Рішення № 95073539, 22.02.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року справа № 580/5910/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

21.12.2020 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

визнати дії відповідача протиправними;

скасувати рішення (витяг) від 21.10.2020 №42 про відмову в призначанні житлової субсидії з 01.10.2019;

зобов`язати відповідача надати позивачу житлову субсидію.

Позов мотивовано тим, що позивачу безпідставно не призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, оскільки вона є наймачем чотирьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , - в якій проживає одна. Стверджує, що її син ОСОБА_2 , який зареєстрований, у вказаній квартирі не проживає. Тому, просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 24.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

28.01.2021 відповідач надав суду відзив на позов у якому просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що комісією виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань, щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій прийнято рішення відмовити у призначенні житлової субсидії позивачці у зв`язку з тим, що вона не внесла у повному обсязі відомості про членів сім`ї зі складу домогосподарства, доходи яких враховуються під час призначення субсидії. Тому заява позивача від 28.11.2019 вважається неподаною. Крім того, у складі домогосподарства заявника є ОСОБА_2 у якого за період з 01.01.2018 до 30.06.2018 нарахований середньомісячний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

03.02.2021 позивач подала суду відповідь на відзив, в якому, окрім викладених у позовній заяві доводів вказує, що відповідач протиправно не виконує та не бере до уваги численні судові рішення про зобов`язання призначити їй житлову субсидію. Також зазначає, що ОСОБА_2 не проживає із нею за вказаною адресою, працює та сплачує єдиний внесок. Тому підстави для відмови у призначенні субсидії відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

28.11.2019 позивач подала відповідачу заяву про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі через АТ «Ощадбанк» за адресою: АДРЕСА_1 , - з квітня 2019 року.

За наслідками розгляду вказаної заяви на засіданні комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань, щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій прийнято рішення, оформлене протоколом від 21.10.2020 №42, про відмову позивачу у призначенні житлової субсидії.

Підставою відмови вказано, що позивач не внесла у повному обсязі відомості про членів сім`ї зі складу домогосподарства, доходи яких враховуються під час призначення субсидії.

Також, у складі домогосподарства заявника є особа, середньомісячний дохід якої менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернулась в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.

Питання щодо надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (далі - Положення №848) (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Дане положення визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій.

Згідно з п.3 Положення №848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п.4 Положення №848 Право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення (п.9 Положення №848).

Згідно з абз.3 підп.3 п.14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії, і в цьому періоді нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.

Дослідивши витяг з протоколу засідання комісії виконавчого комітету Черкаської міської ради для розгляду питань, щодо призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, надання населенню пільг та житлових субсидій прийнято рішення від 21.10.2020 №42, суд встановив, що позивачу відмовлено в призначенні житлової субсидії у т.ч. у зв`язку з тим, що у складі домогосподарства ОСОБА_1 є особа ОСОБА_2 , у якого за період з 01.01.2019 до 30.06.2019 нарахований середньомісячний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення субсидії.

Суд врахував, що у доданій до вищевказаної заяви декларації про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії, позивач зазначила, що ОСОБА_2 проживає окремо.

Крім того, Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 18.06.2020 у справі №580/416/20, яке набрало законної сили 07.08.2020, зазначив, що ОСОБА_2 , з позивачем фактично не проживає, як і гр.гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 , про що соціальним працівником відповідача складено акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №403 від 20.01.2020.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, врахування доходів ОСОБА_2 під час вирішення питання про призначення позивачу житлової субсидії, суд вважає необґрунтованим.

Іншою підставою відмови у призначенні позивачу субсидії у вищевказаному протоколі зазначено, що позивач не внесла у повному обсязі відомості про членів сім`ї зі складу домогосподарства, доходи яких враховуються під час призначення субсидії, зокрема, станом на 21.10.2020 були встановлені нові обставини, а саме: отримано лист Черкаського міського відділу ДРАЦС від 29.09.2020 №2555/22.1-04-03 про сімейний стан членів домогосподарства, що свідчить про недостовірність інформації, зазначеної в декларації від 28.11.2019.

Відповідно до п.46 Положення №848 заява і декларація вважаються такими, що не подані, у разі, коли:

не внесені у повному обсязі відомості про членів домогосподарства (прізвище, ім`я та по батькові, сімейний стан, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

не внесені у повному обсязі відомості про членів сім`ї осіб із складу домогосподарства, доходи яких враховуються під час призначення субсидії (прізвище, ім`я та по батькові, сімейний зв`язок з особою із складу домогосподарства, число, місяць і рік народження, серія (за наявності) та номер паспорта чи іншого документа, що посвідчує особу, реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

не зазначені відомості про адресу домогосподарства та номери особових рахунків, а також номер мобільного телефону заявника;

відсутня згода на обробку персональних даних про членів домогосподарства та членів сім`ї осіб із складу домогосподарства, доходи яких враховуються під час призначення субсидії, даних про доходи та майно.

Суд врахував, що у декларації від 28.11.2019 позивач, окрім себе, зазначила зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_2 членів сім`ї: сина ОСОБА_2 із зазначенням всіх необхідних даних, які передбачені декларацією, а також колишнього зятя - ОСОБА_3 , дочку ОСОБА_4 , внучок ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та правнука ОСОБА_7 із зазначенням лише їх дати народження, серії та номерів паспортів, РНОКПП.

При цьому, у примітці стосовно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 позивач зазначила «Невідомо де проживають з 2010 року, іншими даними не володію, суд відмовив у знятті з реєстрації». Також вказано про відсутність інформації про вказаних осіб щодо роботи, доходів, транспортні засоби та придбане майно.

Дослідивши зміст листа Черкаського міського відділу ДРАЦС від 29.09.2020 №2555/22.1-04-03, суд встановив, що він стосується сімейного стану ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ОСОБА_6 , які зазначені позивачем у вищевказаній декларації із приміткою про відсутність інформації про вказаних осіб, окрім ОСОБА_2 .

При цьому, позивачем у спірному рішенні та у відзиві на позов не зазначено, яка саме інформація свідчить про недостовірність даних, зазначених в декларації.

Згідно з вимогами ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що подані позивачем 28.11.2019 заява і декларація відповідають вимогам Положення №848 і будь-яких належних та допустимих доказів, що би спростовували твердження позивача, відповідачем не надано, а судом не встановлено.

Згідно зі ст.6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 20.05.2010 у справі Lelas проти Хорватії, 55555/08 застосування принципу "належного урядування" передбачає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій та рішення про відмову у призначенні позивачу житлової субсидії, а тому позовні вимоги про визнання протиправними таких дій і рішення та його скасування, суд вважає обґрунтованими.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача призначити позивачу житлову субсидію, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.1 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зі змісту наведених норм вбачається, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно з позицією Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі "Брайєн проти Об`єднаного Королівства" (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі "Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру" (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі "Путтер проти Болгарії" (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 у справі №816/303/16.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення по справі "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

Відповідно до ст.13 Європейської конвенції з прав людини кожен, чиї права, свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року.

Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради призначити ОСОБА_1 житлову субсидію на підставі її заяви від 28.11.2019 з доданими документами.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору і не надала доказів понесених судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії на підставі заяви від 28.11.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, оформлене протоколом від 21.10.2020 №42, про відмову ОСОБА_1 у призначенні житлової субсидії.

Зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (18005, м.Черкаси, б-р Шевченка, буд.307, код ЄДРПОУ 37853109) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) житлову субсидію на підставі заяви від 28.11.2019.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з складення повного його тексту. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя О.А. Рідзель