Рішення № 95069468, 16.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7796/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В. за участю секретаря судового засідання Рижук В.І., представника позивача - адвоката Ткачука А.Ю., відповідач - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною бездіяльності, стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року в сумі - 2 110 грн. 80 коп.;

- визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року;?

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року в сумі 3 375,19 грн.;

- стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплат доплати за службу у нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2020 по день ухвалення рішення судом, із розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 422 грн. 73 коп. за кожен день.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у період з 07.11.2015 року по 31.05.2020 року він проходив службу у патрульній поліції України та перебував на посаді інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції №325 о/с від 21.05.2020 року позивач 31.05.2020 року був звільнений з органів Національної поліції України відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) та вказано, що станом на день звільнення стаж служби становить 04 роки 10 місяців 17 днів.

02.06.2020 року представником ОСОБА_1 було направлено звернення до Департаменту патрульної поліції для отримання наступної інформації: чи здійснювалася йому доплата за службу в нічний час за нічні зміни, починаючи з 07.11.2015 року по 31.05.2020 року відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року№260; чи виплачувалася йому заборгованість по індексації грошового забезпечення в період з 07.11.2015 року по 31.05.2020 року відповідно до вимог статті 94 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно відповіді Департаменту патрульної поліції на запит адвоката позивача повідомлено, що в період з 07.11.2015 року по 31.03.2018 року підстави для нарахування доплати за службу у нічний час ОСОБА_1 відсутні. Також у відповіді вказано, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 індексація грошового забезпечення проводилась з листопада 2017 року.

Позивач зазначив, що за період з червня 2017 року по березень 2018 року він відпрацював 53 нічних зміни та Департамент патрульної поліції був зобов`язаний здійснювати йому доплату за службу у нічний час.

Таким чином, у порушення вимог Постанови №988 та Порядку №260 Департамент патрульної поліції має заборгованість перед ОСОБА_1 у вигляді доплати за службу в нічний час за вищевказаний період, що становить 2110 грн. 80 коп.

Позивач зазначив, що Департамент патрульної поліції, не здійснивши нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення в період з листопада 2015 року до листопада 2017 року, порушив вимоги Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Закону України "Про Національну поліцію". Відтак, загальна сума індексації, яка підлягає стягненню на користь позивача, за розрахунком останнього складає 3375 грн. 19 коп.

Посилаючись на ст.ст.116, 117 КЗпП України, позивач зазначив, що всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, доплати за службу в нічний час, виплати індексації грошового забезпечення, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Законодавство прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

У порушення вищевказаного, доплати за службу у нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення не сплачені в день звільнення ОСОБА_1 , тому він має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплат, а саме: з 31.05.2020 року по день ухвалення рішення судом.

Ухвалою судді від 25.08.2020 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено перше судове засідання для розгляду справи по суті на 23 вересня 2020 року об 11:00 год.

У судовому засіданні 23.09.2020 року оголошено перерву до 19.10.2020 року до 11:00 год. у зв`язку з ненаданням відповідачем доказів надіслання відзиву позивачу, та зобов`язанням суду подати такі докази.

Ухвалою від 19.10.2020 року зупинено провадження по справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням наказу голови Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року №22-ОС/Д/С "Про встановлення обмежень, спрямованих на запобігання, виникнення і поширення коронавірусної хвороби (СОVІD-19) в Одеському окружному адміністративному суді на період запровадження в Україні карантинних заходів".

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2021 року скасовано ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2020 року. Справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судове засідання, призначене на 16 лютого 2021 року на 10:00 годину, з`явився представник позивача.

16.02.2021 року електронною поштою представник відповідача подав клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

21.09.2020 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782 внесено зміни до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМ України № 1078 від 17.07.2003 року, та доповнено абзац 5 після слова «військовослужбовці» словом «поліцейських». Індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаною постановою, тобто з 24.10.2017 року.

Враховуючи вищевикладене, відповідач вважав, що право на виплату коштів по індексації до 24.10.2017 року позивач не мав.

