Рішення № 95067706, 19.02.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2021 року ЛуцькСправа № 140/17162/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Денисюка Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - Ліквідаційна комісія УМВС у Волинській області, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2020, у справі за його позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, наказом відповідача від 22.06.2020 його поновлено на службі в органах внутрішніх справ з 04.11.2014. Наказом від 28.09.2020 позивача звільнено із служби через скорочення штатів.

В порушення вимог Законів України «Про міліцію», «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України № 114 від 29.07.1991 ( далі - Положення № 114) та Порядку обчислення вислуги років, призначення пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членів їх сімей, затверджених Постановою КМ України № 393 від 17.07.1992 ( далі -Порядок № 393) за період роботи з 22.06.2020 по 28.09.2020 йому не виплачувалося грошове забезпечення у встановленому порядку, при звільненні з роботи не була виплачена компенсація за невикористану відпустку. Крім того, відповідач протиправно відмовив позивачу у виготовленні та видачі грошового атестата для перерахунку пенсії, не виплатив одноразову допомогу при звільненні в розмірі 50% грошового забезпечення за повний календарний рік служби.

Також позивач вважає, що відповідачем протиправно не було зараховано у вислугу років час вимушеного прогулу з 07.11.2015 по 28.09.2020. З врахуванням викладеного просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнала, просила відмовити у їх задоволенні, мотивуючи тим, що УМВС у Волинській області перебуває у стані припинення у зв`язку з чим утворено Ліквідаційну комісію. У зв`язку з тим, що під час поновлення на службі ОСОБА_1 , нормативними документами не визначено порядку проходження служби в органах внутрішніх справ та умов нарахування і виплати грошового забезпечення, за період роботи позивача воно йому не нараховувалося та не виплачувалося, одноразова допомога при звільненні не виплачувалося, відпустка не надавалась.

Що стосується обрахування вислуги років, то вона проведена ОСОБА_1 у відповідності до листа Департаменту персоналу МВС України №31051/22-2020 від 16.09.2020 станом на 06.11.2015. Також вказує на те, що оскільки 13.12.2016 втратив чинність наказ МВС № 499 від 31.12.2007, яким передбачалося видача грошових атестатів, а тому у відповідача були правові підстави для його виготовлення та направлення до УПФ відносно позивача. З врахуванням викладеного, в задоволенні позову просила відмовити.

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що наказами МВС України № 2239 о/с «По особовому складу» та Управління МВС у Волинській області № 350 о/с від 31.10.2014 ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника Управління МВС у Волинській області згідно з підпунктом 1 пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади» та пункту 62 «а» Положення про проходження служби рядовим начальницьким складу органів внутрішніх справ з 03.11.2014 (а.с.33-34).

Вислуга років на день звільнення складає: в календарному обчисленні 24 роки 06 місяців 01 день, в пільговому - 25 років 04 місяці 10 днів.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, було визнано протиправним та скасовано накази про звільнення позивача та поновлено його на роботі з 04.11.2014, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу (а.с. 25-29).

Наказом відповідача № 2 о/с від 22.06.2020 «По особовому складу» ОСОБА_1 поновлено на службі в органах внутрішніх справ з 04.11.2014. Підстава: наказ МВС України від 02.06.2020 № 424 о/с (а. с. 35).

Згідно із наказом № 3 о/с від 28.09.2020 «По особовому складу» ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі пункту 64 «г» Положення - через скорочення штатів (а.с. 36).

Листами від 10.09.2020 № 7/198, від 23.10.2020 № 7/225 та №7/260 від 03.12.2020 Ліквідаційною комісією було повідомлено ОСОБА_1 про те, за які періоди йому зараховано вислугу років, повідомлено щодо неможливості видачі грошового атестату, та зазначено, що за період роботи після поновлення заробітна плата, одноразова грошова допомога при звільненні не виплачувалася. (а.с. 37-39).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На момент звільнення позивача у 2014 році діяв Закону України «Про міліцію», який втратив чинність з 06.11.2015 у зв`язку із прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», який набрав чинності та дії з 07.11.2015.

Абзацами 2, 3 Пункту 15 розділу XI визначено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Частиною першою статті 3 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Суд зазначає, що втрата чинності Законом, який регламентував виплати колишнім працівникам міліції, що були звільнені на підставі Закону України «Про очищення влади» та в силу незалежних від них обставин поновлені на посадах через декілька років, не може бути підставою для невиплати передбачених Законом України «Про міліцію» та підзаконними нормативними актами виплат, з врахуванням наведених у Пункті 15 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» гарантій.

Також з приводу цього слід вказати на те, ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», постановлено ліквідувати Управління МВС України у Волинській області та утворити Головне управління Національної поліції у Волинській області.

