Рішення № 95068717, 23.02.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 лютого 2021 року Справа № 280/252/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «АССОЛЬ» (71603, Запорізька область, Василівський район, місто Василівка, бульвар Центральний, будинок 43, ЄДРПОУ 20470908) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «АССОЛЬ» (далі - позивач або ПМВКП «АССОЛЬ») до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якій позивач просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 06 січня 2021 року № UA110250/2021/000001/2 Дніпровської Митниці Держмитслужби;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110250/2021/00001 від 06 січня 2021 року Дніпровської Митниці Держмитслужби.

Ухвалою суду від 18 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості винесене протиправно, оскільки ПМВКП «АССОЛЬ» було надано вичерпний перелік документів згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України для визначення митної вартості товарів, зокрема, контракт з додатковою угодою, специфікаціями, рахунок-фактуру (інвойс) на товар, банківські платіжні документи стосовно оплати, а також надані перевізні документи, в тому числі і ті, які підтверджують транспортні витрати, що включені в митну вартість: договір, рахунок, довідка, платіжні документи. Водночас, відповідач вимагаючи надати додаткові документи всупереч частини третьої статті 53 Митного кодексу України не встановив в наданих позивачем документах наявність розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості в документах. Крім того, відповідач в оскаржуваному рішенні не навів достатніх та логічних аргументів для здійснення коригування заявленої митної вартості товару. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 08 лютого 2021 року надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№7721), в якому зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД UA110250/2021/000021 від 05 січня 2021 року позивачу було надіслано електронне повідомлення щодо надання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. Враховуючи те, що в документах, які надані позивачем, були встановлені розбіжності, то зазначені обставини, у відповідності до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України стали підставою для прийняття Митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. З урахуванням усіх фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, Дніпровська митниця Держмитслужби вважає, що винесла законні та обґрунтовані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови. За таких обставин, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

16 лютого 2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№9337), в якій зазначено, що підстава щодо надання додаткових документів є відсутньою, а інших розбіжностей згідно статті 53 Митного кодексу України відповідачем при витребування додаткових документів висловлено не було.

19 лютого 2021 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№10326), в яких зазначено, що декларантом не надавалась специфікація №12 разом з електронною митною декларацією №UA110250/2021/000021 (що підтверджується гр. 44 даної ЕМД заповненою декларантом відповідно до Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2012 року за №1360/21672), що свідчить про ненадання обов`язкових документів визначених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товарів. Також вказує на те, що в листі від 06 січня 2021 року №ВЕД-1744 відсутнє зазначення митної декларації або іншого документа, за яким вже надавалась до митниці специфікація №12, а отже не підтверджується наявність такого документу у митниці.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.

05 січня 2021 року декларантом ПМВКП «АССОЛЬ» (далі - декларант) до митного контролю та митного оформлення було надіслано засобами електронного зв`язку згідно з статтею 257 Митного кодексу України митну декларацію з довідковим номером 571, режим ІМ 40 ДЕ, якій присвоєно № UA110250/2021/000021 на товари, що зазначені в графі 31 електронної митної декларації: «Бак гідросистеми … бак палевний … передня частина рами … комплект гідроразводки … кожух … упор … лабіринг …»; « ІНФОРМАЦІЯ_1 …»; «Кабіна північна…»; «… Кронштейн кріплення капота…»; «… Кожух … платформа під баки …»; «Датчик рівня палива …»; «Ущільнення …»; «Шестірня …»; «Муфта …»; «Хомут …».

Митна вартість товару визначена позивачем за першим методом за ціною договору (з урахуванням витрат на транспортування за межами державного кордону України з міста Челябінськ (Росія) до пограничного пункту Гоптовка-Нехотєєвка (Україна) у розмірі 50567,41 грн.) на рівні 613608,13 грн. (1588629,46 руб. РФ).

Для підтвердження митної вартості декларантом надіслано документи зазначені в гр. 44 МД № UA110250/2021/000021 від 05 січня 2021 року; а саме: пакувальний лист від 21 грудня 2020 року № б/н; рахунок-фактура від 21 грудня 2020 року № 520; автомобільна транспортна накладна CMR від 24 грудня 2020 року № 1186037; заявка на транспортування від 18 грудня 2020 року № 18/12/2020; платіжні доручення від 23 вересня 2020 року № 175, від 29 грудня 2020 року № 172, від 17 вересня 2020 року № 172, від 10 листопада 2020 року № 182; рахунок-фактура на оплату транспортних послуг від 24 грудня 2020 року № св.-00000333; платіжне доручення від 04 січня 2021 року № 5508 про оплату транспортних послуг; довідка про транспортні витрати від 24 грудня 2020 року № 1; контракт від 12 березня 2020 року № 12; додаткові угоди від 18 травня 2020 року № 1 та від 18 грудня 2020 року № 3; специфікації від 02 квітня 2020 року № 1, від 02 квітня 2020 року № 2, від 15 вересня 2020 року №11, від 12 листопада 2020 року № 13; договір на транспортне обслуговування з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом від 30 листопада 2020 року № 30/11/2020; рахунки від 15 вересня 2020 року № 194 та від 22 вересня 2020 року № 208; технічний опис від 04 січня 2021 року № ВЕД-1741; лист від 04 січня 2021 року № ВЕД-1742; копія митної декларації країни відправлення від 24 грудня 2020 року № 10511010/241220/0232793.

Згодом, додатково до вищезазначеною ЕМД декларантом надіслано засобами електронного зв`язку лист від 05 січня 2021 року № ВЕД-1743, де зазначено: «Бажаю надати додаткові документи для підтвердження заявлених кодів товарів, поданих до митного оформлення до митної декларації N9 UA110250/2021/000021», проставлено ПІБ декларанта, підпис та печатку підприємства.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, у митного органу виникли сумніви щодо достовірності митної вартості заявленого до митного оформлення товару та надані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

На підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України, Дніпровською митницею Держмитслужби повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями 4) копія митної декларації країни відправлення.

