Ухвала суду № 95046324, 19.02.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/2698/21

Провадження № 1-кс/643/877/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2021 м.Харків

Слідчий суддя Московського районного суду міста Харкова Осадчий О.В.,

при секретарі Марченку В.К.,

за участю прокурора Щебликіна Д.А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного - адвоката Тарасенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Московського районного суду міста Харкова клопотання захисника підозрюваного - адвоката Тарасенко О.М. - про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42019220000000439 від 09.07.2019,-

ВСТАНОВИВ:

До Московського районного суду м. Харкова надійшло клопотання захисника підозрюваного - адвоката Тарасенко О.М. - про скасування арешту майна, накладеного під час досудового розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.07.2019 за №42019220000000439, за ознаками кримінального правопорушення, попередньо кваліфікованого за ч.3 ст.191 КПК України. Так, заявник клопотав про скасування арешту майна, накладеного на майно підозрюваного ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2021 (справа №643/1387/21, провадження №1-кс/643/561/21). Зокрема, адвокат Тарасенко О.М. ставить питання про скасування арешту житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 191, 5 кв.м., зареєстрований згідно рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.10.2009 року, справа №2-9432/09, зареєстровано в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 14 грудня 2009 року, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно номер 24783421 від 14.12.2009 року КП «Харківське міське бюро інвентаризації», реєстраційний номер 13872990, номер запису 925/7 в книзі 1; житлового будинку АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 919936363220, державна реєстрація права власності від 20.04.2016 року в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 14477073; земельної ділянки, кадастровий номер 6322081503:00:000:0170, площею 0.1500 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 929959163220, Державний акт на право власності серія ЯК №182292 від 07 червня 2012 року Прохолодівською сільською радою Дергачівського району Харківської області, державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведена 19 травня 2016 року, номер запису про право власності 14650811; статутного капіталу ТОВ «Рать» (Код 38159487).

В обґрунтування клопотання зазначено, що арешт на вказане майно накладено необґрунтовано, оскільки, арештоване майно є спільною сумісною власністю подружжя, тобто належить на праві власності як підозрюваному ОСОБА_1 , так і його дружині – ОСОБА_2 , яка не має статусу підозрюваного у кримінальному провадженні №42019220000000439 від 09.07.2019. На думку сторони захисту, ОСОБА_2 бере участь у даному кримінальному провадженні як третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт. Захисник зазначив, що під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, не було враховано права та інтереси ОСОБА_2 , оскільки з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий, що суперечить вимогам ч.2 ст.64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор. Тарасенко О.М. зауважує, що метою для накладення арешту на майно є відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, однак під час розгляду клопотання про арешт майна слідчим не доведені факти наявності цивільного позову у кримінальному провадженні та залучення будь-якої особи у якості потерпілого. Подальший арешт майна за відсутності передбачених для цього правових підстав порушує права власників, що суперечить загальним засадам володіння особою майном, приписам національного та міжнародного законодавства. ОСОБА_3 також зазначила, що санкція кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КПК України, що інкримінується підозрюваному, не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна. Спеціальна конфіскація у даному випадку також не застосовується. Захисник також відмічає, що при накладенні арешту слідчим не надані достатні докази, які б підтверджували, що майно, яке є власністю підозрюваного ОСОБА_1 , є речовим доказом у кримінальному правопорушенні. На підставі викладеного захисник підозрюваного - адвокат Тарасенко О.М. - вважає, що арешт майна є необґрунтованим через незабезпечення самої мети його накладення.

В судовому засіданні захисник Тарасенко О.М., вимоги клопотання та доповнення до клопотання підтримала, просила його задовольнити та скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2021.

Підозрюваний ОСОБА_1 , подане клопотання підтримав, погодившись з думкою свого захисника.

