за період з 22.03.2015 по 30.09.2017.

Згідно з ч.3 ст.346 Господарського кодексу України (далі - ГК України) кредити надаються банком під відсоток. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позов у цій справі подано саме у зв`язку з неправомірним користуванням відповідачами грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз змісту правовідносин, що випливають із права позикодавця на проценти за час дії договору позики, та правовідносин, які склалися між сторонами цього спору внаслідок припинення договору або пред`явлення вимоги до позичальника і невиконання відповідачем обов`язку повернути грошові кошти у визначений строк, не дає підстав для висновку, що такі правовідносини подібні за змістом.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №910/1238/17 від 23.05.2018.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що припис абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

А отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечується частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 від 28.03.2018.

Враховуючи те, що 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов`язків позивача змінився, внаслідок чого останній втратив право на отримання відсотків за користування кредитом після 22.03.2016.

За таких обставин вимога про нарахування відсотків за користування кредитом що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки за період з 22.03.2016 по 30.09.2017, не є законною та обґрунтованою.

За таких обставин, похідна вимога щодо нарахування інфляційних втрат за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з квітня 2016 по вересень 2017, та похідна вимога у вигляді пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом за період з 01.10.2016 по 30.09.2017 є незаконною та необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою "Юридичної інформаційно - пошукової системи "Законодавство", сума відсотків за користування кредитом що підлягає сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки за період з 22.03.2015 по 21.03.2016 складає 324088 грн 18 коп., яка є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Підпунктом 3.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" передбачено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за відсотками за користування кредитом в сумі 2007954 грн 36 коп. за період з березня 2016 по вересень 2019 встановив, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою "Юридичної інформаційно - пошукової системи "Законодавство", з урахуванням того, що 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, сума інфляційних нарахувань за відсотками за користування кредитом за період з квітня 2016 по березень 2016 становить 67828 грн. 57 коп., яка є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 180833 грн 01 коп. за період з квітня 2015 по вересень 2019 встановив, що позивачем при розрахунку були допущені арифметичні помилки.

За розрахунком суду, зробленого за допомогою "Юридичної інформаційно - пошукової системи "Законодавство", в межах періоду заявленого позивачем, сума інфляційних нарахувань за несвоєчасне повернення кредиту період з квітня 2015 по вересень 2019 становить 130284 грн. 27 коп., яка є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленого позивачем розміру пені за прострочення сплати основного боргу за кредитом суд зазначає наступне.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Частиною 2 ст. 343 ГК України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приписами статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 вказаного Закону).

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Умовами договору сторони погодили, що пеня, передбачена пунктами 7.3-7.5. кредитного договору, нараховується банком за весь час існування простроченої заборгованості (до моменту виконання простроченого зобов`язання); до розрахунку пені включається день виникнення прострочення зобов`язань і не включається день виконання зобов`язань (погашення заборгованості), із розрахунку кількості днів у році, яка обумовлена договором.; якщо день виникнення прострочення зобов`язань та день виконання зобов`язань (погашення заборгованості) співпадають, то розрахунок пені виконується за один день (п.7.6. договору).

За розрахунком суду, зробленого за допомогою "Юридичної інформаційно - пошукової системи "Законодавство", в межах періоду заявленого позивачем, сума пені по основному боргу за кредитом за період з 01.10.2016 по 30.09.2017 складає 199666 грн 42 коп., але враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, сума пені по основному боргу складає 199624 грн 41 коп., яка є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, враховуючи, що сторони під час розгляду справи не дійшли згоди про вартість предмета іпотеки, з метою встановлення ринкової вартості предмета іпотеки за іпотечним договором ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 24.05.2018 призначено по справі товарознавчу експертизу.

Згідно висновку експертизи ймовірна ринкова вартість земельної ділянки, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, загальною площею 0,0579 га становить 323082 грн 00 коп.; ймовірна ринкова вартість житлового будинку, що розташований за адресою: пров. Р.Люксембург, м. Черкаси, визначена за порівняльним підходом з земельною компонентною станом на час проведення експертизи складає 3459900 грн 00 коп.

