Рішення № 95069470, 16.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7474/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника відповідачів - Сотнікової О.О., позивачі - не з`явилися, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління ДМС України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Головного управління ДМС України в Одеській області, Державної міграційної служби України, в якому просять:

1. визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідь за №Б-5452- 20/5100.4.7/7026-20 від 07.07.2020), яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвища, ім`я, по-батькові, дати народження, статі, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого обличчя, відцифрованого підпису, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР);

2. зобов`язати Державну міграційну службу України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі (скорочено - УНЗР);

3. визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідь за №Б-5452- 20/5100.4.7/7026-20 від 07.07.2020), яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвища, ім`я, по-батькові, дати народження, статі, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого обличчя, відцифрованого підпису, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР);

4. зобов`язати Державну міграційну службу України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі (скорочено - УНЗР);

5. визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5136-474/5136.1-20 від 14.05.2020, №6995/6/510120/5100.4.7/5728-20 від 01.06.2020) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

6. зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

7. визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5136-474/5136.1-20 від 14.05.2020, №Б-995/6/5101- 20/5100.4.7/5728-20 від 01.06.2020) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

8. зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що у зв`язку з незгодою з діями органів ДМС України в Одеській області при оформленні паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти типу ID-1 №002176709 від 10.08.2018 та №002158726 від 06.08.2018 на їх ім`я та їх втратою, у травні 2020 року вони звернулися до Подільського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області та ГУ ДМС України в Одеській області із проханням про оформлення паспорта громадянина України зразка 1994 року. У заяві позивачами також вказано про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних та витребування заяви-анкети, яка стала підставою для оформлення паспорта громадянина України у вигляді пластикової карти типу ID-1. Територіальним підрозділом ГУ ДМС України в Одеській області надано відповідь про відмову в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року.

Позивачі зазначили, що оскільки ім`я, прізвище та по-батькові стосуються приватного та сімейного життя особи, вони не бажають здійснення цифрової ідентифікації щодо себе.

Жоден закон України, яка є вільною і незалежною державою, не дозволяє присвоювати будь-які номери своїм громадянам.

Цифровий ідентифікатор особистості УНЗР формується і може бути записаний за таким же принципом, як і штрих-код на товар (згідно системи EAN-13 міжнародного стандарту ISO/ТЕС 14443А). Це видно при порівнянні процедури формування УНЗР (згідно наказу МВС України від 26.11.2014 №1279, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.12.2014 № 1586/26363) та структури формування коду EAN-13UPC.

Також позивачі зазначили, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №398 від 03.04.2019 року, на виконання якої прийнято наказ МВС України № 456 від 06.06.2019 року, органи міграційної служби оформлюють та видають паспорт громадянина України зразка 1994 року. За цими нормативно-правовими актами можливо отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки лише за рішенням суду. Отже, органи міграційної служби фактично визнають, що оформлення та видача такого паспорта можлива, але тільки за рішенням суду.

Ухвалою від 25.08.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 22 вересня 2020 року о 10:00 год.

Судове засідання 22.09.2020 року відкладено на 13.10.2020 року на 14:00 год. для підтвердження повноважень на представництво ГУ ДМС України в Одеській області відповідним Положенням про відділ.

Судове засідання 13.10.2020 року відкладено на 26.10.2020 року на 10:00 год. у зв`язку з необхідністю ознайомлення представника позивачів з клопотанням про роз`єднання позовних вимог.

Ухвалою від 26.10.2020 року зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року №22-ОС/Д/С "Про встановлення обмежень, спрямованих на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОVІD-19) в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів".

Ухвалою від 22.12.2020 року провадження у справі поновлено. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено. Викликано сторони у судове засідання на 11 січня 2021 року на 14:00 год.

21.12.2020 року на адресу Одеського окружного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу суду від 26.10.2020 року про зупинення провадження у справі.

