
РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
29 січня 2021 року м. Рівне №460/9838/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо обмеження у перерахунку пенсії за вислугу років у розмірі 60% від середнього заробітку і максимальним розміром пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату з 01 жовтня 2020 року пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України “Про прокуратуру” від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у редакції, що діяла на момент призначення пенсії, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури №21-577 від 23 жовтня 2020 року без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що приймаючи рішення стосовно зменшення розміру призначеної йому пенсії за вислугу років з 01.10.2020 з 90 відсотків до 60 відсотків та обмеживши максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановлених для осіб, які втратили працездатність, відповідач діяв поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить Конституції та законам України, грубо порушив його конституційні права на соціальний захист і пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 31.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення зазначає, що відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” пенсія прокурорам призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 року- страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення. На підставі викладеного, позовні вимоги позивача, щодо проведення його перерахунку виходячи із розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати є неправомірними, оскільки на момент звернення із заявою, пенсії працівникам прокуратури обчислюється із розрахунку 60 відсотків. Крім того, зазначає, що абзацом 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України “Про прокуратуру” визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. У зв`язку з чим, з 01.10.2020 здійснено перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України “Про прокуратуру” згідно з довідкою про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії від 23.10.2020 №21-577 виданої Рівненською обласною прокуратурою. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до вимог статті 263 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні та з 03.08.2001 отримує пенсію за вислугою років згідно з Законом України “Про прокуратуру” в розмірі 90% від заробітної плати.
Листом від 27.11.2020 №1700-0304-8/38019 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області надало відповідь на запит позивача від 25.11.2020 та пояснило, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2020 було здійснено із застосуванням норм статті 86 Закону України “Про прокуратуру”, якою передбачено, що пенсійне забезпечення працівників прокуратури здійснюється у розмірі 60% від їхньої місячної (чинної) заробітної плати. При цьому максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. З 01.07.2020 така сума складає 17120 грн, з 01.12.2020 - 17690,00 грн. Після проведеного перерахунку за довідкою, виданою Рівненською обласною прокуратурою від 23.10.2020 № 21-577, розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 з 01.10.2020 становить 17120,00 грн (75000,00 грн (88946,49 грн,- розмір заробітної плати (грошового забезпечення) згідно інформації з Рівненською обласною прокуратурою від 23.10.2020 № 21-577 станом на 11.09.2020) обмеженої до 15 мінімальних заробітних плат станом на 01.09.2020) х 60%)). Отже, перерахунок пенсії за вислугу років проведено з урахуванням норм законодавства чинних на момент проведення перерахунку пенсії. Розмір пенсії за вислугу років, визначений з урахуванням вищезазначеного Закону, становить 17120,00 грн. (1712,00 грн - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність х 10). У листопаді 2020 року до виплати нараховано 23308,00 грн., зокрема 17120,00 грн. - пенсійна виплата за листопад 2020 року та 6188,00 грн. - пенсійна виплата за жовтень 2020 року з урахуванням виплачених виплат (а.с.23).
09.12.2020 позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії згідно з нормами Закону України “Про прокуратуру” на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 2.10.2020 №21-577 (а.с.21).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області листом від 23.12.2020 №9614-9616/Р-02/8-1700/20 повідомлено, що вичерпні роз`яснення щодо порядку проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до вищевказаної заяви, до якої долучено довідку Рівненської обласної прокуратури від 23.10.2020 №21-577, позивачу доведено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 27.11.2020 за № 1700-0304- 8/38019 у зв`язку з запитом на інформацію від 25.11.2020. На даний час нові обставини відсутні (а.с.24).
Вважаючи такі дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи адміністративний спір по суті та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з частиною першою та третьою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також: у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також: бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий, від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Умови пенсійного забезпечення відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників до 15 липня 2015 року визначалися Законом від 05.11.1991 №1789-ХІІ "Про прокуратуру".
Згідно з частинами 1, 2 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (чинного на час призначення позивачу пенсії) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.
Відповідно до частини дванадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Частиною сімнадцятою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у
зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на
день його звільнення з роботи.
Судом встановлено, що позивач працював в органах прокуратури та набув права на пенсійне забезпечення на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції, чинній на час набуття такого права).
Станом на час призначення пенсії позивачу порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені у ч.12 та 17 ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991.
В подальшому, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 внесено нову норму, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом зменшено максимальний розмір при призначенні пенсії до 80 відсотків місячного заробітку.
Разом з тим, положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 щодо підстав та порядку перерахунку пенсій прокурорам змін у зв`язку з прийняттям Закону №3668-VI від 08.07.2011 не зазнали. Відбулась лише зміна порядкового номеру частин статті, що регламентували вказаний порядок та підстави.
Так, згідно з частинами 13, 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 (в редакції Закону №3668-VI від 08.07.2011) обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсій. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий період може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Надалі, Законом України "Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII (далі - Закон №76-VIII) до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 внесено зміни, зокрема, частину вісімнадцяту вказаної статті викладено у наступній редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VII (далі - Закон №213-VII) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, а саме в частину п`ятнадцяту, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, пунктом 5 Прикінцевих положень Закону №213-VII було передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, "Про прокуратуру".
