Рішення № 95035590, 22.02.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6626/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні в порядку статті 287 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Овідіопольського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 67800, Одеська обл., с.м.т. Овідіополь, вул.Портова, 2, код ЄДРПОУ 35038745), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (адреса: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 14305909) про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

21.07.2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Овідіопольського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 52644127 від 06.03.2017 року заступника начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Захарової Брігіти Юріївни про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54483810 від 14.08.2017 року старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Кудряшова Павла Юрійовича зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що державний виконавець не вчиняв дії з примусового виконання рішення суду у зв`язку з поверненням виконавчого документу стягувачу на підставі п. 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а тому у нього не було підстав для стягнення з боржника виконавчого збору, визначеного у спірній постанові.

24.07.2020 року ухвалою суду відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 .

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2020 року - скасовано та направлено справу №420/6626/20 до суду 1-ї інстанції - для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 08.02.2021 року відкрито провадження у справі в порядку статті 287 КАС України та зупинено провадження по справі до 22.02.2021 року у зв`язку з необхідністю витребування документів по справі. Вказану ухвалу судом направлено засобами електронного зв`язку на електронну пошту відповідача.

В свою чергу, відповідачем до суду не подано відзиву на адміністративний позов.

Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання призначене на 22.02.2021 року сторони не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Крім того, 22.02.2021 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання технічними засобами, що передбачено ч.4 ст.229 КАС України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

12.10.2016 року заступником начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Захаровою Б.Ю. винесено постанову ВП № 52644127 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-1415/10 виданого 22.04.2010 року Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» боргу у сумі 822151,51 грн.

Пунктом 3 вказаної постанови передбачено стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 82215,15 грн.

06.03.2017 року заступником начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Захаровою Б.Ю. винесено постанову ВП № 52644127 про повернення виконавчого листа № 2-1415/10 виданого 22.04.2010 року Малиновським районним судом м. Одеси стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у зв`язку із несплатою стягувачем авансового внеску на виготовлення експертної оцінки).

06.03.2017 року заступником начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Захаровою Б.Ю. винесено постанову ВП № 52644127 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 82215,15 грн. в п.4 вказаної постанови зазначено, що строк пред`явлення до виконання три місяці.

14.08.2017 року, через п`ять місяців, старшим державним виконавцем Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Кудряшовим П.Ю. винесено постанову ВП № 54483810 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови № 52644127 від 06.03.2017 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 .

Згідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п.1 ч.1 ст. Закон №1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За правилами ст. 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. 1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до п.1 ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Таким чином, примусове виконання рішення суду за приписами вказаного Закону розпочинається прийняттям державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа;.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною четвертою статті 42 Закону №1404-VIII, на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

З огляду на наведені положення Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, для стягнення державним виконавцем з боржника виконавчого збору необхідна була наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій направлених на примусове виконання рішення і фактичне стягнення заборгованості.

Кабінет Міністрів України постановою від 08 вересня 2016 року № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця.

Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 6 Порядку для виплати винагороди державний виконавець, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ, подає заяву, в якій зазначаються: реквізити виконавчого документа; номер виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника; категорія стягнення за виконавчим документом; розмір стягнутого виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, реквізити платіжних доручень; перелік виконавчих дій та строки їх проведення; розрахунок належної до виплати винагороди; відомості про дотримання критеріїв.

Аналіз наведених вище норм Порядку свідчить про те, що у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що 06.03.2017 року державним виконавцем повернуто виконавчий лист № 2-1415/10 стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у зв`язку із несплатою стягувачем авансового внеску на виготовлення експертної оцінки).

Тобто, державний виконавець проводив виконавчі дії щодо забезпечення примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом, але не стягнув у примусовому порядку суму зазначену у вказаному виконавчому листі.

Таким чином, суд вважає, що у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору в тому розмірі, який визначений у спірній постанові, а отже, така постанова не відповідає вимогам статті 27 Закону № 1404-VIII.

За таких обставин суд вважає, позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця ВП № 52644127 від 06.03.2017 року про стягнення виконавчого збору є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

В свою чергу, оскільки суд зробив висновок про наявність підстав для скасування постанови про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 , до скасування належать й постанова державного виконавця ВП № 54483810 від 14.08.2017 року про відкриття виконавчого провадження, як така, що прийнята на підставі постанови про стягнення виконавчого збору від 06.03.2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 1681,6 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 78, 90, 139, 161, 205, 255, 273, 287 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Овідіопольського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 67800, Одеська обл., с.м.т. Овідіополь, вул.Портова, 2, код ЄДРПОУ 35038745), за участі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору: публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (адреса: 03150, м.Київ, вул. Велика Васильківська, 100, код ЄДРПОУ 14305909) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП № 52644127 від 06.03.2017 року заступника начальника Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Захарової Брігіти Юріївни про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54483810 від 14.08.2017 року старшого державного виконавця Овідіопольського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області Кудряшова Павла Юрійовича зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Овідіопольського районного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: 67800, Одеська обл., с.м.т. Овідіополь, вул.Портова, 2, код ЄДРПОУ 35038745) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1681 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана відповідно до положень ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.

.