Рішення № 95049066, 22.02.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/5353/20

Провадження № 2/242/229/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Фоміної Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку заочного спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 23.12.2020 року звернулася до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка мотивована тим, що вона з 12.07.1994 року по 24.09.2020 року перебувала з відповідачем у трудових відносинах. 24.09.2020 року її було звільнено на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін. Після звільнення відповідач заборгував їй заробітну плату та не виплатив ці суми до теперішнього часу. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, тому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з заробітної плати у розмірі 243 219 грн. 87 коп. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні починаючи з дати звільнення і по день винесення судового рішення, і понесені нею судові витрати

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 28.12.2020 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, надала суду клопотання про розгляд справи без її участі та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, проти винесення заочного рішення по справі не заперечувала.

Представник відповідача ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, відзив на позовну заяву не надав. Згідно ст. ст. 223, 280 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у порядку заочного провадження у відсутність відповідача з дотриманням вимог, встановлених законом, за згодою позивача на розгляд справи в порядку заочного провадження.

Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Беручи до уваги, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Оформивши звільнення позивача та видавши йому трудову книжку, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи – по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, які надані Верховним судом України в постанові Пленуму № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» у разі застосування ст. 117 КЗпП України перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

Слід також зауважити, що відповідно п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджено наказом від 29.07.93 року № 58, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 241-1 КЗпП строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями. Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Відповідно до наказу № 309 від 24.09.2020 року, ОСОБА_1 24.09.2020 року звільнена з ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

З довідки № 318-10 від 13.10.2020 року, виданої ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» видно, що заборгованість по заробітній платі позивача складає – 243 219 грн. 87 коп.

В Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають задоволенню, і з ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» на користь позивача слід стягнути заборгованість по заробітній платі у сумі 243 219 грн. 87 коп.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку слід зазначити, що у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» в якому судам роз`яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

З довідки № 318/10 від 13.10.2020 року, виданої ПрАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» видно, середньоденна заробітна плата позивача складає – 991 грн. 48 коп.

З урахування листа № 1133/0/206-19 від 29.07.2019 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2020 році» кількість робочих днів позивача в 2020 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, з 26.09.2020 року (наступний день після звільнення) по 31.12.2020 року (день винесення судового рішення) склала би 67 днів: вересень 2020 року – 3 дні; жовтень 2020 року – 21 день; листопад 2020 року – 21 день, грудень 2020 року – 22 дні.

З урахування листа Мінсоцполітики України № 3501-06/219 від 12.08.2020 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2021 році» кількість робочих днів позивача в 2022 році, з урахуванням святкових та вихідних днів, із розрахунку з 01.01.2021 року по 22.02.2021 року (день винесення судового рішення) складав би 40 дні, а саме: січень 2021 року – 19 днів, лютий 2021 року – 21 дні.

Таким чином, за розрахунками суду, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на 22 лютого 2020 року (день ухвалення рішення) складає: 991 грн. 48 коп. (середньоденна заробітна плата) Х 107 (кількість днів затримки розрахунку) = 106 088 грн. 36 коп.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, та слід стягнути з відповідача заборгованості по заробітній платі у розмірі 243 219 грн. 87 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 106 088 грн. 36 коп.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на те, що судом позовні вимоги задоволено повністю, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 223, 258, 259, 265, 268, 280 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у сумі 243 219 (двісті сорок три тисячі двісті дев`ятнадцять) грн. 87 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 106 088 (сто шість тисяч вісімдесят вісім) грн. 36 коп., всього у сумі 349 308 (триста сорок дев`ять тисяч триста вісім) грн. 23 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика «Україна» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання – АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральна збагачувальна фабрика «Україна», місцезнаходження – 85485, Донецька область, м. Українськ, вул. Б. Хмельницького, буд № 1, код ЄДРПОУ 38033446.

Суддя Н.О. Хацько