Вирок № 95095510, 23.02.2021, Оржицький районний суд Полтавської області

539/1151/20

1-кп/543/10/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.21 року смт Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області у складі колегії суддів:

головуючого судді - Грузман Т.В.,

судді -Смілянського Є.А.,

судді - Гришка О.Я.,

секретаря судового засідання - Степаненко Л.М.,

прокурора - Гнідаша В.І., Шури О.Л.,

захисника обвинуваченого, адвоката - Кривошей О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Оржиця кримінальне провадження № 12020170240000026 від 06.01.2020 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , уродженець с.Жовтневе Лубенського району Полтавської області, не працює, перебуває у цивільному шлюбі, громадянин України, має на утриманні 1 малолітню дитину (2021 року народження), раніше судимий:

27.07.1998 року Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 140, ст. 44 КК України засуджений до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку згідно ст. 46-1 КК України на 1 рік;

26.02.1999 року Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 81, ч.1 ст. 89, ст.. 42, 43 КК України засуджений до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

17.07.2003 року Лубенським районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 185 КК України засуджений до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі; 03.05.2005 року звільнений умовно-достроково на 3 місяці 19 днів;

30.01.2006 року Лубенським міським судом Полтавської області за ч.3 ст. 185, ст.357, ст. 70, 71 КК України засуджений до покарання у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

18.09.2006 року Лубенським міським судом Полтавської області за ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України засуджений до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

01.06.2009 року Сквирським районним судом Київської області за ч.3 ст. 185, ч.1 ст. 162, ст. 70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі;

23.12.2014 року Миргородським міськрайонним судом Полтавської області за ч.3 ст. 186, ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. 70 КК України засуджений до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі;

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 186 КК України та ч.3 ст. 187 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

1й епізод.

05.01.2020 приблизно о 19-00 год. (точного часу слідством не встановлено) ОСОБА_1 прибув у с.Гінці Лубенського району Полтавської області, де обрав господарство по АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_2 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання ОСОБА_1 , повторно, шляхом виймання шибки вікна проник у житловий будинок, за вказаною адресою. Знаходячись у будинку, ОСОБА_1 заховався під ліжко та став чекати, поки потерпіла ОСОБА_2 ляже спати. Коли потерпіла заснула, о 02-00 год. ОСОБА_1 виліз з-під ліжка та став шукати у будинку цінності, які можна викрасти. Не знайшовши речей, які б його зацікавили, ОСОБА_1 розбудив ОСОБА_2 та наказав відкрити шафу, яка була зачинена на ключ. Коли потерпіла відчинила шафу, ОСОБА_1 викрав ліхтарик зеленого кольору, мобільний телефон «Samsung» та членську кооперативну книжку, які поклав собі до кишені. У подальшому ОСОБА_1 наказав потерпілій ОСОБА_2 віддати гроші, які остання має. Отримавши відмову, ОСОБА_1 застосовуючи фізичне насильство, яке є небезпечним для життя та здоров`я, що виразилось у здавлюванні пальцями рук її шиї (придушування), тримаючи її таким чином, повторив наказ щодо передачі йому грошей. Після вказаного, ОСОБА_2 показала на крісло, під простирадлом якого ОСОБА_1 забрав кошти у сумі 7900 грн., які поклав до кишені. Наказавши потерпілій не виходити за ним, покинув будинок, спричинивши при цьому потерпілій ОСОБА_2 матеріальний збиток на загальну суму 7900 грн.

2й епізод.

