Ухвала суду № 95037604, 18.02.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/222/21

Провадження № 1-кп/206/94/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021 Самарський районний суд міста Дніпропетровська

у складі:

головуючий суддя Маштак К.С.

за участю:

секретаря Гергіль Ю.І.

прокурора Путрова А.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Яструба О.П.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12020040700000849, внесеному до ЄРДР 28.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Путрова А.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню відносно обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Так, в підготовчому судовому засіданні всі учасники судового провадження вважали можливим призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта відносно ОСОБА_1 у відкритому судовому засіданні.

Потерпілий ОСОБА_2 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Суд, вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши зміст обвинувального акта, вважає, що підстав для закриття провадження, передбачених п.п. 4-8 ч. 1 або ч. 2 ст. 284 КПК України, – не має; підстав для повернення обвинувального акта відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України – не має; кримінальне провадження підсудне Самарському районному суду міста Дніпропетровська; обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Порушень, що перешкоджають розгляду справи в суді, та призначенню справи до слухання, не виявлено.

Справа підлягає розгляду у відкритому судовому засіданні, суддею одноособово.

Окрім того, 18.02.2021 прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Путров А.В. подав до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 . Дане клопотання обгрунтовуються тим, що ОСОБА_1 , будучи раніше судимим за кримінальне правопорушення проти власності, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та маючи не зняту і не погашену у встановленому законом порядку судимість, в період іспитового строку, вчинив нове умисне кримінальне правопорушення. Так, в період часу з вересня 2020 по 23.11.2020, ОСОБА_1 проводив ремонтні роботи у будинку АДРЕСА_1 , де звернув свою увагу на речі, які знаходились у будинку, серед яких було: драбина «Krause Safety 5» (робоча висота 3,05 м.) та дві упаковки саморізів по гіпсокартону. 24.11.2020 приблизно о 07 годині 00 хвилин, ОСОБА_1 , знаходився за адресою свого проживання: АДРЕСА_2 , де у нього раптово виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення, а саме, крадіжки драбини «Krause Safety 5» (робоча висота 3,05 м.) та двох упаковок саморізів по гіпсокартону, які знаходились за адресою: АДРЕСА_1 . 24.11.2020 близько 07 годин 43 хвилин, ОСОБА_1 реалізуючи свій злочинний умисел спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, прибув до домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та переліз через паркан, тим самим незаконно проник на територію вказаного домоволодіння. Далі, ОСОБА_1 через вхідний отвір в якому були відсутні двері зайшов до приміщення нежитлового будинку, в результаті чого незаконно проник до нежитлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчиняючи кримінальне правопорушення повторно, поєднане з проникненням у інше приміщення, у той же день та час, ОСОБА_1 , перебуваючи у приміщенні нежитлового будинку, розташованого на території домоволодіння АДРЕСА_1 , в загальній кімнаті побачив драбину «Krause Safety 5» (робоча висота 3,05 м.) та дві упаковки саморізів по гіпсокартону, що належать ОСОБА_2 , які він визначив, як об`єкт свого злочинного посягання. Доводячи свій злочинний умисел до кінця, у той же час, перебуваючи у тому ж місці, ОСОБА_1 таємно, вчиняючи правопорушення повторно, викрав драбину «Krause Safety 5» (робоча висота 3,05 м.) та дві упаковки саморізів по гіпсокартону, після чого тримаючи викрадене у руках з місця вчинення злочину зник, в подальшому розпорядившись викраденим майном на власний розсуд. Своїми умисними, незаконними діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1440 грн. 00 коп. Своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, що виразилось в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням у інше приміщення. Окрім того, під час досудового розслідування, було встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризик переховування від органу досудового розслідування, прокуратури та суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, так як ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого злочину проти власності, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років, не працевлаштований, постійного джерела доходу не має, у нього не має потреби доглядати за своїми батьками, раніше судимий за скоєння злочинів проти власності, в тому числі за злочини, передбачені ст. 185 КК України. З урахуванням реальної наявності вказаних вище ризиків, прокурор вважає, що з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, можливо досягти сприятливого процесуального результату лише при застосуванні до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобігання ризикам застосування більш м`яких запобіжних заходів не доцільно. В зв`язку із чим, прокурор просив застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістедят днів.

Захисник Яструб О.П. подав заперечення на клопотання сторони обвинувачення про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно якого просив клопотання прокурора відхилити та змінити застосований відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби. Заперечення мотивоване тим, що прокурор не зазначив виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ним ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_1 . Прокурор також не довів, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у його клопотанні. Інших (нових) підстав або ризиків, ніж ті, що були зазначені при обранні слідчим суддею запобіжного заходу, прокурор не зазначає. ОСОБА_1 в місці свого постійного проживання характеризується позитивно, конфліктів із сусідами у нього ніколи не було, ніколи не порушував громадський порядок. Прокурор не врахував вік та стан здоров`я ОСОБА_1 , а саме те, що він тривалий час хворіє гепатитом С, ВІЧ та туберкульозом. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора про обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічний період доби та зазначив, що переховуватися не збирається, оскільки заінтересований довести, що йому невірно кваліфіковано злочин, так як проникнення не було, в ОСОБА_1 були ключі та він мав можливість зайти до домоволодіння, оскільки він там працював і це можуть підтвердити свідки.

Вирішуючи клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , а також враховуючи письмові заперечення захисника Яструба О.П. та доводи обвинуваченого, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання прокурора відмовити та змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як слідує з рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 у справі «Харченко проти України» суд повинен розглянути можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів щодо обвинуваченого.

