Рішення № 95091605, 18.02.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/5594/20

Провадження № 2/740/420/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого – судді Карпусь І.М.,

за участю секретаря судового засідання Ісаєнко А.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних у результаті ДТП,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 23.12.2020 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 29 970 гривень 38 копійок, 1 800 гривень 00 копійок за оплату авто - товарознавчого дослідження та 840 гривень 80 копійок понесених витрат по сплаті судового збору, а також стягнути з нього судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 139 гривень.

Позов аргументує тим, що постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області вiд 19 листопада 2020 року відповідача ОСОБА_2 визнано винним у тому, що 14 вересня 2020 року о 17-20 год в с. Гужівка по вул.Миру він, керуючи автомобiлем марки Тоуota RАV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руку та скоїв зiткнення з автомобiлем марки ВАЗ-21081, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку. У результатi ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Такими діями відповідач ОСОБА_2 порушив вимоги п.11.3 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, та стало підставою для притягнення до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП.

В результатi ДТП йому як власнику автомобіля ВАЗ-21081, реєстраційний номер НОМЕР_2 , завдано збитків відповідно до проведеного автотоварознавчого дослідження вiд 27.10.2020 у розмірі 29 970,38 грн та за проведення авто-товарознавчого дослідження ним було сплачено 1 800 грн.

Оскільки вина відповідача у порушенні правил дорожнього руху, внаслідок чого відбулася ДТП, під час якої пошкоджено його транспортний засіб, встановлена постановою суду, вважає, що він має право отримати з відповідача в зазначеному розмірі кошти для вiдновлення його автомобіля та кошти витрачені на проведення дослідження в розмірі 1800 грн.

Ухвалою від 31 грудня 2020 року постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги за вищевикладених обставин та просив їх задовольнити. Пояснив, що він не має поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, оскільки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не укладав, адже як учасник бойових дій звільнений від такого страхування на території України. До МТСБУ звертався по телефону, де йому повідомили, що у даному випадку для відшкодування заподіяної в ДТП шкоди йому необхідно звертатися до суду.

Відповідач позовні вимоги визнав повністю та пояснив, що він не відмовляється від виплати шкоди позивачу і судових витрат у заявлених ним розмірах, але по мірі можливості з урахуванням свого майнового стану. Пояснив, що автомобіль Тоуota RАV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким він керував під час ДТП, зареєстрований за ним. На час ДТП він не мав діючого договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши у сукупності надані докази, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

14 вересня 2020 року о 17-20 год в с. Гужівка по вул. Миру сталася ДТП за участю автомобіля марки Тоуota RАV4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобiля марки ВАЗ-21081, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19 листопада 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 гривень (а.с.5-6).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 власником автомобіля ВАЗ-21081, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_1 (а.с.16).

Відповідно до висновку експерта №068/20 за результатами проведення автотоварознавчого дослідження автомобіля та акту огляду пошкодженого колісного транспортного засобу від 27.10.2020, складених суб`єктом оціночної (експертної) діяльності СПД ОСОБА_3 (сертифікат ФДМУ № 963/18 від 11.12.2018, свідоцтво експерта № 197, видане 14.12.2012 Міністерством юстиції України, продовжено до 01.03.2022) вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, пошкодженого в ДТП від 14.09.2020 автомобіля ВАЗ-21081, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на день дослідження 27.10.2020 становить 29 970,38 гривень в тому числі ПДВ 4 995,07 гривень. Розмір (вартість) матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля ВАЗ-21081, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на день ДТП від 14.09.2020 становить 29 970,38 гривень (а.с.7-15).

На час ДТП відповідачем ОСОБА_2 не укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Позивач ОСОБА_4 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_4 , виданного 16.12.2016 Чернігівським обласним військовим комісаріатом має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с. 34).

Предметом позову є вимога про відшкодування шкоди, заподіяної майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

У зв`язку із цим суд враховує, що відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату).

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961- IV від 01.07.2004 (далі – Закон № 1961- IV) .

Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).

За вимогами статті 3 Закону № 1961- IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У Законі № 1961- IV детально регламентовано дії водія, транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно із підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 1961-IV забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Позивачу, який є потерпілим від ДТП, і як учасник бойових дій на підставі ст. 13 Закону № 1961-IV звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, заподіяна майнова шкода відповідачем, який є винуватцем ДТП, та не застрахував свою цивільно-правову відповідальність власників наземних транспортних засобів.

Позивачем заявлена вимога про відшкодування шкоди, заподіяної майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, безпосередньо до винуватця ДТП, без вчинення дій щодо отримання регламентної виплати від МТСБУ.

Пред"явлення вказаної вимоги до винуватця ДТП суд вважає правильним, оскільки згідно із підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. В даному випадку шкода заподіяна саме транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону. Адже згідно із пункту 1.7 статті 1 Закону № 1961-IV забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована. Позивач на підставі ст. 13 Закону № 1961-IV звільнений від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Він чинного на час ДТП договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не мав. Тобто його транспортний засіб не був зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, і він експлуатувався ним, тобто особою, відповідальність якої застрахована не була, хоча і відповідно до закону.

Оскільки в даній справі відповідач не уклав відповідний договір страхування і не сплачував страхові платежі, так як і позивач, який звільнений згідно із законом від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, підстави для здійснення МТСБУ регламентної виплати позивачу відсутні через невідповідність транспортного засобу позивача, якому заподіяна шкода, вимогам пункту 1.7 статті 1 Закону № 1961-IV, стягнення шкоди із відповідача за обставин даної справи не суперечить положенням Закону № 1961-IV.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування у повному обсязі, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.

Відповідно до статті 82 ЦПК України постанова по справі про адміністративне правопорушення обов`язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно із ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Частинами 1, 2 ст.1192 ЦК України передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, враховуючи те, що матеріальна шкода позивачу не відшкодована до цього часу відповідачем, вона підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 29 970 гривень 38 копійок.

При цьому, суд вважає, що витрати на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в розмірі 1 800 гривень 00 копійок підлягають повному відшкодуванню, оскільки стосуються безпосередньо майнових вимог (а.с.20).

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Для захисту свого порушеного права та представництва інтересів в суді позивачем укладено договір про надання правової допомоги з адвокатом Дуденок Оксаною Олександрівною від 17.12.2020 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю№493 від 13.05.2010) та розрахунок витрат робочого часу, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги від 21 грудня 2020 року, а також квитанцію б/н від 21.12.2020 про сплату за правничу допомогу 6 139 грн 90 коп.

Суд зазначає, що вказані витрати відносяться до судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в розумінні ст.133 ЦПК України, документально підтверджені, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.1166, 1188, 1192 ЦК України, ст.133, 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України, ст.263-265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних збитків, заподіяних в результаті ДТП, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП – НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 , у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 29 970 гривень 38 копійок, витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 1 800 гривень 00 копійок, понесені судові витрати: по сплаті судового збору в сумі 840 гривень 80 копійок, та на професійну правничу допомогу в розмірі 6 139 (шість тисяч сто тридцять дев`ять) гривень 90 копійок, а всього стягнути з ОСОБА_2 38 751 (тридцять вісім тисяч сімсот п"ятдесят одну) гривню 08 копійок.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.15 п.п.15.5 перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через суд першої інстанції – Ніжинський міськрайонний суд, а матеріали справи разом з апеляційними скаргами надсилаються місцевим судом до апеляційної інстанції за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22 лютого 2021 року.

Суддя І.М. Карпусь