27.01.2020 приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 з метою вчинення розбійного нападу та заволодінням чужим майном прибув у с.Новооріхівка Лубенського району Полтавської області, де обрав господарство по АДРЕСА_3 , де проживає ОСОБА_3 . Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання ОСОБА_1 , повторно, через отвір попередньо розбитого ним віконного скла веранди будинку, відкривши защіпку, якою були закриті вхідні двері до будинку, проник у житловий будинок. Знаходячись у будинку ОСОБА_1 вчинив розбійний напад, поєднаний з насильством, що є небезпечне для життя та здоров`я, що полягало у здавлюванні пальцями рук шиї (придушування) ОСОБА_3 , та погрозами застосування насильства небезпечного для життя та здоров`я потерпілої, які полягали у погрозі задушити, відкрито заволодів грошовими коштами в сумі 2900 грн. та мобільним телефоном "Fly DS 128» IMEII; НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , у подальшому з викраденим майном залишив місце вчинення злочину, спричинивши при цьому потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 2900 грн.

3й епізод.

21.01.2020 приблизно о 22.00 год. (більш точного часу не встановлено) ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном прибув у АДРЕСА_4 , у якому проживає ОСОБА_4 . Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у житло, усвідомлюючи суспіль-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_1 повторно за допомогою газової труби піднявся на дах будинку за вказаною адресою. У подальшому шляхом виймання шибки оглядового отвору в даху будинку , проник на горище, з якого потрапив до самого будинку за допомогою телевізійного кабелю. Перебуваючи у середині помешкання, ОСОБА_1 підійшов до потерпілої ОСОБА_4 та наказав їй віддати йому грошові кошти, які вона має. Виконуючи вимогу, ОСОБА_1 , потерпіла віддала йому 2900 грн. Після вказаного ОСОБА_1 обшукав будинок де знайшов гаманець, у якому знаходилось 100 грн., які також поклав до кишені. Після вказаного, ОСОБА_1 покинув місце вчинення злочину, таким чином заволодівши грошовими коштами потерпілої ОСОБА_4 у сумі 3000 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 своєї вини по висунутому обвинуваченню не визнав. При цьому вказав, що 26.01.2020 їздив до покійного брата у с.Жовтневе Лубенського району Полтавської області на могилу, їхав електропоїздом. На станції «Ромодан» невідомий чоловік запропонував придбати мобільний телефон марки «"Fly». за 150 грн. На вказану пропозицію погодився. Так як, телефон був розряджений, у кафе придбав до нього зарядний пристрій. Потім поїхав у м.Лубни до свого знайомого, де проживав у нього двоє суток. Потім приїхала дружина та забрала 31.01.2020. Цього ж дня, був вдома у с.Велика Круча Пирятинського району, до квартири увірвались якісь люди не у форменному одязі. Вдягнувся, вивели з квартири. Сказали, що знають, що має бути у квартирі якийсь телефон. Також говорили, що якщо не зізнається, то знайдуть наркотики. Повезли у Лубенську поліцію, адвоката надали лише 01.02.2020. Наполягали, щоб вивчив те, що треба говорити. Таким чином, готували до слідчого експерименту. Адвокат говорив, щоб слухав його. Декілька разів допитували на камеру. Поїхали у с.Гінці, слідчий, та інші працівники поліції говорили, що треба казати. Кожне відтворення тривало близько 40 хвилин. Незаконні дії працівників поліції оскаржував до ДБР, вказував у своїй заяві, що чиниться тиск. Відношення до вчинених злочинів не має. Справу сфальсифіковано, прокурор діяв у інтересах поліції.

Потерпіла по першому епізоду ОСОБА_2 вказала, що лягла спати приблизно о 22-00 год., почула підозрілий звук і потім побачила, якогось чоловіка, що представився сусідом. Він сказав, щоб вставала та віддавала гроші. Обхватив шию пальцями обох рук та говорив віддавати гроші, давив за горло зі значною силою. Потім став давити рукою між лопатками, таким чином утримуючи голову над столом. Пальцями рук тримав за гланди, їх тримав так, що унеможливлювало дихання. Ніяких погроз при цьому не висловлював. Після вказаного, вона зазначила, що гроші лежать під покривалом на кріслі, там було 7900 грн., які він забрав. Запитав скільки там грошей. Потім сказав, щоб за ним не виходила та пішов з будинку. Потім побачила, що немає мобільного телефону та ліхтарика. Приблизно о 6 ранку покликала на допомогу, так як були проблеми з диханням, то викликали швидку допомогу. У подальшому зверталась до лікаря-окуліста, яка задавала питання, чи переживала якийсь емоційний стрес. У результаті нападу синяків на тілі не було, бо він так тримав за горло, що «перекривав» тільки дихання. Були моменти під час нападу, що думала, що помре. Побачила, що до будинку, особа, що вчинила напад, проникла шляхом вийняття шибки з вікна, таким чином було пошкоджено три вікна, оскільки у два з них особа не змогла проникнути. У судовому засіданні потерпіла вказала, що обвинуваченого впізнає по голосу.