Прокурор проти доводів клопотання заперечував, просив відмовити у його задоволенні. Зазначав, що арешт на майно накладено обґрунтовано, оскільки ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та є особою, яка несе цивільну відповідальність за завдану шкоду. Протиправними діями ОСОБА_1 була завдана шкода більш ніж на два мільйони гривень, наразі проводяться досудове розслідування та остаточний розмір шкоди встановлюється. У випадку визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, арештоване майно зможе забезпечити відшкодування завданої шкоди. Прокурор зазначає, що скасування арешту з великою долею вірогідності призведе до відчуження майна підозрюваного третім особам. Крім того, прокурор вказує, що на момент накладення арешту, майно на праві власті належало підозрюваному, права дружини підозрюваного не порушені та вона у кримінальному провадженні №42019220000000439 від 09.07.2019 не є третьою особою щодо майна якої вирішується питання про арешт. На запитання суду про потерпілого та цивільний позов у кримінальному провадженні прокурор повідомив, що потерпілим у кримінальному провадженні є територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради, яка зволікає з подачею відповідної заяви органу досудового розслідування, а також з вжиттям заходів цивільно-правового характеру. У прокурора на теперішній час також відсутні підстави для представництва, тому у даному кримінальному провадженні цивільний позов не заявлено, його подання заплановане після доведення факту протиправної бездіяльності Харківської міської ради.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали, подані на обґрунтування клопотання, та заперечення щодо його доводів, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з наведеного, дана норма пов`язує повноваження слідчого судді на скасування арешту майна, накладеного за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна із можливістю надання особами, що не були присутніми в судовому засіданні, і про права та законні інтереси яких вирішено питання судовим рішенням, доказів та матеріалів, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною шостою ст.170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

При вирішенні питання про арешт майна відповідно до ст.170 КПК України слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Тобто, для застосування п.4 ч.2 ст.170 КПК України, окрім іншого, суд повинен встановити наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та можливість відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Судовим розглядом встановлено, що слідчим відділом Московського ВП ГУ НП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42019220000000439 від 09.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України, за фактом заволодіння службовими особами ТОВ «Рать» бюджетних коштів при проведенні будівельних робіт, замовником яких є КП «Харківський міський центр фізичного здоров`я населення «Спорт для всіх» у період з 2016-2019 років.

В рамках даного кримінального провадження ОСОБА_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2021 у справі №643/1387/21, провадження №1-кс/643/561/21, задоволено клопотання слідчого слідчої групи у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу СУ ГУНП в Харківській області майора поліції Грецьких А.О., та накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_1 , у вигляді заборони його відчуження, а саме на житловий будинок з надвірними побудовами за адресою АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, кадастровий номер 6322081503:00:000:0170, площею 0.15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ; корпоративні права в розмірі 10 000 гривень статутного капіталу ТОВ «Рать», код ЄДРПОУ - 38159487. Розгляд даного клопотання проводився за ініціативою сторони обвинувачення без виклику власника майна з метою забезпечення арешту майна.

Зі змісту ухвали вбачається, що вказаний арешт накладено слідчим суддею за клопотанням слідчого, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а також враховуючи, що незабезпечення схоронності вищевказаного майна підозрюваного може призвести до його зникнення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Як вбачається з ч.3 ст.191 КК України, її санкція не передбачає покарання у вигляді конфіскації майна. Відповідно до приписів ст.ст.96-1, 96-2 КК України спеціальна конфіскація щодо арештованого ухвалою слідчого судді від 29.01.2021 майна також не може бути застосована. Це майно не є речовим доказом у розумінні ст.ст.98, 100 КПК України. Однак, у випадку визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, вона може понести цивільну відповідальність за шкоду, завдану своїми діями (бездіяльністю), за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Цивільний позов може бути поданий прокурором у випадках, встановлених законом, також в інтересах громадян, які через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність неспроможні самостійно захистити свої права. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, а також письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення ним представництва.

Через відсутність під час судового розгляду представників сторони захисту, слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна не досліджено факти незалучення до кримінального провадження будь-якої особи як потерпілого, а також незаявлення цивільного позову у порядку, передбаченому ст.128 КПК України. Однак, під час розгляду клопотання про скасування арешту майна прокурор повідомив, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження цивільний позов не заявлявся, потерпілий - відсутній. Вказане відповідно до п.4 ч.2 ст.170 КПК України, суперечить меті накладення арешту, а саме - відшкодуванню шкоди за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні. За відсутності цивільного позову неможливо оцінити підстави для арешту майна в розрізі розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідкам арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У зв`язку з цим доводи клопотання щодо безпідставності арешту майна слідчий суддя вважає обґрунтованими.

