Рішення № 95033893, 02.02.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 р. Справа№200/11129/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Череповського Є.В., при секретарі Новіковій С.А., за участю представника позивача Яковлєвої А.С, розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 200425,01 грн. та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.02.2020 року № 0007466-5533-0517, № 0007469-5533-0517, № 0007468-5533-0517, податкової вимоги від 24.09.2020 року № 3427-13, рішення від 24.09.2020 року № 969/05-99-13-11 про опис майна у податкову заставу,

В С Т А Н О В И В:

27.11.2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Донецькій області (далі – Позивач) до фізичної особи ОСОБА_1 (далі - Відповідач) про стягнення податкового боргу в розмірі 200425,01 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач зазначив наступне.

Відповідач не сплатив у визначений законодавством строк податковий борг, який виник внаслідок не cплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код бюджетної класифікації 1801030000, 1801030082) в сумі 200425,01 грн. З посиланням на статті 59, 87 Податкового кодексу України Позивач просив стягнути з Відповідача суму податкового боргу у розмірі 200425,01 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

17 грудня 2020 року відповідачем подана зустрічна позовна заява, згідно якої заявник просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 17.02.2020 року № 0007466-5533-0517, № 0007469-5533-0517, № 0007468-5533-0517, податкову вимогу від 24.09.2020 року № 3427-13, рішення від 24.09.2020 року № 969/05-99-13-11 про опис майна у податкову заставу. Вказаний зустрічний позов обґрунтований тим, що належні позивачу об`єкти нерухомості є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльносі, а тому відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), не є об`єктами оподаткування.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 200/11129/20-а.

16 січня 2020 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області надано відзив на зустрічний позов, відповідно до якого останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не наділений статусом сільськогосподарського виробника.

02 лютого 2021 року усною ухвалою суду закрито підготовче провадження та розпочато судовий розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, в зустрічному позові – відмовити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - Головне управління ДПС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

17.02.2020 ГУ ДПС у Донецькій області винесено податкові повідомлення-рішення №№0007469-5533-057, 0007466-5533-0517, 0007468-5533-0517, відповідно до яких ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості» (код платежу 18010300) за податковий період - 2019 рік у розмірі 35276,87 грн., 14909,29 грн., 150288,93 грн. відповідно.

24 вересня 2020 року ГУ ДПС у Донецькій області винесено вимогу № 3427-13 про сплату податкового боргу станом на 23 вересня 2020 року, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити суму боргу – 200425,01 грн.

Крім того, 24 вересня 2020 року винесено рішення № 969/05-99-13-11 про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України встановлений обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий борг – це сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податку або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Пунктом 14.1.137 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 110.1 статті 110 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) встановлено, що платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема: фінансову відповідальність (пп. 111.1.1 п. 111.1 ст. 111 ПКУ).

Приписами Податкового кодексу України встановлені обов`язки платників податків, такі як, виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів.

Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Пунктом 38.1. ст.38. Податкового кодексу України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно пункту 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як передбачено пунктом 58.3 статті 59 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Згідно п. 87.1, 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

З огляду на вищевикладене, Головне управління ДПС у Донецькій області звернулось до суду з даним адміністративним позовом та просило суд стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг в розмірі 200425,01 грн.

ОСОБА_1 не погоджується зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, податковою вимогою та рішенням про опис майна в податкову заставу, в зв`язку з чим звернувся до суду з зустрічним позовом, згідно якого заявник просить суд визнати протиправними та скасувати зазначені податкові повідомлення-рішення, податкову вимогу та рішення про опис майна в податкову заставу.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК Україи, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно із статтею 10 ПК України, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України, ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Водночас у підпункті 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України наведені об`єкти, які не є об`єктом оподаткування за вказаної нормою закону.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 цього Кодексу, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 №507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Таким чином, перелік будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства, визначений наведеною нормою, не є вичерпним та містить лише одне виключення.

Аналізуючи норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, слід дійти висновку, що законодавець визначив умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування цільове призначення їх використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником об`єктів нерухомого майна, а саме: 1) будівлі курчатника загальною площею 1786.4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 16792514133; 2) будівлі, виробнича дільниця "Леніно", загальною площею 4226,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 16792114133, до складу якої входить: АДРЕСА_3 , споруда, насосна, водонапірна вежа, Г, вбиральня, Д, пташник. Е; 3) будівлі, виробнича дільниця "Кіровськ", загальною площею 18007,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16852414230, до складу якої входить: контора, А-1, 218.2 кв.м; кормоцех, Б, 199.7 кв.м.; льох, Г, 10.3 кв.м.: пташник № 1, Д, 1468.3 кв.м.; пташник № 2, Е, 1702,3 кв.м.; пташник № 3, Ж, 1727,1 кв.м.; курчатник, К, 1578,7 кв.м.: вбиральня, Л.; сушильний цех, М, 62.0 кв.м.; ветеринарний санпропускник, Н, 198.6 кв.м.; яйцесклад. О, 154.8 кв.м.; водонапорна вежа, П; пташник, Р, 1728.0 кв.м.; пташник, С, 1728.0 кв.м.; пташник, У, 2268.0 кв.м.; зерносклад, Т, 2035.1 кв.м.; зерносклад, Ф, 2035.1 кв.м.; проходна, X, 31.2 кв.м.; автовісова, Ц; вбиральня, Ч; яйцесклад, Э, 861.9 кв.м.

Зазначені об`єкти нерухомого майна призначені для використання у сільськогосподарській діяльності. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

При прийнятті рішення судом також враховано, що в межах розгляду даного спору ГУ ДПС у Донецькій області не надано доказів передачі позивачем належних йому на праві власності об`єктів нерухомості в оренду, лізинг чи позичку, що виключає право останнього на застосування податкової пільги.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи ГУ ДПС у Донецькій області як суб`єкт владних повноважень не довів належними засобами доказування правомірність та обґрунтованість прийнятих стосовно ОСОБА_1 рішень та вимоги, а тому позовні вимоги ГУ ДПС у Донецькій області задоволенню не підлягають. Зустрічні позовні вимоги, з урахуванням встановлених судом обставин справи, підлягають задоволенню.

Судові витрати слід розподілити у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у Донецькій області (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Італійська, б. 59, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142826) до фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу в розмірі 200425,01 грн. – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 17.02.2020 року № 0007466-5533-0517, № 0007469-5533-0517, № 0007468-5533-0517, податкової вимоги від 24.09.2020 року № 3427-13, рішення від 24.09.2020 року № 969/05-99-13-11 про опис майна у податкову заставу – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області форми «Ф» №0007466-5533-0517 від 17.02.2020 року, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) в сумі 14 909,29 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області форми «Ф» №0007469-5533-0517 від 17.02.2020 року, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) в сумі 35 276,87 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Донецькій області форми «Ф» №0007468-5533-0517 від 17.02.2020 року, яким ОСОБА_1 нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (код платежу 18010300) в сумі 150 288,93 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Донецькій області №3427-13 від 24.09.2020 року, якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити податковий борг в сумі 200425,01 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Донецькій області №969/05-99-13-11 від 24.09.2020 року про опис майна ОСОБА_1 у податкову заставу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 4849,30 (чотири тисячі вісімсот сорок дев`ять) грн. 30 коп.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено та підписано 02 лютого 2021 року.

Повний текст рішення виготовлено 12 лютого 2021 року.

Суддя Є.В. Череповський