Потерпіла по другому епізоду ОСОБА_3 , яка була допитана у порядку ст. 225 КПК України повідомила, що 27.01.2020 року ввечері вийшла з кімнати до коридору будинку та побачила, що стоїть людина. Здогадалась, що до приміщення він потрапив шляхом виймання шибки та таким чином відкрив засув. Цей чоловік схватив за шию обома руками та «потіг» до хати і запитує: «Де гроші?» Тримав за шию, давив її зі значною силою, була перелякана, але синців не було. Коли здійснив напад у коридорі, говорив, що «задуше». Боялась за життя дуже, також боялась і ножа. У подальшому говорив, що вбивати не буде, ножем не погрожував. Під клейонкою у кімнаті було 1000 грн., які він забрав, у іншій кімнаті у шафі під шпалерами було 1900 грн., їх також забрав. Спитав чи є золото. До будинку прийшов з ножем та ліхтариком. Забрав гроші, попив каву, забрав телефон «"Fly». Зранку викликали поліцію. Під час медичного обстеження ніяких тілесних ушкоджень на тілі не було.

Потерпіла по третьому епізоду ОСОБА_4 , яка була допитана у порядку ст. 225 КПК України пояснила, що живе сама у с.Михнівці Лубенського району. Звечора вирішила лягти спати трохи пізніше, десь біля 22 год. Пролежала близько 20 хвилин та почула, що у кімнаті хтось є. Ввімкнула світло, але якийсь чоловік сказав, щоб виключила. Взяв руками за шию і весь час повторював: «Де гроші?». Він весь час тримав за шию і таким чином дійшли до ліжка, у куточку від стіни лежали гроші у сумі 2500 грн. Віддала їх, у ногах на ліжку було ще 500 грн., потім він сам знайшов гаманець з грошима, але скільки там було грошей вказати не може. Отримавши гроші, поїв, що вважав за потрібне. Не штовхав, придавив добре. Говорив, що тільки гроші потрібні, не погрожував. Знає, що злочинець потрапив до будинку через дах. На тілі слідів побоїв чи синяків не було.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 , окрім показів потерпілих доводиться наступними письмовими доказами:

Протоколом огляду від 06.01.2020, згідно, якого було проведено огляд господарства, яке належить потерпілій ОСОБА_2 , яким зафіксовано місця з яких обвинувачений викрав гроші ( крісло та покривало на ньому), зафіксовано вікно через, яке було здійснено проникнення до будинку. Також було зафіксовано, що на вулиці на землі за будинком у саду було знайдено зелений ліхтарик ( а.с. 226-250 т.1);

Протоколом огляду від 21.01.2020 згідно, якого було проведено огляд господарства, яке належить потерпілій ОСОБА_4 , яким зафіксовано місця, з яких обвинувачений викрав гроші ( пластикова коробка, де знаходились гроші) зафіксовано отвір у даху, через, який проник ОСОБА_1 до даху будинку, а у подальшому до житлових кімнат ( а.с. 25-38 т.2);

