Рішення № 95050350, 10.02.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 10.02.2021

Справа № 334/1662/19

Провадження № 2/334/258/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2020 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Панасюри Н.С..,

представника позивача Сидельникової О.С.,

представника відповідача Літвінова Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення безпідставно набутих грошових коштів та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Порше Лізинг України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення безпідставно набутих грошових коштів. В обґрунтування позову зазначила, що 28.01.2014 між нею ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Лізинг Україна» укладений договір про фінансовий лізинг №00009474 та Додатки: Загальні комерційні умови внутрішнього лізингу та Графік покриття витрат. Виходячи з якого Позивач, як лізингоодержувач отримує у користування автомобіль Audi А6 2,8 FSI (1 50 kWt) 2013 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , а після виконання зобов`язань за договором набуває право власності на цей автомобіль.

Відповідно до змісту укладеного договору вартість об`єкту лізингу складає 58 066,00 доларів США, що еквівалентно 505 174,20 гри. В день укладення договору ОСОБА_1 внесла авансовий платіж в розмірі 151 552, 26 гривень, що на той час було еквівалентно 17 419, 80 доларів США.

Загальний обсяг фінансування, відповідно до умов договору складав 40 646, 20 доларів США, з кількістю лізингових платежів 60, строк лізингу 60 місяців, лізинговий платіж еквівалент 1 189,24 доларів США, адміністративний платіж еквівалент 870,98 доларів США, з процентною ставкою за договором - змінна відповідно до п.п. 6.4.2 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

15.01.2019 Запорізьким апеляційним судом в рамках розгляду справи № 334/4738/16 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя винесено постанову. Відповідно до якої позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг України»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014, що складається із основної суми в розмірі 222 063,16 грн., платежів за фактичний час користування в розмірі 262 429,44 грн., пені – 21 894,42 грн., 3% річних - 6 568, 31 грн., збитків - 77 528, 10 грн., та витрат на юридичну допомогу - 12 000,0 грн., що разом складає 602 483,43 грн. залишено без задоволення. У зазначеній постанові судом апеляційної інстанції встановлено нікчемність договору про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014.

Відповідно до вимог ч.2 ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014 не був нотаріально посвідченим, а тому є недійсним. Зазначені обставини були встановлені постановою Запорізького апеляційного суду від 15.01.2019 по справі № 334/4738/16-ц.

На виконання умов договору про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014 ОСОБА_1 було сплачено 151 552,26 гривні в якості авансового платежу . У період з січня 2014 року по лютий 2015 року на виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 в якості чергових платежів сплаче 216 787,17 гривень. Загалом ОСОБА_1 та користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» було сплаче 368 339,43 гривні.

02.12.15 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» припинило Договір фінансового лізингу 00009474 віл 28.01.2014 року керуючись пунктами 12.6, 12.12, 12.13 Договору.

29.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис про повернення об`єкта лізингу, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 95.

02.03.2016 року державним виконавцем ВДВС Деснянського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №50350519 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об`єкта лізингу (автомобіль Audi А6 2,8 FSI (150 kWt) 2013 року випуску) на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У серпні 2016 року об`єкт лізингу вилучено у ОСОБА_1 та передано ТОВ «Порше Лізинг Україна».

Постановою Запорізького апеляційного суду від 15.01.2019 встановлено нікчемність договору фінансового лізингу № 00009474 від 28.01.2014. Таким чином ТОВ «Порше Лізинг Україна» одержало об`єкт лізингу ще до встановлення судом нікчемності договору.

Позивачка просить для захисту її цивільних прав та інтересів стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» грошові кошти в розмірі 368 339, 43 гривні, які ОСОБА_1 сплатила за договором фінансового лізингу № 00009474 від 28.01.2014.

У зв`язку з тим, що сума безпідставно набутої грошової суми у розмірі 368 339,43 гривні та процентів за її користування до цього часу Відповідачем не повернута, позивачка просить стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» процентів за користування безпідставно набутою грошовою сумою за період з 13.02.2016 по 13.02.2019.

Крім того, позивач вимагає від відповідача сплати 3% річних від простроченої суми та інфляційних збитків за користування безпідставно одержаними чужими коштами.

Позивачка просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного договору про фінансовий лізинг №00009474 стягнути з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь ОСОБА_1 суму основної заборгованості в розмірі 368 339,43 гривень; суму процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 351 502,06 гривні, а всього 719 841,19 гривень.