Ухвалою від 23.12.2020 року провадження у справі зупинено до перегляду ухвали від 26 жовтня 2020 року в порядку апеляційного провадження. Адміністративну справу №420/7474/20 надіслано на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Вказана адміністративна справа після апеляційного розгляду повернута до Одеського окружного адміністративного суду 29.01.2021 року.

Ухвалою від 01.02.2021 року поновлено провадження у справі. Продовжено розгляд справи зі стадії, на якій його було зупинено. Викликано сторони у судове засідання на 16 лютого 2021 року на 15:00 год.

У судове засідання, призначене на 16 лютого 2021 року на 15:00 годину, з`явився представник відповідачів.

12.02.2021 року представник позивачів подав заяву про розгляд справи за відсутності позивачів та їх представника.

Під час судового розгляду справи представник відповідачів позов не визнав та вважав його необґрунтованим з підстав, викладених у відзивах.

14.09.2020 року через канцелярію суду від представника відповідачів - ГУ ДМС України в Одеській області та ДМС України надійшли відзиви на позовну заяву, у яких останній зазначив, що 05.05.2020 року до Подільського РВ ГУ ДМС України в Одеській області звернулася ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР), у зв`язку з втратою ними паспортів у вигляді ID-картки.

Подільським РВ ГУ ДМС України в Одеській області було надано відповідь, в якій зазначено, що факту самостійного звернення повнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Подільського РВ не зафіксовано.

Разом з тим, 13.07.2018 року ОСОБА_1 , та 10.07.2018 ОСОБА_2 , по досягненню ними 14-річного віку, до Подільського РВ ГУ ДМС України в Одеській області були подані заяви-анкети про оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, відповідно з внесенням інформації до Єдиного державного демографічного реєстру згідно з Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року №5492-VІ, про що свідчить підпис позивачів на заяві-анкеті.

10.08.2018 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина України у вигляді ID-картки, про що також свідчить його особистий підпис на заяві-анкеті. 06.08.2018 ОСОБА_2 також отримав паспорт громадянину України у вигляді ID-картки, про що також свідчить його особистий підпис заяві-анкеті.

Доводи позивачів щодо дискримінації громадян з боку ГУ ДМС України в Одеській області за релігійною, віковою ознакою або порушення права на ім`я нічим не підтверджені.

Стосовно вимог позивачів щодо видалення УНЗР з Єдиного державного графічного реєстру, відповідач зазначив, що Подільським РВ у межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян» надано письмові відповіді 01.06.2020 року та 07.07.2020 року з відповідними роз`ясненнями, згідно яких існує вичерпний перелік підстав для видалення або знищення персональних даних, встановлений частиною другою статті 15 Закону України «Про захист персональних даних».

Позивачі при оформленні паспорту громадянина України типу ID у вигляді пластикової картки надали згоду на обробку їх персональних даних.

Заслухавши вступне слово представника відповідачів, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 10.08.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 (а.с. 21).

10.08.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_2 (а.с. 12-13).

08.05.2020 року позивачі та їх матір звернулися до Подільського районного відділу ГУ ДМС України в Одеській області із заявою щодо отримання нового паспорта громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку із втратою позивачами паспорта громадянина України зразка 1994 року (а.с. 10-12).

До заяви позивачами було додано: дві фотокартки ОСОБА_2 розміром 3,5 x 4,5 см, свідоцтво про народження ОСОБА_2 , заяву ОСОБА_2 про видачу паспорта відповідно до наказів МВС України №320 від 13.04.2012 року та №456 від 06.06.2019 року, дві фотокартки ОСОБА_1 розміром 3,5 x 4,5 см, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , заяву ОСОБА_1 про видачу паспорта відповідно до наказів МВС України №320 від 13.04.2012 року та №456 від 06.06.2019 року, копію пластикового паспорта громадянина України типу ID-1 №002158726 від 06.08.2018 ОСОБА_2 , копію пластикового паспорта громадянина України типу НОМЕР_3 від 10.08.2018 ОСОБА_1 , копію повідомлення органів внутрішніх справ про втрату паспорта ОСОБА_1 , копію повідомлення органів внутрішніх справ про втрату паспорта ОСОБА_2 , заяву про втрату паспорта ОСОБА_1 за формою 5 відповідно до наказу МВС України №456 від 04.06.2019, заяву про втрату паспорта ОСОБА_2 за формою 5 відповідно до наказу МВС України №456 від 04.06.2019, квитанцію про сплату державного мита за втрату паспорта ОСОБА_2 , квитанцію про сплату державного мита за втрату паспорта ОСОБА_1 .

Подільський районний відділ ГУ ДМС України в Одеській області листом від 14.05.2020 року №5136-474/5136.1-20 повідомив матері позивачів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підпадають під визначення ст.6 СК України, ст.1 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування», та мають право на звернення відповідно до ст.5 Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 13).

Листом від 01.06.2020 року №Б-995/6/5101-20/5100.4.7/5728-20 ГУ ДМС України в Одеській області повідомило позивачам, зокрема, що оскільки Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» не передбачає підстави та право вимагати видалення даних з Реєстру, УНЗР не може бути видалено з Реєстру, якщо особа отримувала документи, що посвідчують особу чи її спеціальний статус, із застосуванням засобів Реєстру. Отже, у особи, яка отримала паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм, відсутні підстави для повернення дійсного та придатного до використання паспорта. Водночас наголошено, що відповідальність та обов`язок за зберігання паспорта громадянина України покладається на особу, на ім`я якої його було видано (а.с. 14-15).

Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

У свою чергу, за приписами ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч.2 ст.32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи, визначає Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012р. №5492-VI.

Стаття 13 цього Закону визначає назви та види документів, що оформляються із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру.

Частиною першою статті 13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: 1) документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України; 2) документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус.

Документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, включають паспорт громадянина України.

Частинами 1, 2, 4, 5 ст.14 вищезазначеного Закону передбачено, що форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Згідно з ч.1 ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв`язку з неможливістю їх реалізації.

Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", паспорт громадянина України містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до п. 3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту в накидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім`я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п`ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних у паспорт, а сьома, восьма і дев`ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев`ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення.

Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Водночас, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова №302) затверджено:

зразок та опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2;

зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4;

Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразка містить відцифровані персональні дані особи.

Правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, регулює Закон України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI, який спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.

Частиною першою статті 10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" передбачено, що внесення інформації до Реєстру здійснюється з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних", мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про захист персональних даних", персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

За приписами ч.5 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних", обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.6 ст.6 Закону України "Про захист персональних даних").

Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних.

Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

За практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п. 37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".

Таким чином, норми ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" на відміну від норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім`я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення ст.8 Конвенції.

Вищезазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в рішенні у зразковій справі № 806/3265/17.

У постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 р. №398 "Про зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №302" державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України "Про затвердження Тимчасового порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України" від 06.06.2016 р. №456 відповідно до абзацу 5 пункту 3 Постанови №302, Постанови №398 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок № 456).

Розділом VI Тимчасового порядку №456 регламентована процедура видачі паспортів замість утрачених або викрадених.

Згідно з п.1 Розділу VI Тимчасового порядку №456 для оформлення паспорта замість втраченого або викраденого заявник подає: 1) заяву про втрату/викрадення паспорта (далі - заява про втрату паспорта) за зразком, наведеним у додатку 5 до цього Тимчасового порядку; 2) рішення суду; 3) заяву; 4) дві (три - у разі одержання втраченого паспорта в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або оригінал документа про звільнення від його сплати (у разі втрати паспорта); 6) витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань (у разі викрадення паспорта на території України); 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

У разі оформлення паспорта замість втраченого/викраденого, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив свою діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи. Для оформлення паспорта замість втраченого/викраденого рішення суду не подається, якщо паспорт, який було втрачено/викрадено, оформлювався на підставі рішення суду.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IX Тимчасового порядку №456 територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Згідно з пунктом 8 розділу VI Тимчасового порядку №456 після проведення необхідних перевірок за заявою про втрату паспорта працівник територіального підрозділу ДМС складає висновок за заявою про втрату паспорта за формою згідно з додатком 11 до цього Тимчасового порядку, який затверджується керівником цього підрозділу. У висновку зазначаються результати перевірки і прийняте рішення про видачу паспорта.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивачів права на отримання паспорта у вигляді книжечки відповідно до Положення про отримання паспорта громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ.

