Рішення № 95086984, 22.02.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

22.02.2021 ЄУН №337/2479/20

Провадження №2/337/65/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредуна Д.С., при секретарі Шварцер Г.М., за участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивача – адвоката Огійченко Є.В., представника відповідача Кулікова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства «УКРПОШТА» про захист прав споживачів, стягнення відшкодування та моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2020 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з АТ «УКРПОШТА» на її користь відшкодування за втрачені міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, інфляційні втрати, три проценти річних, а також – за спричинену моральну шкоду та понесені судові витрати, в тому числі на правову допомогу, – на загальну суму 242818,66 гривень.

В обґрунтування позову вказала, що відповідачем були втрачені п`ять її міжнародних відправлень CV0601198212UA, CV060217795UA, CV060230553UA, CV060241057UA, CV060240856UA, реальну, задекларовану, та застраховану нею вартість яких вона просить їй компенсувати. Крім того, оскільки відповідач порушив строк компенсації вартості втрачених відправлень, просить також стягнути на її користь три проценти річних та індекс інфляції.

Ухвалою судді від 07 вересня 2020 року у справі відкрито загальне позовне провадження, та призначено підготовче засідання.

25 вересня 2020 року представник відповідача – директор ЗД АТ «УКРПОШТА» Обоїста О.В. надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на відсутність провини відповідача у втраті міжнародних відправлень, завищенні вартості відправлень, недоведеність завданої позивачці шкоди, а також на те, що в діях останньої вбачаються ознаки шахрайства.

23 листопада 2020 року позивачка ОСОБА_2 подала відповідь на відзив, в якому наполягала на обґрунтованості позовних вимог і безпідставності заперечень відповідача.

Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судових засіданнях позивачка ОСОБА_3 пояснювала, що на торговій площадці « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в тому числі під ніком «qarakusі», вона займається реалізацією виготовленою нею з її чоловіком продукції. Так вона продавала молочні сепаратори і металеві совки. Самі молочні сепаратори виготовляє ТОВ «Мотор Січ», однак вони повністю замінюють двигун та електричне обладнання, для можливості роботи від мережі 110В (для ринку США), що впливає на кінцеву вартість. Щодо совків, вони закупають якісний метал, віддають його на обробку за їх індивідуальними кресленнями, і самостійно збирають. Надалі вона оформлювала відправлення через особистий кабінет на сайті «УКРПОШТА», вказуючи оціночну (страхову) вартість вкладення відповідно до їх кількості, та реальної вартості, за яку реалізовувала товар. Перед відправленням товар завжди перевіряли та оглядали працівники Укрпошти, і жодного разу не вказували їй на невірне заповнення митної декларації чи вартості відправлення, і від вказаної оціночну вартості вкладення приймали страхові платежі, і вартість пересилки. Відправлення направлялись здебільшого на адресу складів «Amazon», звідки після здійснення оплати вже відсилались покупцям. З усіх її відправлень, приблизно 7% втрачалось при пересилці, що є допустимими втратами. Крім того вартість втрачених відправлень раніше їй відшкодувалась, але в даному випадку, на її думку, було неправомірно відмовлено у компенсації. Так зі сторони США (поштового оператору USPS) було проведено розслідування, встановлено втрату відправлення, та не приймалось рішень щодо відмови у сатисфакції. Отже вважає, що АТ «УКРПОШТА» отримало компенсацію вартості втрачених відправлень від USPS, однак вирішило на ній заробити.

Щодо моральної шкоди пояснила, що у зв`язку із втратою відправлень вона отримувала негативні «фідбеки» на сайті «Amazon», у зв`язку з чим втрачала клієнтів, та знижувався рівень її аккаунта. Останнім часом вона змушена майже повністю призупинити свою діяльність. Також для розслідування кожного втраченого відправлення вона змушена витрачати дуже багато часу та сил на дзвінки і звернення до Укрпошти.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Огійченко Є.В. наполягала на задоволенні позову, посилаючись на те, що всі відправлення є переробленими позивачкою речами (її творчістю) і їх оціночна вартість відповідача реальній. Оскільки працівниками відповідача була погоджена вартість відправлень, прийнято відсоток від неї, як вартість за пересилання і страховку, то такі суми і повинні бути відшкодовані. Моральна шкода визначена в розмірі 14% від загальної вартості втрачених відправлень, що є справедливим і обґрунтованим. Вважала, що обставини позову в повному обсязі підтверджені наданими стороною позивача доказами, і підлягають задоволенню.