06.08.2019 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» подали зустрічний позов, в якому зазначили, що обставини, встановлені у судових рішеннях у справах №334/4738/16 та №334/3949/16 Договір про фінансовий лізинг №00009474 від 28.01.2014 р. є нотаріально не посвідченим, а, отже, нікчемним. Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такі висновки викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №14-77цс18, у Постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 288/383/15-ц та інших.

Таким чином, для повернення позивача (за зустрічним позовом) у первісний стан за Договором про фінансовий лізинг №00009474 від 28.01.2014 р., який є нікчемним, відповідач (за зустрічним позовом), окрім повернення позивачу (за зустрічним позовом) об`єкту лізингу, повинен також сплатити кошти за весь час користування предметом лізингу.

Позивач (за зустрічним позовом) зазначає, що на виконання умов укладеного Договору об`єкт лізингу було передано відповідачу (за зустрічним позовом) 05.02.2014 р., що підтверджується копією Акту приймання-передачі.

15.08.2016 р. об`єкт лізингу в рамках виконавчого провадження було вилучено у відповідача (за зустрічним позовом), що підтверджується копією Акту опису та арешту майна.

Відповідач (за зустрічним позовом) користувався Об`єктом лізингу з 05.02.2014 р. по 15.08.2016 р., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, відповідач (за зустрічним позовом) як фактичний користувач Об`єктом лізингу - транспортним засобом Audi А6 2,8 FSI (1 50 kWt) 2013 року випуску, шасі № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , зобов`язаний повернути позивачу (за зустрічним позовом) плату за фактичний час користування (за період з березня 2014 р. по серпень 2016 р.) У загальному розмірі 335 117,99 грн.

ТОВ «Порше Лізинг Україна» просить стягнути з ОСОБА_1 на їх користь плату за фактичний час користування (за період з березня 2014 р. по серпень 2016 р.) за Договором про фінансовий лізинг №00009474 від 28.01.2014 р. у загальному розмірі 335 117,99 грн. та судові витрати.

Крім того, ТОВ «Порше Лізинг Україна» у відзиві зазначило, що згідно Договором про фінансовий лізинг №00009474 від 28.01.2014 р. у нього не існувало жодного обов`язку сплачувати будь-які грошові кошти ОСОБА_1 , в т.ч. грошові кошти у розмірі 368 339,43 грн. Також, на цей час немає будь-якого судового чи іншого рішення відповідного яке б набрало законної сили, і згідно з яким ТОВ «Порше Лізинг Україна» зобов`язане повернути Позивачу 368 339,43 грн. чи грошові кошти у іншій сумі. Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна» 3% річних у розмірі 33 184,34 грн. та інфляційних втрат у розмірі 127 518,96 грн. є необгрунтованими та не підлягають задоволенню. Крім того ТОВ «Порше Лізинг Україна» подало заяву про застосування позовної давності.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом підтримала обставини викладені у первісній позовній заяві та просила суд задовольнити первісний позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Представник ТОВ «Порше Лізинг Україна» відповідача за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом підтримав обставини викладені у зустрічній позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі та відмовити у задоволенні первісного позову.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши надані докази та проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Судом встановлено, що 28.01.2014 року між ТОВ «Порше Лізинг Україна» (Лізингодавець) та ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № 00009474, відповідно до положень якого Лізингодавець передав ОСОБА_1 у користування транспортний засіб типу Audi A6 2,8 FSI (150 kWt), 2013 року виписку, № шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , а ОСОБА_1 зобов`язалася прийняти об`єкт лізингу та сплатити суму коштів за Договором шляхом здійснення щомісячних лізингових платежів відповідно до Договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 58 066, 00 доларів США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 17 419, 80 доларів США (т.1 а.с. 8-15).

05.02.2014 р. виконання умов укладеного Договору об`єкт лізингу транспортний засіб типу Audi A6 2,8 FSI (150 kWt), 2013 року виписку, було передано ОСОБА_1 , що підтверджується копією Акту приймання-передачі. (т.1 а.с. 16)

02.12.2015 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» припинило Договір фінансового лізингу № 00009474 від 28.01.2014 року, керуючись пунктами 12.6, 12.12, 12.13 Договору.

29.01.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В. вчинено виконавчий напис про повернення об`єкта лізингу, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 95.

02.03.2016 року державним виконавцем ВДВС Деснянського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження №50350519 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового повернення об`єкта лізингу на підставі виконавчого напису нотаріуса. (т.1 а.с. 17-19)

В серпні 2016 року об`єкт лізингу вилучено у ОСОБА_1 та передано ТОВ «Порше Лізинг Україна», що не заперечується Сторонами.