Відповідач зазначив, що позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію за службу в нічний час з червня 2017 року по березень 2018 року, однак, враховуючи факт звернення з цією вимогою до суду лише 17.08.2020 року та положення п.11 Розділу І Порядку №260, яким передбачено право поліцейського на виплату йому грошового забезпечення, сплаченого у меншому розмірі ніж належало, не більше ніж за три роки, що передували зверненню, відповідач вважав, що вимога позивача порушує норми законодавства.

Що стосується вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку в розмірі 422,73 грн. за один день за весь час затримки виплат (індексації та нічних), а саме: з 31.05.2020 року по день ухвалення рішення судом, то ст.117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таке правове регулювання є способом досягнення балансу між захистом прав працівника та додержанням принципів справедливості і співмірності у трудових відносинах, враховуючи фактичні обставини, за яких стався несвоєчасний розрахунок та міру добросовісної поведінки роботодавця.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, період затримки (прострочення виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Заслухавши вступне слово представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 07.11.2015 року по 31.05.2020 року проходив службу у патрульній поліції України та перебував на посаді інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції №325 о/с від 21.05.2020 року, позивач 31.05.2020 року був звільнений з органів Національної поліції України відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с. 23).

За період з червня 2017 року по березень 2018 року ОСОБА_1 відпрацював 53 нічних зміни, що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, що додана до листа від 26.06.2020 року № 215а/3/41/13/06/02-20 на запит адвоката позивача (а.с.20).

У червні 2020 року представником ОСОБА_1 було направлено звернення до Департаменту патрульної поліції для отримання наступної інформації, зокрема: чи здійснювалася йому доплата за службу в нічний час за нічні зміни, починаючи з 07.11.2015 року по 31.05.2020 року відповідно до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 року№260; чи виплачувалася йому заборгованість по індексації грошового забезпечення в період з 07.11.2015 року по 31.05.2020 року відповідно до вимог статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 13-14).

Листом від 23.06.2020 року №Т-6906/41/5/05-2020 відповідач повідомив, що в період з 07.11.2015 року по 31.03.2018 року підстави для нарахування доплати за службу у нічний час ОСОБА_1 відсутні. Щодо заборгованості по індексації грошового забезпечення повідомлено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 жовтня 2017 року №782, якою внесено зміни до п.2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078, доповнивши абзац 5 після слова «військовослужбовці» словом «поліцейських». Оскільки зазначена постанова КМУ набрала чинності з 24.10.2017 року, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється з листопада 2017 року (а.с. 15-16).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року №580-VІІІ (далі - Закон № 580-VIII).

За змістом положень частини десятої статті 62 цього Закону до гарантій професійної діяльності поліцейського віднесено право поліцейського на своєчасне і в повному обсязі отримання грошового забезпечення та інших компенсаційних виплат відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 988 від 11.11.2015 р. "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова №988) визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.

Відповідно до п.1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно ч.1 ст.3 Закону №580-VIII у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пп.3 п.5 Постанови № 988, визначено обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час - у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06.04.2016 р. у відповідності до ст.94 Закону №580-VIII та Постанови № 988, з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).

Згідно з п.3 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Пунктом 11 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Пунктом 15 розділу І Порядку №260 визначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

Отже, грошове забезпечення має бути виплачене поліцейському в повному обсязі не пізніше дня звільнення зі служби.

Відповідно до п.11 розділу ІІ Порядку №260, поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.

Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.

Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов`язків у період з 22.00 до 06.00.

Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.

Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.

Підставами для виконання службових обов`язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.

Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.

Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.

Як зазначено судом вище, за період з червня 2017 року по березень 2018 року позивачем відпрацьовано у патрульній поліції України на посаді інспектора взводу №1 роти №6 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції 53 нічних зміни, що підтверджується довідкою Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, доданою до листа від 26.06.2020 року № 215а/3/41/13/06/02-20.

Однак доплату за службу в нічний час за вказаний період позивач не отримував.