Представник відповідача ОСОБА_4 заперечував проти задоволення позову, оскільки АТ «УКРПОШТА» доставила усі відправлення до міжнародного пункту обміну, тим самим належно виконала свої обов`язки по пересиланню. Втрата вже відбулась в США, а тому відсутні підстави для стягнення коштів з відповідача. Крім того звернув увагу, що за період 2018-2019 років позивачка отримала від АТ «УКРПОШТА» майже півмільйона гривень вартості втрачених відправлень, що свідчить про наявність в її діях ознак шахрайства, про що було повідомлено правоохоронні органи. Вважає, що ОСОБА_1 невірно заповнювала митні декларації відправлень, та завищувала їх вартість. Моральну шкоду розцінює як необґрунтовану. В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом, 22 липня 2019 року ОСОБА_1 за допомогою оператору поштового зв`язку АТ «УКПОШТА» здійснено міжнародне відправлення CV0601198212UA до Сполучених Штатів Америки,з оціночною (страховою) вартістю вкладення 35000 гривень (а.с.17-18, 19). Вартість пересилання в сумі 1865,45 гривень сплачено позивачкою (а.с.16). При цьому відправлення не прибуло до місця призначення (а.с.20-23). 07 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала до АТ «УКПОШТА» звернення щодо встановлення статусу відправлення і його розшук (а.с.24), та після проведення розслідування, АТ «УКПОШТА» прийняла рішення щодо відшкодування вартості втраченого міжнародного відправлення в сумі 36690,45 гривень (а.с.25).

Також, 11 вересня 2019 року ОСОБА_1 за допомогою оператору поштового зв`язку АТ «УКПОШТА» здійснено міжнародне відправлення CV060217795UA до Сполучених Штатів Америки,з оціночною (страховою) вартістю вкладення 38000 гривень (а.с.28-29, 30). Вартість пересилання в сумі 2349,71 гривень сплачено позивачкою (а.с.27). При цьому відправлення не прибуло до місця призначення (а.с.31-34). 27 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала до АТ «УКПОШТА» звернення щодо встановлення статусу відправлення і його розшук (а.с.35), та після проведення розслідування, АТ «УКПОШТА» прийняла рішення щодо відшкодування вартості втраченого міжнародного відправлення в сумі 40159,71 гривень (а.с.36).

11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 за допомогою оператору поштового зв`язку АТ «УКПОШТА» здійснено міжнародне відправлення CV060230553UA до Сполучених Штатів Америки,з оціночною (страховою) вартістю вкладення 40000 гривень (а.с.39-40, 41). Вартість пересилання в сумі 1258,56 гривень сплачено позивачкою (а.с.38). При цьому відправлення не прибуло до місця призначення (а.с.42-46). 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала до АТ «УКПОШТА» звернення щодо встановлення статусу відправлення і його розшук (а.с.47), та після проведення розслідування, АТ «УКПОШТА» прийняла рішення щодо відшкодування вартості втраченого міжнародного відправлення в сумі 41058,56 гривень (а.с.48).

07 листопада 2019 року ОСОБА_1 за допомогою оператору поштового зв`язку АТ «УКПОШТА» здійснено міжнародне відправлення CV060241057UA до Сполучених Штатів Америки,з оціночною (страховою) вартістю вкладення 42000 гривень (а.с.51-52, 53). Вартість пересилання в сумі 2805,59 гривень сплачено позивачкою (а.с.50). При цьому відправлення не прибуло до місця призначення (а.с.54-58). 24 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до АТ «УКПОШТА» звернення щодо встановлення статусу відправлення і його розшук (а.с.59), та після проведення розслідування, АТ «УКПОШТА» прийняла рішення щодо відшкодування вартості втраченого міжнародного відправлення в сумі 44595,59 гривень (а.с.60).

06 листопада 2019 року ОСОБА_1 за допомогою оператору поштового зв`язку АТ «УКПОШТА» здійснено міжнародне відправлення CV060240856UA до Сполучених Штатів Америки,з оціночною (страховою) вартістю вкладення 42000 гривень (а.с.63-64, 65). Вартість пересилання в сумі 2815,07 гривень сплачено позивачкою (а.с.62). При цьому відправлення не прибуло до місця призначення (а.с.66-70). 22 листопада 2019 року ОСОБА_1 подала до АТ «УКПОШТА» звернення щодо встановлення статусу відправлення і його розшук (а.с.71), за яким розпочато проведення розслідування (а.с.72).