З урахуванням зазначеного, відмова відповідача - ГУ ДМС України в Одеській області в оформленні та видачі позивачам паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, замість втраченого - є протиправною.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем - ГУ ДМС України в Одеській області не доведено правомірність відмови позивачам в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ГУ ДМУ України в Одеській області - є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до ДМС України про визнання протиправною бездіяльності Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім`я позивачів, яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвища, ім`я, по-батькові, дати народження, статі, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого обличчя, відцифрованого підпису, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР); зобов`язання Державну міграційну службу України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім`я позивачів, яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі (скорочено - УНЗР), суд зазначає наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.8 Закону України "Про захист персональних даних" суб`єкт персональних даних має право, зокрема, пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Згідно ч.2 ст.15 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб`єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закон України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку.

Згідно ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст.21 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення паспорта громадянина України здійснюється розпорядником Реєстру. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України здійснюються розпорядником Реєстру або уповноваженими суб`єктами, передбаченими пунктом 4 частини першої статті 2 цього Закону.

Таким чином, паспорт громадянина України оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).

Як встановлено судом вище, 10.08.2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_1 (а.с. 21).

10.08.2018 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано паспорт громадянина України у вигляді ID-картки № НОМЕР_2 (а.с. 12-13).

Тобто, під час оформлення паспорта громадянина України у формі картки позивачі надали згоду на обробку їх персональних даних.

Отже, згоду на внесення інформації щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до Реєстру надано заявниками добровільно та особисто, внаслідок чого автоматично сформовано УНЗР.

Статтею 8 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Статтею 15 Закону України "Про захист персональних даних" чітко визначені випадки видалення або знищення персональних даних, серед яких відсутня така підстава як звернення суб`єкта персональних даних із заявою про відкликання згоди на збір та обробку персональних даних.

Разом з тим, звернення позивача щодо відкликання згоди на збір та обробку персональних даних, відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 8 Закону України "Про захист персональних даних" не може слугувати підставою видалення його даних з Єдиного державного демографічного реєстру, оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальним законом, а саме Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", яким не передбачено підстав для знищення (видалення, анулювання) інформації стосовно особи із Реєстру.

При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо нього до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України "Про захист персональних даних", а позивач фактично має право на поновлення або виправлення інформації, проте ніяк не вилучення її, у зв`язку з релігійними переконаннями.

Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.

Таким чином, оскільки інформація про позивачів була отримана з дозволу останніх і без порушень вимог Закону України "Про захист персональних даних", та Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус", та є достовірною, підстави для видалення даних позивачів, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР)- відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2020 року по справі № 260/99/19 (провадження №К/9901/31910/19).

Суд не бере до уваги посилання позивачів на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19 вересня 2018 року, оскільки у вказаній постанові надано правову оцінку спірним правовідносинам, які не є тотожними спірним правовідносинам по даній справі в частині позовних вимог до ДМС України.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ДМС України є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.3 ст.139, ст.ст. 241-246, 262, 291, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5136-474/5136.1-20 від 14.05.2020, №Б-995/6/5101- 20/5100.4.7/5728-20 від 01.06.2020) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України (адреса: вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) - відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Позов ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , паспорт № НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (адреса: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44, код ЄДРПОУ 37811384) - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5136-474/5136.1-20 від 14.05.2020, №Б-995/6/5101-20/5100.4.7/5728-20 від 01.06.2020) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області обміняти, оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України (адреса: вул. Володимирська, 9, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) - відмовити повністю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасною подачею копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 22 лютого 2021 року.

Суддя В.В. Андрухів