Рішення № 95043712, 17.02.2021, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/2190/20

17 лютого 2021 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя Левчук В.В.

секретар судового засідання Зберун К.Ф.

за участю:

позивача - не з`явився

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Кузін Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №564/2190/20 за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м.Київ вул.Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) про захист прав споживачів та визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Костопільського районного суду Рівненської області з цивільним позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про захист прав споживачів та визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 21.05.2010 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» та підписав заяву, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. У червні 2018 ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до Костопільського районного суду Рівненської області з позовом про стягнення з нього за укладеним кредитним договором і судом 04.10.2018 ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 10891,20 грн., яке було звернуто до примусового виконання у відділ ДВС. В період з 2019 по 2020 рік позивач сплатив заборгованість, яка була стягнута з нього за рішенням суду і 04.06.2020 виконавче провадження по стягненню присудженої суми закінчене. Проте, коли позивач звернувся до банку за довідкою про відсутність заборгованості, то банк повідомив, що заборгованість наявна і сплачений позивачем борг не списаний. У липні 2020 року позивач звернувся до банку з проханням визнати його борг сплаченим, проте позивачу було відмовлено. Листом №20.1.0.0.0/7-200714/4483 АТ КБ «Приватбанк» надіслало позивачу лист, яким повідомило, що оскільки у резолютивній частині рішення суду про стягнення з нього боргу не вказано про припинення зобов`язань за договором, то банк не вважає його зобов`язанні припиненими. Вважає, що така позиція банку порушує права позивача, оскільки він свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі. Просить визнати припиненими зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 21.05.2010 укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ним у зв`язку з його виконанням.

Відповідачем подано відзив на позов, який мотивовано тим, що незважаючи на стягнення з позивача за рішенням суду заборгованості за кредитним договором свідчить про закінчення строку дії кредитного договору та припинення нарахування відсотків за кредитним договором та інших платежів, але при цьому у банку виникає право на нарахування та одержання сум, що передбачені ст.625 ЦК України. Вказує, що закінчення дії кредитного договору не припиняє виконання зобов`язання в цілому, оскільки зобов`язання відповідно до ст.599 ЦК України припиняється виконанням, проведеним належним чином. Також вказує, що зобов`язання не виконане належним чином продовжує існувати, незважаючи на закінчення строку дії договору, а наявність у позивача заборгованості перед банком по сплаті передбачених ст.625 ЦК України сум підтверджує, що зобов`язання, а отже і правовідносини за кредитним договором від 21.05.2010 не припинились. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач в судове засідання не з`явився. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що відповідач вправі нараховувати лише втрати від інфляції та 3% річних, які передбачені ст.625 ЦК України, а зобов`язання за кредитним договором припинились.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та пояснив, що банк має право на нарахування сум, що передбачені ст.625 ЦК України, які нараховуються на стягнуту за рішенням суду суму боргу, а тому зобов`язання за кредитним договором продовжуються. Просить відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, встановив наступне.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 04 жовтня 2018 року у справі №5641450/18 позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 10 891 (десять тисяч вісімсот дев`яносто одна) грн. 20 коп. заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.08.2013 р., яка складається із наступного: 8815,26 грн. заборгованість за кредитом, 375,94 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 1200,00 грн. заборгованість за пенею та 500,00 грн. штрафу. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду набрало законної сили 16.11.2018.

04 червня 2020 року заступником начальника Костопільського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) винесено постанову у виконавчому провадженні №58309913 в межах якого здійснювалось примусове стягнення коштів на підставі виконавчого листа №5641450/18 виданого 20.12.2018 Костопільським районним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 10891,20 грн, якою вказане виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв`язку із фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Листом від 16.07.2020 №20.1.0.0.0/7-2007/14/4483 акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» повідомило ОСОБА_2 про те, що його звернення розглянуто. Повідомлено, що у резолютивній частині рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 04.10.2018 у справі №564/1450/18 відсутні будь-які приписи щодо припинення зобов`язання за договором та просить погасити заборгованість, яка існує перед банком.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувшись у 2018 році до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, у тому числі 8815,26 грн. заборгованість за кредитом, фактично на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, з чим погодився суд та частково задовольнив позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у Постанові від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Відтак, з ухваленням Костопільським районним судом Рівненської області 04.07.2018 у справі №564/1450/18 рішення про стягнення з позивача боргу за кредитним договором та сплатою позивачем стягнутої за рішенням суду суми боргу за таким договором, зобов`язання за таким договором припинились, а тому суд не вбачає підстав повторно визнавати припиненими зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 21.05.2010 укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк».

При цьому суд враховує, що факт наявності позиції АТ КБ «Приватбанк» щодо продовження зобов`язання за кредитним договором, нарахування сум, що передбачені ст.625 Цивільного кодексу України не є порушенням прав позивача, оскільки позивачем не доведено у який спосіб така позиція відповідача порушує права позивача чи перешкоджає реалізації прав останнього.

У відповідності до положень ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, має право на судовий захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема припинення дії, яка порушує право. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

З наведеної норми вбачається, що судовому захисту підлягає немайнове або майнове право чи інтерес особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Виключенням є чітко встановлені межі здійснення цивільних прав, зокрема дії, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині, дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ч.1-3 ст.12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому будь яких належних та допустимих доказів наявності порушення прав позивача наявністю позиці відповідача щодо продовження зобов`язання позивачем не надано і судом таких доказів не здобуто.

Суд також враховує і цього не заперечував представник позивача та відповідача, можливість нарахування та стягнення передбачених ст.625 Цивільного кодексу України сум є правом АТ КБ «Приватбанк» і на момент розгляду справи АТ КБ «Приватбанк» не пред`явило до позивача будь якої вимоги про сплату на користь банку боргу, штрафних санкцій, відсотків, інфляційних тощо.

За таких умов суд дійшов переконливого висновку, що позов ОСОБА_2 є необґрунтованим, а тому до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 141, 211, 258, 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м.Київ вул.Грушевського 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) про захист прав споживачів та визнання припиненими зобов`язань за кредитним договором - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня проголошення.

Якщо у судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 22.02.2021.

СуддяВ. В. Левчук