Протоколом огляду від 28.01.2020 згідно, якого було проведено огляд господарства, яке належить потерпілій ОСОБА_3 , яким зафіксовано місця, з яких обвинувачений викрав гроші ( стіл, шафа), зафіксовано засув на вхідних дверях з фіксацією пошкодженої шибки біля вхідних дверей будинку, отвір у даху, через, який проник ОСОБА_1 до даху будинку, а у подальшому до житлових кімнат ( а.с 44-57 т.2);

Протоколом пред`явлення особи до впізнання від 31.01.2020 згідно якого потерпіла ОСОБА_3 впізнала обвинуваченого ОСОБА_1 за рисами обличчя, формою носу, очей;

Протоколом огляду від 15.04.2020, згідно якого було оглянуто DVD-R диск з відеозаписом слідчого експерименту з участю підозрюваного ОСОБА_1 , за даними якого учасникам слідчого експерименту обвинувачений повідомив, що він вчинив три грабежа. Прийшов до першого села пішки зі станції Ромодан, через забите плівкою вікно, яку обрізав, потрапив до середини будинку. Коли потерпіла вийшла, став говорити, щоб віддала гроші. Злякавшись, потерпіла дала 1000 грн., які лежали під клейонкою на столі. Потім з шафи вона також дала близько 2000 грн., їх не перераховував, також взяв телефон «Флай», який у подальшому було вилучено поліцією. У іншому селі поблизу села Духове за допомогою монети відігнув цвяхи, витягнув скло, заліз до веранди будинку, почав чекати коли баба засне. Хотів відчинити шафу, але вона була зачинена. Розбудив господарку, сказав, щоб віддавала гроші. Дістала 6000 грн. з-під покривала, взяв телефон на кнопках, який потім викинув. У наступне село приїхав маршруткою, по газовій трубі заліз на дах, видавивши скло, заліз на горище, по телевізійному кабелю спустився до середини будинку. Коли господиня почала визирати у вікна, підійшов до неї, сказав, щоб віддала гроші. 2000 грн. лежали у баночці, вона їх віддала, а в газеті було замотано день 300-400 грн., віддала і їх. Телефон, що належить потерпілій, вимкнув та залишив на столі ( а.с. 76-78 т.2);

Протоколом пред`явлення речей для впізнання від 06.02.2020, згідно якого потерпіла ОСОБА_3 впізнала ніж, який був у руках ОСОБА_1 під час вчинення злочину ( а.с. 49-82 т.2);

Протоколом проведення слідчого експерименту від 09.01.2020, з потерпілою ОСОБА_2 , у якому вказала, за яких обставин було здійснено проникнення до помешкання ОСОБА_1 та вказала на місця, де знаходились речі та гроші, які останнім було викрадено. Також нею було акцентовано увагу на вчинення дій з боку обвинуваченого по її утриманню за шию та придушенні. ( а.с. 101-104 т.2);

Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2020, з потерпілою ОСОБА_4 , у якому вказала за яких обставин було здійснено проникнення до помешкання ОСОБА_1 та вказала на місця, де знаходились речі та гроші, які останнім було викрадено ( а.с. 106-108 т.2);

Протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2020 з потерпілою ОСОБА_3 , у якому остання вказала за яких обставин було здійснено напад з проникненням до помешкання ОСОБА_1 та вказала на місця де знаходились речі та гроші, які останнім було викрадено. Окрім того, потерпіла акцентувала увагу на здавлювання шиї пальцями рук з боку обвинуваченого та висловлювання погроз на її адресу ( а.с. 110-112 т.2);

Протоколом обшуку від 31.01.2020, згідно якого було проведено обшук житла, де проживає ОСОБА_1 , у якому було виявлено та вилучено мобільний телефон марки "Fly DS 128» IMEII; НОМЕР_1 , IMEI2 НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_3 та членська кооперативна книжка на ім`я ОСОБА_2 . Телефон знаходився в середині корпусу крісла, а членська книжка у шафі. Обшук проведено старшим слідчим Дяденко В.Ю. за участі понятих та двох оперативних працівників Лубенського ВП - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які вказані, як учасники окремої слідчої дії, що відповідає вимогам Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 02.09.2020р., у справі № 591/4742/16-к, де вказано, що протокол обшуку є недопустимим доказом, якщо в ньому не зазначені оперативні працівники, що приймали в ньому участь ( а.с 174-185 т.2);