Також відповідно до частини шостої статті 53 Митного кодексу України декларанту повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

06 січня 2021 декларантом додатково подано: лист від 06 січня 2021 року №ВЕД-1744 та специфікацію від 22 вересня 2020 року №12.

За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів за митною декларацією № UA110250/2021/000021 від 05 січня 2021 року митницею винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110250/2021/00001 від 06 січня 2021 року, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA110250/2021/000001/2 від 06 січня 2021 року.

Оформлення вищезазначеного товару декларантом здійснено та випущено у вільний обіг за митною декларацією № UA110250/2021/000021 від 05 січня 2021 року з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів № UA110250/2021/00001 від 06 січня 2021 року випуск товарів у вільний обіг було здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу X Митного кодексу України.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 8 цього Кодексу (частини перша та друга статті 51 Митного кодексу України).

Так, частинами першою - третьою статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою - другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина перша статті 64 «Резервний метод» Митного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За змістом частин першої - третьої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п`ята - шоста статті 53 Митного кодексу України).

Згідно із частинами першою - третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 826/3120/16, від 14 листопада 2019 року у справі № 814/264/16 тощо).

Під час здійснення Дніпровською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом у митного органу виникли сумніви щодо достовірності митної вартості заявленого до митного оформлення товару та відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Підставою у митного органу для витребовування додаткових документів у позивача визначено той факт, що згідно платіжного доручення №175 від 23 вересня 2020 року в графі 70 «Призначення платежу» предоплата за запасні частини згідно контракту №12 від 12 березня 2020 року сп.№1 від 02 квітня 2020 року, сп.№2 від 02 квітня 2020 року, сп.№12 від 22 вересня 2020 року до митного оформлення для узагальнення числового значення не було надано сп.№12 від 22 вересня 2020 року, що ставить під сумнів визначення якісних та вартісних характеристик товару, що надані до митного оформлення». У зв`язку із цим митниця витребувала додаткові документи у позивача.

Надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23 липня 2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

Стосовно правової підстави витребовування додаткових документів за статтею 53 Митного кодексу України, а саме: ненадання до митного оформлення специфікації №12 від 22 вересня 2020 року для узагальнення числового значення, що ставить під сумнів визначення якісних та вартісних характеристик товару, що надані до митного оформлення, то позивач звертав увагу митного органу, а також судом встановлено, що товар, який пред`явлений до митного оформлення, вказаний тільки у специфікаціях №№ 1, 2, 11, 13 до контракту №12 від 12 березня 2020 року, саме тому специфікація № 12 не надавалась в пакеті документів разом з декларацією №UA110250/2021/000021.

Крім того, у наданому до митного органу пакеті документів надавався лист №ВЕД-1742 від 04 січня 2021 року, в якому зазначено стосовно якої специфікації зроблено платіж (із вказанням суми платежу, посиланням на дату та номер митної декларації, за якою був оформлений товар згідно специфікації). Також митний орган було повідомлено у відповіді від 06 січня 2021 року №ВЕД-1744, що в базі даних митниці є вже оформлений товар за специфікацією №12 до контракту від 12 березня 2020 року.

З огляду на зазначене, суд вважає, що у митниці була можливість узагальнити числові значення за спірною специфікацією та не ставити її відсутність як підставу витребовування додаткових документів.

У відповідності до частин першої та другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина дванадцята статті 264 Митного кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 55 Митного кодексу України декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органу.

Також згідно з частиною четвертою статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не можуть бути прийняті у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібних (аналогічних) товарів відповідно до вимог статей 59, 60 Митного кодексу України. Методи визначення митної вартості на основі віднімання (додавання) вартості не може бути прийняті у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці інформації щодо складових митної вартості згідно вимог статей 62, 63 Митного кодексу України. Митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу згідно наявної у митного органу інформації з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено наступне: «...Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митного кодексу України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.»

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, як вбачається з рішення про коригування митної вартості товарів №UA110250/2021/000001/2 від 06 січня 2021 року, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо митної вартості подібних товарів на рівні: по товару №1 - 5,24 USD за кг за МД від 10 грудня 2020 року №UA110240/2020/004560; по товару №2 -4,0 USD за кг за МД від 18 грудня 2020 року № UA100690/2020/301365; по товару №4 - 4,07 USD за кг за МД від 03 серпня 2020 року №UA110050/2020/003968, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Однак, оскаржуване рішення такої інформації не містить.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Пунктом 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обгрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На думку суду, позивачем було надано для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною митною декларацією документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами першою та другою статті 58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині шостій статті 54 Митного кодексу України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень частини третьої статті 57 та частини третьої статті 58 Митного кодексу України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

Відтак, рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA110250/2021/000001/2 від 06 січня 2021 року та картка відмови Дніпровської митниці Держмитслужби в прийнятті декларації №UA110250/2021/00001 від 06 січня 2021 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Сплачений позивачем судовий збір в сумі 4540,00 грн. підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «АССОЛЬ» (71603, Запорізька область, Василівський район, місто Василівка, бульвар Центральний, будинок 43, ЄДРПОУ 20470908) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправним та скасування рішень, - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 06 січня 2021 року № UA110250/2021/000001/2 Дніпровської Митниці Держмитслужби та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110250/2021/00001 від 06 січня 2021 року Дніпровської Митниці Держмитслужби.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «АССОЛЬ» судові витрати у розмірі 4540,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23 лютого 2021 року.

Суддя Д.В. Татаринов