При цьому, господарським судом враховано, що на виконання вимог ст. 39 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 19.10.2016 на час подання позовної заяви) Публічним акціонерним товариством "Українська інноваційна компанія" в позовній заяві визначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 280224 грн 00 коп.

Однак, заявою про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову без номеру та без дати (вх. 23.05.2019) позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, саме шляхом продажу на прилюдних торгах предмету іпотеки в межах процедури виконавчого провадження земельних ділянок, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з встановленням початкової ціни продажу предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітранс - Агро".

Відповідно до ч.2 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" (в редакції від 04.02.2019) у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З урахуванням викладеного, враховуючи положення частини 2 статті 39 Закону України «Про іпотеку» (в редакції від 04.02.2019) та заяву про збільшення розміру позовних вимог та зміну предмету позову (вх. 23.05.2019), господарський суд дійшов висновку, що визначення ціни предмета іпотеки у разі його реалізації на прилюдних торгах здійснюється при примусовому виконанні.

Щодо доводів відповідачів щодо того, що станом на момент звернення до суду із позовом в житловому будинку прописана малолітня дитина, що є підставою для відмови у задоволенні позову суд зазначає наступне.

Статтею 3 ЦК України передбачено, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частин другої-четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У постановах Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-384цс15, від 09 листопада 2016 року у справі № 6-930цс16 викладено правовий висновок про те, що власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші наслідки, передбачені законодавством, які застосовуються органами опіки та піклування.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 206/4980/15, від 17 червня 2020 року у справі № 727/5978/14-ц.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

За змістом цієї норми закону, а також статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства», статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах обов`язок батьків. З метою гарантування декларованого державою пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави за належним виконанням батьками своїх обов`язків, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.

Згідно з положеннями частин четвертої та п`ятої статті 177 СК України орган опіки та піклування проводить перевірку заяви про вчинення правочину щодо нерухомого майна дитини та надає відповідний дозвіл, якщо в результаті вчинення правочину буде гарантоване збереження права дитини на житло.

Вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину за відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 177 СК України заборону. Проте сам по собі цей факт не є безумовним підтвердженням наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вимоги іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягають задоволенню, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлений позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2020 року у справі №686/24202/16-ц, від 02 вересня 2020 року у справі №755/18091/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Встановивши, що іпотекодавець, укладаючи договір іпотеки (11.09.2013), гарантував, що за місцем знаходження предмета іпотеки не зареєстровані та фактично не проживають (не мають права користування) інші особи, що, крім того, підтверджено копією Будинкової книги для прописки громадян, що проживають в буд. АДРЕСА_5 , в якій зазначено, що станом на дату укладення договору іпотеки в даному будинку був зареєстрований ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в той же час, ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) була зареєстрована за адресою АДРЕСА_6 , про що було видано довідку КП "Придніпровська СУБ"; у будинку за адресою: АДРЕСА_4, була зареєстрована - 12.02.2016, суд дійшов висновку, оскільки предметом позову є звернення стягнення на предмет іпотеки, що ґрунтується на нормах Закону України «Про іпотеку», позов не стосується виселення або зняття з реєстраційного обліку в житловому будинку малолітніх дітей, а тому стягнення предмета іпотеки не порушує права та інтереси дітей.

Сама по собі відсутність згоди органу опіки та піклування не дає підстав для висновку про порушення прав малолітніх дітей, адже укладення договору іпотеки не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження їх права, оскільки на момент укладення договору іпотеки малолітні діти не проживали та не були зареєстровані в будинку. Банк як іпотекодержатель діяв добросовісно та пересвідчився, що в іпотечному будинку не проживають неповнолітні діти, проте усупереч умовам договору іпотеки боржником вчинені дії стосовно їх реєстрації з метою перешкоджання іпотекодержателю здійснювати дії стосовно реалізації такого майна.

При укладенні договору іпотеки права малолітніх дітей порушені не були, вони не були власниками та не користувалися нерухомим майном, яке передавалося в іпотеку, не були зареєстровані на постійне місце проживання за адресою предмета іпотеки і, отже, отримання дозволу на здійснення правочину не є імперативним, так само як і отримання дозволу на реалізацію предмета іпотеки, оскільки вказане не призвело до зменшення чи обмеження існуючого права дітей.