Згідно зі статтею 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В липні 2016 року ТОВ «Порше Лізинг Україна» звернулося до Ленінського районного суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014 р. Рішенням Ленінського районного суду від 08.05.2018 справа №334/4738/16 позов ТОВ «Порше Лізинг Україна» задоволено частково.

15.01.2019 року постановою Запорізького апеляційного суду в рамках розгляду справи №334/4738/16 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг України»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014 р. - залишено без задоволення, та Запорізьким апеляційним судом встановлено нікчемність договору про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014. (т.1 а.с. 20-22)

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На виконання умов договору про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014 ОСОБА_1 було сплачено 151 552,26 гривні в якості авансового платежу, та з січня 2014 року по лютий 2015 року на виконання умов вказаного договору ОСОБА_1 в якості чергових платежів сплачено 216 787,17 гривень, а всього ОСОБА_1 та користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» було сплаче 368 339,43 гривні. (т.1 а.с. 23-26)

Положеннями ст. 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його дійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним, що також узгоджується з позицією Верховного Суду України в постанові від 29 березня 2017 року у справі за №6-3104цс16).

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, у разі застосування реституції за нікчемним договором лізингу, лізингодавець зобов`язаний повернути лізингоодержувачу сплачені ним платежі на виконання умов договору. Лізингоодержувач, у свою чергу, зобов`язаний повернути лізингодавцю майно, а саме об`єкт лізингу, яким він користувався.

Крім того, за змістом Глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 ЦК України).

Частина 3 ст. 1212 ЦК України закріплює, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо без достатньої правової підстави набуваються або зберігаються гроші (як готівкові, так і безготівкові), на них нараховуються відсотки згідно зі ст. 536 ЦК України з того часу, коли набувач дізнався або повинен був дізнатися про безпідставність набуття або збереження грошових коштів (Постанова Верховного Суду України від 2 березня 2016року у справі № 6-2491цс15).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за договором про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014 було сплачено 151 552,26 гривні в якості авансового платежу, та з січня 2014 року по лютий 2015 року в якості чергових платежів сплачено 216 787,17 гривень, а всього ОСОБА_1 та користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» було сплаче 368 339,43 гривні.

15.08.2016 року об`єкт лізингу вибув із володіння ОСОБА_1 та переданий ТОВ «Порше Лізинг Україна».(а.с. 62-63)

Відтак, не повернення коштів ОСОБА_1 сплачених нею за договором лізингу у розмірі 368 339,43 грн., створює суттєвий дисбаланс у правах та інтересах сторін нікчемного договору і за своєю суттю не є наміром на приведення сторін у первісний стан.

У зв`язку з недійсністю договору про фінансовий лізинг, ОСОБА_1 має право на повернення їй грошових коштів, сплачених на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», в розмірі 368 339, 43 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, стягнувши з ТОВ «Порше Лізинг Україна» за договором фінансового лізингу № 00009474 від 28.01.2014 р. на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 368 339, 43 грн.

Щодо заяви ТОВ «Порше Лізинг Україна» про застосування строків позовної давності, оскільки з моменту отримання об`єкту лізингу ОСОБА_1 знала про умови договору, їй було відомо про зобов`язання, які вона бере на себе відповідно до договору, тому враховуючи, що договір було укладено 28.01.2014 року, а ОСОБА_1 звернулася до суду в березні 2019 року, тому є такою, що пропустила строк позовної давності, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Згідно до ст..256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

15.01.2019 року Запорізьким апеляційним судом в рамках розгляду справи № 334/4738/16 за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя винесено постанову. Відповідно до якої позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг України»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014, залишено без задоволення та у постанові судом апеляційної інстанції встановлено нікчемність договору про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014.

Відповідно саме з 15.01.2019 року у ОСОБА_1 виникло право вимоги до ТОВ «Порше Лізинг Україна» про повернення сплачених за нікчемним договором грошових коштів, яке було порушено ТОВ «Порше Лізинг Україна» у зв`язку з їх не поверненням. Тому, ОСОБА_1 має право на повернення їй грошових коштів, сплачених на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна», в розмірі 368 339,43 грн.

Також, суд вважає, що до 15.01.2019 року відсутні підстави стверджувати, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» безпідставно зберігало грошові кошти в розмірі 368 339,43 грн., належних ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_1 не надала суду доказів, що вона зверталася до відповідача щодо повернення їй грошових коштів в розмірі 368 339,43 грн. У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Порше Лізинг Україна»,процентів за користування безпідставно набутою грошовою сумою за період з 13.02.2016 по 13.02.2019 у сумі 351 502,06 грн.