Протоколом слідчого експерименту за участі ОСОБА_1 від 01.02.2020, за участі захисника Павличенка В.Г., згідно, якого він вказав, що свої покази, які були дані у ході допиту у якості підозрюваного він підтверджує ( а.с. 237-240 т.2).

Крім письмових доказів у справі, у судовому засіданні було допитано свідків, покази, яких заслуговують на увагу.

Свідок ОСОБА_8 суду повідомив, що був запрошений працівниками поліції у якості понятого при проведенні слідчих експериментів за участі ОСОБА_1 , були у трьох різних населених пунктах. Обвинувачений добровільно показував та розповідав про те, як він скоював злочини. З боку присутніх ніякого тиску не вчинялось, все розповідав добровільно. Детально про обставини скоєння злочинів вказати нічого не може.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що була присутньою під час слідчого експерименту за участі ОСОБА_1 , який показував, яким чином вчиняв злочини у різних населених пунктах. По першій адресі розповідав, що проник до будинку витягнувши шибку, просунув руку та відкрив защіпку. Коли бабуся вийшла по дрова, душив її, вимагав гроші. Говорив їй, щоб давала гроші. У другий будинок проник через шибку, яка була забита плівкою. Проник до будинку, заліз під ліжко. Шукав гроші, але коли їх не знайшов розбудив бабусю і вимагав гроші. За третьою адресою проник через горище,тримав останню за горло та говорив, щоб не кричала. Коли потерпілій стало погано дав їй ліки.

Свідок ОСОБА_10 суду зазначив, що у нього у період з 13.01. по 31.01.2020 зник мобільний телефон. У подальшому він виявився у ОСОБА_1 . З огляду на вказане і у його помешканні працівники поліції робили обшук, оскільки вказаний телефон перебував у володінні обвинуваченого, що викликало підозру правоохоронних органів, щодо причетності ОСОБА_10 до вказаного кримінального правопорушення.

Аналізуючи докази, що надані суду, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що перший епізод злочинної діяльності (05.01.2020) ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.3 ст. 187 КК України, як напад, з метою заволодіння чужим майном поєднаний із застосування насильства, що є небезпечне для життя чи здоров`я особи, поєднаний із проникненням до житла. Кваліфікуючу ознаку про погрози застосування насильства слід виключити з обвинувачення через її не доведеність матеріалами справи. Так, у судовому засіданні встановлено, що обвинувачений вчиняв дії по насильству шляхом здавлювання шиї потерпілої ОСОБА_2 та утримування її примусово над столом, але при цьому жодних погроз на її адресу не висловлював. Потерпіла ОСОБА_2 під час допиту у суді категорично заперечила наявність будь-яких погроз на її адресу.

По другому епізоду (27.01.2020) дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно, за ч.3 ст. 187 КК України як розбій поєднаний із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя та здоров"я потерпілого та поєднаний із застосуванням погроз такого насильства, що поєднане з проникненням у житло особою, яка раніше вчинила розбій.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 N 10 "Про судову практику у справах проти власності" небезпечне для життя чи здоров`я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК) - це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров`я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.