В Законі України «Про Національну поліцію», постанові Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 чи інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи внутрішніх справ (міліції), а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.

Аналогічність завдань органів внутрішніх справ (міліції) та поліції, встановлених статтею 3 Закону України «Про міліцію» та статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, та як наслідок, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Що стосується виплат грошового забезпечення за час роботи позивача на посаді з 22.06.2020 по 28.09.2020, то суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про міліцію» визначено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Частинами першою, другою статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 10 Розділу ХI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Як вбачається із матеріалів справи позивач за рішенням суду був поновлений на посаді з 04.11.2014 та звільнений з 28.09.2020 через скорочення штатів.

За час вимушеного прогулу позивачу за рішенням суду було виплачене грошове забезпечення.

Однак, за період роботи з 22.06.2020 по 28.09.2020 йому не було виплачено грошового забезпечення, що не заперечується відповідачем.

Вказане суперечить вимогам вищевказаних норм Законів та Інструкції «Про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», затвердженої наказом МВС України № 499 від 31.12.2007 ( далі -Інструкція № 499) та Наказу № 260, яким регламентовано виплату грошового забезпечення поліцейським.

Пунктами 1.3.- 1.6 Наказу № 499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.

Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Аналогічні норми виплати грошового забезпечення поліцейським передбачено Порядком виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженим Наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 (далі -Порядок № 260).

Аналіз зазначених норм вказує на те, що з моменту видачі наказу про поновлення на посаді до моменту звільнення ОСОБА_1 повинно бути виплачене грошове забезпечення з врахуванням посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Відсутність в кошторисі Ліквідаційної комісії коштів на виплату грошового забезпечення, втрата чинності Наказу № 499 не є підставою для його невиплати поновленим працівникам МВС, тим більше що Міністерство внутрішніх справ України є діючим органом в системі правоохоронних органів.

Підпунктом 3.4.8 пункту 3.4 Інструкції № 499 становлено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв`язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення).

За бажанням особи їй надається чергова відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку в разі звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до законодавства.

Пунктом 8 розділу 3 Порядку № 260 визначено, що за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Постановою КМ України № 114 від 29.07.1991 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення № 114).

Згідно з пунктом 56 даного Положення було визначено, що особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення.

Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Отже, в порушення зазначених норм відповідачем при звільненні позивача не було визначено розмір компенсації за невикористану відпустку, хоча ним право на її надання не було використаною.

Не є обґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства твердження відповідача щодо неможливості обрахування та зарахування до вислуги років ОСОБА_1 стаж його роботи в органах внутрішніх справ після 07.11.2015, так як Закон України «Про міліцію» втратив чинність, а органи міліції було ліквідовано, враховуючи наступне.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII) визначено, що він визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону № 2262-XII визначено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Статтею 17 № 2262-XII визначено, які види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Зазначено, що служба в органах внутрішніх справ зараховується до вислуги років, які дають право на призначення пенсії відповідно до вказаного Закону.

Аналогічна норма передбачена пунктом 1.2 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей, затвердженим Постановою КМ України № 393 від 17.02.1992 (далі - Порядок № 393).

Закон № 2262-XII є чинним та підлягає застосуванню. Саме в цьому Законі визначено, які саме періоди служби зараховується особам для призначення пенсії за вислугу років. До таких періодів відноситься і служба в органах внутрішніх справ.

Те, що позивач в період з 04.11.2014 по 28.09.2020 перебував на службі в органах внутрішніх справ підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Судом вже зазначалося, що втрата чинності Законом України «Про міліцію» не є підставою для позбавлення особи на гарантії, які ним встановлювалися.

Оскільки позивач поновлений судом на роботі в органах МВС України з 04.11.2014, період роботи в органах МВС з 04.11.2014 по 06.11.2015 зараховано йому до вислуги років, а час вимушеного прогулу з 07.11.2015 до моменту його звільнення 28.09.2020 не зараховано відповідачем протиправно, тому на думку суду, вказаний період роботи (з 07.11.2015 до 28.09.2020) повинен бути зарахований позивачу повністю до вислуги років в органах МВС.

З приводу цього, суд зазначає, що нормами Закону України «Про національну поліцію» також передбачено зарахування стажу роботи в органах внутрішніх справ до вислуги років.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що на даний час є діючими Ліквідаційні комісії УМВС у областях, які покликані вирішувати питання пов`язані з діяльністю органів внутрішніх справ, посадових осіб, які там перебувають на службі, пенсійних питань, тощо.

В тому числі вони повинні вирішувати питання, пов`язані із обрахуванням вислуги років працівникам ОВС, які поновлені на посадах за рішенням судів, чого в даному випадку відповідачем зроблено не було, і відповідно, період служби в органах МВС України з 04.11.2014 по 28.09.2020, що дають право на призначення пенсії за вислугою років, позивачу зараховано не було.