Що стосується доводів клопотання в частині порушення права власності дружини підозрюваного - ОСОБА_2 - слід зазначити наступне.

При вирішенні питання про накладення арешту на майно слідчим суддею було встановлено, що відповідно до витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 22.01.2021 за кодом 162978509429 засновником ТОВ «РАТЬ», код ЄДРПОУ 38159487 є ОСОБА_1 , розмір статутного капіталу 10 000 грн. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 , на праві власності належать: житловий будинок з надвірними побудовами за адресою АДРЕСА_1 ; житловий будинок АДРЕСА_2 ; земельна ділянка, кадастровий номер 6322081503:00:000:0170, площею 0.15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 . Дані факти не заперечувалась стороною захисту.

До клопотання про скасування арешту майна надано копію свідоцтва про шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 серія НОМЕР_1 від 06.09.2008, та вказано, що вищезазначене арештоване майно було набуте під час шлюбу, перебуває в режимі спільної сумісної власності. Окрім цього, відповідно до договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя від 09.02.2021 укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського - нотаріального округу Трофименко Є.В., зареєстрованому в реєстрі за №121, в приватну власність ОСОБА_2 було виділено нерухоме майно, в тому числі яке перебуває під арештом.

Згідно з ч.2 ст.60 Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною ст.64 Сімейного кодексу України встановлено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки. А ч.2 ст.69 цього ж Кодексу зазначає, що дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ч.1 ст.368 Цивільного кодексу України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.370 Цивільного кодексу України, співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом.

Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

За ч. 3, 4 ст. 364 Цивільного кодексу України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст.372 Цивільного кодексу України, передбачено, що майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Пунктом другим договору про виділ нерухомого майна зі складу спільного майна подружжя передбачено, що право особистої приватної власності на вищезазначене нерухоме майно виникають у дружини ОСОБА_2 з моменту державної реєстрації цих прав відповідно до закону, право спільної сумісної власності подружжя на зазначене нерухоме майно припиняється.

Вищезазначений договір був укладеним після накладення арешту на майно, яке згідно наданих слідчим доказів належало на праві власності підозрюваному ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, слідчий суддя не наділений повноваженнями вирішувати питання щодо поділу майна подружжя.

Під час розгляду даного клопотання стороною захисту не надано доказів реєстрації за ОСОБА_2 арештованого майна. В даному випадку наявність режим спільного сумісного майна подружжя, не викликає повноважень слідчого судді на з`ясування цього факту при розгляді клопотання про арешт майна, оскільки це не передбачено нормами кримінального процесуального законодавства України. ОСОБА_2 під час досудового розслідування даного кримінального провадження не наділена процесуальним статусом, тому її права при розгляді клопотання про арешт майна не було порушено, а оскільки майно, на яке накладено арешт, перебуває у спільній сумісній власності, частки не виділені, слідчий суддя позбавлений можливості визначити, яка саме частина майна належить підозрюваному, тому доводи адвоката Тарасенко О.М. в цій частині необґрунтовані.

Під час судового засідання встановлено обставини, які вказують на належність арештованого майна підозрюваному ОСОБА_1 , одночасно встановлено відсутність правової підстави для арешту майна з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (обґрунтованого розміру цивільного позову). У зв`язку з цим наявні достатні підстави стверджувати, що арешт накладений на майно підозрюваного необґрунтовано, через це наявна необхідність для застосування положень ч.1 ст.174 КПК України щодо скасування арешту майна.

Керуючись ст. ст. 2, 16, 174 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника підозрюваного - адвоката Тарасенко О.М., про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42019220000000439 від 09.07.2019 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 29.01.2021 у справі №643/1387/21, провадження №1-кс/643/561/21, а саме на:

-житловий будинок з надвірними побудовами за адресою АДРЕСА_1 ;

-житловий будинок АДРЕСА_2 ;

-земельну ділянку, кадастровий номер 6322081503:00:000:0170, площею 0.15 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_2 ;

- корпоративні права в розмірі 10 000 гривень статутного капіталу ТОВ «Рать», код ЄДРПОУ - 38159487.

Ухвала підлягає негайному виконанню та не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя О.В. Осадчий