Судом враховано, що ОСОБА_1 напав на потерпілих у темну пору доби, його дії мали різкий та неочікуваний характер, злочини вчинено відносно одиноких людей, які є особами похилого віку. Вчинення відносно них дій насильницького характеру, що полягали у придушенні шиї пальцями рук, що унеможливлювало нормальне дихання, становили реальну загрозу для їх життя з огляду на їх вік та стан здоров"я. Зусилля ОСОБА_1 були направлені проти життя та здоров`я потерпілих, які є власниками майна. По другому епізоду ОСОБА_1 висловлював на адресу потерпілої погрози насильницького характеру "задушу", які потерпілою ОСОБА_3 сприймались як реальна загроза життю та здоров"ю. Таким чином, спосіб вчинення насильницьких дій по відношенню до потерпілих свідчить про вчинення саме розбою, через характер насильства, яке є небезпечним для життя та здоров`я потерпілих, які зазнали нападу. При кваліфікації дій обвинуваченого враховуються не тільки наслідки протиправних дій, але і характер та спосіб їх вчинення. Покази, які дані потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , як під час слідчих експериментів так і у суді є стабільними та не дають суду підстав ставити їх під сумнів.

По третьому епізоду (21.01.2020) щодо вчинення злочину відносно потерпілої ОСОБА_4 , суд вважає, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані вірно за ч.3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

За змістом обвинувального акту вказано, що по першому епізоду злочину ОСОБА_1 заволодів мобільним телефоном «Samsung» вартістю 400 грн. та по другому епізоду викрав телефон "Fly DS 128» вартістю 1000 грн. Відповідно до Постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року по справі № 420/1667/18 визначено імперативність п. 6 ч. 2 ст. 242 КПК щодо призначення експертизи у кожному кримінальному провадженні для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, яка має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування. У решті випадків сторона обвинувачення на стадії досудового розслідування зобов`язана незалежно від наявності інших доказів, за допомогою яких можливо встановити розмір матеріальних збитків, звернутися до слідчого судді з клопотанням про залучення експерта.

З урахуванням того, що слідчий при здійсненні досудового розслідування не провів відповідної товарознавчої експертизи щодо визначення вартості мобільних телефонів, суд не здійснює посилання у фабулі кримінальних правопорушень на їх вартість.

При оцінці допустимості доказів за ч.3 ст.186 та ч.3 ст. 187 КК України суд, здійснюючи системний аналіз чинного кримінального-процесуального законодавства, приходить до наступного.

Частиною 3 статті 62 Конституції України визначено, що вина особи має доводитись в законному порядку, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відноситься принцип законності, який поміж іншого визначає, що закони та інші нормативно-правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати кримінальному-процесуальному кодексу 2012 року. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить цьому кодексу (ст.7,9 КПК України).

Визнання обвинуваченого винним у вчиненні злочину за умови доведеності у встановленому кримінальним-процесуальним законом порядку його вини надійно захищає його від необґрунтованого, свавільного притягнення до кримінальної відповідальності.

Так, колегія суддів, вбачає, що докази, які надані стороною обвинувачення та які доводять винуватість ОСОБА_1 отримані з дотриманням положень ст. 86 КПК України, тобто являються допустимими доказами. Посилання обвинуваченого у судовому засіданні на його не причетність до вчинення всіх кримінальних правопорушень є його лінією захисту від висунутого обвинувачення. Вина обвинуваченого, крім письмових доказів, доводиться показами як потерпілих, так і свідків, які були присутні під час проведення слідчого експерименту за участі ОСОБА_1 , яким було у добровільному порядку вказано на його причетність до всіх епізодів злочинної діяльності, у вчиненні, яких його обвинувачують. Посилання ОСОБА_1 на ту обставину, що під час досудового розслідування на нього вчинявся тиск з боку правоохоронних органів не знайшло свого підтвердження у ході перевірки його звернення до територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у м.Полтаві, якими винесено постанову від 26.10.2020 про закриття кримінального провадження № 42020171240000042 за ч.2 ст. 365 КК України. Відомості про оскарження вказаної постанови слідчого матеріали справи не містять.

