Рішення № 95068842, 19.02.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2021 року справа №320/2265/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сидорчук А.М., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги та рішення, зобов`язання вчинити певні дії

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі – відповідач або ГУ ДПС у Київській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Київській області від 02.12.2019 № 118340-53;

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДФС у Київській області про опис майна у податкову заставу № 655 від 03.12.2019;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області самостійно або через свої відокремлені підрозділи вчинити дії щодо відображення у інтегрованій картці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійсненої оплати єдиного податку за платіжним дорученням №3 від 20.08.2019 на суму 1458,00 грн.

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області вчинити дії щодо зняття фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку у відокремленому підрозділі Вишгородське управління Головного управління ДПС у Київській області та взяття на облік у відокремленому підрозділі Ірпінське управління Головного управління ДПС у Київській області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 20.05.2019 він зареєструвався фізичною особою-підприємцем та з дати реєстрації зареєструвався платником єдиного податку 3 групи без реєстрації платником ПДВ.

Місце проживання позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою його було зареєстровано фізичною особою-підприємцем та узято на облік Вишгородським управлінням Головного управління ДФС у Київській області.

Як вказує позивач, 25.09.2018 Гаврилівська сільська територіальна громада сіл Гаврилівка та Тарасівщина Вишгородського району Київської області приєдналася до Бучанської міської об`єднаної територіальної громади Київської області (надалі - Бучанська об`єднана територіальна громада).

У зв`язку з цим, з січня 2019 року позивач сплачував єдиний податок у повному обсязі до місцевого бюджету адміністративного центру Бучанської об`єднаної територіальної громади. Однак, податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за півріччя, три квартали, рік 2019 року вимушений був подавати до Вишгородського управління Головного управління ДФС у Київській області та Вишгородського управління Головного управління ДПС у Київській області, оскільки позивача як фізичну особу-підприємця, не було знято з обліку у Вишгородському управлінні Головного управління ДПС у Київській області та не було взято на облік у Ірпінському управлінні Головного управління ДПС у Київській області, яке обслуговує Бучанську об`єднану територіальну громаду.

Незважаючи на це, ГУ ДФС у Київській області сформувало та направило позивачу податкову вимогу щодо заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб та прийняло рішення про опис майна у податкову заставу.

З огляду на викладене, позивач вважає, що спірні податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу є протиправними та необґрунтованими, тому їх слід скасувати.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що станом на 26.03.2020 в інтегрованій картці платника податків ФОП ОСОБА_1 обліковується сума податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 1485,00 грн., а тому контролюючим органом правомірно сформовано податкову вимогу від 02.12.2019 № 118340-53 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу № 655 від 03.12.2019. Відповідач також зазначає, що підстави для переведення платника податків ФОП ОСОБА_1 на обслуговування з одного контролюючого органу до іншого відсутні, оскільки відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстроване місце проживання позивача залишилося незмінним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 відкрито провадження у справі №320/2265/20, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення за наявними у справі матеріалами. Вказаною ухвалою також витребувано докази від сторін по справі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 20.05.2019 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місце проживання: АДРЕСА_1 (а.с. 49).

Позивач з 20.05.2019 є платником єдиного податку третьої групи за ставкою 5% без реєстрації платником ПДВ, про що свідчить витяг з Реєстру платників єдиного податку від 27.05.2019 № 1910083400420 (а.с. 16).

Як установлено з матеріалів справи, 02.12.2019 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкову вимогу форми «Ф» № 118340-53, згідно з якою позивача повідомлено, що станом на 01 грудня 2019 року сума податкового боргу зі сплати єдиного податку становить 1485,00 грн. (а.с. 17).

В подальшому, відповідачем прийнято рішення № 655 про опис майна у податкову заставу від 03.12.2019, яким, відповідно до статті 89 розділу ІІ Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснив опис майна, що перебуває у власності (господарському віддані або оперативному управлінні) платника податків ОСОБА_1 (а.с.18).

На переконання позивача, оскаржувані рішення контролюючого органу та його дії щодо обліку платника податку, є протиправними та суперечливими вимогам закону, що стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.36.1 ст. 36 ПК України визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата у повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 109.1 ст.109 ПК України встановлено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Системно аналізуючи наведені положення Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що для притягнення позивача до відповідальності за вчинення ним податкового правопорушення, необхідне встановлення факту неналежного виконання вимог Податкового кодексу України, у даному випадку несплати єдиного податку.

Тому, для вирішення даного спору по суті, необхідним для з`ясування є наявність, чи відсутність допущення податкового правопорушення з боку позивача.

Так, згідно зі ст. 10 ПК України єдиний податок належить до місцевих податків. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Відповідно до п. 295.3 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

Пункт 49.18.2 ст. 49 ПК України встановлює, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Частиною 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 45 Бюджетного кодексу України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном).

Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

З матеріалів справи вбачається, що 18.07.2019 позивачем було подано до Вишгородського управління Вишгородської ДПІ (Вишгородський район) ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за півріччя 2019 року, в якій в рядку 14 «Сума єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду» проставлений прочерк («-») (а.с.5-7).

10.10.2019 позивачем було подано до Вишгородського управління Вишгородської ДПІ (Вишгородський район) ГУ ДПС у Київській області податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за три квартали 2019 року, в якій сума єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду визначена у розмірі 1485,00 грн. (а.с.8-10).

09.01.2020 позивачем було подано до Вишгородського управління Вишгородської ДПІ (Вишгородський район) ГУ ДПС у Київській області податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2019 рік, в якій в рядку 14 «Сума єдиного податку, яка підлягає сплаті за підсумками поточного звітного періоду» проставлений прочерк («-») (а.с.11-14).

При цьому, сума єдиного податку за 2019 рік була сплачена ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 20.08.2019 на суму 1485,00 грн. (а.с.15).

Під час розгляду справи судом з`ясовано, що рішенням сорок п`ятої позачергової сесії сьомого скликання Бучанської міської ради Київської області «Про добровільне приєднання Гаврилівської сільської територіальної громади Вишгородського району до територіальної громади міста обласного значення» від 25.09.2018 було вирішено добровільно приєднати Гаврилівську сільську територіальну громаду сіл Гаврилівка та Тарасівщина Вишгородського району Київської області до Бучанської міської об`єднаної територіальної громади Київської області (далі - Бучанська об`єднана територіальна громада). Таким чином до складу Бучанської об`єднаної територіальної громади увійшла територіальна громада, розташована на території суміжного Вишгородського району.

Згідно з матеріалами справи, ОСОБА_1 подав податкові декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця у 2019 році до Вишгородського управління Головного управління ДФС у Київській області та Вишгородського управління Головного управління ДПС у Київській області - за місцем перебування на податковому обліку, а сплачував єдиний податок до місцевого бюджету адміністративного центру Бучанської об`єднаної територіальної громади.

Вказані обставини обумовлені тим, що позивача, як фізичну особу-підприємця, не було знято з обліку у Вишгородському управлінні Головного управління ДПС у Київській області та не взято на облік у Ірпінському управлінні Головного управління ДПС у Київській області, яке обслуговує Бучанську об`єднану територіальну громаду.

У свою чергу, відповідно до п. 10.23 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588 (далі - Порядок № 1588), у разі ліквідації чи реорганізації контролюючого органу, адміністративно-територіальної реформи, зміни меж адміністративних одиниць (районів, міст) чи інших, незалежних від платника податків об`єктивних причин, унаслідок яких змінюється контролюючий орган, в якому обліковується платник податків, здійснюються зняття з обліку платника податку в одному контролюючому органі та взяття на облік в іншому відповідному контролюючому органі з урахуванням таких особливостей:

1) переведення платників податків здійснюється на підставі переліку платників податків, стосовно яких змінюється місце обліку, затвердженого відповідним контролюючим органом вищого рівня;

2) у 10-денний строк після затвердження переліку платників податків, які підлягають зняттю з обліку в одному контролюючому органі та взяттю на облік в іншому, контролюючий орган, з якого переводяться платники податків, передає до контролюючого органу за новим місцем обліку такі документи та інформацію:

реєстраційні частини облікових справ платників податків;

звітні частини облікових справ платників податків.

Передача здійснюється за окремими актами прийому-передачі, які складаються у трьох примірниках - по одному для контролюючих органів та один для відповідного контролюючого органу вищого рівня;

3) інформація про зміну місця обліку платників податків доводиться до відома платників податків у 10-денний строк після затвердження переліку платників податків, які підлягають зняттю з обліку в одному контролюючому органі та взяттю на облік в іншому.

Як свідчать встановлені обставини справи, після добровільного об`єднання територіальних громад, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не був знятий з обліку у Вишгородському управлінні Головного управлінні ДПС у Київській області та взятий на облік в Ірпінському Головному управлінні ДПС у Київській області, як цього вимагає Порядок № 1588.

Саме з цієї причини, відомості про оплату позивачем єдиного податку за місцезнаходженням адміністративного центру Бучанської об`єднаної територіальної громади до інтегрованої картки платника та ITC «Податковий блок» внесені не були та обліковуються на платежах «до з`ясування» через відсутність відкритої інтегрованої картки платника у Ірпінському управлінні Головного управління ДПС у Київській області на позивача.

У відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що у зв`язку із об`єднанням у 2017 році територіальних громад сіл, селищ, міст в органах Державної казначейської служби України з 03.01.2018 відкрито рахунки для зарахування надходжень до ОТГ, місцеві ради яких набули повноваження за результатами перших місцевих виборів, що відбулися у 2017 році. При цьому рахунки, які були відкриті для територіальних громад сіл, селищ, міст, що увійшли до складу об`єднаних територіальних громад з 03.01.2018, закрито.

Разом з тим, оскільки внаслідок відкриття нових рахунків для зарахування надходжень ОТГ автоматичного відкриття ІКП не відбулося, з метою відображення в інформаційній системі органів ДФС сум надходжень до бюджетів утворених ОТГ, у разі якщо до складу ОТГ увійшли населені пункти, які розташовані на території різних адміністративних районів, то для платників місцезнаходження яких на податковому обліку не збігається з місцем сплати ними податків і зборів до місцевих бюджетів на рахунки ОТГ, сплачені суми відображаються в ДПІ за місцем сплати платежу в інтегрованій картці платника зі спеціальним кодом «платежі до з`ясування».

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не спростовано того, що сплата єдиного податку за місцезнаходженням адміністративного центру Бучанської об`єднаної територіальної громади не призвела до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок та, як наслідок, до відповідного місцевого бюджету. Тому, оформлення платіжних документів на неправильний рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій.

Чинним законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: «сплата податку» та «зарахування податку». Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов`язкових платежів).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 808/1224/16.

Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував того, що сплата спірної суми зобов`язань була здійснена позивачем за місцезнаходженням адміністративного центру Бучанської об`єднаної територіальної громади. Крім того, відповідач не спростовував достовірність відомостей, які відображені у наданій до суду позивачем копії платіжного доручення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав до суду належним чином засвідчену копію платіжного доручення, які підтверджує факт здійснення сплати єдиного податку.

Разом з тим, відповідач не виконав передбаченого ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку щодо доказування правомірності своїх дій та рішень та не надав до суду доказів, які б спростовували факт зарахування грошових коштів, які були сплачені позивачем у зазначений вище період на рахунок в органи казначейства, відкритий для сплати єдиного податку до бюджету.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем виконано обов`язок по сплаті єдиного внеску, а тому оскаржувана податкова вимога від 02.12.2019 №118340-53 сформована ГУ ДФС у Київській області неправомірно та підлягає скасуванню.

Підпунктом 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 ПК України встановлено, що право податкової застави виникає: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (пункт 89.2 статті 89 Податкового кодексу України).

Абзацом третім пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно з пунктом 91.1 статті 91 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого.

Таким чином, умовою для винесення керівником контролюючого органу рішення про опис майна платника податків у податкову заставу та призначення такому платнику податків податкового керуючого є наявність у такого платника податків податкового боргу.

Відтак, виходячи з того, що у ході розгляду справи судом встановлено факт своєчасної сплати позивачем податкового зобов`язання з єдиного податку, суд приходить до висновку про відсутність у контролюючого органу підстав для опису майна ФОП ОСОБА_1 у податкову заставу, а тому рішення ГУ ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу від 03.12.2019 № 655, є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області самостійно або через свої відокремлені підрозділи вчинити дії щодо відображення у інтегрованій картці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) здійсненої оплати єдиного податку за платіжним дорученням № 3 від 20.08.2019 на суму 1458,00 грн., суд зважає на таке.

Пунктом 63.11 ст. 63 ПК України встановлено, що контролюючі органи забезпечують достовірність даних про платників податків в Єдиному банку даних про платників податків - юридичних осіб та Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, реєстрі платників податку на додану вартість, реєстрі неприбуткових організацій та інших реєстрах, що формуються та ведуться контролюючими органами згідно з цим Кодексом, їх захист від несанкціонованого доступу, оновлення, архівування та відновлення даних.

Згідно з п. 63.12 ст. 63 ПК України інформація збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв`язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних.

Оперативний облік надходжень за податками та зборами від платників податків здійснюється контролюючим органом у відповідності до Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 ( далі - Порядок № 422).

Відповідно до п.2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (п. 1 Розділу II Порядку №422).

Тобто, інтегрована картка є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому сум недоїмки та пені, які не підлягають сплаті в даному випадку, але в картці зазначені як наявна заборгованість, порушує права позивача, оскільки відображає суму не існуючого податкового боргу та впливає на стан подальших розрахунків по податку.

Згідно з положеннями пункту 5 розділу І Порядку №422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: зокрема, рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України) (пункт 2 розділу VII Порядку №422).

Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.02.2019 (справа №825/999/17) та від 26.02.2019 (справа №805/4374/15-а), від 25.03.2020 (справа № 826/9288/18).

Аналізуючи зворотній бік інтегрованої картки платника позивача з єдиного податку суд зазначає, що станом на 29.02.2020 за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного податку в розмірі 1485,00 грн. (а.с 46).