Суд зазначає, що доплата за службу в нічний час є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення поліцейського, який входить до складу грошового забезпечення поліцейського, а обов`язок виплачувати доплату за службу в нічний час встановлений пп. 3 п. 5 Постанови № 988 та п.11 розділу ІІ Порядку №260.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року, а тому адміністративний позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року в конкретній сумі - 2 110 грн. 80 коп., суд зазначає наступне.

З наданих позивачем архівних відомостей про його грошове забезпечення, що отримані на адвокатський запит від Департаменту патрульної поліції (а.с.17-19) вбачається, що доплата за службу за службу в нічний час позивачу за спірний період не нараховувалася.

Тому розрахунок заборгованості у вигляді доплати за службу в нічний час є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі "Волохи проти України" (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Суд зазначає, що стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені. Тому в задоволенні вимоги позивача про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року в сумі - 2 110 грн. 80 коп. - слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати на виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року, оскільки саме в такий спосіб можливий ефективний захист прав позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 р. №1282-XII (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до ст.4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (у редакції до 01.01.2016 р. - в розмірі 101 відсоток).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.6 Закону №1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 р. затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (у редакції, чинній до 23.02.2016 р. - в розмірі 101 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку №1078 в редакції, чинній з 24.10.2017 року, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

До 24.10.2017 року п.2 Порядку №1078 передбачав, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації. Посилання відповідача у відзиві на позов на відсутність фінансування для виплати індексації суд вважає необґрунтованими, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань, шляхом невиділення на такі цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з моменту набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 782 від 18.10.2017 р., якою внесено зміни до п.2 Порядку №1078, оскільки право позивача на проведення індексації грошового забезпечення прямо передбачено положеннями Закону №580-VII та Закону №1282-ХІІ.

Більш того, в силу положень ч.2 ст.8 Закону №1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.

Таким чином, вказані відповідачем обставини не звільняють його від обов`язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01 грудня 2015 року).

Постановою Кабінету Міністрів України №141 від 28.02.2018 р. внесено зміни у вищевказаний пункт та викладено його в такій редакції: "виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік".

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

При цьому, нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов`язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. У зазначеному Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08.11.2005 р. зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

При цьому, суд зазначає, що нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення та встановлення місяця підвищення (базового місяця) у відповідності до положень Порядку №1078 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення належить до повноважень відповідача.

Вирішуючи спір, суд врахував правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 12.12.2018 р. у справі № 825/874/17, від 19.07.2019 р. в справі №240/4911/18, від 07.08.2019 р. в справі №825/694/17.

Суд також враховує рішення Конституційного суду України від 15.10.2013 р. №9-рп/2013, в якому зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

За таких умов суд дійшов висновку, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року, а тому адміністративний позов в цій частині позовних вимог підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року в сумі 3 375,19 грн., суд зазначає наступне.

Розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.

Суд зазначає, що стягненню підлягають лише ті суми, які були нараховані, але не виплачені. Тому в задоволенні вимоги позивача про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року в конкретній сумі 3375,19 грн. - слід відмовити.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, виходячи за межі позовних вимог, зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року, оскільки саме в такий спосіб можливий ефективний захист прав позивача.

Стосовно вимоги про стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки виплати доплати за службу у нічний час та заборгованості по індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2020 по день ухвалення рішення судом, із розрахунку середньоденного грошового забезпечення у розмірі 422 грн. 73 коп. за кожен день, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто, за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору (ч.2 ст.117 КЗпП України).

У разі непроведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що у день звільнення позивача зі служби, відповідачем не було виплачено всі суми, що підлягали виплаті при звільненні, а саме: доплату за службу в нічний час та індексацію грошового забезпечення.

Доказів щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідачем суду надано не було, а відтак відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Суд зазначає, що положеннями ст.117 КЗпП України чітко передбачено, що виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні здійснюється за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Звертаючись із вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи із середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення їх точного розміру. Суд має орієнтовано оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 р. у справі №821/1083/17 зазначила, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, виходячи із принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення із вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини спору, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 р. у справі № 761/9584/15-ц.