Частиною першою статті 9 Закону № 2262-XII визначено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України "Про Національну поліцію" проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України "Про державну службу", а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічна норма передбачена пунктом 10 Порядку № 393.

Наказом № 3 о/с від 28.09.2020 ОСОБА_1 звільнено зі служби на підставі п. 64 «г» Положення № 114 (через скорочення штатів). На момент звільнення його вислуга років складала більше 10 років, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.

Тому відмова у її виплаті позивачу при звільненні зі сторони відповідача є протиправною.

Щодо відмови Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області видати новий грошовий атестат та скерувати відповідні матеріали для перерахунку пенсії до Головного управління Пенсійного фонду у Волинській області, суд зазначає наступне.

Статтею 2 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Частиною першою статті 17-2 Закону №2262-ХІІ визначено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.

Згідно з частиною 18 статті 43 Закону №2262-ХІІ у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Наказом МВС України від 17.09.2018 № 760, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 10.10.2018 №1152/32604, затверджено Інструкцію про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань (далі - Інструкція №760).

Відповідно до пункту 1 розділу І ця Інструкція визначає процедуру організації в Міністерстві внутрішніх справ України, центральних органах виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України (Національна поліція України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Адміністрація Державної прикордонної служби України (далі - ЦОВВ)), та Національній гвардії України роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пунктом 2 розділу визначено на підставі яких нормативно правових актів її розроблено.

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 760 уповноважені структурні підрозділи - визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 розділу II Інструкції №760 уповноважені структурні підрозділи, організують роботу з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій особам, які мають право на пенсію відповідно до чинного законодавства; розглядають листи та звернення із питань оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій, для отримання пільг, а також здійснюють прийом громадян, які звертаються з цих питань; готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.

Розділом III Інструкції № 760 визначено порядок організації роботи з оформлення документів для призначення пенсії.

Відповідно до частини першої 1 розділу III Інструкції № 760 уповноважені структурні підрозділи: приймають від особи, яка набула право на пенсію відповідно до Закону, заяву про призначення пенсії, документи згідно з Порядком. Не пізніше наступного робочого дня інформують письмово в довільній формі підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) та фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) про необхідність оформлення та подання уповноваженому структурному підрозділу документів для призначення (перерахунку) пенсії; 1) здійснюють перевірку обчислення вислуги років (страхового стажу) для призначення пенсії; 2) здійснюють перевірку поданих для призначення пенсії документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та інших документів; 3) у разі якщо до заяви про призначення пенсії не додано необхідних для цього документів, витребовують їх від відповідного підрозділу персоналу (кадрового забезпечення) та підрозділу фінансового забезпечення (бухгалтерського підрозділу).

Витребовувати документи, подання яких не передбачено Порядком забороняється; 1) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії та всіх необхідних документів оформлюють особі, якій оформлюється пенсія, подання про призначення пенсії за формою, установленою Порядком, та направляють до органу, що призначає пенсії, за місцем проживання особи; 2) долучають до облікової справи особи отриману від органів, що призначають пенсії, розписку-повідомлення.

Відповідно до пункту 3 Розділу III Інструкції № 760 підрозділи персоналу (кадрового забезпечення) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України: обчислюють вислугу років та за потреби страховий стаж особи, яка набула право на пенсію, оформлюють розрахунок вислуги років для призначення пенсії (далі - розрахунок вислуги років).До розрахунку вислуги років додаються такі документи: витяги з наказів про звільнення зі служби (роботи) та/або виключення з особового (облікового) складу у зв`язку зі смертю із зазначенням вислуги років; копія послужного списку (за потреби - додаткові відомості з особової справи) особи, яка набула право на пенсію (померлого годувальника); копія військового квитка або довідка військового комісаріату про період проходження військової служби (за наявності); копія трудової книжки та/або документи, які підтверджують страховий стаж (стаж роботи);

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії розрахунок вислуги років разом з іншими документами, зазначеними в підпункті 1 цього пункту, подається до уповноваженого структурного підрозділу.

Відповідно до Пункту 4 Розділу III даної Інструкції підрозділи фінансового забезпечення (бухгалтерські підрозділи) апарату МВС, територіальних органів з надання сервісних послуг МВС, закладів, установ та підприємств, що належать до сфери управління МВС, ЦОВВ та Національної гвардії України, готують: грошовий атестат; довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - довідка про додаткові види грошового забезпечення) (додаток д).

В 5-денний строк після отримання інформації про прийняття від особи заяви про призначення пенсії грошовий атестат та довідка про додаткові види грошового забезпечення подаються до уповноваженого структурного підрозділу.