Позиція адвоката зі сторони захисту, щодо перекваліфікації дій обвинуваченого з розбою на грабіж не може бути взята судом до уваги, оскільки ОСОБА_1 вчиняв дії по придушенню шиї потерпілих, які з урахуванням характеру цих дій суд розцінює, як небезпечні для життя чи здоров`я. Погроза "задушу" щодо потерпілої ОСОБА_3 також розцінюється, як погроза, застосування насильства, що є небезпечне для життя та здоров"я особи. Дії ОСОБА_1 при вчиненні злочинних дій по двом першим епізодам за ч.3 ст. 187 КК України були направлені не тільки на заволодіння чужим майном, але і становили реальну небезпеку для життя і здоров`я потерпілих осіб.

За матеріалами справи, встановлено, що потерпілим проведено судово-медичну експертизу, але ознак насильства відносно них не виявлено, що не є визначальним для кваліфікації дій ОСОБА_1 з огляду на Постанову Верховного суду у складі колегії суддів касаційного кримінального суду від 31.07.2018 року у справі № 405/3734/16-к, якою акцентовано увагу, що при розмежуванні грабежу та розбою визначальним є не тільки наслідки, що настали у результаті застосування насильства до потерпілого, але й сам спосіб дії винної особи. Однією з характеризуючи ознак розбою є саме насильство, метою якого є намір одразу подолати опір потерпілого й упередити його протидію нападу. Агресивність та спрямованість таких дій на подолання опору по відношенню до особи, яка зазнала нападу є відмінною ознакою від грабежу. Відсутність відомостей про те, що потерпілим було завдано тілесних ушкоджень у результаті нападу ОСОБА_1 не є достатньою підставою для сумніву колегії суддів у правильній кваліфікації. Суд звернув увагу, що злочинні дії, які пов`язані з нападом на потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вчинені обвинуваченим 05.01.2020 року та 27.01.2020 року, а судово-медичну експертизу № 27 та № 28 відносно них проведено лише 05.02.2020 року, тобто через місяць відносно потерпілої ОСОБА_2 та майже 10 днів після нападу на ОСОБА_3 , що має суттєве значення для виявлення на їх тілі тілесних ушкоджень.

Також обвинуваченим акцентувалась увага на ту обставину, що адвоката Павличенка В.Г. для захисту його інтересів було викликано лише 01.02.2020 року, тобто на наступний день після проведення обшуку у квартирі та після його допиту у якості підозрюваного. Вказане спростовується Дорученням про надання безоплатної вторинної допомоги від 31.01.2020 та змістом протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 31.01.2020, проведеного за участі адвоката Павличенка В.Г. ( а.с. 241-245 т.2).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів не погоджується з позицією обвинуваченого та адвоката Кривошей О.М. що було порушено право на захист та не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.3 ст. 187 КК України на іншу статтю Кримінального Кодексу України.

Згідно з ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належать, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих.

Суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у межах санкції, визначеної ч.3 ст. 186 КК України та ч.3 ст. 187 КК України. Таке покарання на переконання суду є необхідним та достатнім для виправлення останнього і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України та призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом, або щодо призначення покарання із застосуванням іспитового строку.

Таке покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях у справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 року та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 року, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності і воно не було свавільним». У рішенні у справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України є перебування на утриманні малолітньої дитини, 2021 року народження. Обставиною, яка обтяжує покарання згідно ст. 67 КК України є вчинення злочинів відносно людей похилого віку, так як всім потерпілим більше восьмидесяти років.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які віднесені до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів відповідно до ст. 12 КК України.

Відповідно до характеристики Великокручанської сільської ради Пирятинського району Полтавської області від 05.10.2020 № 02-13/513 ОСОБА_1 характеризується посередньо. Характеристики зі школи, де навчаються діти ОСОБА_13 , судом до уваги не беруться, оскільки навчальний заклад не уповноважений характеризувати осіб, які не мають відношення до навчального процесу та які не являються батьками дітей, що відвідують даний заклад. Колегія суддів враховує, що обвинувачений не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра ( а.с 90-91 т.2), хворіє на загальне захворювання ( довідка Оржицької ЦРЛ № 1133 від 17.09.2020 р. а.с. 160 т.3), має обтяжуючу вину обставину, матеріальні збитки, що завдані злочином жодній потерпілій не відшкодовано, приходить до висновку про те, що його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.