Виходячи із вищевикладеного, слід дійти висновку, що з урахуванням конкретних обставин у справі, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

Визначаючись щодо розміру середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні суд враховує, що позивач є менш захищеною по відношенню до відповідача, стороною відносин публічної служби. Водночас у вказаних відносинах і позивач має діяти добросовісно щодо реалізації свої прав, а інтереси іншої сторони мають також бути враховані.

Наявність у позивача можливості стягувати із відповідача надмірні грошові суми як відповідальність за несвоєчасний розрахунок під час звільнення спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання роботодавця виконувати зобов`язання щодо виплати середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків службовцем.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виплатив позивачу доплату за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року, та індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року, а тому позивач просив стягнути з Департаменту патрульної поліції заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року в сумі 2110 грн. 80 коп., та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року в сумі 3375,19 грн. Загальна сума, що підлягає стягненню за розрахунком позивача, становить 5485,99 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру сум, які підлягають відшкодуванню позивачу за період затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне застосувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 26.06.2019 р. у справі №761/9584/15-ц, відповідно до якої для приблизної оцінки розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, можливо застосовувати дані Національного банку України про середньозважені ставки за кредитами в річному обчисленні за відповідні роки, з яких можна розраховувати розмір сум, які працівник, недоотримавши належні йому кошти від роботодавця, міг би сплатити як відсотки, взявши кредит з метою забезпечення рівня свого життя.

З аналізу даних розміщених на офіційному сайті Національного банку України можна встановити розмір облікової ставки НБУ у відсотках річних за конкретний період та відповідно вирахувати суму середнього заробітку позивача, який підлягає відшкодуванню за період затримки розрахунку.

З аналізу даних розміщених на офіційному сайті Національного банку України встановлено, що на дату звільнення позивача (31.05.2020 р.) розмір облікової ставки НБУ становив 8% річних. В період з 12.06.2020 року та до теперішнього часу облікова ставка НБУ становить 6 % річних.

Таким чином, 8% річних від суми 5485,99 грн. за 11 днів (з 01.06. 2020р. до 11.06.2020р. включно) становить: 5485,99 грн. х 8% х 11 днів / 366 днів = 13,19 грн.

При цьому, 6% річних від суми 5485,99 грн. за 203 дні 2020 року (з 12.06.2020р. до 31.12.2020р. включно) становить: 5485,99 грн. х 6% х 203 дні / 366 днів =182,57 грн.

За решту днів затримки розрахунку при звільненні, 6% річних від суми 5485,99 грн. за 47 днів 2021 року (з 01.01.2021р. до 16.02.2021р. включно) становить: 5485,99 грн. х 6% х 47 днів / 365 днів = 42,38 грн.

Загальна сума майнових втрат позивача за період з 01.06.2020 року до 16.02.2021 року включно становить: 13,19 грн. + 182,57 грн. + 42,38 грн. = 238,14 грн.

Таким чином, з огляду на характер цієї заборгованості перед позивачем, дії позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що справедливою, пропорційною і такою, що відповідає критеріям визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення виплати належних позивачу сум при звільненні, може вважатися виплата середнього заробітку в розмірі 238,14 грн., який розраховано із врахуванням періоду з часу несвоєчасного проведення розрахунку при звільненні (початок затримки - 01.06.2020 р.) по час ухвалення рішення по цій справі (16.02.2021 року) та приблизного розміру майнових втрат в разі несвоєчасно отриманих сум при звільненні.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2020 року по 16.02.2021 року в розмірі 238,14 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з урахуванням викладених вище висновків суду.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, ч.1 ст.139, ст.ст. 241-246, 291, п.15.5 ч.1 розділу VII КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (адреса: вул. Федора Ернста, буд.3, м. Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення невиплачених грошових коштів при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати на виплатити ОСОБА_1 доплату за службу в нічний час за період з червня 2017 року по березень 2018 року.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції щодо нездійснення невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до листопада 2017 року.

Стягнути з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2020 року по 16.02.2021 року в розмірі 238,14 грн. (двісті тридцять вісім гривень 14 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 22 лютого 2021 року.

Суддя В.В. Андрухів