08 квітня 2020 року АТ «УКПОШТА» повідомила ОСОБА_1 , що її заяви на відшкодування вартості всіх вищевказаних відправлень, ще перебувають на стадії розгляду у відповідному структурному підрозділі (а.с.74).

04 травня 2020 року АТ «УКПОШТА» повідомила ОСОБА_1 про тимчасове призупинення виплати відшкодування для проведення додаткової службової перевірки (а.с.75).

На цей час, відшкодування за втрачені міжнародні відправленняОСОБА_1 не виплачено, що і стало підставою для звернення до суду.

Вищевказані фактичні обставини справи сторонами не оспорюються.

За Цивільним Кодексом України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець – це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.

Згідно з п.22 ч.1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач – це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», послугою вважається діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин укладений між споживачем і виконавцем. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», під дію якого підпадають правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем, продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Так, між сторонами 22 липня 2019 року, 11 вересня 2019 року, 11 жовтня 2019 року, 06 і 07 листопада 2019 року виникли правовідношення з надання послуг з пересилання поштового відправлення за межі України, що підтверджено митними деклараціями та фіскальними чеками (а.с.17-18, 16, 28-29, 27, 39-40, 38, 51-52, 50, 63-64, 62).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив відправлення до США, однак вони не були доставлені адресатам, оскільки були втрачені. При цьому, відправлення направлялись за реальними, існуючими адресами, в більшості – на офіційні склади інтернет-сайту «Amazon» (а.с.114, 115, 116).

У своїй роботі відповідач та його структурні підрозділи керуються Всесвітньою поштовою конвенцією, Статутом Всесвітнього поштового союзу, Регламентом поштової кореспонденції, Законом України «Про поштовий зв`язок», Правилами надання послуг поштового зв`язку, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 року та внутрішніми нормативними актами складеними та прийнятими у відповідності до чинного законодавства.

Перелік нормативних актів, що регулюють порядок та умови надання послуг з пересилання міжнародних поштових відправлень також наведений в п.2.1. розділу 2 Договору, де зазначено наступні документи: Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2019 року 270 (далі-Привила), Керівництво з приймання міжнародних поштових відправлень 2007 року (далі-Керівництво), а також Митним кодексом України від 13.03.2012 року № 4495-VI зі змінами та доповненнями.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про поштовий зв`язок» послуги поштового зв`язку – продукт діяльності оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів. Оператор поштового зв`язку (оператор) – суб`єкт підприємницької діяльності, який в установленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку.

На підставі ст. 3 Закону України «Про поштовий зв`язок» основними засадами діяльності у сфері надання послуг поштового зв`язку, зокрема, є забезпечення надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості.

Послуги поштового зв`язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв`язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості (ч.2 ст. 13 Закону України «Про поштовий зв`язок»).

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, міжнародне поштове відправлення з оголошеною цінністю – міжнародне реєстроване поштове відправлення з вкладенням паперів, документів або інших предметів, оцінка вартості яких визначається відправником.

Приймання поштового відправлення, поштового переказу – виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються для пересилання.

Згідно з п.10 Правил надання послуг поштового зв`язку – оператори поштового зв`язку, зокрема, зобов`язані забезпечувати: надання послуг поштового зв`язку встановленого рівня якості відповідно до нормативно-правових актів, що регламентують діяльність операторів поштового зв`язку, умов договору; пересилання поштових відправлень, що не належать до універсальних послуг поштового зв`язку, поштових переказів у нормативні строки, встановлені ними самостійно згідно із законодавством.

Так, відповідно до п.125 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі встановлення перевіркою факту невиконання чи неналежного виконання оператором поштового зв`язку обов`язків з надання послуг поштового зв`язку щодо пересилання реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу відправникові/адресату не пізніше десяти днів з дня встановлення перевіркою такого факту в об`єкті поштового зв`язку за місцем приймання або вручення поштового відправлення, прийняття поштового переказу або виплати коштів за ним виплачується відшкодування у розмірі, визначеному законом.

У відповідності до п.129 Правил – оператор поштового зв`язку за невиконання чи неналежне виконання послуг поштового зв`язку несе відповідальність перед користувачами послуг поштового зв`язку згідно із законом.

Пункт 12.2 Порядку та умов надання послуг з пересилання міжнародних поштових відправлень, розміщеного на офіційному сайті Відповідача дублює норми закону «Про поштовий зв`язок» та зазначає, що за втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п.13.1. розділу 13 вищезазначеного Порядку, у разі ненадання або неналежного надання послуг з пересилання реєстрованих міжнародних поштових відправлень відправник (адресат) має право протягом шести місяців, починаючи з наступного дня після подання відправлення для пересилання звернутися до АТ «Укрпошта» для наведення відповідної довідки або з вимогою про відшкодування завданих йому збитків (згідно із вимогами Актів Всесвітнього поштового союзу).

Пункт 13.6. розділу 13 Порядку передбачає, що за збитки, завдані внаслідок ненадання чи неналежного надання послуг з пересилання реєстрованих міжнародних поштових відправлень, АТ «Укрпошта» несе таку матеріальну відповідальність перед користувачем послуг поштового зв`язку (вимоги Актів Всесвітнього поштового союзу).

Відповідно до п. 13.7 Правил відшкодування повинно бути виплачене відправникові (адресатові) не пізніше трьох місяців, починаючи від дня, наступного за днем подання рекламації.

Так, позивачкою на адресу відповідача, з дотриманням встановленого строку, були направлені відповідні заяви (а.с.24, 35, 47, 59, 71), разом з тим, відповідач завдані позивачу збитки не відшкодував, не зважаючи на прийняття в чотирьох з п`яти випадків, відповідного рішення (а.с.25, 36, 48, 60).

Відповідно до ст. 5 Всесвітньої поштової конвенції поштове відправлення належить відправнику доти, доки воно не видано законному адресату, якщо тільки воно не було затримано відповідно до законодавства країни відправлення або призначення та у випадку застосування статті 18.2.1.1 чи 18.3 згідно із законодавством транзитної країни.

Відповідно до ч.4 статті 23 Всесвітньої поштової конвенції, у випадку втрати, повної крадіжки чи повного пошкодження відправлення з оголошеною цінністю відправник має право на відшкодування, що відповідає, в принципі, сумі оголошеної цінності в СПЗ.

Відповідно до ч.8 ст. 23 Всесвітньої поштової конвенції, якщо відшкодування необхідно сплатити за втрату, повну крадіжку або повне пошкодження рекомендованого відправлення, простої посилки чи відправлення з оголошеною цінністю, відправник або, залежно від випадку, адресат має право на відшкодування сплачених ним під час подання відправлення тарифів і зборів, за винятком рекомендованого або страхового збору.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про поштовий зв`язок» визначено, що за втрату (пошкодження) міжнародних поштових відправлень і посилок оператори несуть відповідальність відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та законодавства України, за невиплату міжнародних поштових переказів – відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За повну втрату (пошкодження) вкладення посилки з оголошеною цінністю, листа або бандеролі з оголошеною цінністю – відшкодування в розмірі суми оголошеної цінності поштового відправлення, вартості послуг поштового зв`язку та штраф у розмірі 25 відсотків вартості цих послуг (п.3 ч.2 ст. 18 Закону України «Про поштовий зв`язок»).

На підставі вищезазначеного, належним суб`єктом відповідальності за неналежне виконання послуг за договором є саме відповідач, у якого з позивачем виникли взаємні права та обов`язки на підставі договорів про надання поштових послуг з пересилки поштових відправлень від 22 липня 2019 року, 11 вересня 2019 року, 11 жовтня 2019 року, 06 і 07 листопада 2019 року.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача в частині покладення на позивача обов`язку доводити наявність вини відповідача у втраті міжнародного поштового відправлення, оскільки обов`язок доведення наявності обставин, що зумовлюють звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем за втрату поштового відправлення, покладений саме на відповідача.

Відповідно до п.58 Правил надання послуг поштового зв`язку, сума оголошеної цінності міжнародного поштового відправлення не повинна перевищувати фактичної вартості вкладення та суми, визначеної у Керівництві з приймання міжнародних поштових відправлень.