Окрім того, з урахуванням того, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, то при призначенні покарання слід застосувати положення частини 1 ст. 70 КК України відповідно до якого при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Також за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, що відповідно до вимог ч.1 ст. 59 КК України слід застосувати до обвинуваченого.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід залишити без зміни. У рахунок відбуття покарання у вигляді позбавлення волі врахувати період, який ОСОБА_1 тримався під вартою з 01.02.2020 року ( дата з якої обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою Лубенським міськрайонним судом Полтавської області ухвала № 539/357/20), оскільки згідно ч.5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день.

Судові витрати стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 . Цивільні позови у справі відсутні. Питання щодо речових доказів слід вирішити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів:

передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією всього належного йому майна;

передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_1 у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, залишити попередній до набрання вироком законної сили.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 01 лютого 2020 року, з моменту обрання запобіжного заходу Лубенським міськрайонним судом Полтавської області.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз ( № 51 від 11.01.2020 у розмірі 628 грн. 04 коп.; №59 від 10.01.2020 р. на суму 942 грн.06 коп.; № 86 від 14.01.2020 на суму 628 грн. 04 коп.; № 277 від 04.02.2020 р. на суму 628 грн. 04 коп.; № 278 від 04.02.2020 р. на суму 628 грн. 04 коп.; № 280 від 04.02.2020 р. на суму 785 грн. 05 коп.) на загальну суму 4239 (чотири тисячі двісті тридцять дев`ять) грн. 27 коп.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- ліхтарик зеленого кольору та членська кооперативна книжка, які належать ОСОБА_2 , та знаходиться у камері зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області, м.Лубни вул.Монастирська, 4, повернути власнику;

- мобільний телефон марки "Fly DS 128» який належить ОСОБА_3 та знаходиться у камері зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області, м.Лубни вул.Монастирська, 4, повернути власнику;

- хустка бавовняна білого кольору, носова хустка, відрізок телевізійного дроту зі шнурком зв`язані між собою, слід взуття за допомогою фотозйомки, сліди рук на 4 відрізках липкої стрічки «скотч», слід фактури, фрагмент біло-синьої ганчірки, два порожні стіки «Мак4 кофе 3в1», металева ложка, хомут чорного кольору, скляна чашка з візерунками, сім-картка мобільного оператора Vodafone, сім-картка мобільного оператора Vodafone з номером НОМЕР_3 , мобільний телефон Prestigio Wize C1, коробку від даного мобільного телефону, гаманець чорного кольору, хустку біло-фіолетового кольору, розкладний ніж чорного кольору та знаходиться у камері зберігання речових доказів Лубенського РВП ГУНП у Полтавській області, м.Лубни вул.Монастирська, 4 - знищити;

- слід рукавиці, сліди пальців рук, слід взуття - залишити у матеріалах кримінального провадження;

- светр темного кольору, водолазка та куртка чорного кольору, два зарядних пристрої, 3 USB кабелі та блок, сумка до мобільного телефону, барсетка чорного кольору, пара рукавиць чорного кольору, мобільний телефон Lenovo A 536, зарядний пристрій, сумка з ноутбуком Prestigio і зарядним пристроєм, паспорт громадянина України ОСОБА_14 , мобільний телефон Lenovo А1010а20 з картою пам`яті 16 Gb - передані на зберігання ОСОБА_15 , залишити в останньої.

Вирок суду може бути оскаржений протягом 30 днів з дня його оголошення до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги, а обвинуваченим в той же строк з моменту одержання копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому і прокурору.

Головуючий суддя Т.В.Грузман

Судді: Є.А. Смілянський

О.Я. Гришко