Враховуючи вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс -Агро" свій обов`язок щодо повернення кредиту не виконало, та враховуючи, що між ПАТ "Український інноваційний банк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") та ОСОБА_1 , в забезпечення виконання основного зобов`язання, яке виникло на підставі кредитного договору №09-2013 від 11.09.2013 було укладено іпотечний договір, суд дійшов висновку, що позовна вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №09-2013-1з від 11.09.2013, є законною та обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню частково, а саме звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013 в розмірі 2015374 грн 42 коп., яка складається з:

- заборгованості по кредиту - 1293592 грн 99 коп.;

- відсотків за користування кредитом - 324088 грн 18 коп.;

- пені за порушення повернення кредиту - 199624 грн 41 коп.;

- інфляційних нарахувань за порушення строків погашення відсотків за кредитом - 67828 грн 57 коп.;

- інфляційних нарахувань за порушення повернення кредиту - 130284 грн 27 коп. В іншій частині позову до ОСОБА_1 слід відмовити.

Ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 15.03.2018 до участі у справі №711/10273/17 було залучено відповідача -2 - ОСОБА_2 , однак оскільки позивачем в позові не було заявлено вимог до відповідача -2, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на ОСОБА_1 .

При цьому, відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.02.2019 у справі №907/9/17 зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції чинній на час звернення з позовом) за подання до суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1.5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013 в загальному розмірі 4223028 грн 55 коп.

Отже звертаючись з відповідним позовом заявником мав бути сплачений судовий збір, виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов, у загальному розмірі - 63345 грн 43 коп.

Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" звертаючись до суду із позовною заявою надало суду платіжне доручення №227 від 27.10.2017 на суму 19825 грн 69 коп., тобто сума недоплаченого судового збору складає 43519 грн 74 коп., у зв`язку з чим суд дійшов висновку стягнути з позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 43519 грн 74 коп. в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. В рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №09-2013 від 11.09.2013, укладеним між ПАТ "Укрінбанк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія" та ТОВ "Компанія "Юнітранс - Агро", що станом на 01.10.2017 складає 2015374 грн 42 коп., яка складається з:

- заборгованості по кредиту - 1293592 грн 99 коп.;

- відсотків за користування кредитом - 324088 грн 18 коп.;

- пені за порушення повернення кредиту - 199624 грн 41 коп.;

- інфляційних нарахувань за порушення строків погашення відсотків за кредитом - 67828 грн 57 коп.;

- інфляційних нарахувань за порушення повернення кредиту - 130284 грн 27 коп.

звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме:

- житловий будинок з підвалом літ. "Е-2, пд", загальною площею 191,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , який належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (бланк серії САЕ №452179), виданого Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради 12.06.2012;

- земельну ділянку площею 0,0579 га, кадастровий номер 7110136400:02:074:0052, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК №166241, складеного міськрайонним управлінням Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 13.07.2011 за №НВ-7100610062013,

що належать ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Придніпровським РВ УМВС України в Черкаській області 08.09.1998, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" витрати зі сплати судового збору в розмірі 30230 грн 62 коп.

5. Стягнути з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід Державного бюджету України (ГУК Харків обл/мХар Київськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача: UA278999980313191206083020654, код класифікації доходів бюджету: 22030101) 43519 грн 74 коп. судового збору.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404. ідентифікаційний номер 05839888)

Відповідач -1 ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ідентифікаццйний номер НОМЕР_2 );

Відповідач -2 ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 )

Треті особа, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнітранс - Агро" (місцезнаходження: вул. Гетьмана Сагайдачного (Ватутіна), буд. 12/7, м. Черкаси, 18015, ідентифікаційний номер 36619064)

2. Служба у справах дітей Черкаської міської ради (місцезнаходження: вул. Благовісна, буд. 170, м. Черкаси, 18002, ідентифікаційний номер 37853141)

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2021.

Суддя С.В. Масловський