Аналогічна вимога міститься у Всесвітньої поштової конвенції, а саме в ст. PП 29 Регламенту поштових посилок: «оголошена цінність не може перевищувати дійсну вартість вкладення носилки, проте дозволяється оголошувати тільки частину цієї вартості». Вказаним регламентом передбачено, що «будь-яке неправдиве оголошення цінності, що перевищує дійсну вартість посилки, переслідується в судовому порядку, передбаченому законодавством країни подачі».

Відповідно до статті 49 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 50 Митного КодексуУкраїни передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно ст. 51 Митного Кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 Митного Кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

З матеріалів справи вбачається, що у митній декларації до поштового відправлення:

– CV0601198212UA позивачка у розділі митна вартість вказала загальна вартість 15000 гривень, а у розділі оголошена цінність35000 гривень (а.с.17-18);

– CV060217795UA позивачка у розділі митна вартість вказала загальна вартість 2х19000 гривень, а у розділі оголошена цінність38000 гривень (а.с.28-29);

– CV060230553UA позивачка у розділі митна вартість вказала загальна вартість 3х18000 гривень, а у розділі оголошена цінність40000 гривень (а.с.39-40);

– CV060241057UA позивачка у розділі митна вартість вказала загальна вартість 2х19800 гривень, а у розділі оголошена цінність42000 гривень (а.с.51-52);

– CV060240856UA позивачка у розділі митна вартість вказала загальна вартість 2х19898 гривень, а у розділі оголошена цінність42000 гривень (а.с.63-64).

Матеріали справи свідчать, що позивач зазначає різну вартість свого відправлення задля митного контролю та поштового відправлення. Відповідачем помилково ототожнено поняття «митна вартість» і «оголошена цінність» міжнародного поштового відправлення.

Факт зазначення різної митної вартості та оголошеної цінності не є беззаперечним фактом того, що дійсна вартість є завищеною. Позивачка надає підтвердження продажу нею під ніком «qarakusі» на сайті « ОСОБА_5 » (а.с.103) речей за відповідною вартістю (а.с.104-113, 125), що узгоджується із вказаною нею загальною оголошеною цінністю. Крім того ОСОБА_1 надано товарний чек на придбання самих сепараторів та складових частин для їх переробки (а.с.122). Також вартість аргументована відповідними розрахунками (а.с.123, 124), в той час, як відповідач не надав доказів на підтвердження факту того, що оголошена цінність міжнародної посилки не відповідає фактичній вартості.

Частиною 6 ст. 18 Закону України «Про поштовий зв`язок» визначено, що оператор не несе матеріальної відповідальності за поштові відправлення, якщо: поштове відправлення на підставі закону підлягає вилученню, конфіскації або знищенню; втрата або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок дії непереборної сили (землетрус, ураган, повінь тощо); нестача або пошкодження вкладення поштового відправлення сталися внаслідок порушення відправником встановлених законодавством України правил щодо обмежень у пересиланні предметів та речей; поштове відправлення (поштовий переказ) видано (виплачено) адресату під розписку про одержання; заяву про розшук поштового відправлення (поштового переказу) подано до об`єкта поштового зв`язку після шести місяців з дня приймання; поштове відправлення з оголошеною цінністю, прямий контейнер були прийняті від відправника закритими, оболонка поштового відправлення або сам контейнер, печатка чи пломба відправника не пошкоджені, а маса поштового відправлення або прямого контейнера відповідає масі, визначеній під час його приймання до пересилання.

Відповідальність призначених операторів та відшкодування визначені у статті 24 Конвенції. Пунктом 2.9 ст.24 Всесвітньої поштової конвенції Актів ВПС, країни – члени ВПС та призначені оператори не несуть відповідальності за поштові відправлення, якщо в діях відправника вбачаються елементи шахрайства з метою отримання компенсації.

У своєму відзиві сторона відповідача посилається на вчинення позивачкою шахрайських дій у вигляді завищення вартості поштових відправлень, однак для порівняння надає не вартість таких самих речей, що були направлені ОСОБА_1 , а вартість інших товарів з аналогічною назвою (а.с.95-96), не враховуючи їх характеристики чи особливості, та вказуючи лише вигідний для себе ціновий діапазон, а не повний список товарів на тому самому торговому майданчику, де здійснювала продаж позивачка.

Таким чином будь-яких доказів того, що позивачкою вчинено відповідне правопорушення у сфері митного оформлення товарів, або факту вчинення позивачкою відповідних шахрайських дій, що призвело до завищення нею вартості поштових відправлень, відповідачем до суду не надано.

