Рішення № 95068518, 15.02.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2021 року м. Ужгород№ 260/873/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань – Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

сторони у судове засідання не з`явилися;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Лугівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Лугівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №124937179 від 23.05.2018 року. Позивач подала заяву до Лугівської сільської ради для погодження меж земельної ділянки між сусідами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з якими позивач перебуває у неприязних стосунках. Однак, 17 вересня 2018 року рішенням Лугівської сільської ради 27-ї сесії 7-го скликання Рахівського району Закарпатської області було відмовлено позивачеві у погодженні та встановленні меж земельної ділянки згідно технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд. Позивач 07.06.2019 року повторно подала заяву до Лугівської сільської ради з приводу погодження меж між сусідами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , однак 07 листопада 2019 року рішенням 32-ї сесії 7-го скликання Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області було вирішено: дочекатись кінцевого результату рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду по справі №305/235/17 із спірного питання і тільки після цього за необхідності затвердити протокол земельної комісії № 14 від 12.06.2019 року. Позивач наголошує, що прийняте рішення відповідача є упередженим, протиправним та обмежує позивача у оформленні права власності на земельну ділянку, що свідчить про порушення її прав та інтересів, а тому позивач просить задовольнити позов у повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з`явилася, однак 31.08.2020 року до суду надійшла заява позивача про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач не надав до суду відзив на позов.

Суд вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №124937179 від 23.05.2018 року.

10.09.2016 року позивач уклала договір № 30 з приватним підприємцем ОСОБА_4 щодо розробленням проекту технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та відведення земельної ділянки у власність (а.с. 14).

Як підтверджується наявними матеріалами справи, сусідні землекористувачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовилися від підписання меж земельної ділянки пл. 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач подала заяву до Лугівської сільської ради з метою погодження меж земельної ділянки пл. 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться між сусідніми землекористувачами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Однак, рішенням Лугівської сільської ради 27-ї сесії 7-го скликання Рахівського району Закарпатської області від 17 вересня 2018 року №458 "Про розгляд заяви мешканки с. Луги ОСОБА_6 " було відмовлено позивачеві у погодженні та встановленні меж земельної ділянки згідно технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 - у зв`язку з тим, що надійшла заява від ОСОБА_3 , про утримання від прийняття рішень стосовно будинку АДРЕСА_1 на підставі подання нею позовної заяви до Рахівського суду (а.с. 16).

07.06.2019 року позивач повторно подала заяву до Лугівської сільської ради щодо погодження меж земельної ділянки пл. 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться між сусідніми землекористувачами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 15)

Однак, рішенням 32-ї сесії 7-го скликання Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 07 листопада 2019 року за №625 вирішено: дочекатись кінцевого результату рішення Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду по справі №305/235/17 зі спірного питання і тільки після цього за необхідності затвердити протокол земельної комісії № 14 від 12.06.2019 року (а.с. 17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Як вбачається з рішення 32-ї сесії 7-го скликання Лугівської сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 07 листопада 2019 року за №625 підставою для відмови позивачеві у погодженні меж земельної ділянки слугувало те, що Верховним Судом не було прийнято рішення по справі №305/235/17 за позовом ОСОБА_3 .

В ході розгляду справи по суті судом встановлено, що рішенням Рахівського районного суду від 31.05.2018 р., залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 14.05.2019 року в цивільній справі №305/235/17, в задоволенні позову ОСОБА_3 було відмовлено.

Як встановлено судом згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88495060) постановою Верховного Суду від 25.03.2020 року (справа №305/235/17) касаційну скаргу ОСОБА_3 було залишено без задоволення, а рішення Закарпатського апеляційного суду від 14.05.2019 року залишено без змін.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

Згідно ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Формування земельних ділянок здійснюється на підставі документації із землеустрою відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч.3, ч. 4 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частинами ч.ч.1-3 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:

надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно- правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом.

Згідно ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні суперечки в межах населених пунктів відносно меж земельних ділянок, які знаходяться у власності й користуванні громадян, і дотримання громадянами правил добросусідства. Такими органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних суперечок, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (п.5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Статтею 198 Земельного кодексу України визначено, що при оформленні права власності на земельну ділянку проводиться комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, які включають, у тому числі, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Механізм встановлення меж земельних ділянок визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Держкомзему від 18.05.2010 № 379, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686.

Згідно з частиною третьою статті 158 Земельного кодексу України земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, вирішують органи місцевого самоврядування.

Порядок розгляду земельного спору врегульовано статтею 159 Земельного кодексу України.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування спір вирішується судом згідно з частиною п`ятою статті 158 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, у разі відмови суміжного землекористувача погодити межі земельної ділянки, з метою вирішення земельного спору, необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження земельної ділянки.

Разом з тим, з системного аналізу вище вказаних правових норм можна дійти висновку, що погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. В тому випадку, якщо суміжник відмовляється підписати відповідний акт орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію земельної ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а з мотивів відмови.

З огляду на вище вказані правові норми суд зазначає, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є «погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами». Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося.

Враховуючи вище викладене, непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані (відзив на позов відповідач до суду не надав).

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, суд приходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Лугівської сільської ради (буд. 436, с. Луги, Рахівський район, Закарпатська область, 90647, код ЄДРПОУ 04351386) про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення 32 сесії 7-го скликання Лугівеької сільської ради Рахівського району Закарпатської області за № 625 від 07 листопада 2019 року «Про затвердження протоколу №14 засідання постійної комісії по забезпеченню вимог земельного законодавства та розгляду питань землекористування Лугівеької сільської ради».

3. Зобов`язати Лугівську сільську раду Рахівського району Закарпатської області повторно розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_6 щодо погодження меж земельної ділянки пл.0,25 га. для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що знаходиться між сусідніми землекористувачами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лугівської сільської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840,80 (вісімсот сорок гривень 80 копійок) грн.

5. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України. Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 22.02.2021 року.