Рішення № 95034049, 22.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2021 р. Справа№200/651/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначав, що під час проходження військової служби у Військовій частині 3057 Національної гвардії України та на час звільнення зі служби йому не виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 травня 2017 року.

Вважаючи свої права порушеними, просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3057 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 30 травня 2017 року;

- зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у Військовій частині 3057 Національної гвардії України з 01 січня 2016 року по 30 травня 2017 року.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що Військова частина 3057 Національної гвардії України повністю фінансується з Державного бюджету України, джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів населення є виключно Державний бюджет України, індексація грошових доходів військовослужбовцям здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року, не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки.

У кошторисі та штатному розпису на 2016 та 2017 рік кошти на виплату індексації військовослужбовцям Військової частини 3057 Національної гвардії України передбачені не були, а у 2018 - 2020 роках такі кошти на бюджетних рахунках були лише часткові. Тому порушення встановленого законодавством порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців відбулося не з вини військової частини.

Крім того вважав, що вирішення спірного питання належить до дискреційних повноважень відповідача.

Також вважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви. Також зазначав, що відповідачем порушено передбачені ст. 116 Кодексу законів про працю щодо обов`язку роботодавця провести повний розрахунок при звільненні і письмо повідомити працівника про нараховані суми.

Після звільнення з Військової частини 3057 Національної гвардії України він відразу же пішов служити в Збройні Сили України, де проходить службу по теперішній час. Весь цей час проходив службу в зоні АТО/ООС, і про можливість звернення з даним позовом дізнався восени 2020 року від своїх колишніх колег, після чого негайно звернувся до суду. Вважав, що строк звернення до суду з позовом ним дотримано.

Також зазначав, що останній розрахунок по заборгованості із належних виплат відповідач здійснив лише у червні 2020 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06 лютого 2015 року проходив військову службу у Військовій частині 3057 Національної гвардії України, з якої звільнений наказом командира вказаної військової частини від 31 травня 2017 року №48 о/с (по особовому складу), на підставі якого наказом командира вказаної військової частини від 31 травня 2017 року № 109 (по стройовій частині) з 31 травня 2017 року його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Під час проходження служби та на час звільнення з неї йому нараховано (щомісячно), однак не в повному обсязі виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2017 року, а саме:

- нарахована сума індексації становила 2691,53 грн.;

- з неї виплачено лише частину індексації в сумі 313,80 грн., а саме: за червень 2016 року - 52,05 грн. (з нарахованої за цей місяць суми 140,65 грн.), за серпень 2016 року - 130,50 грн. (з нарахованої за цей місяць суми 140,65 грн.), за вересень 2016 року - 130,50 грн. (з нарахованої за цей місяць суми 140,65 грн.), за листопад 2016 року - 0,75 грн. (з нарахованої за цей місяць суми 140,65 грн.);

- невиплаченими залишилися 2377,73 грн.

Вказані обставини підтверджуються розрахунком індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 січня 2016 року по 31 травня 2017 року, що складений відповідачем та поданий до суду на вимогу суду.

На звернення до відповідача від 23 листопада 2020 року щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період отримав відповідь від 21 грудня 2020 року №40/57/32-4502, в якій зазначалося, що індексація здійснювалася у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. У кошторисі на 2017 рік кошти на виплату індексації не передбачені. У 2016 році індексація виплачувалася.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 ст. 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року - 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення..

Оскільки таке право позивача порушено, тому воно підлягає відновленню в судовому порядку шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 31 травня 2017 року (а не по 30 травня 2017 року, як помилково зазначив позивач) за виключенням виплаченої частини індексації, та зобов`язання суб`єкта владних повноважень виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період проходження військової служби за виключенням виплаченої суми індексації.

Разом з тим оскільки індексація позивачу протягом спірного періоду щомісячно нараховувалася, тому позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати індексацію задоволенню не підлягають.

Вирішуючи спір судом враховані правові висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин

Посилання відповідача на пропуск строку звернення до суду з позовом є неприйнятними, оскільки даний спір стосується порушення законодавства про оплату праці, адже кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати, мають компенсаторний характер і є складовими належної працівникові заробітної плати. А відповідно до ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми індексації заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежується.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28 листопада 2019 року в справі №803/1937/17.

Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Отже, застосування меншого строку у разі порушення законодавства про оплату праці, на що посилався відповідач, мало би дискримінаційний характер в залежності від виду діяльності (роботи) особи, що є недопустимим.

Посилання відповідача на наявність у нього дискреційних повноважень щодо вирішення спірного питання є неприйнятними, оскільки норми права, що регулюють спірні правовідносини, визначають чітку поведінку суб`єкта владних повноважень, яка не передбачає свободи розсуду (дискреції).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, тому виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Військової частини 3057 Національної гвардії України (87525, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Нахімова, 186, код ЄДРПОУ 23313948) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3057 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 31 травня 2017 року за виключенням виплаченої частини індексації.

Зобов`язати Військову частину 3057 Національної гвардії України виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01 січня 2016 року по 31 травня 2017 року за виключенням виплаченої частини індексації.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 22 лютого 2021 року.

Суддя Т.В. Логойда