Рішення № 95050070, 22.02.2021, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/2855/20

Провадження № 2/317/120/2021

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Сакояна Д.І.

за участі:

секретаря судового засідання Борисенко Д.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни № 13535 від 31.05.2019.

Свої вимоги мотивує тим, що у липні 2019 року йому стало відомо про існування виконавчого провадження № 59480307, яке відкрите на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. № 13535 від 31.05.2019. Відповідно до вказаного виконавчого напису позивач є боржником за кредитним договором № 003-07029-150214 від 15.02.2014, укладеним із ПАТ «Дельта Банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договору про відступлення вимоги за кредитним договором № 31/К, укладеного 06.10.2017 між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна». З постанови про відкриття виконавчого провадження № 59480307, що винесена приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О., позивач дізнався про заміну стягувача, ПАТ «Дельта банк», на правонаступника – ТОВ «Росвен Інвест Україна».

Позивач вважає виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню. ОСОБА_1 не був інформований про заміну первісного кредитора ТОВ «Дельта Банк» на ТОВ «Росвен Інвест Україна», не мав необхідних реквізитів нового стягувача, на які необхідно сплачувати кошти в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору.

Позивач вважає, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не перевірив обставини, за якими проводив стягнення. Зроблені кредитором нарахування не відповідають умовам договору (заяви), вказана у виконавчому написі сума, що підлягає стягненню належним чином не обґрунтована. Позивачу не надано графіку погашення кредиту, строків його погашення та виписки про рух коштів по картці. Вказані обставини свідчать про існування спору між сторонами щодо розміру боргу. Кредитором не було направлено позивачу вимогу про дострокове погашення заборгованості в розмірі усієї суми кредиту. Нотаріусу не були надані первинні банківські документи, які б підтверджували наявність та розмір безспірної заборгованості, а виконавчий напис вчинений на кредитному договорі, який не є належним доказом такої заборгованості. Вчиняючи виконавчий напис нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором зроблений відповідачем одноособово без врахування думки та позиції позивача та не відповідає дійсній сумі заборгованості. У зв`язку з тим, що позивач не отримував письмової вимоги (повідомлення) від кредитора, а також не визнає розміру заборгованості, нарахованої ТОВ «Росвен Інвест Україна». Також нотаріус при вчиненні напису не переконався у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та дотримання стягувачем вимог закону щодо трирічного строку.

Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса таким, що вчинений із порушенням діючого законодавства, поза межами встановленого строку на таке вчинення, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Позивач ОСОБА_1 та його представник, адвокат Черненко Т.Ю., у судове засідання не з`явились. У заяві від 22.02.2021 представник позивача просить про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача, ТОВ «Росвен Інвест Україна», у судове засідання повторно не з`явився, відзиву на позов не подав.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи треті особи до суду не з`явились.

У зв`язку з наведеним, суд, на підставі ч. 5 ст. 223, ст. 280 ЦПК України, постановляє заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 15.02.2014 між ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 003-07029-150214.

06.10.2017 між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 31/К.

26.01.2018 між ПАТ «Дельта банк» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 143/К.

За умовами вказаних договорів ПАТ «Дельта банк» відступило новому кредитору – ТОВ «Росвен Інвест Україна» права вимоги банку до позичальників – фізичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цих договорів.

Додатків до вищезазначених договорів ТОВ «Росвен Інвест Україна» не надало а ні нотаріусу при поданні заяви про вчинення виконавчого напису, а ні до суду при розгляді даної справи.

31 травня 2019 року за заявою ТОВ «Росвен Інвест Україна» приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. вчинила виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Росвен Інвест Україна» заборгованості за кредитним договором № 003-07029-150214 від 15.02.2014, укладеним із ПАТ «Дельта банк», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 142/К від 26.01.2018 у розмірі 35812,12 грн., в тому числі: 26039,42 грн. – прострочена заборгованість за тілом кредиту; 9772,70 грн. – проценти за користування кредитом.

Стягнення заборгованості проводиться за період з 26.01.2018 по 30.05.2019.

На підставі вказаного виконавчого напису 05.07.2019 приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. відкрито виконавче провадження № 59480307.

Постановою від 18.07.2019 приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Лановенко Л.О. звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 .

У ст.ст. 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону «Про нотаріат»).

Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затв. наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі – Порядок).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника – фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затв. постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі – Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника – це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»).

Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене, з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає у тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи у частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17.

Для правильного застосування положень ст.ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити і зазначити у рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

ОСОБА_1 у позові послався, зокрема, на те, що розмір боргових зобов`язань він не визнає, він є спірним. Крім того, позивач вказує, що нотаріус вчинив виконавчий напис, хоча з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років.

Ці доводи суд вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, у переліку документів, які подавались нотаріусу ТОВ «Росвен Інвест Україна», міститься розрахунок суми заборгованості, який фактично розрахунком не є, оскільки у ньому не відображено а ні період виникнення заборгованості за тілом кредиту, процентами, а ні ставка (ставки), за якими проценти були розраховані. Фактично у розрахунку заборгованості зазначені лише кінцеві суми для стягнення.

Суд не може не врахувати й те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. на виконання ухвали суду надала документи, на підставі яких було вчинено виконавчий напис. Так, хоча виконавчий напис вчинено на виконання кредитного договору, право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Росвен Інвест Україна» на підставі договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами № 142/К, у матеріалах нотаріальної справи міститься лише копія договору № 143/К.

Таким чином, на час вчинення виконавчого напису в розпорядженні нотаріуса не було документа, який би підтверджував право вимоги ТОВ «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 .

Щодо доводів позивача про порушення нотаріусам приписів ст. 88 Закону України «Про нотаріат», суд виходить з наступного.

Стаття 88 Закону України «Про нотаріат» (в редакції на час вчинення виконавчого напису) передбачала, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу (частина перша статті 88 Закону України «Про нотаріат», підпункт 3.4 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Велика Палата Верховного Суду висловила думку, що зазначений строк не може бути змінений договором. Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» та підпунктами 3.1, 3.3 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Тобто інший строк давності для вчинення виконавчого напису нотаріуса повинен бути прямо передбачений саме законом, і не може бути змінений домовленістю сторін.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису в контексті застосування положень статті 88 Закону України «Про нотаріат» безпосередньо пов`язаний із позовною давністю, встановленою ЦК України. Фактично законом визначено, що строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису є таким самим, що й позовна давність для звернення до суду. Таким чином, різниця у правовій природі цих строків не має значення у цьому контексті. Тому і загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки.

У постанові від 02.07.2019 Велика Палата Верховного суду в справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) зробила висновок, що загальний строк для звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису становить три роки незалежно від суб`єктного складу сторін правовідносин, а якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Як зазначено в оскаржуваному виконавчому написі, стягнення заборгованості проводиться за період з 26.01.2018 по 30.05.2019.

Разом із тим, звертаючись до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, ТОВ «Росвен Інвест Україна» надало витяг з реєстру боржників до договору про відступлення права вимоги за кредитними договорами № 142/К від 26.01.2018, відповідно до якого дата закінчення кредитного договору, укладеного між ПАТ «Дельтабанк» та ОСОБА_1 – 13.02.2016.

За таких обставин стягнення не могло проводитись за період з 26.01.2018 по 30.05.2019.

На час вчинення виконавчого напису з дати закінчення кредитного договору пройшло більше трьох років.

Отже, виконавчий напис вчинено з порушенням приписів ст. 88 Закону України «Про нотаріат».

Урахувавши встановлені під час розгляду справи обставини, суд вбачає підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було сплачено 840,00 грн. судового збору. Вказана сума підлягає стягненню з ТОВ « Росвен Інвест Україна» на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (код у ЄДРПОУ 37616221, 03124, Київська область, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору – приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна ( АДРЕСА_2 ), приватний виконавець Виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмила Олегівна (02094, Київська область, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, оф. 17) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити у повному обсязі.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 31.05.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 13535, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» суми у розмірі 36462 грн. 12 коп. (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят дві грн. 12 коп.) з яких:

– 35812 грн. 12 коп. (тридцять п`ять тисяч вісімсот дванадцять грн. 12 коп.) – в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 003-07029-150214 від 15.02.2014;

– 650 грн. 00 коп. (шістсот п`ятдесят грн. 00 коп.) – за вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» (код у ЄДРПОУ 37616221, 03124, Київська область, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 6) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Запорізького апеляційного суду через Запорізький районний суд Запорізької області відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя Д.І. Сакоян