Діюче законодавство у сфері надання послуг міжнародних поштових відправлень не передбачає звільнення поштових операторів від відповідальності за втрату поштового відправлення через не збігання суми оголошеної цінності та митної вартості товару.

Крім того, про не співмірність зазначених сум було відомо відповідачу при прийнятті відправлення, але останній не відмовився від їх прийняття, погодившись із розміром оголошеної цінності, використовуючи її при розрахунку вартості поштових послуг.

Сам факт звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою щодо вчинення позивачем злочинних дій (а.с.145, 146) не є доказом вчинення останнім таких дій в силу ст. 62 Конституції України.

Зважаючи на ці обставини, відмова АТ «УКРПОШТА» у виплаті ОСОБА_2 відшкодування за втрачені міжнародні відправлення є неправомірною.

При визначенні суми відшкодування позивачка використовувала складення суми оголошеної цінності відправлення, вартості поштових послуг, а також від цієї суми індекс інфляції і три проценти річних.

Згідно статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України штрафні санкції позивач нараховує від дня, коли відповідачем прийняті рішення про виплату відшкодувань (а.с.25, 36, 48, 60), та з моменту, коли він повинен був прийняти відповідне рішення (а.с.71).

Надані позивачкою розрахунки (а.с.26, 26зв., 37, 37зв., 49, 49зв., 61, 61зв., 73, 73зв.) відповідачем спростовано не було, жодного контррозрахунку останнім також не надано.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що наданий позивачкою розрахунок суми відшкодування, та розміру відповідальності за порушення грошового зобов`язання є вірним, та таким, що відповідає нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим ці позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги про відшкодування моральної шкоди, то відповідно до ст. 22 «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Таким чином, для відшкодування моральної шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, при цьому, в силу вимог ч.3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, вона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Позивачем не надано належних доказів в обґрунтування моральної шкоди та розміру компенсації, – втрата клієнтів, зниження статусу аккаунту, наявність негативних «фідбеків» (відгуків) за конкретними випадками втрати відправлень, тощо.

Суд вважає, що достатньою сатисфакцією для позивачки, зважаючи на характер правовідносин, що виникли між сторонами, буде стягнення передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, – індексу інфляції та трьох процентів річних щодо кожного відправлення.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з АТ «Укрпошта» моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

За вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів».

Крім того, відповідно до п.1) ч.3. ст. 133, ч.2. ст. 137, п.3) ч.2. ст. 141 ЦПК України, позивачці підлягає компенсація за рахунок відповідача підтверджених, фактично понесених витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 82, 89, 131, 141, 229, 247, 263, 264, 280, 354 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з акціонерного товариства «УКРПОШТА» (код ЄДРПОУ 21560045, адреса: 01001, м. Київ, вул. Крещатик, 22) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 218818,66 гривень (двісті вісімнадцять тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 66 копійок), з яких:

– 36690,45 гривень за втрачене міжнародне відправлення CV0601198212UA, індекс інфляції від цієї суми в розмірі 590,71 гривень, а також три проценти річних в розмірі 704,25 гривень;

– 40159,71 гривень за втрачене міжнародне відправлення CV060217795UA, індекс інфляції від цієї суми в розмірі 602,38 гривень, а також три проценти річних в розмірі 609,09 гривень;

– 41058,56 гривень за втрачене міжнародне відправлення CV060230553UA, індекс інфляції від цієї суми в розмірі 615,87 гривень, а також три проценти річних в розмірі 588,98 гривень;

– 44595,59 гривень за втрачене міжнародне відправлення CV060241057UA, індекс інфляції від цієї суми в розмірі 579,73 гривень, а також три проценти річних в розмірі 500,78 гривень;

– 44815,07 гривень за втрачене міжнародне відправлення CV060240856UA, індекс інфляції від цієї суми в розмірі 358,52 гривень, а також три проценти річних в розмірі 348,97 гривень;

– 6000 гривень витрат на правничу допомогу.

Стягнути з акціонерного товариства «УКРПОШТА» (код ЄДРПОУ 21560045, адреса: 01001, м. Київ, вул. Крещатик, 22) на користь держави судовий збір в розмірі 2128,17гривень (дві тисячі сто двадцять вісім гривень 17 копійок).

В задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня з складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 22 лютого 2021 року.

Суддя: Д.С. Бредун