В рішенні «Прокопенко проти України» від 20.01.2011 ЄСПЛ зазначив, що згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому в судовому рішенні судові органи зобов`язані, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою.

ЄСПЛ у рішеннях «Ігнатов проти України» від 15.12.2016, «Наконечний та інші проти України» від 11.01.2018, «Міхайлов та інші проти України» від 11.01.2018 вказав, що, продовжуючи тримання заявника під вартою та відмовляючи у задоволенні його клопотань про звільнення, національні суди здебільшого посилались на аналогічні підстави, наведені при його затриманні, та не додавали жодних нових деталей. Крім того, на жодному етапі національні суди не розглядали можливості застосування альтернативних запобіжних заходів. З огляду на це, а також на свою попередню практику у справах проти України, Європейський суд встановив порушення пункту 3 статті 5 Конвенції.

В пункті 33 Рішення Європейського Суду «W. Проти Швейцарії» (W. v. Switzerland), ser.A, no.254, від 26.01.1993 зазначено, що небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що це не може служити виправданням утримання під вартою.(Рішення у справі «Томазі проти Франції» (Томаві v France), Ser A No 241-A, від 27.08.1992).

А тому, наразі, посилання прокурора на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винним не може слугувати підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в підготовчому судовому засіданні, враховуючи, що обвинувачений з 30.12.2020 перебуває під вартою, оскільки сама по собі, дана обставина, не може слугувати виправданням тривалого тримання під вартою особи.

Між тим, суд звертає увагу, що подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sine qua non) належності її продовжуваного тримання під вартою. Але зі спливом певного часу така підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивовувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами (Рішення від 21 грудня 2000 р. у справі «Яблонський проти Польщі» (Jablonski v. Poland), заява № 33492/96, п. 80).

Як слідує зі змісту обвинувального акта та з обставин, встановлених в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 має зареєстроване та фактичне місце проживання.

ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину та санкція останнього правопорушення передбачає основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років.

Таким чином, враховуючи тяжкість покарання, яке ймовірно може бути призначене обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, останній, перебуваючи під загрозою застосування такого покарання, може переховуватися від суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В той же час суду не надано доказів того, що за час досудового слідства потерпілий або свідки сторони обвинувачення вказували на тиск відносно них з боку обвинуваченого та сторони захисту.

Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 в розшук не оголошувався, має зареєстроване та фактичне місце проживання, не офіційно працював робітником до застосування запобіжного заходу.

Відомостей про те, що обвинувачений готує вчинення інших кримінальних правопорушень суду не надано, а враховуючи строк його перебування під вартою з 30.12.2020 суд повинен розглянути можливість застосування іншого (альтернативного) запобіжного заходу щодо обвинуваченого, що узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ.

За таких обставин суд зазначає, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою перебуває за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення його належної поведінки на цей період, оскільки обрання даного запобіжного заходу без належного обґрунтування буде неспівмірним меті цього заходу.

Крім того, суд не може вважати належною та достатньою підставою посилання прокурора на наявність ризиків - переховування від органів досудового слідства або суду, впливу на свідків та потерпілого та вчинення нового кримінального правопорушення, як наслідок обрання на цій підставі тримання під вартою, оскільки КПК України передбачена можливість контролю за відповідною особою, шляхом застосування електронних засобів та шляхом покладення на нього процесуального обов`язку утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню, не відлучатися із м. Дніпра без дозволу прокурора або суду.

Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовуються виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Однак, прокурор в судовому засіданні та в своєму клопотанні взагалі ніяк не обґрунтовує недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні, у зв`язку із чим, суд приходить до обґрунтованого висновку про необхідність змінити ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, з покладанням на нього обов`язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, що в свою чергу забезпечить належну поведінку обвинуваченого на час розгляду справи в суді, в зв`язку із чим, суд відмовляє прокурору в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 5 ст. 202 КПК України, у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про відмову у продовженні строку тримання під вартою, про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на інший запобіжний захід, про звільнення особи з-під варти у випадку, передбаченому частиною третьою статті 206 цього Кодексу, або у випадку закінчення строку дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою підозрюваний, обвинувачений повинен бути негайно звільнений, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 7, 9, 132, 176-178, 181, 193-196, 314, 315, 316, 331, 371, 372 КПК України, –

ПОСТАНОВИВ:

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 12020040700000849, внесеному до ЄРДР 28.11.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, у відкритому судовому засіданні на 12:30 годину 24.02.2021 в залі судового засідання № 4 Самарського районного суду міста Дніпропетровська.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати суддею одноособово.

Викликати у судове засідання: прокурора, потерпілого, захисника, обвинуваченого та свідків.

У задоволенні клопотання прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Путрова А.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України – відмовити повністю.

Змінити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у нічний час доби, звільнивши обвинуваченого ОСОБА_1 з-під варти негайно в залі суду.

Заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20 год. 00 хв. до 08 год. 00 хв. залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

3) не відлучатися із м. Дніпра без дозволу прокурора або суду;

4) утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками по даному кримінальному провадженню;

5) носити електронний засіб контролю.

Роз`яснити, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, мають право з`являтися в житло, під арештом у якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю у разі його застосування.

Визначити дію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту на строк, який не перевищує 2 місяців, тобто до 18.04.2021 включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 1 Дніпропетровської області Путрова А.В., який підтримує обвинувачення.

Відповідно до ст. 394 КПК України ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: К.С. Маштак