ТОВ «Порше Лізинг Україна» просить суд стягнути з ОСОБА_1 плату за фактичний час користування (за період з березня 2014 р. по серпень 2016 р.) за Договором про фінансовий лізинг №00009474 від 28.01.2014 р. у загальному розмірі 335 117,99 грн., посилаючись на виставлені Рахунки-Фактура на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів.

Так, ТОВ «Порше Лізинг Україна» за Договором про фінансовий лізинг №00009474 від 28.01.2014 р. за користування об`єктом лізингу були виставлені ОСОБА_1 відповідні рахунки-фактури на оплату чергових (щомісячних) лізингових платежів, які охоплюють лізингові періоди з березня 2014 р. по серпень 2016 р., які ОСОБА_1 залишилися несплаченими в повному обсязі.

Суд звертає увагу, що аналогічними позовними вимогами ТОВ «Порше Лізинг Україна» вже звертався до Ленінського районного суду м. Запоріжжя в рамках розгляду справи №334/4738/16, та просили суд стягнути солідарно заборгованість з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Лізинг Україна» за Договором про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014 року. Однак, 15.01.2019 року Запорізьким апеляційним судом винесено постанову, в якій встановлено нікчемність договору про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014, та зазначено, що оскільки нікчемний правочин не породжує для його сторін правових наслідків, крім тих, що пов`язані з нікчемністю правочину, позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення збитків за умовами нікчемного правочину задоволенню не підлягають, тому позовні вимоги ТОВ «Порше Лізинг України»до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за договором про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014 - залишено без задоволення.

Лізингові платежі є платою за користування об`єктом лізингу. Лізинговий платіж є платою за користування як відповідно до положень законодавства так і відповідно до погоджених сторонами умов договору лізингу, а отже відповідно до ст.1212 ЦК України не підлягає поверненню в порядку застосування наслідків недійсності правочину.

Правовідносини за нікчемним договором фінансового лізингу на підставі якого відбулося фактичне користування позивачем транспортним засобом відповідача за своїм змістом є кондикційними.

Оскільки договір є нікчемним з моменту його укладення, то фактичний користувач предмета лізингу, який без достатньої правової підстави за рахунок власника предмета лізингу зберіг у себе кошти, які мав заплатити за весь час користування предметом лізингу, зобов`язаний повернути ці кошти власнику на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Правові висновки про застосування частини першої статті 1212 ЦК України до правовідносин щодо фактичного використання майна без достатньої підстави викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

ТОВ «Порше Лізинг Україна», в зустрічній позовній заяві посилалось та надало розрахунок, що розмір лізингових платежів за період з березня 2014 року по серпень 2016 року складався з відшкодування частини вартості об`єкту лізингу у сумі 356 790,67 грн. та процентів та комісії у розмірі 335 117,99 грн., та просили суд стягнути з ОСОБА_1 оплату коштів за користування предметом лізингу у розмірі 335 117,99 грн., тобто просили стягнути проценти та комісію відповідно до виставлених Рахунків - Фактури за період з березня 2014 року по серпень 2016 року.

Враховуючи, що ТОВ «Порше Лізинг Україна» заявило про стягнення з ОСОБА_1 коштів, які відповідно до наданого розрахунку та Рахунків - Фактури, є процентами та комісію, що не є тотожним з платою за користуванняпредметом лізингу, оскільки відповідно до частини другої статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» Лізингові платежі можуть включати:а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 188/290/19 (провадження №61-3735св20).

Отже, ТОВ «Порше Лізинг Україна» не надало достатніх та належних доказів обгрунтування розміру плати за фактичний час користування предметом лізингу.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Таким чином, з`ясувавши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, в задоволенні зустрічних позовних вимог ТОВ «Порше Лізинг Україна» необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Порше Лізинг Україна» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 3683,39 грн., оскільки позивачка, відповідно до Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення безпідставно набутих грошових коштів – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» (ідентифікаційний код 35571472) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_3 , грошові кошти сплачені на виконання умов договору про фінансовий лізинг № 00009474 від 28.01.2014 в розмірі 368 339,43 грн. (триста шістдесят вісім тисяч триста тридцять дев`ять гривень 43 коп.).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» (код 35571472) на користь держави судовий збір у сумі 3683,39 грн.(три тисячі шістсот вісімдесят три гривні 39 коп.).

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг України» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів – відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення буде складено 19..02.2021 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.