Суд зазначає, що нова редакція статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 звузила і обмежила зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності новою редакцією.
14.10.2014 прийнято новий Закон України "Про прокуратуру" №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності з 15.07.2015.
Відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 3 розділу XII Прикінцевих положень Закону №1697-VII, попередній Закон України "Про прокуратуру" із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22, частини першої статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Як встановлено судом, позивачу пенсія за вислугу років була призначена 03.08.2001, тобто за нормами Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, з розрахунку 90% складових заробітної плати.
На момент призначення позивачу пенсії порядок та підстави для перерахунку пенсії прокурорів були визначені частинами 12 та 17 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, якими передбачалось, зокрема, що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за таким призначенням або перерахунком.
При цьому, жодних обмежень максимального розміру пенсії не передбачалось.
Що стосується Закону №213-VII від 02.03.2013, яким внесено зміни до частини п`ятнадцятої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, і згідно якого максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, то вказана норма набрала чинності вже після призначення позивачу пенсії за вислугу років.
Частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VI передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Аналогічна вказаній нормі правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03.10.2018 у справі № 127/4267/17.
Постановою Верховного Суд від 12.11.2019 у справі № 360/1428/17 передбачено, що дія положень Закону України від 24.12.2015 №911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо значення максимального граничного розміру пенсії (обмеження) застосовуються до пенсій, які призначаються, починаючи з 01.01.2016 (пункт 2 Прикінцевих положень цього Закону).
У контексті викладеного, застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.
Таким чином суд зазначає, що зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Пенсія позивачу була призначена відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакції, чинній на той момент призначення, тобто до набрання чинності Законом №1697-VII.
Враховуючи те, що позивач є пенсіонером за вислугою років, і пенсія йому була призначена до 01.01.2016, то до розміру призначеної ОСОБА_1 пенсії не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VII.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 №213-VII, від 28.12.2014 №76-VIII та від 14.10.2014 №1697-VII, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності.
Однак, оскільки частина вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла на момент призначення пенсії та визначала умовою перерахунку пенсії за вислугу років працівника прокуратури збільшення заробітної плати за посадою, з якої ця особа звільнялася на пенсію) з 01.01.2015 є нечинною, то при здійсненні перерахунку розміру пенсії працівникам органів прокурори, які набули право на пенсію під час дії вищевказаної норми, наразі слід керуватись діючим законодавством, зокрема статтею 86 Закону №1697-VII.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №560/2120/20 та висновки якої відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом.
Але при цьому, суд наголошує, що вищевказний перерахунок належить проводити без врахування тих положень, якими обмежується відсоток розрахунку складових заробітної плати та максимальний розмір пенсії, позаяк вони погішують становище тих громадян, які набули право на пенсію за нормами статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ від 05.11.1991, до внесення змін Законом №213-VII від 02.03.2013.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-ІV, суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14, 04.11.1950, визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У постанові Верховного Суду від 29.04.2020 (справа № 490/5366/16-а) колегія суддів зазначила, що оскільки перерахунок пенсії позивачки пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної їй пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивачки.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(П)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
- частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: "20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
У своєму рішенні від 13.12.2019 №7-р(П)/2019 Конституційний суд України зазначив, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.
Частина 20 статті 86 Закону в первинній редакції передбачала низку підстав для перерахунку призначених пенсій. Проте, згідно з чинною редакцією оспорюваного положення Закону умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури вже не врегульовуються Законом, а повноваження щодо їх визначення делеговано Кабінету Міністрів України.
Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, з метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.
До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.
Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.
Суд зазначає, що на незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04.02.2019. Таку ж правову позицію цей же суд сформував у справі №360/1428/17 від 12.11.2019, в рішенні якого вказав, що на осіб, яким пенсію було призначено до 01.01.2016, обмеження щодо її максимального розміру не поширюється. Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №127/11720/14-а. Обмеження з цього приводу розповсюджуються лише на осіб, які стали отримувачем пенсій за Законом України "Про прокуратуру" з 01.01.2016.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідач 23.10.2020 повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугою років на підставі заяви, документів пенсійної справи, довідки Рівненської обласної прокуратури від 23.10.2020 № 21-577 та визначити розмір пенсії у відсотках у відповідності до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у редакції, що діяла на час призначення позивачу пенсії без обмеження її максимального розміру, а тому дії відповідача щодо проведення позивачу перерахунку пенсії з обмеженням відсотку розрахунку складових заробітної плати та максимального розміру пенсії є протиправними.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (код ЄДРПОУ 21084076, вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028) - задовольнити повністю.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо здійснення 23.10.2020 перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, виходячи із розрахунку середнього заробітку на рівні 60% замість 90% та обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами встановленими для осіб, які втратили працездатність, протиправними.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.10.2020 на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII повторний перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (що була призначена йому відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ), виходячи з розрахунку 90% суми місячної заробітної плати на підставі довідки Рівненської обласної прокуратури від 23.10.2020 №21-577, а також виплату пенсії без обмеження її граничного розміру, з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 29 січня 2021 року.
Суддя Н.В. Друзенко
Судове рішення № 95069856, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 29.01.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 460/9838/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: