Рішення № 95091612, 16.02.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5333/19

Провадження № 2/740/50/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Ковальової Т.Г.,

за участі секретаря судового засідання – Дьоміної Н.А.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Кубрака Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму страхового відшкодування в розмірі 193 410 грн.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 16.09.2015 близько 13.30 год сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу – автомобіля марки ВАЗ-2109, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПАТ "Страхова група "ТАС" за Договором обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.01.2015 року №АІ/4199150. В результаті ДТП він отримав тілесні ушкодження.

Вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.0512019, який ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03.06.2019 змінено, ОСОБА_2 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України.

Встановлено, що 16.09.2015 близько 13.30 год ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки ВАЗ-2109, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Миру (Леніна) в с.Вертіївка Ніжинського району в напрямку міста Чернігова, поблизу будинку №89 на 66 км автодороги Р-67 «Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин» порушив вимоги пунктів 12.4 та 13.1 з урахуванням вимог визначень термінів «безпечна швидкість» і «безпечна дистанція» пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: перевищив дозволену на рівні 60 км/год швидкість в населеному пункті, не обравши, таким чином, безпечну швидкість, та при наближенні до автомобіля марки ЗАЗ-110557, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду нього по тій самій смузі у попутному напрямку, не дотримав безпечної дистанції до даного транспортного засобу, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки ЗАЗ-110557, унаслідок якого пасажир автомобіля марки ЗАЗ-110557 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-фасціальної травми, цервікальної скелетної травми, ЗХСМТ, транс- дентального переломовивиху тіла С2 хребця зі зміщенням, правобічної цервікобрахіалгії, ЗЧМТ, забою головного мозку легкого ступеню, правобічного дистального верхнього монопарезу, множинного перелому кісток лицевого черепа, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Володільцем автомобіля є ОСОБА_2 . Відповідно до полісу №АМ/7749174 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, укладеного 28.01.2015 з ПАТ "Страхова група "ТАС", автомобіль марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , забезпечений страховим відшкодуванням з 28.01.2015 до 27.01.2016. Ліміт страхової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю складає 100 000 грн.

З місця ДТП його без свідомості було доставлено до лікарні, де йому надали першу невідкладну медичну допомогу з подальшою операцією на лицевому черепі. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень він став інвалідом ІІ групи.

26.09.2019 він надіслав заяву на адресу відповідача про добровільне відшкодування за договором обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на що відповіді не отримав.

Зазначає, що за час лікування витрачено комплекс медичних препаратів на суму 75 795 грн. Крім того, 26 жовтня 2016 року між ним та адвокатом Гринь Л.В. був укладений договір про надання правової допомоги у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 та понесені витрати за надані юридичні послуги в сумі 17615 грн. Злочинними діями ОСОБА_2 йому спричинена моральна шкода, яка встановлена судом під час розгляду кримінальної справи та становить 100 000 грн, а всього йому завдано шкоди на загальну суму 193 410 грн.

03.12.2019 на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні. З посиланням на норми ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначає, що для отримання страхового відшкодування, потерпілим особам необхідно звернутися до АТ «СГ «ТАС» в передбаченому законом порядку та строки, надати необхідні документи для визначення розміру шкоди. Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода, заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров*ю та життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

В свою чергу, позивач подав заяву щодо страхового відшкодування лише 30.09.2019, тому на підставі п.37.1.4. ст.37 вказаного закону позивачу було відмовлено у виплаті страхового відшкодування.

Щодо заявленої вимоги про стягнення витрат на лікування в сумі 75795 грн відповідач зазначає, що згідно п.24.1 ст.24 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів . Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Згідно доданих до позовної заяви документів, обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на лікування є витрати в сумі 40295,16 грн.

Крім того, позивач вимагає стягнути 100000 грн моральної шкоди. Згідно законодавства страховик відшкодовує моральну шкоду в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю.

Щодо вимоги про стягнення 17615 грн витрат на юридичні послуги в кримінальному провадженні зазначає, що вироком Ніжинського міськрайонного суду від 03.01.2019 з ОСОБА_2 стягнуто на користь позивача вказану суму витрат на правову допомогу, а отже ця вимога є безпідставною та необґрунтованою.

Крім того, відповідачем подано клопотання про застосування позовної давності, оскільки подія ДТП мала місце 16.09.2015, а позивач звернувся до суду із позовом з пропущенням процесуального строку позовної давності, що є підставою для відмови у позові відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник – адвокат Кубрак Ю.І. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача подав заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника.

Третя особа ОСОБА_2 , належним чином повідомлений, в судове засідання не з*явився.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За приписами Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно частини другої ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадяни, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що згідно вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 03.0512019, який ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03.06.2019 змінено, ОСОБА_2 визнано винним за ч.2 ст.286 КК України. Встановлено, що 16.09.2015 близько 13.30 год ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Миру (Леніна) в с.Вертіївка Ніжинського району в напрямку міста Чернігова поблизу будинку №89 на 66 км автодороги Р-67 «Чернігів-Ніжин-Прилуки-Пирятин» порушив вимоги пунктів 12.4 та 13.1 з урахуванням вимог визначень термінів «безпечна швидкість» і «безпечна дистанція» пункту 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, а саме: перевищив дозволену на рівні 60 км/год швидкість в населеному пункті, не обравши, таким чином, безпечну швидкість, та при наближенні до автомобіля марки ЗАЗ-110557, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався попереду нього по тій самій смузі у попутному напрямку, не дотримав безпечної дистанції до даного транспортного засобу, у результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки ЗАЗ-110557, унаслідок якого пасажир автомобіля марки ЗАЗ-110557 ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-фасціальної травми, цервікальної скелетної травми, ЗХСМТ, транс- дентального переломовивиху тіла С2 хребця зі зміщенням, правобічної цервікобрахіалгії, ЗЧМТ, забою головного мозку легкого ступеню, правобічного дистального верхнього монопарезу, множинного перелому кісток лицевого черепа, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Вирок усуду набрав законної сили.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ-2109», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» згідно полісу обов*язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чинним на час ДТП.

Згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов*язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов*язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов*язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон № 1961-IV), метою якого є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно ст.35Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування. До заяви додаються, окрім іншого документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або

його законним представником.

Судом встановлено, що 26.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії ПАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, яке відповідач отримав 30.09.2019 (а.с. 73).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було відмовлено у здійсненні виплати, на підставі п.37.1.4. ст.37 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

Закон № 1961-IV є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили (абзац 4 пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV).

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є:

-навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов`язані з виконанням ними громадянського чи службового обов`язку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров`я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону;

-неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону № 1961-IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

Наведена норма визначає підставу для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування страхувальнику в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж встановлених строків.

Аналогічні положення зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 753/5293/16.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 538 ЦК України у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 991 Цивільного кодексу України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі наявності інших підстав, встановлених законом.

Отже, суд вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування в частині стягнення витрат за надані юридичні послуги в сумі 17615 грн та моральної шкоди в сумі 100 000 грн, оскільки суд враховує, що вимоги позивача про стягнення витрат за надані юридичні послуги в сумі 17615 грн та моральної шкоди в сумі 100 000 грн були заявлені ним та задоволені судом під час розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.2 ст.286 КК України.

Зазначені у позові витрати на лікування в сумі 75 795 грн та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Відповідач у відзиві на позов визнає, що згідно доданих до позовної заяви документів, обґрунтованими та документально підтвердженими витратами на лікування є витрати в сумі 40295,16 грн, тому суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову у вказаній сумі.

Відповідач заявив суду клопотання про застосування строків позовної давності, а тому варто зазначити наступне.

Відповідно дост. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

З матеріалів справи вбачається, що ДТП мала місце 16 вересня 2015 року, із заявою про сплату страхового відшкодування ОСОБА_1 звернувся до страхової компанії 26 вересня 2019 року, тобто по спливу чотирьох років з моменту настання страхового випадку.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, крім випадків завдання такої шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Таким чином, суд дійшов висновку, що заява відповідача щодо застосування до вказаних правовідносин строку позовної давності, не підлягає задоволенню, оскільки позовна давність не поширюється на заявлену вимогу.

За таких підстав, і неподання ОСОБА_1 публічному акціонерному товариству «Страхова група «ТАС» заяви про страхове відшкодування впродовж передбаченого п. 37.1.4 статті 37 спеціального Закону № 1961-IV строку - трьох років з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди суд не вважає підставою для відмови у позові в цій частині, оскільки прокуск цього строку передбачено цим Законом в якості підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) у позасудовому порядку.

Дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх відповідно до ст.89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення витрат на лікування в сумі 40295,16 грн. В іншій частині позовних вимог позов не підлягає задоволенню.

Докази, що спростовують висновки суду, станом на час розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлені позовні вимоги на загальну суму 193 410 грн 10 коп., судом стягнуто 40 295 грн 16 коп., тобто позовні вимоги задоволені на 20,83% (40 295,16 х 100 : 193 410,10 =20,83%).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 402 грн 87 коп. (1934,10 х 20,83:100 =402,87).

Керуючись Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.11, 256, 257, 264, 267, 526, 538, 991 ЦК України, ст. 12, 81, 82, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування в сумі 193 410 грнзадовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» код ЄДРПОУ 30115243,адреса: 03062, м.Київ, пр.Перемоги, буд.65, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , витрати на лікування в сумі 40 295 (сорок тисяч двісті дев*яносто п*ять) грн. 16 коп.

В іншій частині позовних вимог про стягнення витрат за юридичні послуги в сумі 17615 грн та моральної шкоди в сумі 100 000 грн, - відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» 402 (чотириста дві) грн 87 коп. судового збору на користь держави.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуюча суддя Т. Ковальова