Відтак враховуючи зазначене та те, що позивач був поновлений на роботі з 2014 року, і за цей час змінилися умови нарахування та складові грошового забезпечення, відповідач зобов`язаний був виготовити, визначений даною Інструкцією та Законом новий грошовий атестат та направити відповідні матеріали до ГУ УПФ у Волинській області для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 .

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у даній справі належними та допустимими доказами не довів правомірності не здійснення зазначених вище нарахувань та виплат грошового забезпечення.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Порядок і правила розподілу судових витрат визначені статтею 139 КАС України.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу в сумі 9370,00 грн., суд зазначає наступне.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті134 КАС України).

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 самостійно адвокатом.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статей 28, 29,30 Правил Адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 19.11.2020, ордер про надання правової допомоги серії АС № 1011349, детальний опис робіт виконаних за договором від 17.12.2020.

Правова допомога адвоката позивачу відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом включає в себе: укладення договору з клієнтом, попереднє опрацювання наданих клієнтом матеріалів - 0,5 год; підготовка листів та адвокатських запитів до відповідача, витребування матеріалів необхідних для обґрунтування позовних вимог - 2 год; вивчення судової практики з аналогічних спорів - 1 год; підготовка та подання позовної заяви до суду - 5 год. Загальна вартість виконаних робіт (наданих послуг) становить 9370,40 грн. Вартість однієї години роботи адвоката визначено в розмірі 1102,40 грн.

З наведених документів вбачається, що адвокатом надано послуги вартість яких становить 9370,40 грн. Вказана вартість послуг на момент розгляду справи судом позивачем не оплачена.

Щодо несплати витрат на правову допомогу на момент розгляду справи, суд зазначає наступне.

Із змісту статті 139 КАС України випливає, що суд вирішує питання щодо понесених витрат стороною пов`язаних з розглядом конкретної справи, в тому числі які мають бути сплачені.

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, при вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правовою допомогою адвоката, суд враховує те, що дана справа є справою незначної складності, провадження здійснювалося в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справи.

Також, судом враховано відомості Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними яких мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічними мотивами тим, що приведені у адміністративному позові названого позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.

Окрім того, відповідно до статті 12 КАС України дана категорія справи відноситься до незначної складності.

З огляду на вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що підготовка даного позову за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів у реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

При цьому, судом при вирішенні питання щодо розміру судових витрат на правничу допомогу адвоката у цій справі враховано мінімальну ставку гонорару адвокатів за підготовку позовної заяви в адміністративних справах, які затверджені відповідними Радами адвокатів різних регіонів, незначну складність даної справи та наявну судову практику у вказаній категорії справ, розміщену в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

З огляду на вказані обставини справи, суд приходить до висновку, що визначений проміжок часу у підготовці даного позову тривалістю у 5 год. та вартістю таких послуг у розмірі 5512,00 грн. за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів реєстрі не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Відтак враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу в сумі 4409,60 грн., що становить вартість послуг із написання та подання до суду позовної заяви тривалістю 4 години.

Всі інші витрати зазначені в описі не пов`язані з розглядом справи та охоплюються написанням та поданням до суду позовної заяви.

Крім того, суд зазначає, що дана справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Отже, решту витрат у сумі 4960,80 грн. повинен понести позивач.

Суд звертає увагу і на ту обставину, що в даному випадку відповідачем не було заявлено клопотання про зменшення витрат на правову допомогу, однак враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити зарахування вислуги років за весь час вимушеного прогулу; видачі нового грошового атестату для направлення його до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для перерахунку пенсії; у не нарахуванні та виплаті заробітної плати (грошового забезпечення) за час перебування на службі; у здійсненні нарахування та виплати компенсації за невикористану відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов`язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області:

- здійснити ОСОБА_1 повне зарахування вислуги років (у календарному та пільговому обчисленні) за час його служби в органах внутрішніх справ, у тому числі, за час вимушеного прогулу в період з 07.11.2015 по 28.09.2020;

- виготовити та видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат та направити відповідні матеріали до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області для здійснення йому перерахунку раніше призначеної пенсії;

- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 заробітної плати (грошового забезпечення) за час перебування в органах внутрішніх справ з 22.06.2020 по 28.09.2020 та компенсації за невикористану відпустку за 2020 рік;

- здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнені в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повний календарний рік служби в органах внутрішніх справ, з врахуванням часу вимушеного прогулу в період з 07.11.2015 по 28.09.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у сумі 4409,60 грн. (чотири тисячі чотириста дев`ять гривень 60 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

Відповідач: Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (43025, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, код ЄДРПОУ 08592112).

Суддя Р.С. Денисюк