Зважаючи на те, що податкову вимогу від 02.12.2019 № 118340-53, в якій визначена сума податкового боргу з єдиного податку у розмірі 1485,00 грн., визнано судом протиправною та скасовано, а також беручи до уваги відсутність підстав вважати, що податковий орган за наслідками судового розгляду не відкоригує відомості в інтегрованій картці позивача, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання відповідача, зокрема, вчинити дії щодо відображення у інтегрованій картці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 здійсненої оплати єдиного податку за платіжним дорученням № 3 від 20.08.2019 на суму 1458,00 грн., є передчасною, позаяк скасування безпідставно винесеної відносно ФОП ОСОБА_1 оскаржуваної вимоги від 02.12.2019 №118340-53 передбачає проведення відповідних дій в інтегрованій картці платника.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у наведеній частині.

Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області вчинити дії щодо зняття фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку у відокремленому підрозділі Вишгородське управління Головного управління ДПС у Київській області та взяття на облік у відокремленому підрозділі Ірпінське управління Головного управління ДПС у Київській області, суд виходить з такого.

Суд ураховує той факт, що ситуація щодо неможливості зарахування коштів з єдиного податку на бюджетний рахунок виникла у зв`язку із тим, що 25.09.2018 Гаврилівська сільська територіальна громада сіл Гаврилівка та Тарасівщина Вишгородського району Київської області (місце обліку позивача) приєдналися до Бучанської міської об`єднаної територіальної громади Київської області.

Як було зазначено судом вище, відповідно до п. 10.23 Порядку № 1588 у разі ліквідації чи реорганізації контролюючого органу, адміністративно-територіальної реформи, зміни меж адміністративних одиниць (районів, міст) чи інших, незалежних від платника податків об`єктивних причин, унаслідок яких змінюється контролюючий орган, в якому обліковується платник податків, зняття з обліку платника податку в одному контролюючому органі та взяття на облік в іншому відповідному контролюючому органі здійснюються з урахуванням таких особливостей: переведення платників податків здійснюється на підставі переліку платників податків, стосовно яких змінюється місце обліку, затвердженого відповідним контролюючим органом вищого рівня.

Проте, як свідчать обставини справи, Головне управління ДПС у Київській області як контролюючий орган вищого рівня по відношенню до Вишгородського управління Головного управлінні ДПС у Київській області, у якому станом на час розгляду справи позивач перебуває на податковому обліку, не вчинило дій щодо зняття з обліку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з вказаного контролюючого органу та взяття на облік в іншому відповідному контролюючому органі.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про вчинення дій щодо зобов`язання зняття фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з обліку у відокремленому підрозділі - Вишгородське управління Головного управління ДПС у Київській області та взяття на облік у відокремленому підрозділі - Ірпінське управління головного управління ДПС у Київській області, підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду даної адміністративної справи відповідачем не доведено, а позивачем спростовано правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень контролюючого органу.

За наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, за подання фізичною особою або фізичною особою – підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, за подання фізичною особою або фізичною особою – підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до адміністративного суду фізичною особою – підприємцем позову немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11.2019 № 294-IX установлено, що з 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102 гривень.

Предмет позову становлять вимоги майнового характеру на суму 1485,00 грн. (про визнання протиправною та скасування податкової вимоги), та три вимоги немайнового характеру (про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії).

Таким чином, під час звернення до суду з даним адміністративним позовом позивачеві належало сплатити судовий збір у розмірі 7146,80 грн. (840,80 грн. за вимогу майнового характеру + (2102 грн. х 3 = 6303 грн. за три вимоги немайнового характеру).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 8408,00 грн., що підтверджується квитанцією від 26.02.2020 № ПН81, оригінал якого наявний в матеріалах справи (а.с.4).

Відтак, переплата позивачем судового збору складає 1261,20 грн.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору у розмірі 1261,20 грн. судом під час розподілу судових витрат у рішенні не вирішується. При цьому позивач може звернутися до суду із окремим клопотанням про повернення надмірно сплаченої суми судового збору у розмірі 1261,20 грн.

Враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем за звернення з позовною заявою судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області у розмірі 5044,80 грн. (7146,80 грн. - 2102 грн.).

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Київській області від 02.12.2019 №118340-53.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Київській області про опис майна у податкову заставу №655 від 03.12.2019.

4. Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області вчинити дії щодо зняття фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з обліку у відокремленому підрозділі Вишгородське управління Головного управління ДПС у Київській області та взяття на облік у відокремленому підрозділі Ірпінське управління Головного управління ДПС у Київській області.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

6. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А) судовий збір у розмірі 5044,80 грн. (п`ять тисяч сорок чотири грн. 80 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 19.02.2021 р.

Суддя Кушнова А.О.