Рішення № 95049008, 09.02.2021, Селидівський міський суд Донецької області

242/5311/20

2/242/129/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09 лютого 2021 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого - судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидово цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

18.12 .2020 р. позивач звернулася до суду із зазначеним позовом.

Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , після смерті якого залишилося спадкове майно у вигляді квартири АДРЕСА_1 . При зверненні до нотаріальної контори у видачі свідоцтва було відмовлено. Просила визнати за нею право власності на зазначену квартиру, що належала ОСОБА_2 .

Заяви та клопотання сторін.

Позивач підтримала заявлені вимоги, просила розглянути справу в її відсутності.

Відповідач просив розглянути справу у відсутності представника, прийняти рішення на розсуд суду.

Процесуальні дії у справі.

21.12.2020 р. було відкрито провадження по справі, витребувані докази за клопотанням позивачів.

18.01.2021 р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . За життя склав заповіт, відповідно до якого належну йому частку будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , заповів ОСОБА_1 .

Постановою від 08.10.2020 р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки згідно відмітки БТІ було проведено державну реєстрацію права власності на одну другу частку житлового будинку на ім`я ОСОБА_2 . Надати будь-які документи щодо підтвердження права власності або наявності помилкового запису в реєстрі прав власності б БТІ, що здійснювало на момент вчинення правочину державну реєстрацію не є можливим, так як Ясинуватське БТІ на теперішній час розміщено на тимчасово окупованій території України.

Як вбачається з копії Свідоцтва про право власності на житло, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_2 Ѕ частина, загальна площа – 28,10 кв.м. Відповідно до напису на зворотній сторінці Свідоцтва, за ОСОБА_2 зареєстрована Ѕ частина житлового будинку.

Як вбачається із Звіту № 2310-02 з незалежної оцінки, предметом оцінки є однокімнатна квартира загальною площею 28,1 кв.м. на першому поверсі одноповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно повідомлення ВЦА м.Авдіївка від 03.11.2020 р., комісією по приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Авдіївської міської ради народних депутатів від 27.10.1997 р. № 160 прийнято рішення на ім`я ОСОБА_2 на приватизацію квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , Ѕ частини.

Згідно повідомлення ВЦА м.Авдіївка від 26.11.2020 р., за інформацією, наданою управлінням з розвитку міського господарства ВЦА м.Авдіївка Донецької області з`ясовано, що відповідно заяви, наданої ОСОБА_2 про оформлення передачі у приватну спільну власність квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , участь у приватизації зазначеної квартири брала одна особа – ОСОБА_2 . Загальна площа квартири становить 28,10 кв.м. У подальшому ОСОБА_2 було видане свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , Ѕ частина, загальною площею 28,10 кв.м. ВЦА м.Авдіївка Донецької області вважає, що свідоцтво про право власності на житло за адресою: АДРЕСА_2 , Ѕ частина, загальною площею 28,10 кв.м., видано згідно наданих ОСОБА_2 документів та відповідно до вимог чинного законодавства на момент видачі.

Зазначене встановлено з доказів в матеріалах справи.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст..16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно ст..328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень ст..1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст..1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст..1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Згідно ст..1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право власності на спадок видається за письмовою заявою спадкоємцями, які прийняли спадок в порядку встановленим цивільним законодавством; у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадок особа може звернутись в суд за правилами позовного провадження.

Таким чином, суд повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані докази, прийшов до висновку, що позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права в іншому порядку, аніж в судовому. Оскільки відомості про належність ОСОБА_2 на праві приватної власності квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , знайшли своє підтвердження під час дослідження доказів по справі, то позовні вимоги позивача обгрутновані та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , до Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області, код ЄДРПОУ 39831182, розташована за адресою: Донецька область, м.Авдіївка, вул..Молодіжна, 5, про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку спадкування за заповітом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Г.Черков